Рішення № 135432593, 03.04.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6323/24

2/296/1423/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шмат Руслан Петрович, до ОСОБА_2 , третя особа: Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шмат Р.П. звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовною заявою до ОСОБА_2 та відповідно до змісту позовних вимог просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дати пред`явлення заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 16 грудня 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. Від спільного шлюбу у них народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла. Після її смерті на утриманні батька ОСОБА_2 залишилося двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , 2008 року народження та ОСОБА_5 , 2012 року народження.

Також вказує, що сім`я ОСОБА_2 з 2020 року перебуває під соціальним супроводом Житомирського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді з метою підвищення виховного потенціалу батька, сприяння у створенні належних умов для проживання дітей, забезпеченню дітей медикаментами. Починаючи з 2019 року й по даний час до Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради надходять звернення, зокрема від позивачки та її тіток ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Всі ці заяви спрямовані на неналежне виконання батьком ОСОБА_2 батьківських обов`язків, а саме після смерті ОСОБА_3 він став зловживати спиртними напоями, принижує та ображає честь та гідність дітей, поклав обов`язки догляду, навчання та виховання за меншим братом на ОСОБА_1 . Квартира у якій зареєстрована ОСОБА_1 знаходиться у жахливому стані, скрізь антисанітарія, житло захаращене. Відповідач не забезпечує життєво необхідними ліками доньку ОСОБА_8 , яка хворіє на астму, що в сукупності становить небезпеку для її життя та здоров`я. Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради жодних дій для виправлення ситуації, щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не вчиняє, посилаючись на те, що позбавлення батьківських прав являється крайньою мірою впливу на батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідач ОСОБА_2 свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по вихованню дітей, зокрема дочки, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, матеріально дитину не забезпечує, нехтує своїми батьківськими правами відносно дитини, тому враховуючи інтереси дитини, є підстави, які передбачені ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав відповідача відносно його дочки ОСОБА_1 .

Ухвалою від 17.09.2024 у справі відкрито загальне позовне провадження.

19.12.2024 року від представника відповідача адвоката Рябчун О.Д. до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що із заявленим позовом відповідач категорично не погоджується, вважає його необґрунтованим та безпідставним. Відповідач після народження доньки, приймав активну участь у її вихованні та забезпеченні. Так, дійсно, після смерті дружини, позивач проти волі відповідача виявила бажання проживати разом зі старшою повнолітньою сестрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вважаючи, що батько надто опікується нею. Через що відповідач став менше бачити свою доньку, яка приходить додому лише, щоб взяти речі, побачитися з молодшим братом. Відповідач дуже любить свою доньку, як і старшу доньку ОСОБА_9 та і молодшого сина ОСОБА_10 , бажає опікуватися нею, страждає від того, що під впливом родичів з боку покійної дружини, його донька не бажає спілкуватися з ним. Відповідач не втрачає надії, що його донька змінить своє ставлення до нього і вони, як раніше, будуть спілкуватися, разом проводити час, вважає, що їхній зв`язок батька з донькою не втрачено. Згідно характеристики від 17.12.2024р. №99, виданої ОСББ «Кибальчича 6», ОСОБА_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 1976 року, та фактично проживає разом із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . За період проживанні за вказаною адресою ОСОБА_2 завжди доброзичливий, спокійний, охайний, зарекомендував себе як зразковий громадянин, що підтримує добрі стосунки з сином, так і в спілкуванні з сусідами. Приймає активну участь в громадських зборах і необхідних роботах, що проводяться в будинку і на прилеглих територіях. В конфліктних ситуаціях з сусідами не перебував.

Зазначає, що позивач жодними доказами не підтверджує обставини, викладені нею в позові, зокрема в чому саме полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення її батька батьківських прав, самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків з виховання дитини, тощо. Жодних доказів в підтвердження неналежного виконання відповідачем батьківських обов`язків до суду не надано, не надано жодних доказів в підтвердження обставин не забезпечення відповідачем медичними препаратами позивачку, не надано жодних доказів в підтвердження зловживання відповідачем алкогольними напоями, застосування фізичного насильства. Обґрунтування позову зводиться лише до того, що позивачка не проживає разом з батьком, який не забезпечує матеріально, і це на її думку, є підставою для позбавлення його батьківських прав відносно неї, з чим категорично неможливого погодитися.

Та обставина, що на час розгляду справи, вихованням і розвитком дитини він частково не займається, не свідчить безумовно про те, що відповідач не бажає брати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов`язками чи самоусунувся від їх виконання. Відповідач займається матеріальним забезпеченням дитини, купував позивачці одяг, взуття, забезпечував продуктами харчування, приймав і приймає участь у її навчальному та виховному процесі. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) відповідач офіційно був працевлаштований і тривалий час з 2004 року по 2022 працював на посаді штампувальника в ІП «Євроголд Індестріз ЛТД - Eurogold Industries Ltd. Після звільнення неофіційно працював вантажником на продовольчому складі до 15.01.2024 р. Саме за рахунок доходів відповідача утримувалася його сім`я, та забезпечувалася усім необхідним.

З огляду на викладене, позивачем не надано належних і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків без поважних причин, не встановлено винної поведінки останнього щодо ухилення від виховання доньки і свідомого нехтування ним своїми обов`язками. А враховуючи бажання відповідача відновити спілкування з донькою, бажання та намагання відповідача брати участь у вихованні дитини, вважає, відсутні будь-які підстави для позбавлення його батьківських прав (а.с.78-80).

Протокольною ухвалою суду від 28.01.2025 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

В судовому засіданні 08.04.2025 року позивач пояснила, що за дев`ять місяців до смерті матері, батько з ними не проживав. Після смерті матері, батько проживав з разом з нею та її братом, купував одяг та їжу. Старша сестра ОСОБА_9 проживає окремо, з батьком не спілкується. З 2023 року вона проживає у своєї тітки ОСОБА_6 , забрали її до тітки після того, як батько почав кидатися речами. За час проживання у тітки батько не піклувався, матеріально не допомагав. Брат ОСОБА_10 проживає разом з батьком. Також наголосила, що коли вони проживали разом з батьком, то він негативно висловлювався в сторону матері, вживав алкогольні напої, по кімнаті були розкидані пляшки. З батьком миритися не бажає.

Аналогічні за змістом обставини позивач повідомила в судовому засіданні 25.03.2026 року.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судовому засіданні 08.04.2025 року пояснив, що його дружина ОСОБА_3 дуже тяжко переживала смерть племінника, у зв`язку з цим у них виникли сварки, після яких він переїхав за іншою адресою, де проживав дев`ять місяців. За п`ятнадцять днів до смерті дружини він повернувся, проживав разом з сином ОСОБА_10 та донькою ОСОБА_8 . На дітей не кричав, лише робив зауваження, всім необхідним забезпечував. ІНФОРМАЦІЯ_7 донька ОСОБА_8 без дозволу пішла з дому, так як хотіла жити у старшої сестри. З старшою донькою він не спілкується, бо вона дає кошти на цигарки ОСОБА_8 . Донька ОСОБА_8 заблокувала його телефон, а тому він не може з нею спілкуватися. Вказав на наявність спору щодо права проживання в квартирі його дружини, яка померла. Заперечив щодо позбавлення його батьківських прав.

Представник третьої особи ОСОБА_11 в судовому засіданні підтримав висновок органу опіки та піклування щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_1 .

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Вбачається, що 16 грудня 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, що стверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 16.12.2000 року (а.с.8).

Від спільного шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_8 мати позивачки ОСОБА_3 померла (а. с. 10).

04.11.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради із заявою в якій повідомила, що вона боїться батька ОСОБА_2 , який б`є її на очах у брата ОСОБА_5 . Брат також боїться батька. Вказала, що батько вживає алкогольні напої, голосно кричить і здається, що він її не любить (а.с.12).

21.01.2020 ОСОБА_6 звернулася до Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради із заявою в якій повідомила, що ОСОБА_2 часто самоусувається від своїх дітей, не займається їх вихованням, навчанням, розвитком, тобто ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків. Вживає алкогольні напої та має заборгованість по комунальним послугам (а.с.21-22).

22.01.2020 року ОСОБА_7 звернулася до Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради із заявою в якій повідомила, що ОСОБА_2 ухиляється від своїх батьківських обов`язків, діти часто ходять голодні і в брудному одязі, відповідальність за сина ОСОБА_2 поклав на доньку ОСОБА_1 , постійно вживає алкогольні напої, у кімнаті брудно. Просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав (а.с.28-29).

16.04.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради із заявою в якій повідомила, що батько виявляє до неї неповагу, висловлює в її бік нецензурну лексику та образливі слова, не дозволяє спілкуватися з сестрою, тітками, бабусею, вона часто ночує в коридорі. В поданій заяві також вказала на відсутність ліків від астми на протязі двох місяців, а також звернула увагу, що вона сама займається братом, батько з ним не займається (а.с.13-14).

26.08.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради із заявою в якій повідомила, що батько вигнав її із кімнати, забравши ключі від кімнати та квартири, принижує її та погрожує віддати в дитячий будинок. З 16 квітня 2020 року батько перестав забезпечувати, пояснюючи тим, що у нього немає грошей. Вказала, що не хоче повертатися до батька, який вживає алкогольні напої, курить, знаючи про її хворобу, не хоче з ним жити (а.с.15-16).

26.10.2023 року ОСОБА_1 звернулася до Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради із заявою в якій просила позбавити батька ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки він не піклується про стан її здоров`я, фізичний, моральний та духовний розвиток, матеріально не забезпечує, тобто повністю ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню відносно неї (а.с.17-20).

13.11.2023 ОСОБА_6 звернулася до Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради із заявою в якій повідомила, що з початку війни і до цього часу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 знаходились у селі у бабусі, яка займалася їх вихованням та утриманням за власні кошти з пенсії. ОСОБА_2 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків (а.с.25-27).

17.01.2024 ОСОБА_6 звернулася до Служби (управління) у справах дітей Житомирської міської ради із заявою в якій повідомила, що з 21 листопада 2023 року по 12 січня 2024 року ОСОБА_1 проживала у неї. На даний час ОСОБА_1 проживає у рідної сестри ОСОБА_4 . ОСОБА_2 не піклується про дітей (а.с.23-24).

У своєму листі від 11.02.2020 року Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради повідомила ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , що виходячи з пояснень сторін, ОСОБА_2 належним чином виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує своїх малолітніх дітей харчуванням, необхідними дитячими речами та засобами. Сім`я ОСОБА_2 перебуває під соціальним супроводом ІНФОРМАЦІЯ_9 служб для сім`ї, дітей та молоді з метою підвищення виховного потенціалу батька, сприяння у створенні належних умов для проживання дітей, забезпеченню дітей медикаментами. Також повідомлено що, відповідно до норм Сімейного кодексу України, позбавлення батьківських прав являється крайньою мірою впливу на батьків, які ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків. На даний час жодних підстав для звернення з позовом до суду про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 немає (а.с.30).

В липні 2024 року від представника позивача - адвоката Шмата Р.П. до суду надійшла позовна заява про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_13 .

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради №297 від 04.03.2026 затверджено висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 . Відповідно до висновку, виходячи з інтересів дитини, позбавлення батьківських прав відповідача щодо дитини є доцільним (а.с.165-166). У висновку вказується, що питання доцільності позбавлення батьківських прав розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті 27.01.2026 року та 03.02.2026 року за участю ОСОБА_1 та її батька ОСОБА_2 , які надали свої пояснення. Неповнолітня дитина підтримала свої вимоги. Відповідач категорично заперечив щодо позбавлення батьківських прав, вказав, що доньку проти нього налаштовують сестри його померлої дружини через житлове питання.

Суд зазначає, що у вказаному висновку допущено описку, щодо року народження ОСОБА_1 , зокрема вказано 2005 рік, а не 2008 рік народження. З огляду на те, що описані обставини у висновку стосуються саме учасників справи, суд не вбачається підстав для відмови у прийнятті такого висновку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомив, що є хрещеним батьком ОСОБА_1 . Також зазначив, що стосунки в сім`ї ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були добрі, але після смерті ОСОБА_3 стосунки погіршилися. Однак, він не бачив, щоб ОСОБА_3 погано ставився до доньки ОСОБА_1 , ображав чи бив її. ОСОБА_2 говорив, що купував одяг дітям, проте яку суму коштів витрачав на ОСОБА_1 він не знає. Під час відвідування місця проживання позивача та відповідача бачив, що ОСОБА_2 готував дітям їсти. Алкогольні напої ОСОБА_2 вживає в міру. При дітях алкоголь не розпивав.

Згідно із ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У відповідності до ст. 9 Конвенції про права дитини держави - учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Пунктами 2, 3, 5 частини 1 статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Згідно ч.4 статті 164 СК України під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Згідно з ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Аналогічне позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 6 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) від 16.07.2015 Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Крім того, Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11), в якому зазначив, що якщо батько не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав, суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з абз. 1, 2 ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (ст. 191 СК України).

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства, наданих суду доказів, які не викликають сумнівів у їх допустимості та достовірності, суд дійшов до наступних висновків.

Вирішуючи питання про позбавлення відповідача батьківських прав суд передусім бере до уваги те, що ОСОБА_1 є неповнолітньою, однак самостійно (через свого представника - адвоката) звернулася до суду, що вказує на відсутність інших можливостей змінити поведінку батька до дитини. Суд бере до уваги, що позивачка також самостійно звернулася за допомогою до органів опіки та піклування ще в 2019 році і в подальшому такі звернення зі скаргами на дії батька з приводу образ та словесних принижень, вживання ним алкоголю, паління в її присутності незважаючи на її захворювання на астму, відсутність належного вирішення медичних, соціальних, побутових питань та встановлення заборон на спілкування зі старшою сестрою та іншими родичами, носили регулярний характер.

Встановлено, що неповнолітня ОСОБА_1 перебуває на обліку в службі (управлінні) у справах дітей Житомирської міської ради як така, яка зазнала фізичного насильства в сім`ї з боку батька (наказ служби від 03.11.2023 року №259-П).

За час розгляду справи в суді стосунки між батьком та донькою не налагодилися, про що зазначає сама позивачка, будь-яких доказів які б вказували на те, що відповідач виконує батьківські обов`язки в обсязі, які вимагаються від батьків сімейним законодавством не надано. Відповідач проживає окремо від позивачки та не здійснює її виховання, забезпечення безпечних умов життя, коштів на купівлю їжі, одягу, лікування та для придбання інших необхідних речей не надає. Всі вказані обов`язки фактично перекладено відповідачем на інших осіб. Пропозиція коштів донці та відмова нею від їх отримання не позбавляло відповідача можливості, як приклад, відкрити банківський рахунок на ім`я доньки для перерахунку коштів, від яких зі слів відповідача вона відмовляється, що могло б підтвердити бажання батька надавати такі кошти.

Суд зазначає, що небажання доньки спілкуватися з батьком не може бути виправданням для ненадання регулярного матеріального забезпечення, купівлі одягу та інших необхідних речей для дитини, а зайнятість на роботі для відмови у проведенні спільного часу, відсутністю уваги до розвитку дитини. Прибуття в судові засідання не може свідчити про прояв турботи до дитини.

У формуванні самооцінки дитини значну роль відіграє сім`я, стиль сімейного виховання, який визначається батьківськими ціннісними орієнтаціями, установками, емоційним ставленням до дитини. Особливості сприйняття батьків дитиною і способи поведінки з нею обумовлюють засвоєння дитиною основних правил і норм поведінки, виробляють її позицію по відношенню до світу і самої себе. Цього відповідач належно не забезпечує.

З пояснень відповідача та повідомлених в судовому засіданні обставин наявності спірних правовідносин щодо проживання у квартирі АДРЕСА_2 , можливо зробити висновок, що право користування таким житлом займає значне місце інтересів батька у спілкуванні з донькою. За час розгляду справи в суді поведінка відповідача по відношенню до доньки залишалася незмінною та не вказувала на вжиття батьком заходів для відновлення довіри дитини, налагодження стосунків, які б вплинули на бажання доньки підтримувати позовні вимоги.

Враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а також з метою попередження негативних наслідків для дитини, беручи до уваги також висновок органу опіки та піклування, суд вважає встановленим той факт, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , не піклується про стан її здоров`я, фізичний, моральний та духовний розвиток, матеріально не забезпечує.

Покази свідка не охоплюють всього періоду відносин між батьком та донькою, а тому не спростовують таких висновків.

З огляду на викладене, у якнайкращих інтересах дитини, суд вважає за необхідне позовні вимоги щодо позбавлення батьківських прав задовольнити та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , оскільки це буде відповідати насамперед її інтересам.

Позбавлення батьківських прав відповідача надає дитині можливість у майбутньому отримати ряд гарантованих державою пільг та допоможе у подальшому самоствердитися у дорослому житті.

Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення нею повноліття. Визначаючи розмір аліментів суд бере до уваги обставини проживання з відповідачем сина ОСОБА_10 , тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць необхідно допустити до негайного виконання.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже враховуючи зібрані у справі докази, зважаючи на встановлені обставини та беручи до уваги інтереси динити, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачені позивачем витрати зі сплати судового збору за вимогу про позбавлення батьківських прав в сумі 1211,20 грн, а також стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за вимогу про стягнення аліментів в сумі 1211,20 грн, оскільки позивач при зверненні до суду була звільнена від його сплати на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 280-285 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , аліменти в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 09 липня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Служба (управління) у справах дітей Житомирської міської ради, адреса: м.Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, 4/2, ЄДРПОУ 25777327.

Головуючий суддя О. Й. Адамович