Рішення № 13543482, 25.01.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_____________

_______________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "25" січня 2011 р.Справа № 14/1550

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Костриця О.О.

за участю представників сторін

від позивача: Могильницька І.М. - дов. від 21.07.2010р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" (м.Житомир)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Житомир)

про стягнення 12026,32 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 12026,32 грн., з яких: 9747,25 грн. основного боргу, 1949,45 грн. 20% штрафу, 239,98 грн. пені, 46,45 грн. 3% річних, 43,19 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав обгрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми (а.с.45-46).

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, що підтверджується списком Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції від 12.01.2011р. (а.с. 64).

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 14.09.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт" - постачальник (позивач у справі) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 - покупець (відповідач у справі ) було укладено договір № 3336 (а.с. 10).

Згідно п. 1.1 вищезазначеного договору постачальник, на умовах передбачених даним договором, зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити переданий товар за цінами, обумовленими сторонами при складанні заявки. Товар передається партіями.

Сумою цього договору є сума усіх накладних по яких передавався товар покупцю в термін дії цього договору (п. 1.5 договору № 6304).

Відповідно до п. 2.2 договору кількість, асортимент та ціна товару зазначаються у видаткових накладних постачальника.

Відповідно до п.3.1 договору покупець зобов'язується перерахувати кошти за товар в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок або внести в касу підприємства постачальника не пізніше 14 днів з часу прийомки товару.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 9747,25 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РН-0346202 від 01.10.2010р., №РН-0346134 від 01.10.2010р., №РН-0342841 від 29.09.2010р., №РН-0342780 від 29.09.2010р., №РН-0342525 від 29.09.2010р., №РН-0338672 від 27.09.2010р., №РН-0338474 від 27.09.2010р., №РН-0336037 від 24.09.2010р., №РН-0332853 від 23.09.2010р., №РН-0332673 від 22.09.2010р., №РН-0326307 від 17.09.2010р., №РН-0324652 від 16.09.2010р., №РН-0323034 від 15.09.2010р., №РН-0318801 від 13.09.2010р., №РН-0318767 від 13.09.2010р., №РН-0316810 від 10.09.2010р., №РН-0315742 від 09.09.2010р., №РН-0311887 від 07.09.2010р., оригінали якихбули оглянуті в засіданні суду (а.с.11-31).

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 9747,25 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 9747,25 грн., що підтверджується довідкою позивача від 25.01.2011р. №35 (а.с.47), актом звірки взаєморозрахунків (а.с.32-33) та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З урахуванням вищезазначених обставин справи та положень чинного законодавства вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу 9747,25 грн. обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Згідно розрахунків позивача, сума 3% річних складає 46,45 грн., сума інфляційних нарахувань - 43,19 грн. (а.с.5-6).

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань, господарський суд вважає, що вимоги позивача в даній частині, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 6.3. договору сторони погодили, що при порушені терміну оплати, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки платежу, а також штраф в розмірі 20% від суми неоплаченого товару. Загальна сума пені та штрафу розраховується на весь період прострочення.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 239,98грн. (а.с.5-6).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 239,98 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалося вище, п.6.3. договору визначено, що за порушення терміну оплати сторони передбачили сплату відповідачем штрафу у розмірі 20% від суми неоплаченого товару.

Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно розрахунку позивача 20% штрафу складає 1949,45грн. (а.с.5-6).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, господарський суд вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1949,45грн. - штрафу такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі на суму 12026,32 грн., з яких: 9747,25 грн. основного боргу, 1949,45 грн. 20% штрафу, 239,98 грн. пені, 46,45 грн. 3% річних, 43,19грн. інфляційних нарахувань.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, проживаючого за адресою: 10003, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "Полісся-Продукт", 10001, м. Житомир, вул.Кооперативна, 12, ідентифікаційний код 32265298 - 9747,25 грн. основного боргу, 1949,45 грн. 20% штрафу, 239,98 грн. пені, 46,45 грн. 3% річних, 43,19 грн. інфляційних нарахувань, 120,26 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяКостриця О.О. Повне рішення складено: "26" січня 2011 р.