Рішення № 135422973, 02.04.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа №709/314/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Кваші І.М.,

за участі секретаря судового засідання Дем`яненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

До Чорнобаївського районного суду Черкаської області надійшов позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (далі - позивач, АТ «ПУМБ») до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що між АТ «ПУМБ» та відповідачем було укладено два кредитні договори:

- від 25 січня 2019 року № 2001232277301, на підставі якого відповідачу видано кредит у розмірі 12200,00 гривень;

- від 29 жовтня 2019 року № 1001438658902, на підставі якого відповідачу видано кредит у розмірі 10000,00 гривень.

Відповідач не виконував свої кредитні зобов`язання належним чином протягом довготривалого строку. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 05 січня 2026 року складала:

- за кредитним договором від 25 січня 2019 року № 2001232277301 - 19005,56 гривень, з яких: 12192,31 гривень заборгованість за кредитом; 6813,25 гривень заборгованість за процентами;

-за кредитним договором від 29 жовтня 2019 року № 1001438658902 - 12871,96 гривень, з яких: 7359,48 гривень заборгованість за кредитом; 3,73 гривень заборгованість за процентами; 5508,75 гривень заборгованість за комісією.

Позивач надсилав письмові вимоги (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив в анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Враховуючи викладене, посилаючись на приписи діючого законодавства, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 31877,52 гривень та сплачений судовий збір.

З урахуванням положень ст. 274 ЦПК України при відкритті провадження вирішено провести розгляд даної справи в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Представник відповідача Калінін С.К. подав до суду відзив, у якому вказав, що відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 05 березня 2026 року. Враховуючи несвоєчасність отримання ухвали, запровадження на території України воєнного стану, оголошення тривалих повітряних тривог, періодичне відключення енергопостачання в Україні, просив поновити відповідачу строк для подання відзиву.

Щодо суті спору, то вказав, що відповідач частково визнає позовні вимоги, в частині стягнення заборгованості за договором №1001438658902 від 29.10.2019 у розмірі 4969,21 грн. та судових витрат у розмірі 415,02 грн. Так, банк нарахував за договором від 29.10.2019 №1001438658902 заборгованість за комісією у розмірі 5508,75 грн. Проте він не зазначив та не надав доказів наявності переліку послуг, за які нараховується комісія, і погодження їх з відповідачем при укладенні кредитного договору. Договором передбачена комісія за послуги, які згідно з чинним на момент укладення правочину законодавства України мають надаватись безкоштовно. Тому така умова договору є нікчемною. Відповідачем було сплачено 2394 грн в рахунок комісії за кредитним договором. Враховуючи, що комісію було встановлено незаконно, то заборгованість у розмірі 5508,75 грн сплаті не підлягає, а сплачені відповідачем 2394 грн мають бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за кредитом та відсотками. Тому розмір стягнення має бути 4969,21 грн (7363,21 грн - 2394,00 грн = 4969,21 грн).

За договором від 25 січня 2019 року № 2001232277301 у матеріалах справи відсутні докази відкриття поточного рахунку на ім`я позичальника та отримання останнім кредитної карти. Додана позивачем публічна пропозиція не містить підпису позичальника, що дає підстави вважати, що з вказаними документами він не був ознайомлений.

Сторона відповідача вважає, що з відповідача слід стягнути 415,02 грн судового збору (2662,40 грн х 4969,21 грн / 31877,52 грн).

Відповідач у зв`язку з розглядом справи поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн. На думку представника відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог підлягає стягненню з АТ "ПУМБ" на користь ОСОБА_1 за надання правничої допомоги 3376,46 грн.

Враховуючи обгрунтування представника позивача щодо поновлення строків для подачі відзиву, які суд вважає належними, суд постановив поновити відповідачу строк для подачі відзиву, прийняти відзив.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності. У разі неявки відповідача не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В судове засідання не з`явився.

Представник відповідача у відзиві просив розглядати справу за відсутності сторони відповідача.

Виходячи з приписів ст.ст. 43, 223 ЦПК України суд постановив слухати справу за відсутності сторін.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.

25 січня 2019 року відповідач звернувся до АТ «ПУМБ» із заявою № 2001232277301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Згідно з положеннями цієї заяви, її підписанням клієнт, тобто відповідач, підтвердив отримання Публічної пропозиції на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua в повному обсязі, з урахуванням умов надання усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті послуг, які можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), і погодилася з тим, що може отримати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку). Відповідач просив відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривнях та надати кредитну картку, встановити кредитний ліміт у сумі 10000,00 гривень. Розрахунковий день 30 число місяця. Платіжна дата 30 число місяця. Строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитним лімітом, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної карти встановлюються відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки. Реальна річна процентна ставка складає 47,88%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 12577,58 гривень (а.с. 7).

Відповідачем також підписано «Паспорт споживчого кредиту. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит». Відповідно до цього Паспорту споживчого кредиту сторони узгодили суму/ліміт кредиту 10000,00 гривень; строк кредитування 12 місяців, який продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої із сторін; стандартну і реальна процентні ставки 47,88% (а.с. 7, зворот).

Підписуючи паспорт споживчого кредиту, відповідач був ознайомлений з розміром кредитного ліміту, розміром реальної річної процентної ставки, розрахунковою та платіжною датою кредиту; строком дії кредитного ліміту, розміром мінімального платежу та іншими умовами надання та обслуговування кредитної картки.

Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту до договору № 2001232277301 від 25.01.2019 року позивач збільшував відповідачу кредитний ліміт із встановленого у розмірі 10000,00 гривень до 12300,00 грн., встановленого 11 грудня 2019 року (а.с.18).

Судом досліджена надана позивачем виписка по особовому рахунку відповідача з 25.01.2019 по 05.01.2026, з якої прослідковується рух грошових коштів (а.с. 25-26).

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 05 січня 2026 року за кредитним договором № 2001232277301 від 25 січня 2019 року становить 19005,56 гривень, з яких: 12192,31 гривень заборгованість за кредитом; 6813,25 гривень заборгованість за процентами (розрахунок заборгованості, а.с. 21-22).

Крім того, 29 жовтня 2019 року між АТ «ПУМБ» та відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання заяви № 1001438658902 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, згідно з яким відповідачу надано споживчий кредит у розмірі 10 000,00 гривень на строк 24 місяці з розміром комісії за обслуговування кредитної заборгованості 32,99% та розміром процентної ставки 0,01% річних, шляхом банківського переказу на рахунок відповідача. Схема повернення кредиту ануїтетна (рівними платежами). Платіжні періоди з 29 жовтня 2019 року по 29 жовтня 2021 року (а.с. 6-7).

Відповідачем також було підписано Паспорт споживчого кредиту, який містить істотні умови кредитного договору (а.с. 6).

У заяві на приєднання до Договору банківського обслуговування фізичних осіб зазначено, що відповідач підписанням цієї заяви беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання усіх послуг, як обраних безпосередньо при прийняття ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані йому в процесі обслуговування і погоджуюся з тим, що можу обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

До договору банком долучено Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі Публічна пропозиція АТ «ПУМБ» (а.с. 10-15).

Пунктом 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» передбачено, що підписанням Заяви на приєднання до Договору, Клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору Клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі Тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.

Відповідно до п. 5.1.4. Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» клієнт зобов`язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти.

Згідно з п. 5.1.7. Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» клієнт зобов`язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов`язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.

Позивач свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № TR.38524949.57607 від 29 жовтня 2019 року (а.с. 16).

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 05 січня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за даним договором становить 12871,96 гривень, з яких: 7359,48 гривень заборгованість за кредитом; 3,73 гривень заборгованість за процентами; 5508,75 гривень заборгованість за комісією (а.с. 19-20).

АТ «ПУМБ» надсилало відповідачу письмову вимогу (повідомлення) від 06 січня 2026 року №КНО-44.2.2./1000 про необхідність негайного погашення заборгованості у розмірі 31877,52 гривень за вищевказаними кредитними договорами (а.с. 17).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 цієї ж статті Кодексу встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зі змісту ч. 1 ст. 526 ЦК України вбачається, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Сторона відповідача щодо договору від 25 січня 2019 року № 2001232277301 зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази відкриття поточного рахунку на ім`я позичальника та отримання останнім кредитної карти. Додана позивачем публічна пропозиція не містить підпису позичальника, що дає підстави вважати, що з вказаними документами він не був ознайомлений.

Проте з матеріалів справи вбачається, що 25 січня 2019 року відповідач ОСОБА_1 підписав заяву №2001232277301 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту (а.с. 7 та зворотня сторона).

Стороною позивача надано довідку про збільшення кредитного ліміту за вказаним договором (а.с. 18), виписку з особового рахунку, яка підтверджує користування кредитними коштами, списання коштів на погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками (а.с. 25-26).

Таким чином, додані до позову докази підтверджують відкриття 25 січня 2019 року банком рахунку ОСОБА_1 , отримання ним кредитних коштів, користування ними, часткове погашення заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Доказів проиилежного суду не надано.

Тому суд не враховує вказані пояснення представника відповідача як такі, що не відповідають обставинам справи.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитними договорами в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо стягнення за договором №1001438658902 від 29.10.2019 заборгованості по комісії у розмірі 5508,75 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З огляду на зміст приписів ч.ч. 1 і 2 ст. 228 ЦК України умова кредитного договору про додаткову сплату позичальником на користь кредитора під час надання кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною. Вказаний платіж є платою за послугу банку, вимагати придбання якої забороняла ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Тому така умова договору порушує публічний порядок.

За змістом заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування, наданим розрахунком і банківською випискою, вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення комісії як щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості, що узгоджено з відповідачем згідно із встановленими тарифами. Тобто АТ «ПУМБ» фактично встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій в якості послуг на користь позичальника, матеріали справи не містять, і тому ця умова є нікчемною умовою договору, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута на вимогу кредитора з позичальника.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16, та висновками Верховного Суду у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, де вказано, що комісія, яка нараховується банком, є послугою з обслуговування кредиту, а тому не підлягає стягненню на користь кредитора при наданні позичальнику коштів на придбання споживчої продукції.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у п. 31.29. постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

За наведених обставин вимоги про стягнення заборгованості за комісією, яка хоч і погоджена з відповідачем, але є нікчемною, до задоволення не підлягають.

Враховуючи вказане, а також те, що відповідачем було сплачено 2394,00 грн в рахунок комісії за кредитним договором, ці кошти мають бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за кредитом та відсотками. Тому розмір стягнення за договором №1001438658902 від 29.10.2019 має бути 4969,21 грн (7359,48 грн +3,73 грн - 2394,00 грн = 4969,21 грн).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.., з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, оскільки позов подано через систему "Електронний суд" '.

Враховуючи, що позивачем при подачі позову до суду сплачено мінімальний розмір судового збору за позов майнового характеру, і позов задоволено частково, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення даних судових витрат з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 - ч. 6 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів відповідачів під час розгляду справи судом здійснював адвокат Калінін С.К., який на підтвердження повноважень представника надав суду ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1380818, довіреність на справу №709/314/26, договір про надання правничої допомоги №б/н/26 від 21 березня 2026 року, рекомендовані (мінімальні) ставки адвокатського гонорару (винагороди), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2212, видане 26 червня 2018 року.

Як встановлено в частині 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Таким чином, повноваження Калініна С.К. як представника відповідача підтверджені в порядку, встановленому чинним цивільним процесуальним законодавством.

Згідно зі ст.ст. 133, 137 ЦПК України та ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», судові витрати на професійну правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Оформленими у встановленому законом порядку документами, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги є квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки.

З аналізу практики Верховного Суду вбачається, що витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесених відповідачем Барановим А.С. витрат на професійну правничу допомогу представником надано копію акту виконаних робіт (наданих послуг). Відповідно до нього адвокат надав послуги: усна консультація клієнту, вивчення та аналіз позовної заяви з додатками, складання, оформлення, подання до суду відзиву на позовну заяву, витрачений час адвоката 10 год (17 стр.), на загальну суму 4000,00 грн.

Разом з тим, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд звертає увагу, що ця цивільна справа є типовою та нескладною, а її розгляд проведено за правилами спрощеного позовного провадження. За таких обставин суд вважає перебільшеним та необґрунтованим обсяг часу, витраченого адвокатом на надання правничої правової допомоги, оскільки він не є пропорційним до предмета спору.

Підсумовуючи зазначене, виходячи із критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, її складність та категорію, а також практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в цілому, суд дійшов висновку про їх стягнення у розмірі 2000,00 гривень, що становитиме співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Зважаючи на те, що на відповідача ОСОБА_1 покладено 2662,40 грн. судових витрат, а на даний час суд прийшов до висновку про наявність підстав стягнення з позивача на користь відповідача 2000,00 грн., в силу вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України, здійснивши взаємозалік зустрічних зобов`язань сторін щодо відшкодування один одному судових витрат, з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача різницю у розмірі 662,4 грн. При цьому сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

Позов Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором №2001232277301 від 25 січня 2019 року у розмірі 19005,56 грн, за кредитним договором № 1001438658902 від 29 жовтня 2019 року у розмірі 4969,21 грн., а всього 23974,77 грн. (двадцять три тисячі дев`ятсот сімдесят чотири гривні сімдесят сім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»судові витрати у розмірі 662,4 грн. (шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок), звільнивши вказані сторони від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: вул. Андріївська, 4, м. Київ, 04070.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.М. Кваша