Постанова № 13542218, 21.12.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.6.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 грудня 2010 року Справа № 2а-9655/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді:Твердохліба Р.С. при секретарі: Чукіній А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганської області про скасування постанови про накладення штрафу від 18 березня 2010 року ВП №14966889, -

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанов про накладення штрафу від 18.03.2010 за виконавчими провадженнями: ВП № 15576013, ВП № 14475025, ВП № 14471039, ВП № 15398199, ВП № 14474978, ВП № 14474998, ВП № 14966982, ВП №14966760, ВП № 14240213, ВП № 13932691, ВП № 13466868, ВП № 13664489, ВП № 17542579, ВП № 15575308, ВП № 14471129, ВП № 13183719, ВП № 13466801, ВП № 14475038, ВП № 14966889, ВП № 13466748, ВП № 13466503, ВП № 13508914, ВП № 13465755, ВП № 12351037, ВП № 15575133, ВП № 15575802, ВП № 14240792, ВП № 13464967, ВП № 13465870, ВП № 13466584, ВП № 14471181, ВП № 14966957, ВП № 14966872, ВП № 13465385, ВП № 12481575, ВП № 12481449, ВП № 12350931, ВП № 13465552, ВП № 13664411, ВП № 13508852, ВП № 13508814, ВП № 13508898, ВП № 13932656, ВП № 14994249, ВП № 14240339, ВП № 14240397.

Ухвалою суду від 02 грудня 2010 року відкрито провадження у справі № 2а-8660/10/1270 за адміністративним позовом управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанов (арк. справи 13).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року у справі № 2а-8660/10/1270 позовні вимоги управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанов про накладення штрафу від 18.03.2010 за виконавчими провадженнями: ВП № 15576013, ВП № 14475025, ВП № 14471039, ВП № 15398199, ВП № 14474978, ВП № 14474998, ВП № 14966982, ВП №14966760, ВП № 14240213, ВП № 13932691, ВП № 13466868, ВП № 13664489, ВП № 17542579, ВП № 15575308, ВП № 14471129, ВП № 13183719, ВП № 13466801, ВП № 14475038, ВП № 14966889, ВП № 13466748, ВП № 13466503, ВП № 13508914, ВП № 13465755, ВП № 12351037, ВП № 15575133, ВП № 15575802, ВП № 14240792, ВП № 13464967, ВП № 13465870, ВП № 13466584, ВП № 14471181, ВП № 14966957, ВП № 14966872, ВП № 13465385, ВП № 12481575, ВП № 12481449, ВП № 12350931, ВП № 13465552, ВП № 13664411, ВП № 13508852, ВП № 13508814, ВП № 13508898, ВП № 13932656, ВП № 14994249, ВП № 14240339, ВП № 14240397 розєднані у самостійні провадження (арк. справи 12).

Ухвалою суду від 13 грудня 2010 року справу № 2а-9655/10/1270 за адміністративним позовом управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 18 березня 2010 року ВП № 14966889 про накладення штрафу, винесеної на підставі виконавчого листа Луганського окружного адміністративного суду від 31.07.2009 № 2а-17959, прийнято до провадження та призначено до судового розгляду (арк. справи 1).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

На виконанні у підрозділі примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області знаходиться виконавчий лист від 31.07.2009 № 2а-17959, виданий Луганським окружним адміністративним судом, про зобовязання управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2004, 2005, 2007, 2008 роки.

Виплата щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюється відповідно до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із статтею 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

01 листопада 2010 року на адресу управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації надійшла постанова державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 18 березня 2010 року ВП № 14966889 про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн. за невиконання рішення суду. На думку позивача, оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки управлінням праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації на постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 14966889 до відповідача надавалась скарга, в якій давались пояснення щодо поважних причин, через які рішення суду неможливо виконати. Але жодних відповідей та пояснень з цього приводу з боку відповідача не надходило.

Крім того, позивач зазначив, що виплата вказаної суми повинна здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України, а використання коштів, що виділяються з державного бюджету, не за цільовим призначенням є підставою для притягнення посадових осіб до юридичної відповідальності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1414 “Про заходи щодо організації бюджетного процесу у 2010 році” кошти на виплату судових рішень по виплатам, проведених у минулі роки не передбачені. З цієї причини виконати рішення суду в порушення вимог Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” позивач не мав можливості.

Оскільки причини невиконання судового рішення, на думку позивача, є поважними, позивач просить скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 18 березня 2010 року ВП № 14966889 про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином. Заявами від 20 грудня 2010 року № 1843 та від 22 грудня 2010 року № 1843 управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації позовні вимоги підтримало у повному обсязі та просило розглянути справу без участі його представника.

Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, місце та час слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав. Частиною 3 статті 35 КАС України передбачено, що повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді. Повістка у справах, для яких встановлено скорочені строки розгляду, має бути вручена у строк, достатній для прибуття до суду. Згідно з частиною 5 статті 181 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі. Тобто, зазначеною нормою передбачено скорочені терміни розгляду адміністративних справ щодо оскарження рішень державних виконавців. Відповідач у даній справі повідомлявся судом про призначення справи до розгляду у строки, достатні для прибуття до суду та для надання заперечень проти позову. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.

Зважаючи на сплив строку вирішення спору та враховуючи вимоги частини 4 статті 128 КАС України, згідно якої у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження”.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України “Про виконавче провадження”, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження”).

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР “Про державну виконавчу службу” завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 4 статті 4 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР “Про державну виконавчу службу” передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 5 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження” визначено права та обовязки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження” встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 18 березня 2010 року ВП № 14966889 на управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації за невиконання без поважних причин рішення суду накладено штраф у розмірі 340,00 грн. (арк. справи 7).

Оскаржувана постанова підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 18 березня 2010 року ВП № 14966889 про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн. отримана управлінням праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації 01 листопада 2010 року, про що свідчить відмітка на супровідному листі від 29 березня 2010 року № 1919/14-32/10 та відмітка штампу (печатки) на самій постанові (арк. справи 6, 7).

Суд вважає постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 18 березня 2010 року ВП № 14966889 про накладення штрафу законною та обґрунтованою, з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 87 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобовязує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Тобто, Законом чітко визначено право державного виконавця виносити постанову про накладення штрафу лише у випадку невиконання судового рішення без поважних причин.

Предметом спору у даній справі є поважність чи неповажність причин невиконання судового рішення.

Ухвалою суду від 13 грудня 2010 року про прийняття до провадження справи № 2а-9655/10/1270 за адміністративним позовом управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 18 березня 2010 року ВП № 14966889 про накладення штрафу позивачу було запропоновано долучити до матеріалів справи докази нарахування ОСОБА_1 суми недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2004, 2005, 2007, 2008 роки та докази звернення до Головного УПСЗН Луганської РДА щодо додаткового фінансування на виконання рішення суду, відсутності коштів на виконання рішення суду на користь ОСОБА_1

Станом на дату судового розгляду справи позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 13 грудня 2010 року та не надано жодного доказу відносно вжитих дій управлінням праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації, спрямованих на виконання судового рішення. А саме, не надано доказів здійснення управлінням праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації розрахунку належних за судовим рішенням ОСОБА_1 сум недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, а також звернень до вищестоящих органів та розпорядників бюджетних коштів з відповідними заявками на виділення додаткового фінансування з метою виконання судових рішень, у тому числі й на виконання судового рішення про виплату коштів на користь ОСОБА_1 за виконавчим листом від 31.07.2009 № 2а-17959, виданим Луганським окружним адміністративним судом.

Відсутній також доказ того, що управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації зверталося до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області з заявою про зупинення виконавчого провадження ВП № 14966889, відкритого відносно ОСОБА_1 за виконавчим листом від 31.07.2009 № 2а-17959, виданим Луганським окружним адміністративним судом, до надходження коштів з Державного бюджету України за цільовим призначенням або з іншими обґрунтованими заявами.

Про неможливість виконання судового рішення з незалежних від управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації причин щодо ОСОБА_1, позивач повідомив відповідача після отримання постанови про накладення штрафу у розмірі 340,00 грн. за невиконання рішення суду, про що свідчить лист від 04 листопада 2010 року № 1431 (арк. справи 8,9).

Враховуючи вимоги частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якою регламентовано, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, та частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд вважає, що причини невиконання позивачем постанови Луганського окружного адміністративного суду про зобовязання управління праці та соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат за 2004, 2005, 2007, 2008 роки, є неповажними, оскільки позивачем ненадані докази того, що рішення Луганського окружного адміністративного суду, на підставі якого видано виконавчий лист від 31.07.2009 № 2а-17959 не виконано з поважних причин, а тому оскаржувана постанова про накладення штрафу за невиконання рішення суду у сумі 340,00 грн. є обґрунтованою.

Таким чином, обставини щодо невиконання позивачем без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, яке, в свою чергу, зобовязує боржника вчинити певні дії і які можуть бути виконані лише боржником, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні. Зважаючи на це, у державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області були підстави для винесення постанови про накладення штрафу, а тому позовні вимоги про скасування постанови від 18 березня 2010 року ВП № 14966889 про накладення штрафу визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 21 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 27 грудня 2010 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 35, 71, 87, 94, 105, 128, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 27 грудня 2010 року.

Суддя Р.С. Твердохліб