Рішення № 13543506, 25.01.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.01.2011 Справа № 12/109

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Дунапак Україна”, м. Ходорів Жидачівського району Львівської області

до відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Виноградів

про стягнення заборгованості в сумі 110702,37 грн. (в т. ч. 103 940,18 грн. основного боргу; 5735,81 грн. пені та 1026,38 грн. 3 % річних).

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача не зявився (явка на розсуд сторін)

Від відповідача ОСОБА_2, (представник за довіреністю від 19.04.2010 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов товариством з обмеженою відповідальністю „Дунапак Україна”, м. Ходорів Жидачівського району Львівської області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Виноградів про стягнення заборгованості в сумі 110702,37 грн. (в т. ч. 103 940,18 грн. основного боргу; 5735,81 грн. пені та 1026,38 грн. 3 % річних).

Представнику відповідача розяснено права і обовязки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи та надісланою письмовою заявою (вх. № 708/2011 від 24.01.2011 року) зменшив позовні вимоги в частині нарахованих до стягнення: основного боргу з 108940,18 грн. до 103940,18 грн.; пені з 6109,36 грн. до 5735,81 грн.; 3 % річних з 1095,04 грн. до 1026,38 грн. через помилкове не врахування оплати в сумі 5000 грн. здійсненої відповідачем 09.11.2010 року.

Отже, подальше провадження у справі здійснюється з врахуванням уточнених сум.

Письмовим відзивом на позов (вх. № 9664 від 14.12.2010 року) та доповненнями до відзиву на позов (вх. № 9673 від 14.12.2010 року і вх. № 9710 від 16.12.2010 року) відповідач частково визнає позовні вимоги в частині нарахованого до стягнення основного боргу в сумі 103940,18 грн., а решту боргу в сумі 5000 грн. вважає такою, що погашена платіжним дорученням № 545 від 08.11.2010 року і ця сума зарахована на рахунок

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/109

від 25.01.2011 року

позивача. Крім цього, відповідач не визнає нараховані до стягнення пеню і 3% річних з мотивів викладених у відзиві на позов, зокрема, посилаючись на сплату боргу в сумі 5000 грн. вищевказаним платіжним дорученням, вважає нарахування пені і 3 % річних неправильними.

Відтак, у судовому засіданні представник відповідача просить суд надати відстрочку виконання рішення суду строком на 3 місяці і не стягувати або зменшити розмір пені та 3% річних, зіславшись на довготривалі партнерські стосунки між сторонами згідно укладених раніше договорів від 20.09.2006 року, 28.05.2008 року № 2805/08; від 11.03.2009 року № 24/03 та через обставини великої кредиторської заборгованості у відділенні „Райфайзен Банк Аваль”, м. Виноградів, (що ствердив відповідними документами) обєктивні обставини кризових явищ, що вплинули на зменшення обсягів підприємницької діяльності відповідача.

Письмовою заявою (вх. № 708/2011 від 24.01.2011 року), позивач надання відстрочки заперечив.

Розгляд справи відкладався (ст.77 ГПК України).

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 103940,18 грн. основного боргу щодо оплати за поставлену, згідно договору поставки № 79 від 01.01.2010 року, гофпродукцію, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

- видатковими накладними за травень, червень та вересень 2010 року;

- довіреностями за травень, червень та вересень 2010 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача (претензія № 515 від 29.10.2010 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново господарські зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобовязання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/109

від 25.01.2011 року

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами, є поставка гофпродукту (ст. 11 ЦК України).

Отже, обовязок відповідача оплатити вартість поставленого гофпродукту є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу, а також, 3% річних від простроченої суми (п. 2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 1026,38 грн. 3 % річних правомірні і підлягають задоволенню.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, відповідачу відповідно до п. 5.2 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 5735,81 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, судом визнано позовні вимоги в цій частині такими, що заслуговують на увагу суду.

Однак, з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду (розміру та тривалості існування боргу, відсутністю значних збитків спричинених відповідачем позивачу, зменшення обсягів господарської діяльності, ступінь виконання зобовязань боржником, добровільне визнання основного боргу, фінансовий стан сторін, стягнення судом 3 % річних), суд обмежує, як виняток, стягнення пені до 2 000 грн., а в решті 3735,81 грн. вимог в цій частині позову належить відмовити (п. 3 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 509, ч. 3 ст. 551 ЦК України).

Між тим, застосовуючи у нормах цивільного законодавства морально правових категорій „справедливість”, „розумність”, „добросовісність” і активне застосування відповідних загальноправових та галузевих принципів при здійсненні судочинства, судом виокремлюються ті норми Цивільного кодексу України, які вимагають додержуватися моральних засад суспільства при

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/109

від 25.01.2011 року

визначенні обсягу цивільної правоздатності, здійсненні цивільних прав і обовязків (ч.1 ст. 19, ч.4 ст. 13, ч.4 ст. 26, ч.2 ст. 300, ч.2 ст. 319 ЦК України). Законодавчо закріплений імператив добросовісності і у зобовязальних відносинах (ч.3 ст. 509 ЦК України).

У порушеному контексті є також те значення, що надається моралі, саме як одному з головних елементів визначення суті права у рішеннях Конституційного суду України, зокрема, (рішення КСУ від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 та від 02.11.2004 року № 15-рп/2004), де зазначено: „одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства”.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності субєктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обовязкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися колом обставин, які зумовлюють застосування до правопорушника заходів цивільно правової відповідальності.

Втім, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

При постановленні судового рішення враховується характер зобовязання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобовязання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де

не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку письмовими доказами. При, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, однак позов підлягає задоволенню

продовження рішення Господарського суду

Закарпатської області по справі № 12/109

від 25.01.2011 року

частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача, відстрочивши виконання рішення суду до 28.02.2011 року, як виняток (обставин реального виконання рішення суду), чим частково задоволити клопотання відповідача.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України і статус суддів”; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 77, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Дунапак Україна” (м. Ходорів Жидачівського району Львівської області, вул. Стрілецька, 11; код 30028622) суму 103940,18 (сто три тисячі девятсот сорок грн. 18 коп.) основного боргу; 2 000 (дві тисячі грн.) пені; 1026,38 (одну тисячу двадцять шість грн. 38 коп.) 3 % річних та 1161,45 (дну тисячу сто шістдесят одну грн. 45 коп.) у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) у відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ з 28.02.2011 року.

3.В частині позову про стягнення решти пені відмовити.

4.Зайво сплачені витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу платіжним дорученням № 400242693 від 24.01.2011 року в сумі 925,45 грн. підлягають поверненню позивачу з Держбюджету України.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.