Рішення № 13543467, 27.01.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк 43010. тел./факс 72-41-10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2011 р.

Справа № 5004/68/11. за позовом Державного підприємства "Луцький спиртогорілчаний комбінат", м. Луцьк

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

про стягнення 5528 грн. 26 коп.

Суддя: Войціховський В.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ткачук А.О. юрисконсульт (дов. від 04.01.2011р.)

від відповідача: не зявились

Суть спору: державне підприємство Луцький спиртогорілчаний комбінат звернулось до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 5528,26 грн., в тому числі 4640,22 грн. заборгованості по оплаті поставлених на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №40/09 від 29.01.2009р. в травні-червні місяцях 2009 року товарно-матеріальних цінностей, 666,84 грн. суми інфляційних нарахувань за період з червня 2009 року по грудень місяць 2010 року, а також 221,20 грн. трьох процентів річних за період з 10.06.2009р. по 10.01.2011р., нарахованих згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 17.01.2011р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник Луцького спиртогорілчаного комбінату предявлені позовні вимоги підтримав та просить суд задовольнити останні в повному обємі поклавши при цьому на відповідача обов'язок відшкодування позивачу понесених останнім у звязку з поданням позову до суду витрат.

Відповідачем всупереч вимогам ухвали суду від 17.01.2011р. не було представлено суду письмових пояснень та інших витребуваних документів, компетентного представника в судове засідання підприємець ОСОБА_1 не направив, особисто в засідання суду не зявився, хоча про день та час розгляду справи в суді був повідомлений належним чином (зазначена ухвала направлялась на адресу відповідача: АДРЕСА_1, рекомендованою кореспонденцією та була вручена особисто адресату 20.01.2011р. про що свідчить відповідне поштове повідомлення а.с. 14).

З огляду на викладене суд вважає, що у відповідача існувало достатньо часу для підготовки та своєчасного подання до господарського суду мотивованого відзиву на позовну заяву, письмових пояснень з приводу предявленого позову, направлення в судове засідання у встановлений день та час свого повноважного представника.

Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши подані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази, беручи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи, проте не направив в судове засідання свого представника, не подав заперечень на позов, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами. Представник позивача з приводу розгляду справи за відсутності підприємця ОСОБА_1 чи його представника не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2009 року між державним підприємством Луцький спиртогорілчаний комбінат, м. Луцьк та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м. Луцьк було укладено договір поставки за №40/09 (а.с. 15) згідно з умовами котрого підприємством Луцький спиртогорілчаний комбінат було взято на себе зобовязання щодо поставки відповідачу товарно-матеріальних цінностей у визначених між сторонами асортименті та кількості, а підприємцем ОСОБА_1, в свою чергу, зобовязання відносно прийняття товарно-матеріальних цінностей та здійснення оплати останніх у визначеному угодою порядку.

На виконання умов зазначеного договору позивачем згідно видаткових накладних №РН-014047 від 20.05.2009р. на суму 2235,82 грн. та №РН-019203 від 25.06.2009р. на суму 2404,40 грн. (а.с. 9, 10) було поставлено підприємцю ОСОБА_1, а останнім прийнято товарно-матеріальних цінностей (алкогольної продукції) загальною вартістю 4640,22 грн.

На вимогу господарського суду представником позивача в судовому засіданні було надано для огляду оригінали зазначених вище договору поставки та видаткових накладних.

Відповідно до ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. (з наступними змінами та доповненнями), господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після їх закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник або уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством.

Судом встановлено, що видаткові накладні №РН-014047 від 20.05.2009р. та №РН-019203 від 25.06.2009р. на постачання підприємством Луцький спиртогорілчаний комбінат відповідачу товарів містять всі визначені чинним законодавством обовязкові реквізити, в повному обємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на підставі останніх згідно умов підписаного договору поставки №40/09 від 29.01.2009р. в травні-червні місяцях 2009 року господарських операцій.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 договору від 29.01.2009р. №40/09 відповідач зобовязувався проводити розрахунки по оплаті поставлених товарно-матеріальних цінностей готівкою або в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок позивача з відстрочкою платежів у 20 календарних днів з моменту поставки.

Проте підприємець ОСОБА_1 взяті на себе згідно договору від 29.01.2009р. №40/09 зобовязання в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті поставлених згідно накладних №РН-014047 від 20.05.2009р. та №РН-019203 від 25.06.2009р. товарно-матеріальних цінностей (у строки, порядку та розмірах, визначених угодою) не виконав, вартість останніх не оплатив у звязку з чим на момент подання позову до суду та на час розгляду справи в суді заборгував державному підприємству Луцький спиртогорілчаний комбінат 4640,22 грн. Зазначена сума заборгованості включає в себе загальну вартість відпущених згідно зазначених накладних товарів 4640,22 грн.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір поставки від 29.01.2009р. №40/09 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобовязання. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, поставку позивачем на виконання його умов відповідачу товарно-матеріальних цінностей, отримання їх підприємцем ОСОБА_1 та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність предявленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 4640,22 грн.

Сума заборгованості 4640,22 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, на час розгляду справи судом у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 666,84 грн. суми інфляційних за період прострочки платежів з червня 2009 року по грудень місяць 2010 року, а також 221,20 грн. трьох процентів річних за період прострочки платежів з 10.06.2009р. по 10.01.2011р.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення сум інфляційних та трьох процентів річних суд вважає, що враховуючи фактичні обставини справи (дати поставки товарів, визначені угодою кінцеві терміни проведення розрахунків по їх оплаті) останні підлягають до часткового задоволення, зокрема, на суму:

- 627,82 грн. інфляційних нарахувань, що складає 315,25 грн. інфляційних за період з 10.06.2009р. по 31.12.2010р. із суми заборгованості 2235,82 грн. та 312,57 грн. інфляційних за період з 16.07.2009р. по 31.12.2010р. із суми заборгованості 2404,40 грн.

- 214,09 грн. трьох процентів річних, що складає 106,58 грн. процентів річних за період з 10.06.2009р. по 10.01.2011р. із суми заборгованості 2235,82 грн. та 107,51 грн. процентів річних за період з 16.07.2009р. по 10.01.2011р. із суми заборгованості 2404,40 грн.,

а в частині стягнення 39,02 грн. збитків від інфляції та 7,11 грн. трьох процентів річних в позові слід відмовити у звязку з безпідставністю їх нарахування.

Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідача, витрати, повязані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), що поніс позивач, слід відшкодувати останньому у відповідності до ст. 49 ГПК України в повному обємі за рахунок підприємця ОСОБА_1 пропорційно розміру підставних та задоволених судом позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 144, 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 599, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного підприємства Луцький спиртогорілчаний комбінат (м. Луцьк, вул. Ковельська, 67, код ЄДРПОУ 05515312) 4640,22 грн. заборгованості, 627,82 грн. збитків від інфляції та 214,09 грн. трьох процентів річних, а всього 5482,13 грн., 101,15 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 234,03 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог в позові відмовити.

Суддя В. А. Войціховський

Повний текст рішення

складено та підписано

27.01.11