Постанова № 13542712, 14.01.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2011 р. м. Чернівці Справа № 2а-3658/10/2470

11:00

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Бойко О.Я.;

секретаря судового засідання Олійник О.В;

за участю:

представників позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "Ресурс-Інвест", - Арапбаєвої Я.В., Арапбаєва Р.С. (довіреність від 25 .08.2010р.);

представників відповідача Державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області - Войткової З.Г., Дручук В.Ш. (довіреність від 04.01. 2011р.),

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "Ресурс-Інвест" доДержавної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької областіпро скасування акту.

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Ресурс Інвест» 08 грудня 2010 року звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Глибоцькому районі Чернівецької області про скасування акту від 12 липня 2010 року № 7 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

Причиною для анулювання реєстрації платника ПДВ в п.2 Акту про анулювання від 12 липня 2010 року № 7 зазначено те, що відповідач протягом періоду з червня 2009 року по травень 2010 року подавав податкові декларації з ПДВ з показниками, які свідчать про відсутність оподаткованих поставок.

З таким висновком податкового органу позивач не згідний, оскільки пунктом «г» ст.9.8 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97 встановлено, що свідоцтво платника ПДВ анулюється, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців подає таку декларацію, яка свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду. Поставка будь які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі продажу, міни, поставки та іншими цивільно правовими договорами, які передбачають передачу прав. Тобто анулювання реєстрації платника ПДВ з ініціативи податкового органу може бути тільки якщо платник ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців у Декларації з ПДВ у колонці Б (сума ПДВ) ставив прочерки.

Позивач, посилаючись на податкові декларації з ПДВ за червень грудень 2009 року та за січень червень 2010 року, подані до податкового органу, та додані як доказ до матеріалів адміністративної справи, вказує на здійснену операцію з поставки товару, внаслідок якої у нього виник податковий кредит. А отже позивачем у податкових деклараціях за період з червня 2009 року по травень 2010 року заповнено колонку Б та зазначено суму оподатковуваної поставки.

В звязку з цим, позивач просить суд визнати нечинним рішення комісії ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТзОВ "Паливна компанія "Ресурс-Інвест" оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану ватість № 7 від 12 липня 2010 року та зобовязати ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області поновити реєстрацію ТзОВ «Паливна компанія «Ресурс Інвест» платником податку на додану вартість з дня скасування цієї реєстрації (12.07.2010р.).

Представник відповідача подав письмові заперечення на позов та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Підставою для проведення анулювання реєстрації платника ПДВ товариства з обмеженою відповідальністю «Паливна компанія «Ресурс Інвест», код ЄДРПОУ 34864145, як зазначає відповідач, було наявність податкових декларацій з ПДВ з червня 2009 року по травень 2010 року, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців.

В податкових деклараціях з ПДВ товариства за звітні періоди з червня по грудень 2009 року в сумі 2040, 00 грн. та з січня 2010 року по червень 2010 року в сумі 72805,00 грн. в рядку 10.1 розділу ІІ «податковий кредит» відображено операції з придбання товарів, внаслідок яких виник податковий кредит в розмірі 74847,00 грн.

Таким чином, товариство за вказаний звітний період, відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, здійснювало придбання товарів, а не поставку, що, в свою чергу, суперечить вимогам норми пункту «г» ст.9.8 Закону України “Про податок на додану вартість”. Тому скасування анулювання реєстрації платника ПДВ не ставиться в залежності від обставин, викладених в позовній заяві, тобто у випадку, якщо платник податку ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців в Декларації з ПДВ у колонці Б (сума ПДВ) ставить прочерки.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити. Додатково зазначив, що не заперечує той факт, що придбання товарів або послуг не відноситься до оподатковуваних поставок. Вважає протиправним акт анулювання платника ПДВ тому, що порушення, які були допущенні при прийнятті такого рішення, свідчать по необґрунтованість, незаконність та безпідставність останнього.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених в його запереченні..

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, -

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Паливна компанія» «Ресурс Інвест» зареєстроване за добровільним рішенням як платник податку з ПДВ та перебуває на обліку в ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області з 01.03.2007р.

Комісією, створеною відповідно до розпорядження ДПІ у Глибоцькому район Чернівецької області від 14 травня 2010р. №11, встановлено, що ТзОВ «Паливна компанія» «Ресурс Інвест» в період з червня 2009 року по травень 2010 року подавало до ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області декларації з ПДВ , які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців.

12 липня 2010 року комісія анулювала реєстрацію ТзОВ «Паливна компанія» «Ресурс Інвест» , як платника податку на додану вартість, про що склала акт про анулювання реєстрації платника податку №7 від 12.07.2010р. В акті зазначено, що підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є п.п «г» п.9.8 ст.9 Закону України « Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.97р.

Суд звертає увагу на те, що акт про анулювання реєстрації платника податку є актом індивідуальної дії, який має обовязковий характер, і тягне за собою, як наслідок, зобовязання платника податку повернути податковому органу свідоцтво платника ПДВ протягом двадцяти календарних днів від дня прийняття рішення про анулювання та виключення платника податку на додану вартість з відповідного Реєстру (абз. сьомий пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року №79) з подальшою втратою платником податку права на нарахування податкового кредиту, отримання бюджетного відшкодування та зобовязання здійснити умовний продаж товарних запасів і основних фондів.

Тобто акт про анулювання реєстрації платника ПДВ за свою юридичною природою є рішенням субєкта владних повноважень.

Отже предметом даного спору є вирішення судом : чи були дотримані ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області субєктом владних повноважень, при винесенні ним рішення, критерії-принципи правомірності такого рішення.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі правові норми.

Відповідно до ст.19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

У статті 2 КАС України встановлені загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень.

Так, відповідно до ч.3 цієї статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає , що відповідач при складанні акту про анулювання платника ПДВ, не дотримався основних принципів прийняття рішення, а саме прийняв спірне рішення необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень та не дотримався необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

До такого висновку суд дійшов з наступних підстав.

Як вбачається з копій декларацій, які були надані позивачем в матеріали справи, ТОВ «Паливна компанія» «Ресурс Інвест» в період з червня 2009 року по червень 2010 року здійснювало придбання товарів внаслідок якого в нього виник податковий кредит у розмірі 74000 грн.

В судовому засіданні було зясовано, що основною господарською діяльністю ТзОВ «Паливна компанія» «Ресурс Інвест» є оптова та роздрібна торгівля паливно-мастильними матеріалами.

Для того, щоб здійснювати свою основну діяльність товариство застосовує, починаючи з 2009 р. по сьогоднішній день, ряд заходів по будівництву автозаправочного комплексу з обєктами придорожнього комплексу в с.Атаки Хотинського району. А саме: набуття речових прав на земельну ділянку, виготовлення проекту автозаправочного комплексу, погодження даного проекту, проведення комплексної експертизи отримання дозволу на початок будівельних робіт, укладання договору генпідряду, закупівля необхідних будівельних матеріалів, оплата будівельно-підрядних робіт тощо.

Всі ці дії є обовязковою передумовою для здійснення оподатковуваних поставок товарів і вимагають певних витрат.

Діяльність позивача та витрати підтверджуються, наявними в матеріалах справи, копіями розрахунків та платіжними дорученнями про оплату розміру втрат, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь; комплексним експертним висновком №26-00102-10/2; договором на виконання проектно-кошторисної документації №152 від 28.10.09р.; копіями платіжних доручень за оплату проектних робіт, акти здачі приймання першого етапу проектних робіт; договором генерального підряду.

Вказані документи та копії декларацій свідчать про те, що діяльність товариства є регулярною, постійною, суттєвою та спрямованою на отримання доходу. Тобто є господарською діяльністю та підпадає під її визначення, зазначене в Господарському кодексі України. Відповідно до якого : «Господарська діяльність - це діяльність субєкта господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконанню робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність».

Факт здійснення господарської діяльності відповідає також визначенню господарської діяльності, встановленому в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 N 334/94-ВР. А саме: «Господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи».

Суд звертає увагу , що п.п. «а)» п.2.1 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено, що платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

З сукупного аналізу наведених правових норм та з врахуванням зазначених вище обставин, суд вважає, що ТзОВ «Паливна компанія» «Ресурс Інвест» на момент анулювання свідоцтва платника ПДВ активно здійснювало і здійснює господарську діяльність, а відтак - з огляду на п.п. «а)» п.2.1 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», має правові підстави бути платником ПДВ.

Крім того, суд вважає, що відповідачем, податковим органом, при винесенні рішення про анулювання платника ПДВ, не було враховано, що таке анулювання потягне за собою завдання суттєвої шкоди господарській діяльності підприємства, що виражається в наступному.

1. Так, правовідносини з приводу анулювання реєстрації платника ПДВ регулюється Наказом ДержавноїподатковоїадміністраціїУкраїнивід 1 березня 2000 року N 79 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість»зареєстровано в МіністерствіюстиціїУкраїни3 квітня 2000 р. за N 208/4429 (надалі - Інструкція).

З огляду на зміст пункту 8.2 Інструкції, у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Аналогічна норма закріплена в абзаці 4 пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим суд зауважує на тому, що право на податковий кредит та на розпорядження своїм податковим кредитом, серед інших норм, регулюється відповідно до підпункту 7.7.3. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про ПДВ». Відповідно до якого, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів.

Платник податку має абсолютне та безумовне право на отримання бюджетного відшкодування, про що свідчить норма підпункту 7.7.10. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про ПДВ». Так, відповідно до названої норми, джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету України, забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів.

Таким чином, суд вважає, що анулюванням свідоцтва платника ПДВ, Позивач протиправно позбавлений, законом передбаченого права, на податковий кредит.

Отже суд вважає, що своїми діями податковий орган виніс рішення не у спосіб передбачений Конституцією України, адже відповідно до її вимог неприпустимим є зменшення, звуження чи скасування прав особи.

2. Відповідно до пункту 8.1. Інструкції, платник податку, в обліку якого на день анулювання реєстрації знаходяться товарні залишки або основні фонди, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах, зобов'язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та відповідно збільшити суму своїх податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого відбувається таке анулювання.

Такий обовязок платника податку, крім вищевказаного пункту Інструкції, передбачений абзацом 10 пункту 9.8. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, саме умовним продажем товарних залишків чи основних фондів завдається найбільшої шкоди Товариству.

По основних фондах збитки Товариству завдаються не настільки значні в силу їх амортизації, за виключенням тих обєктів групи, які не так швидко дешевіють.

Але по відношенню до товарів, нинішня звичайна вартість яких, враховуючи надзвичайно високий ріст інфляції суттєво збільшилася від ціни їх придбання, що призведе до значних майнових втрат Товариства. Так, податковий кредит, нарахований при їх придбанні, виявиться значно меншим від податкових зобовязань, які будуть нараховані при умовній продажі товарів (які значно зросли в ціні враховуючи стрімкий ріст інфляції), такий підхід податкових органів до платників податків є занадто фіскальним.

3. Крім того, не будучи платником ПДВ, але залишаючись платником податку на прибуток, ТзОВ «Паливна компанія»«Ресурс-Інвест», здійснивши умовний продаж товарних залишків та основних фондів, зобовязане буде відобразити, всю отриману від покупця, суму в склад валових доходів.

В свій час на валові витрати були віднесена сума, оплачена постачальнику і зменшена на включений в податковий кредит ПДВ. Проте, вирахувати із валового доходу, який виник при повноцінному продажі (поставці) «умовно продажні» податкові зобовязання Товариству податковий орган не дозволить. А це означає, що фактично під податок на прибуток підпадає всупереч всякій логіці сума, відображена при придбанні товарів в податковому кредиті.

Отже всі вищезазначені обставини свідчать про те, що складаючи акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 7 від 12 липня 2010 року, податковий орган діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Крім того, відповідач не дотримався необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких було спрямоване спірне рішення.

Так, ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області ні в своїх запереченнях, ні в судовому засіданні не зазначила та не довела - досягнення яких суспільно корисних цілей вона переслідувала, обмежуючи права і інтереси ТзОВ «Паливна компанія» «Ресурс-Інвест», обравши такий шкідливий для нього засіб, як анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Таке недотримання основних критеріїв прийняття рішень призвело, на думку суду, до винесення ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області протиправного рішення. А відтак суд дійшов висновку, що таке рішення належить до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України: «Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України ( або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) ».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 7, 158-163, КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністратвний позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним рішення комісії ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТзОВ "Паливна компанія "Ресурс-Інвест" оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану ватість № 7 від 12 липня 2010 року;

3. Зобов"язати ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області внести до Реєстру платників податку на додану вартість запис про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "Ресурс-Інвест" (Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Б.Хмельницького, буд. 36, кв. 11, код ЄДРПОУ 34864145) з 12 липня 2010 року;

4. Зобов"язати ДПІ у Глибоцькому районі Чернівецької області поновити реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "Ресурс-Інвест" (код ЄДРПОУ 34864145) платником податку на додану вартість з дня скасування цієї реєстрації (12.07.2010р.).

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 3 (три), 40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Скарга про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня одержання її копії.

Повний текст постанови складений 26 січня 2011 року.

Суддя О.Я.Бойко