Постанова № 135435005, 02.04.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1243/26

Провадження № 1-кс/309/163/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Хуст

Слідчий суддя Хустського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 сторін кримінального провадження, прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 підозрюваної ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 розглянувши клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026071050000174 від 20 березня 2026 р. щодо кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.368 , ч.3 ст.368 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , не одруженої, не працюючої, раніше не судимої ,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся в суд з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , не одруженої, не працюючої, раніше не судимої .

Клопотання обґрунтоване тим, що досудовим розслідування встановлено, що відповідно наказу Закарпатського обласного центру медико-соціальної експертизи №1 від 02.06.2022, ОСОБА_4 прийнято на посаду лікаря терапевта Хустської МСЕК.

Згідно посадової інструкції лікаря-терапевта Хустської МСЕК затвердженої 01.10.2010 головним лікарем ОЦМСЕ ОСОБА_7 , під час виконання свої обов`язків ОСОБА_4 , як лікар-терапевт керує діяльністю середнього та молодшого медичного персоналу МСЕК, зобов`язана: проводити медико соціальну експертизу, тобто визначати ступінь обмеження життєдіяльності людини, утому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності працівників, які одержали каліцтво, чи інше ушкодження здоров`я пов`язане з виконанням свої трудових обов`язків, визначати строки переогляду інвалідів та брати участь в організації та проведенні виїзних засідань МСЕК, таким чином на час виконання свої службових обов`язків ОСОБА_4 наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями та у відповідності ст. 18 КК України являється службовою особою.

Під час виконання свої службових обов`язків, 27.08.2024 о 13 год. 40 хв. ОСОБА_4 , знаходячись в приміщенні службового кабінету завідувача амбулаторно-поліклінічного відділення, за сумісництвом голови лікарсько-консультаційної комісії комунального некомерційного підприємства лікувально-профілактична установа Міжгірської районної лікарні Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_8 , за адресою смт. Міжгір`я, вул. Захисників України, 4, під час виїзного засідання Хустської районної МСЕК, діючи умисно, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправність, карність та суспільну небезпечність свої дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, одержала від ОСОБА_8 неправомірну вигоду, а саме два паперові конверти, в середині яких знаходились грошові кошти в розмірі по п`ятсот доларів США в кожному конверті, в загальній сумі 1000 (одна тисяча доларів США), за вирішення питання, яке прямо входило до кола її функціональних обов`язків, а саме щодо швидкого та безперешкодного проходження процедури огляду медико-соціальною експертною комісією з метою продовження групи інвалідності громадянам ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та інших невстановлених осіб.

Продовжуючи свої злочинні дії 05.09.2024 о 13 год. 15 хв. ОСОБА_4 , знаходячись в приміщенні службового кабінету завідувача амбулаторно-поліклінічного відділення, за сумісництвом голови лікарсько-консультаційної комісії комунального некомерційного підприємства лікувально-профілактична установа Міжгірської районної лікарні Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, ОСОБА_8 , за адресою смт. Міжгір`я, вул. Захисників України, 4, під час виїзного засідання Хустської районної МСЕК, діючи повторно, умисно, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправність, карність та суспільну небезпечність свої дій, а також настання суспільно-небезпечних наслідків, одержала від ОСОБА_8 неправомірну вигоду, в загальній сумі не менше, 900 (дев`ятсот доларів США), за вирішення питання, яке прямо входило до кола її функціональних обов`язків, а саме щодо швидкого та безперешкодного проходження процедури огляду медико-соціальною експертною комісією з метою встановлення групи інвалідності громадянину ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та інших невстановлених осіб.

31.03.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 368 КК України за кваліфікуючими ознаками - одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища та ч.3 ст. 368 КК України, за кваліфікуючими ознаками - одержання неправомірної вигоди службовою особою за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, вчинене повторно.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у інкримінованому кримінальному правопорушенні на даний час підтверджується: протоколами негласних слідчих розшукових дій, на яких зафіксовано факти отримання неправомірної вигоди ОСОБА_4 ; протоколом огляду речових доказів у вказаному кримінальному провадженні згідно якого встановлено суми отриманої неправомірної вигоди та осіб за яких ОСОБА_4 отримала неправомірну вигоду; протоколами допитів підозрюваних ОСОБА_8 яка підтвердила факт отримання неправомірної вигоди ОСОБА_4 ; протоколами допитів підозрюваних ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_18 які підтвердили факт надання неправомірної вигоди голові ЛКК Міжгірської ЦЛ для швидкого та безперешкодного призначення, або продовження групи інвалідності Хустською МСЕК; актами огляду Хустської районної медико соціальної експертної комісії відповідно яких ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 дійсно було призначено та продовжено відповідну групу інвалідності, та іншими доказами здобутими в ході досудового розслідування.

Запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості.

Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що :

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертаються з клопотанням.

Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), який належить до категорії тяжких і за який їй може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином зокрема, шляхом залучення інших осіб з метою направлення органу слідства на хибний шлях.

З метою запобігання вчинити підозрюваною ОСОБА_4 будь-яку з вищеописаних дій, виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а саме обрання їй найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.

Крім цього, за допомогою застосування до ОСОБА_4 заходу забезпечення кримінального провадження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, може бути виконане завдання досудового розслідування, щодо встановлення та з`ясування всіх обставин вчиненого нею кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання його спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином зокрема, шляхом залучення інших осіб з метою направлення органу слідства на хибний шлях, а тому, стосовно ОСОБА_4 слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою, а застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не зможе запобігти вказаним ризикам.

За таких обставин, обрання відносно підозрюваного менш суворого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, наведеним у клопотанні та не буде сприяти досягненню завдань кримінального провадження.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав вказаних у його мотивувальній частині, зокрема враховуючи наявність у даному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваною кримінального правопорушення, наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для їх запобігання, а саме те, що їй було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення санкція за скоєння якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, що вказує на те, що може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, а більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти даним ризикам.

В судовому засіданні ОСОБА_4 заперечила проти обрання їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Суду ствердила, що вона свою вину у вчиненні злочину не визнає та буде доводити свою невинуватість. Намірів переховуватися від слідства та суду не має, натомість має ряд серцево -суддих захворювань, діабет другого типу, та є інвалідом 2 групи.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 заперечив проти обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та подав письмові заперечення проти клопотання.

Адвокат стверджує, що у поданому клопотанні слідчий не навів жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність у підозрюваної наміру переховуватись від органів досудового розслідування або суду, залишити територію України чи будь-яким іншим способом ухилятися від участі у кримінальному провадженні.

Підозрювана ОСОБА_4 має постійне місце проживання, характеризується стійкими соціальними зв`язками, що саме по собі істотно знижує, а фактично виключає ризик втечі. Жодного конкретного доказу, який би підтверджував реальні наміри підозрюваної переховуватися, стороною обвинувачення не подано.

Посилання слідчого виключно на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення є неприпустимим, оскільки відповідно до усталеної практики та положень КПК України тяжкість обвинувачення не може автоматично свідчити про наявність ризику переховування.

Більше того, підозрювана, з метою усунення будь-яких гіпотетичних сумнівів сторони обвинувачення, готова добровільно здати паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Окрім того, підозрювана ОСОБА_4 є інвалідом другої групи, а також хворіє на тяжку хворобу серцево-судинного характеру та хворіє на цукровий діабет, потребує постійного регулярного лікування та медичного нагляду, що значною мірою є перешкодою у її вільному пересуванні.

За таких обставин твердження слідчого про існування ризику переховування є виключно припущенням, не підтвердженим жодним належним та допустимим доказом, що прямо суперечить вимогам ч. 2 ст. 177 КПК України.

Доводи сторони обвинувачення щодо наявності ризику незаконного впливу підозрюваної на свідків є суто припущеннями, які не підтверджені жодними конкретними фактичними обставинами та не відповідають вимогам ч. 2 ст. 177 КПК України.

У клопотанні відсутні будь-які дані про реальні спроби підозрюваної контактувати зі свідками, впливати на них або схиляти до надання неправдивих показань. Посилання на абстрактну «можливість» такого впливу не може визнаватися обґрунтуванням ризику, оскільки кримінальний процес вимагає фактів, а не припущень.

Твердження про можливість впливу на «невстановлених та недопитаних» свідків є юридично неспроможним, оскільки ризик не може оцінюватися щодо осіб, які не ідентифіковані органом досудового розслідування. Такий підхід свідчить не про наявність ризику, а про його декларативне конструювання.

Посилання сторони обвинувачення на нібито причетність підозрюваної до інкримінованого кримінального правопорушення як аргумент ризику впливу є неприпустимим, оскільки таким чином слідчий фактично виходить із презумпції винуватості, що прямо заборонено ст. 17 КПК України та ст. 62 Конституції України.

Вручення підозрюваній копій процесуальних документів відповідно до вимог ст. 184 КПК України є реалізацією її процесуальних прав, а не доказом схильності до неправомірної поведінки. Сам факт ознайомлення з матеріалами провадження не створює автоматичного ризику впливу на свідків.

За таких обставин твердження сторони обвинувачення щодо ризику незаконного впливу на свідків є необґрунтованими, декларативними та такими, що не відповідають стандартам ЄСПЛ, у зв`язку з чим не можуть бути покладені в основу застосування до підозрюваної будь-якого запобіжного заходу, адже відповідно до вимог ст. 177 КПК України, ризик повинен бути реальним, а не гіпотетичним. У цьому випадку прокурор не надав жодних доказів, які б підтверджували реальність зазначеного ризику.

Доводи слідчого щодо можливості вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення є виключно припущеннями, які не підтверджені жодними конкретними фактами та не відповідають вимогам ч. 2 ст. 177 КПК України.

У клопотанні слідчий не навів жодної об`єктивної обставини, яка б свідчила про реальні наміри підозрюваної продовжувати будь-яку «аналогічну злочинну діяльність». Відсутні дані про попередні судимості, притягнення до кримінальної відповідальності, системність інкримінованої поведінки або будь-які інші факти, які могли б свідчити про схильність особи до вчинення нових кримінальних правопорушень.

Фактично орган досудового розслідування виходить із презумпції винуватості та кримінальної схильності, намагаючись обґрунтувати ризик можливого майбутнього злочину самим фактом повідомлення про підозру, що є юридично неприпустимим.

Посилання на ймовірне створення підроблених документів або внесення до них завідомо неправдивих відомостей є абстрактним прогнозом, який не ґрунтується на жодних встановлених діях підозрюваної. У матеріалах клопотання відсутні докази того, що ОСОБА_4 вчиняла подібні дії раніше або має реальні можливості та наміри вчиняти їх у майбутньому.

Сама по собі гіпотетична можливість вчинення іншого кримінального правопорушення не може визнаватися ризиком у розумінні кримінального процесуального закону. Такий підхід зводить інститут запобіжних заходів до карального механізму, що суперечить його правовій природі.

Таким чином, доводи слідчого щодо ризику вчинення підозрюваною іншого кримінального правопорушення є декларативними, необґрунтованими та побудованими на припущеннях, що прямо суперечить вимогам ч. 2 ст. 177 КПК України та виключає можливість їх використання як підстави для застосування запобіжного заходу.

Доводи слідчого щодо наявності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом залучення інших осіб для скерування органу слідства на хибний шлях - є абстрактними, припущеними та не підкріпленими жодними фактичними даними, що прямо суперечить вимогам ч. 2 ст. 177 КПК України.

Така позиція слідчого не ґрунтуються на будь-якій реальній процесуальній поведінці ОСОБА_4 .. У матеріалах клопотання відсутні відомості про порушення нею покладених обов`язків, ухилення від явки, зловживання процесуальними правами або інші дії, які могли б свідчити про намір перешкоджати кримінальному провадженню, залучення сторонніх осіб тощо.

Твердження слідчого про можливе залучення «ймовірних співучасників» ґрунтуються виключно на припущеннях, оскільки у матеріалах провадження:

не встановлено жодних співучасників;

не наведено жодного доказу контактів підозрюваної з такими особами;

не конкретизовано, яку саме інформацію, кому і з якою метою вона нібито може передати.

Окремо слід зазначити, що твердження про можливе «введення органу слідства в оману шляхом направлення його на хибний шлях» є прямим порушенням принципу презумпції невинуватості, оскільки заздалегідь приписує підозрюваній умисну протиправну поведінку без будь-якого доказового підтвердження. Формування та відстоювання власної позиції у кримінальному провадженні не може і не повинно трактуватися як перешкоджання правосуддю.

Таким чином, доводи сторони обвинувачення щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є декларативними, внутрішньо суперечливими та недоведеними, не відповідають вимогам ч. 2 ст. 177 КПК України та не можуть бути покладені в основу застосування до ОСОБА_4 будь-якого запобіжного заходу.

Просить суд відмовити у задоволенні клопотання слідчого у повному обсязі.

За таких обставин, слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані ними матеріали та проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішенні питання застосування заходу забезпечення кримінального провадження, приходить до наступного.

Органами досудового розслідування підозрювана підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів) передбачених ч.1 ст 368 та ч.3 ст. 368 КК України за вище наведених обставин.

За вказаним фактом, відомості по матеріалах було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочате розслідування провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Згідно норм ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Слідчим суддею, на час порушеного у клопотанні питання, про підозрюваної встановлено такі відомості: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 , не одружена, не працююча, інвалід другої групи безтерміново, раніше не судима, виключно позитивно характеризується за місцем проживання.

Як убачається з матеріалів клопотання необхідність його застосування слідчий обґрунтовує тим, що підозрювана об`єктивно підозрюється, у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, а її вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, у зв`язку з чим остання будучи обізнаною з мірою покарання за вчинене діяння, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Частинами 3 та 5 ст. 132 КПК України передбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при визначенні запобіжного заходу (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Тож, слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

За таких умов, слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважає, що наявні у провадженні докази, передбачені параграфами 3-5 Глави 4 КПК України (показання, речові докази і документи та інші) свідчать про обґрунтованість підозри підозрюваної, оскільки надані докази об`єктивно зв`язують її з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана, могла вчинити дані правопорушення.

В свою чергу, у судовому засіданні, підозрювана та її захисник у супереч положень ч. 5 ст. 132 КПК України, не було надано суду допустимих доказів, які б свідчили про відсутність ризиків встановлених стороною обвинувачення, у зв`язку з чим, слідчий суддя вважає доведеною наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному провадженні, оскільки вони належним чином умотивовані слідчим, прокурором та підтверджуються наявними матеріалами.

Слідчий суддя не сприймає, як переконливі та такі, що заслуговують на увагу, доводи сторони обвинувачення в частині аргументації неможливості запобігання ризику/ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки на доведення даної позиції клопотання містить єдине зазначення менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, що безумовно не може свідчити про доведеність даного факту.

За таких умов, суд приходить до переконливого висновку, що клопотання не містить чіткого обґрунтування неможливості запобігання ризику/ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, у зв`язку з чим вважає, що на даному етапі, потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи (взяття під варту), про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Зокрема, в судовому засіданні встановлено, що підозрювана має вік 67 років, є інвалідом другої групи загального захворювання без терміну. Також, з долученої стороною захисту характеристики вбачається, що вона виключно позитивно характеризується за місцем проживання. З медичної документації, яка долучена до матеріалів клопотання вбачається, що підозрювана хворіє на тяжку хворобу серцево-судинного характеру та хворіє на цукровий діабет, що потребує постійного регулярного лікування та медичного нагляду. На даний час підозрювана ніде не працює та звільнена з займаної посади 7 квітня 2025 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За таких обставин слідчий суддя, враховуючи, той факт, що стороною обвинувачення було доведено наявність ризиків, визначеного ст. 177 КПК України, та безумовної недоведеності факту того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеному під час розгляду клопотання ризиків, вважає за необхідне в задоволенні клопотання про обрання заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою відмовити та обрати підозрюваній запобіжний захід у вигляді застави з покладенням обов`язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, які будуть пропорційними, помірними, та таким, що не становитимуть надмірний тягар для підозрюваної, тобто не суперечитимуть п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.), оскільки саме даний запобіжний захід на переконання слідчого судді дасть змогу уникнути встановленим судом ризикам та забезпечити виконання нею покладених процесуальних обов`язків.

Застава як запобіжний захід має середній рівень суворості і є адекватним забезпечувальним заходом в цьому кримінальному провадженні. Водночас, слідчий суддя вважає, що досліджені під час судового засідання ризики та індивідуальні особливості кримінального провадження і підозрюваної свідчать, що менш суворий запобіжний захід, ніж застава може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваною своїх процесуальних обов`язків) і русі кримінального провадження. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання вказаним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрювану обов`язків буде залежати виключно від волі самого підозрюваної та їх порушення не матиме для неї очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого корупційного злочину, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді застави буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної та зможе запобігти встановленим слідчим суддею ризикам і при цьому буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваного та інших осіб.

При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваній, слідчий суддя має враховувати тяжкість злочину, в якому підозрюється особа, майновий стан підозрюваної, її сімейний стан, інші дані про її особу та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.

Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 та ч.2 ст. 368 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо неї, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, зважаючи на тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваної, слідчий суддя доходить висновку, що застава у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків та буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 193, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Хустського РУП ГУНП України в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026071050000174 від 20 березня 2026 р. щодо кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.368 , ч.3 ст.368 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , не одруженої, не працюючої, раніше не судимої відмовити .

Обрати відносно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , не одруженої, не працюючої, раніше не судимої , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 368, ч.3 ст. 368 КК України - запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 ( сто тридцять три тисячі сто двадцять гривень)

У разі внесення застави на підозрювану ОСОБА_4 покласти наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися із постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними, свідками, спеціалістами та експертами у кримінальному провадженні ;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що застава може бути внесена як самим підозрюваною так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності (ч.2 ст. 182 КПК України).

Роз`яснити заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов`язків.

Роз`яснити заставодавцю та підозрюваній , що відповідно до ч.ч. 8,9,10 ст.182 КПК України у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана будучи належним чином повідомлена, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що вона не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язана внести кошти на наступні банківські реквізити:

Отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26213408

Банк отримувача : ДКСУ м.Київ

МФО отримувача: 820172

Рахунок отримувача: UA 198201720355209001000018501

Призначення платежу: на підставі ст. 182 КПК України як обраний запобіжний захід у виді застави), або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.

Роз`яснити, що з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали, виготовлено 06.04.2026 року.

Слідчий суддя

Хустського районного суду: ОСОБА_1