Рішення № 135433763, 03.04.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 696/1731/25

Номер провадження2/711/1019/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», в інтересах якого діє представник за довіреністю Король Владислав Анатолійович, звернулося до Кам`янського районного суду Черкаської області з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 14350 грн та судові витрати (вхідний №8151/25, а.с.2-4).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 15 липня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір №330747225.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників № 49 від 22.10.2019 до договору факторингу №28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 330747225.

03.01.2019 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20190103, на підставі якого ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 330747225 у сумі 14 350 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, та 9350 грн - сума заборгованості за відсотками.

Посилаючись на те, що відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №330747225 від 15.07.2019, позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути заборгованість з відповідача за означеним правочином у загальній сумі 14350 грн та судові витрати.

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 19 грудня 2025 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено за підсудністю до Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.28-29).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: надання до суду доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ», а саме: належним чином засвідченої копії реєстру прав вимог як додатку №1 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 в розрізі переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором №330747225 від 15.07.2019 від первинного кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.36-37).

02 лютого 2026 року від представника позивача Сови Юлії Миколаївни до суду надійшла заява про усунення недоліків, що зареєстрована за вхідним №4238/26, до якої, зокрема, долучено клопотання про витребування доказів, а саме: в ТОВ «Таліон Плюс» копію реєстру прав вимог, що містить інформацію про перехід права вимоги за кредитним договором №330747225 від 15.07.2019, що укладений з ОСОБА_1 .

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 лютого 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 11 год 00 хв 06 березня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.45-46).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.03.2026 розгляд справи був відкладений до 11 год 30 хв 03 квітня 2026 року (а.с.84-85).

Представник позивача Король В.А. в судове засідання не з`явився, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету як безпосередньо позивача, так і його представника Короля В.А., що були отримані цими учасниками справи 11.03.2026 (а.с.87 зворот, 88 зворот). Водночас представник позивача Король В.А., у п.4 прохальної частини позовної заяви, зазначив, що розгляд слід справи проводити без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення сторона позивача не заперечує (а.с.4).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 03 квітня 2026 року о 11 год 30 хв повторно не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

У зв`язку з цим, 03 квітня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 15 липня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №330747225 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 5000 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4 цього договору.

Згідно п.1.2 Договору, строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів.

Кредит надається на 30 днів (п.1.3 Договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,7% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 цього договору (п.1.4 Договору).

Згідно з п.4.2 Договору сторони погоджуються, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений в п.1.3 Договору, або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом. При цьому у цьому пункті також визначено застосування процентної ставки за понадстрокове користування кредитом в розмірі 1,70%.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що проценти, нараховані згідно п.4.2 Договору після закінчення строку дії кредиту, визначеного в п.1.3 договору є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України (а.с.5-6).

Графіком розрахунків, що є додатком №1 до договору №330747225 від 15.07.2019, визначено: 1) термін платежу - 14.08.2019; 2) сума кредиту - 5000,00 грн; 3) нарахований процент - 2550,00 грн; 4) сума до сплати (разом) - 7550,00 грн (а.с.6 зворот).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за Договором, що складений ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів», станом на 28.05.2020, розмір заборгованості позичальника ОСОБА_1 складає 14350 грн, з яких: 5000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, та 9350 грн - сума заборгованості за відсотками. Також із означеного засобу доказування суд встановив, що розмір заборгованості позичальника ОСОБА_1 за Договором у сумі 14350 грн є незмінним і станом на 31.10.2025 (а.с.11).

Крім того суд встановив, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язується відступити ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.7).

Із витягу з реєстру прав вимоги №49 від 22.10.2019, що укладений між ТОВ «Талліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до боржника (позичальника) ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за кредитним договором №330747225 від 15.07.2019 у загальному розмірі 13 610 грн, з яких: 5000 грн заборгованість по основному боргу, та 8610 грн заборгованість по відсотках (а.с.95).

Також суд встановив, що 03 січня 2019 року між ТОВ «Таліон плюс (клієнт) та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (фактор) укладено договір факторингу №20190103 (а.с.8-9).

Пунктом 2.1 вказаного договору факторингу передбачено, шо згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.4.1 зазначеного договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора на наступний календарний день після підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у додатку до цього договору.

Згідно витягу з Реєстру прав вимоги №8 від 28 травня 2020 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за кредитним договором №330747225 від 15.07.2019 у загальному розмірі 14 350 грн, з яких: 5000 грн заборгованість по основному боргу, та 9350 грн заборгованість по відсотках (а.с.10).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 27.12.2007 № 8462, виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зареєстровано як фінансову установу та на підставі додатку до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи №183 серії ФК, що видане 28.02.2012, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» має право здійснювати фінансові послуги без отримання ліцензії, а саме: факторинг (а.с.13, 13 зворот).

Відповідно до розпорядження Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №691 від 23.03.2017 «Про видачу товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)», ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на: надання послуг з факторингу (а.с.14).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон №675) у редакції, чинній на день укладення Договору, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст. 11 Закону №675 у редакції, чинній на день укладення Договору).

Статтею 12 Закону №675 у редакції, чинній на день укладення Договору, визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, згідно Закону №675 у редакції, чинній на день укладення Договору, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675 у редакції, чинній на день укладення Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув право вимоги до відповідача за Договором №330747225 від 15.07.2019 на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 у взаємозв`язку з договором факторингу №20190103 від 03.01.2019.

Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» грошових коштів у сумі 5000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Договору у строки, передбачені цим правочином, як первісному кредитодавцю, так і його правонаступникам в означених кредитних правовідносинах: ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Водночас, аналіз п.1.2 1.3 Договору дає підстави для висновку, що означений правочин є консенсуальним договором з огляду на таке.

Частинами 1, 2 ст.640 ЦК України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Виходячи зі змісту означеної норми матеріального права, суд зробив висновок, що залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.

Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

У той же час, реальний договір є укладеним з моменту передачі майна або вчинення іншої певної дії, яка передбачена договором. Тобто, крім досягнення згоди щодо істотних умов, для укладення реального договору необхідне виконання певної дії.

Згідно усталеної практики Верховного Суду (12 червня 2019 року у справі № 2-6315/11 (провадження № 61-23326св18), від 28 квітня 2020 року у справі № 263/16688/17 (провадження № 61-16584св19), від 23.11.2022 в справі № 757/63756/18 (провадження № 61-8381св21) та від 14.08.2024 в справі № 2601/15824/12 (провадження № 61-594св23)), кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним, тобто укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Договором №330747225 від 15.07.2019 як первісному кредитодавцю ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», так і його правонаступникам в означених правовідносинах: ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (позивач), тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення із відповідача тіла кредиту підлягає до задоволення в сумі 5000 грн.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 9350 грн, суд зазначає наступне.

Згідно п.1.2 Договору, строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів.

Кредит надається на 30 днів (п.1.3 Договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,7% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3 цього договору (п.1.4 Договору).

Згідно з п.4.2 Договору сторони погоджуються, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений в п.1.3 Договору, або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом. При цьому у цьому пункті також визначено застосування процентної ставки за понадстрокове користування кредитом в розмірі 1,70%.

Пунктом 4.3 Договору визначено, що проценти, нараховані згідно п.4.2 Договору після закінчення строку дії кредиту, визначеного в п.1.3 договору є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України (а.с.5-6).

З аналізу означених умов Договору суд зробив висновок, що його сторони дійшли згоди про те, що у період строку дії означеного правочину, проценти за користування сумою кредиту кредитодавцем нараховуються, починаючи з дня укладення Договору і до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3 Договору, тобто до 14.08.2019, в розмірі 1,7%/день.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Так, за період строку дії Договору (з 15.07.2019 до 14.08.2019) розмір відсотків, які мав сплатити кредитодавцю відповідач, становить 2550 грн (5000 грн х 0,017 = 85 грн відсотки за один день користування сумою позики; 85 грн х 30 днів = 2550 грн).

Отже, сукупний розмір відсотків, які мав сплатити відповідач як позичальник згідно умов укладеного ним Договору складає 2550 грн, що відповідає тому розміру відсотків, який обумовлений між позичальником ОСОБА_1 та кредитодавцем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і міститься у додатку №1 до Договору (а.с.6 зворот).

Що стосується нарахування відсотків за Договором за понадстрокове користування сумою кредиту (починаючи з 15.08.2019), то суд зазначає про таке.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку позики (кредиту) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право позикодавця (кредитодавця) нараховувати передбачені договором проценти за договором позики (кредиту) припиняється. Права та інтереси позикодавця (кредитодавця) в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція викладене в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.

За умовами укладеного сторонами Договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 15.07.2019 надало позичальнику ОСОБА_1 суму кредиту, а останній зобов`язувався повернути надану суму кредиту в повному обсязі 14.08.2019 (додаток №1 до Договору). Водночас у п. 4.3 Договору визначено, що проценти, нараховані згідно п.4.2 Договору після закінчення строку дії кредиту, визначеного в п.1.3 договору є процентами, що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України (а.с.5-6).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, у даній справі позивач як правонаступник первісного кредитодавця має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, обумовленого Договором, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів. Проте, позивач таких вимог не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії Договору, є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача відсотків, що є різницею між заявленим до стягнення їх розміром (9350 грн) та розміром, що визнаний судом обгрутованим (2550 грн), тобто в сумі 6800 грн (9350 грн 2550 грн), задоволенню не підлягає.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України викладений у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №175/4753/15-ц (провадження № 61-8449св18).

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за межами строку дії Договору, тобто після 14.08.2019, в сумі 6800 грн є необґрунтованими.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.3 прохальної частини позовної заяви від 26.11.2025 (вих.№004027186), про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що судові витрати позивача складаються лише з витрат на оплату судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 3028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів №149715 від 25.11.2025 (а.с.1). Інших доказів, понесених позивачем судових витрат, матеріали означеної позовної заяви не містять.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором обгрунтованими і задовольнив їх на суму 7550 грн (5000 грн заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), та 2550 грн заборгованість за відсотками)), що складає 52,61% від ціни позову (7550 грн / 14350 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 593,03 грн, тобто 52,61% від розміру сплаченого позивачем судового збору (3028 грн х 0,5261).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в розмірі 7550 грн, з яких: 5000 грн заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), та 2550 грн заборгованість за відсотками. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 593,03 грн - судового збору, що визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 516, 527, 530, 610, 626-628, 634, 638, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором №330747225 від 15 липня 2019 року в розмірі 7550 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень, з яких: 5000 (п`ять тисяч) гривень - заборгованість за основною сумою кредиту (тілом кредиту), та 2550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1593 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто три) гривні 03 (три) копійки.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 03 квітня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко