Ухвала суду № 13542963, 20.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12099/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,

при секретарі судового засідання Тарнаруцькій Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Атілос»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Атілос»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 07.10.2009 року № 0004142320/1.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року, за результатами якої складено акт від 10.08.2009 року № 602/23/14228451, яким встановлено порушення позивачем чинного податкового законодавства, а саме: пп.7.2.7 п.7.2 , пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством було завищено залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2008 року на суму 7 842 грн., та занижено податок на додану вартість на суму 17909,00 грн. за серпень 2008 року.

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові було прийняте оскаржуване податкове повідомлення рішення від 07.10.2009 року № 0004142320/0, згідно з яким ТОВ БП «Атілос»зменшено суму бюджетного відшкодування та визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 7842 грн. та штрафних санкцій в сумі 3921 грн.

Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення до ДПІ у м. Чернігові та ДПА у Чернігівській області, проте скарги були залишені без задоволення.

Судом першої інстанції було встановлено, що 12.11.2007 р. позивачем було укладено договір №22/1-А-2007 з товариством з обмеженою відповідальністю «Укртехпромлізинг»(далі ТОВ «Укртехпромлізинг»), предметом якого є надання маркетингових послуг та надання обладнання в лізинг.

До договору №22/1-А-2007 від 12.11.2007 р. було укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої позивач замовляє, а ТОВ «Укртехпромлізинг»зобовязується здійснити на свій розсуд заходи по збільшенню обсягів продажу товарів позивача (проводити маркетингові дослідження ринку, крос-продаж обладнання, надавати консультації, придбавати майно для наступної його передачі у фінансовий лізинг лізингоодержувачам тощо) на суму не менше 1600 000 грн.

Також позивачем було укладено договір поставки №14/11-07 від 21.11.2007 р. на загальну вартість 1686468 грн. з ТОВ «Укртехпромлізинг», за умовами якого позивач зобовязався поставити та передати у власність покупця до 25.12.2007 р. аналоги електронної плати РСЛО АТСК 50-200, а ТОВ «Укртехпромлізинг»зобовязався прийняти та оплатити вартість поставленого товару на умовах цього договору.

Реалізація аналогів електронної плати РСЛО АТСК 50-200 проведена по накладних № 124,125,126,127 від 05.12.2007 року, №129 від 6.12.2007 року , №131 від 7.12.2007 року, №132 від 10.12.2007 року, № 138 від 14.12.2007 року, № 143, 144 від 20.12.2007 року, що містяться в матеріалах справи.

23.01.2008 року сторонами вищезазначених договорів був складений акт прийому-передачі наданих послуг, в якому вказано, що ТОВ «Укртехпромлізинг»надані послуги позивачу відповідно до ст.2 договору, та оформлена податкова накладна №28. Розмір винагороди за надані послуги склав 47052, 46 грн. , в тому числі ПДВ 7842, 08 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що акт прийому-передачі наданих послуг від 23.01.2008 року не відповідає вимогам, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в ньому відсутні відомості про зміст та обсяг господарської операції.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату i місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції i правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За результатами вивчення матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено, що первинний документ, яким підтверджується віднесення позивачем до валових витрат вартості послуг маркетингових послуг, а саме акт приймання-передачі послуг не містить обовязкових реквізитів (змісту та обсягу господарської операції), встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не може вважатися доказом підтвердження реального здійснення господарської операції.

Крім цього, відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської операції платника податків.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що підставою для визначення податкового кредиту є податкові накладні, видані йому постачальником товару, що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому у відповідача відсутні підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.

Спростовуючи зазначені доводи, колегія суддів, виходячи з вищевикладеного зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що господарські операції не мали реального характеру.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Колегія суддів, враховуючи викладене, приходить до висновку, що у разі фіктивності операцій визначення податкового кредиту (та, відповідно, включення витрат на здійснення таких операцій до складу валових витрат підприємства) слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ.

Виходячи з цього, податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, не підтвердження належними доказами реального здійснення операцій, за якими позивачем сформовано податковий кредит, свідчить про законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем надано всі необхідні докази правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та прийняття їх в межах повноважень, що передбачені законами України.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Атілос» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2009 року № 0004142320/1, задоволенню не підлягають.

Доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільне підприємство «Атілос»залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2009 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді