Рішення № 13543670, 26.01.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.11                                                                                           Справа№ 5015/191/11

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Державного проектного інституту проектування комунального будівництва “Львівдіпрокомунбуд” (м.Львів)

до відповідача:Управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (м.Львів)

за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:Львівська міська рада (м.Львів, пл.Ринок,1)

про :стягнення дебіторської заборгованості за виконані проектні роботи по об”єкту в сумі 25 353,22 грн.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Маргаль Н.Б.-представник, довіреність №03/16

від відповідача :Фоміч М.С.-представник, довіреність від 14.10.2010 року

від третьої особи:Не з”явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного проектного інституту проектування комунального будівництва “Львівдіпрокомунбуд” (м.Львів) до Управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (м.Львів) про стягнення дебіторської заборгованості за виконані проектні роботи по об”єкту в сумі 25 353,22 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.01.2011 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 21.01.2011 року. Ухвалою від 21.01.2011 року оголошено перерву до 26.01.2011 року, для надання доказів по справі.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.01.2011 року, про оголошення перерви від 21.01.2011 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

24.01.2011 року за вх.№1226/11 позивач подав клопотання по справі про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.01.2011 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 5 110,97 грн., 3% річних в розмірі –1 205,24 грн., тобто, загальна сума штрафних санкцій –6 316,21 грн. Відповідач погодився з даним уточненням позовних вимог.

Представник позивача позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та уточненні до позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.01.2011 року, про оголошення перерви від 21.01.2011 року не виконав повністю, відзив на позов представив, явку повноважного представника забезпечив.

21.01.2011 року за вх.№1193 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

21.01.2011 року за вх.№1194/11 відповідач подав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Львівську міську раду (м.Львів, пл.Ринок,1).

26.01.2011 року за вх.№1548/11 відповідач подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині нарахування інфляційних збитків та 3% річних, згідно розрахунків, поданих до позовної заяви.

Позов розглянуто в присутності представників сторін за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 26.01.2011 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Відповідно до укладеного Договору №4530/1 від 10.06.2008 року, Державний проектний інститут проектування комунального будівництва “Львівдіпрокомунбуд” (надалі –позивач) виконав для Управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (надалі –відповідач) проект “Заходи із запобігання техногенних катастроф на Грибовицькому сміттєзвалищі. (Топографо-геодезичні вишукування)” на загальну суму 18 843,60 грн.

За твердженням позивача, вказані в договорі роботи були виконані в обумовлений термін і прийняті замовником по акту здачі-приймання проектної продукції 30.07.2008 року за погодженою договірною ціною.

Згідно п.3.3 договору, замовник взяв на себе зобов”язання оплатити 30% аванс від суми договору не пізніше 10 днів після підписання договору і кінцевого розрахунку не пізніше 10 днів з моменту видачі готової проектно-вишукувальної документації.

В порушення п.п. 3.1 та 3.3., 4.4 вказаного договору, відповідач після підписання акту здачі-приймання проектно-вищукувальної документації станом на момент звернення з позовом за виконані роботи оплати не здійснив.

За виконані проектні роботи інститутом було заплачено державі ПДВ в розмірі 3 140,60 грн. та інші податки та штрафи за несвоєчасну сплату до бюджету.

За підрахунком позивача, розмір заборгованості відповідача перед Державним проектним інститутом проектування комунального будівництва “Львівдіпрокомунбуд” складає 25 353,22 грн., з них 3% річних –1 287,13 грн., інфляційні –в розмірі 5 222,49 грн.

За твердженням позивача, останній виконав свої зобов”язання, згідно Договору №4530/1, надав відповідачу проектну документацію в установлений термін, згідно Акту здачі-приймання проектної продукції від 30.07.2008 року, однак, станом на момент звернення з позовом, відповідач не сплатив борг за виконану проектну документацію в розмірі 18 843,60 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач не погодився із заявленою позивачем сумою заборгованості, та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині нарахування інфляційних збитків та 3% річних, що зазначені позивачем в розрахунку, який додано до позовної заяви, надавши свій уточнений розрахунок.

Згідно розрахунку відповідача, розмір 3% річних становить –1 205,54 грн., інфляційних втрат –5 110,97 грн., тобто, загальна сума штрафних санкцій становить –6 316,21 грн. Позивач погодився із запропонованим розрахунком відповідача, тому в судовому засіданні 26.01.2011 року позивач подав уточнення позовних вимог, згідно якого просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 5 110,97 грн., 3% річних в розмірі –1 205,24 грн., тобто, загальна сума штрафних санкцій –6 316,21 грн. Відповідач погодився з даним уточненням позовних вимог.

Крім того, в судовому засіданні 26.01.2011 року сторони представили суду акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2011 року на суму 18 843,60 грн., належно оформлений та підписаний повноважними представниками обох сторін, про що свідчать відтиски печаток, що підтверджує повноваження осіб, які підписали акт звірки взаєморозрахунків.

Отже, загальна сума заборгованостів відповідача перед позивачем становить –25 159,81 грн.

В судовому засіданні 26.01.2011 року відповідач суму заборгованості визнав, однак, станом на момент розгляду справи докази погашення заборгованості суду не представив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу, в судовому засіданні визнав уточнені позовні вимоги позивача, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки в судовому засіданні судом встановлено, що умови договору відповідачем виконані не повністю, а також відповідач в судовому засіданні 26.01.2011 року визнав факт заборгованості перед позивачем, у суда відсутні підстави вважати, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані інтереси інших осіб.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позов визнав і не подав докази погашення боргу, і у суду немає підстав вважати, що дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийшов до висновку, що позов Державного проектного інституту проектування комунального будівництва “Львівдіпрокомунбуд” (м.Львів) до Управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (м.Львів) в частині стягнення дебіторської заборгованості за виконані проектні роботи по об”єкту в сумі 25 159,81 грн. є обгрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №118 від 07.12.2010 року на суму 253,53 грн. про сплату державного мита та платіжне доручення №117 від 07.12.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Уточненні позовні вимоги - задоволити.

2.          Стягнути із Управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (79041, м.Львів, вул.Горбачевського,10; МФО 825014, код ЄДРПОУ 04056049, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Державного проектного інституту проектування комунального будівництва “Львівдіпрокомунбуд” (79005, м.Львів, Личаківський район, вул.Ак.Богомольця,9; код ЄДРПОУ 03329054, р/р 260033013109, ф-ЛМВ №6319 ВАТ “Ощадбанк”, МФО 385048; інші реквізити в матеріалах справи відсутні) –борг у сумі 25 159 (двадцять п”ять тисяч сто п”ятдесят дев”ять) грн. 81 коп., 251 (двісті п”ятдесят одну) грн. 59 коп. –сплаченого державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 18 коп. сплачених витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя