Рішення № 135435006, 30.03.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3593/25

Провадження № 2/309/1333/25

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в складі: головуючого - судді Кемінь В.Д.

за участю секретаря судового засідання Плиска А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хуст цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовує тим, що 13.06.2021р. між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» укладено Договір про надання кредиту № 323027-КС-001 та на підставі платіжного документа Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 25000 грн. Договір укладено в електронній формі із використанням відповідачем одноразового ідентифікатора G-4323, надісланого на його номер телефону НОМЕР_1 , відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію».

Також, 20.07.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 323027-КС-001, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану відповідачем одноразовим ідентифікатором G-3729, надісланого на його номер телефону НОМЕР_1 , відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» та на підставі якої позичальнику додатково надано кредит у сумі 14000 грн.

Між сторонами кредитного договору узгоджено розмір кредиту, строк кредитування, розмір відсотків за користування кредитом та інші умови договору.

Відповідач не виконував належним чином кредитні зобов`язання, лише частково сплатив заборгованість в розмірі 29086,52 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Кредитним договором № 323027-КС-001 від 13.06.2021р. у розмірі 37 561,78 грн, що складається з: - Суми прострочених платежів по тілу кредиту - 25 304,50 грн; - Суми прострочених платежів по процентах - 12 257,28 грн; - Суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн; - Суми прострочених платежів за комісією - 0,00грн. та витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.

09.02.2026 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення на позовну заяву. В поясненнях представник відповідача заперечив проти задоволення позову, зокрема заперечив підписання відповідачем договору в електронній формі, заперечив проти стягнення комісії, оскільки та є нікчемною умовою договору, заперечив проти наданих доказів на підтвердження укладення кредитного договору, зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази видачі кредиту та отримання кредитних коштів, позивачем не надано доказів належності відповідачу банківської картки, на яку були перераховані кошти. Зазначив що наданий позивачем розрахунок заборгованості є необґрунтованим, не відповідає вимогам закону, вказав контррозрахунок, згідно якого заборгованість відповідача може складати 2418,24 грн.

12.02.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких представник позивача виклав аргументи та заперечення проти тверджень відповідача. Зазначив, що договір та додаткова угода підписані ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, про що свідчить візуальна форма послідовності дій позичальника щодо укладення кредитного договору та додаткової угоди, в порядку, передбаченому чинним законодавством, що підтверджується матеріалами справи. Факт перерахування відповідачу грошових коштів підтверджується наданою позивачем довідкою про перерахування коштів на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 . На підтвердження факту перерахування кредитних коштів просив суд витребувати виписку по картковому рахунку відповідача № НОМЕР_2 , оскільки така інформація є банківською таємницею та не може бути надана позивачем. Зазначив, що проценти за користування кредитом нараховані правомірно, згідно умов кредитного договору, в межах строку кредитування.

24.02.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначив додаткові пояснення щодо факту перерахування грошових котів відповідачу за кредитним договором, повторно надав докази на підтвердження перерахування грошових коштів

Ухвалою судді Хустського районного суду ОСОБА_3 від 13.10.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Хустського районного суду Закарпатської області, від 10.12.2025 року визначено головуючого суддю у справі Кемінь В.Д . Підставою проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи стало Рішення Вищої ради правосуддя від 02 грудня 2025 року, яким суддю ОСОБА_3 звільнено з посади судді Хустського районного суду Закарпатської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Ухвалою судді Хустського районного суду Кемінь В.Д. від 17 грудня 2025 року прийнято до свого провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлявся через систему «Електронний суд». В позові просив розглянути справу за відсутності представника позивача, просив позов задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, 13.06.2021р. між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» укладено Договір про надання кредиту №323027-КС-001 та на підставі платіжного документа Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 25000 грн. Договір укладено в електронній формі із використанням одноразового ідентифікатора відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» та підписано відповідачем електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора G-4323, надісланий на номер телефону, вказаний відповідачем НОМЕР_1 .

Також, 20.07.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 323027-КС-001, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану відповідачем одноразовим ідентифікатором G-3729, надісланого на його номер телефону НОМЕР_1 , відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» та на підставі якої позичальнику додатково надано кредит у сумі 14000 грн.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України або ГК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Верховний Суд у своїй постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 дійшов висновку, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінеті пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Аналогічна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020.

Окрім того, в кредитному договорі зазначено адресу відповідача, його паспортні дані, ідентифікаційний код, телефон, котрі належать останньому, що є підтвердженням здійсненою ним процедурою ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».

Як вбачається з матеріалів справи договір підписаний відповідачем електронним підписом - одноразовим ідентифікаторами, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами вказаного договору.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Згідно умов Кредитного договору, кошти кредиту надаються ТОВАРИСТВОМ у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки, на наступних умовах.

Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 25 000,00 грн. (Двадцять п`ять тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів (п.1 кредитного договору). Тип Кредиту:Кредит. Строк кредиту: 8 тижнів. Процента ставка: в день 0,57666000, фіксована. Комісія за надання Кредиту: 3 750,00 грн. Загальний розмір наданого Кредиту: 25 000,00 грн. Термін дії Договору: до 08.08.2021 р. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 34 600,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 3233,71 процентів.

Згідно умов додаткової угоди до кредитного договору: 1. Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на 20.07.2021 сума неповернутого Позичальником кредиту (отриманого відповідно до Договору № 323027-КС-001 про надання кредиту від 13 червня 2021 р., даліза текстом - Договір) становить: 15 409,87 грн. 2. Кредитодавець та Позичальник домовились, що після укладення Додаткової угоди: 2.1. Кредит збільшується, на 14 000,00 грн. та Кредитодавець, на умовах викладених у Договорі, збільшує суму Кредиту, а Позичальник отримує збільшення суми Кредиту та, зобов`язується повернути Кредит збільшений на 14 000,00 грн. у строки та на умовах викладених у Договорі. 2.2. Після збільшення суми Кредиту загальна сума отриманого (відповідно до Договору та Додаткової угоди) та неповернутого Позичальником Кредиту складатиме 29 409,87 грн. 3. Продовжити строк кредиту на 93 днів. 4. Продовжити термін дії Договору до 09.11.2021 року. 5. Після укладення Додаткової угоди та збільшення суми Кредиту: - загальна сума отриманого Кредиту становить: 29 409,87 грн. (п.1 та п.2.1 Додаткової угоди); - орієнтовна реальна річна процентна ставка: 1059,65 процентів; - орієнтовна загальна вартість наданого кредиту : 43 883,44 грн. Цілі(мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей Кредит є споживчим кредитом. 6. Комісія за зміну умов Договору : 2 100,00 грн.

Згідно квитанції «ТАС PAY» №415873562 від 13.06.2021, ТОВ «Бізнес Позика» перерахувало ОСОБА_1 за кредитним договором від 13.06.2021р. №323027-КС-001 кредитні кошти в розмірі 25000 грн. на рахунок НОМЕР_3 .

Згідно квитанції «ТАС PAY» №426170104 від 20.07.2021, ТОВ «Бізнес Позика» перерахувало ОСОБА_1 за додатковою угодою № 1 від 20.07.2021 до кредитного договору від 13.06.2021р. №323027-КС-001 кредитні кошти в розмірі 14000 грн. на рахунок НОМЕР_3 .

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).

Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з вимогами ст.215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред`явлена однією із сторін правочину або заінтересованою стороною, права яких були порушені укладенням спірного правочину.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Згідно із ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином судом встановлено, що сторони уклали договір на підставі пропозиції кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на таких умовах.

Відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню Анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, додаткової угоди, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.

Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20); від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21); від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відтак, оскільки договір між сторонами був укладений у електронній формі, у такому договорі сторони досягли згоди щодо всіх істотних його умов, кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував кредитні кошти у розмірі 39000 на банківську карту відповідача, то між сторонами виникли кредитні зобов`язання.

Суд критично оцінює та відхиляє доводи відповідача з приводу неукладення між сторонами кредитного договору та отримання кредитних коштів з огляду на наступне.

Суд звертає увагу, що відповідач, зазначаючи, що ним не було укладено кредитного договору та не було отримано грошових коштів, не надав доказів на спростування наданих позивачем доказів та тверджень.

Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2019 року (справа № 917/1307/18) розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Відповідач, заперечуючи позов, самоусунувся від добросовісної реалізації принципу змагальності сторін, та взагалі не подав жодних доказів на підтвердження своїх заперечень. Така позиція сторони відповідача відповідає концепції «негативного доказу», що перешкоджає об`єктивному та повному розгляду справи судом.

Відповідач заперечуючи факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів зобов`язаний був надати будь-які належні, достатні та достовірні докази на підтвердження своїх заперечень, зокрема, довідки банківських установ щодо вичерпного переліку наявних банківських карт, емітованих на ім`я відповідача, виписок за вказаними картками, які б підтвердили відсутність зарахування кредитних коштів тощо.

Суд вважає такі заперечення сторони відповідача надуманими та необґрунтованими, а також такими, що спростовуються наданими стороною позивача достатніми, достовірними та належними доказами.

В судовому засіданні встановлено, що вказаний кредитний договір відповідачем не оспорювався, він зустрічного позову про визнання вищезгаданого електронного договору недійсним до суду не подавав, цей електронний договір в судовому порядку недійсним не визнавався (доводи і докази про протилежне у матеріалах справи відсутні), а відтак такий (відповідно до ст.204 ЦК України) є правомірним, а тому підлягає до виконання.

За вищенаведених обставин в їх сукупності, суд відхиляє доводи відповідача, які ставлять під сумнів укладення 13.06.2021р. між ОСОБА_1 та ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» договору про надання кредиту № 323027-КС-001.

Суд також критично оцінює наданий відповідачем контррозрахунок, оскільки такий розрахунок не ґрунтується на положеннях кредитного договору та спростовується матеріалами справи.

Крім того, відхиляючи доводи відповідача суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «RuizTorija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; хоча судді мають можливість, а інколи зобов`язані вчиняти певні дії з власної ініціативи, судді повинні давати відповідь лише на належні доводи, які здатні вплинути на вирішення спору (пункт 39); виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Дотримуючись вищевикладених норм та рекомендацій, суд вважає за можливе не надавати відповіді у рішенні на інші аргументи і доводи сторін у справі, оскільки вони не впливають на правильне вирішення спору.

Таким чином судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, у розмірі 2422,40 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам (100%) та який сплачений останнім при пред`явленні позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.11, 258, 512, 514, 526, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд, -

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, Місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411) заборгованість за Договором № 323027-КС-001 про надання кредиту від 13.06.2021 року, що становить 37 561,78 грн., та складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 25 304,50 грн.; - суми прострочених платежів по процентах - 12 257,28 грн.; - суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн.; - суми прострочених платежів за комісією - 0,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_5 , відкритий в АТ «ПУМБ») судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Кемінь В. Д.