Постанова № 13542133, 16.07.2010, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16 липня 2010 року Справа № 2а-3517/09/1170

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді МогиланС.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні о 15-20 год. адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1

до відповідача-1: Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області

відповідача-2: Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю:

секретаря судового засідання Канюки І.І.,

представників:

позивача ОСОБА_2,

відповідача-1 не зявився,

відповідача-2 не зявився,

Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом, уточненим в судовому засіданні, до Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області та Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000081710/1 від 27 січня 2009 року, яким йому визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 931463,00 грн., з яких 620975,00 грн. основного платежу та 310488,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, винесеного на підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки з питань правових відносин з ТОВ «Ізіда», ТОВ «Оксамит», ТОВ «Хімпромінвест»та правильності визначення та повноти сплати податку на додану вартість приватним підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.03.2008 р. по 30.04.2008 р. №35-10/10-20/НОМЕР_1 від 13.10.2008 р., висновками якого є завищення, на думку відповідача, податкового кредиту через його формування за господарськими операціями з субєктами які не були платниками ПДВ, внаслідок чого, занижено податок на додану вартість на суму 620975,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що перевірка проведена працівниками ДПА у Кіровоградській області безпідставно, чинним законодавством не визначений такий вид перевірки як невиїзна документальна перевірка, акт перевірки, на думку позивача, не містить всіх відомостей, які повинні бути відображені в акті відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства субєктами підприємницької діяльності фізичними особами, порушено порядок її проведення.

Позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення оскаржувалось ним до ДПА в Кіровоградській області, однак рішення за результатами розгляду скарги ним не отримано, а тому у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»скарга позивача вважається повністю задоволеною.

Також позивач посилався в своєму доповненні до адміністративного позову на те, що податок на додану вартість за Законом України «Про податок на додану вартість»не є податковим зобовязанням в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідачем-1 до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки ДПА у Кіровоградській області уповноважена здійснювати перевірки і це право не залежить від того, чи знаходиться платник податків на обліку безпосередньо у податковій адміністрації. Також відповідач-1 зазначає, що посадові особи ДПА у Кіровоградській області під час проведення перевірки ПП ОСОБА_1 та винесення рішення про розгляд скарги діяли в межах компетенції, підстав та у порядку, визначених чинним законодавством України.

Відповідачем-2 до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки перевірка позивача проведена з дотриманням вимог чинного законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.

Представники відповідачів в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки (а.с.198) та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.199).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.07.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 21.07.2010 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

З 13.10.2008 р. Державною податковою адміністрацією у Кіровоградській області проведено невиїзну документальну перевірку приватного підприємця ОСОБА_1 з питань правовідносин з ТОВ «Ізіда», ТОВ «Оксамит», ТОВ «Хімпромінвест»та правильності визначення та повноти сплати податку на додану вартість приватним підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.03.2008 р. по 30.04.2008 р., за наслідками якої складено акт №35-10/10-20/НОМЕР_1 від 13.10.2008 р. (а.с.10-14), де висновком є завищення позивачем, на думку відповідача, податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 620975,00 грн., в тому числі за березень 2008 р. в сумі 246467,00 грн., квітень 2008 р. 374508,00 грн.

На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №000081710/0 від 23 жовтня 2008 року (а.с.15), яким приватному підприємцю ОСОБА_1 визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 931463,00 грн., з яких 620975,00 грн. основного платежу та 310488,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій

В результаті оскарження (а.с.16-19) податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

27.01.2009 р. заступником начальника Гайворонської МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №000081710/1 (а.с.20) в сумі 931463,00 грн., з яких 620975,00 грн. за основним платежем та 310488,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 в періоді з 01.03.2008 року по 30.04.2008 року був платником податку на додану вартість.

Позивачем до Ульяновського відділення Гайворонської МДПІ подано декларації з податку на додану вартість за березень 2008 р. (а.с.101-105), в якій в рядку 17 сформовано податковий кредит у сумі 246467,00 грн., а також за квітень 2008 р. (а.с.106-110), в якій в рядку 17 сформовано податковий кредит у сумі 374508,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.с.111) до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2008 р. ОСОБА_1 включив податок на додану вартість в сумі 246467,00 грн. за такими податковими накладними:

-№141 від 04.03.2008 р. виданою ТОВ «Хімвіскпром»на загальну суму 492900,00 грн., в т.ч. ПДВ 82150,00 грн.;

-№229 від 12.03.2008 р. виданою ТОВ «Ізіда»на загальну суму 400000,00 грн., в т.ч. ПДВ 66666,67 грн.;

-№48 від 13.03.2008 р. виданою ТОВ «Оксамит»на загальну суму 585900,00 грн., в т.ч. ПДВ 97650,00 грн.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2008 р. (а.с.101-105) позивачем задекларовано податкове зобовязання з ПДВ в сумі 246667,00 грн. За результатом звітного періоду позивачем визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ 200,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.с.112) до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2008 р. ОСОБА_1 включив 374508,00 грн. за такими податковими накладними:

-№248 від 02.04.2008 р. виданою ТОВ «Хімвіскпром»на загальну суму 612052,72 грн., в т.ч. ПДВ 102008,79 грн.;

-№249 від 13.04.2008 р. виданою ТОВ «Хімвіскпром»на загальну суму 947034,80 грн., в т.ч. ПДВ - 157839,13 грн.;

-№60 від 19.04.2008 р. виданою ТОВ «Оксамит»на загальну суму 140060,00 грн., в т.ч. ПДВ 23343,33 грн.;

-№301 від 20.04.2008 р. виданою ТОВ «Ізіда»на загальну суму 547900,00 грн., в т.ч. ПДВ 91316,67 грн.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 р. (а.с.106-110) позивачем задекларовано податкове зобовязання з ПДВ в сумі 374576,00 грн. За результатом звітного періоду позивачем визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з ПДВ 68,00 грн.

Ухвалою про відкриття провадження від 01.02.2010 р. суд зобовязував позивача надати копії податкових накладних за березень, квітень 2008 р., на підставі яких ОСОБА_1 сформував податковий кредит, докази отримання позивачем товарів, робіт, послуг, а також докази їх оплати.

Позивачем вимоги ухвали суду не виконано, а в судовому засіданні зазначено, що податкове повідомлення-рішення оскаржується лише з підстав порушення порядку проведення перевірки та оформлення її результатів.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної

Позивачем не надано суду копій податкових накладних, а також документів, які б засвідчували факт придбання товарів за вказаними накладними.

В силу приписів п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 вказаного Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість особи отримують відповідне свідоцтво.

У відповідності до п. 9.1 ст. 9 зазначеного Закону центральний податковий орган веде реєстр платників податку. Пунктом 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до абз. 2 п. 14 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 01.03.2000р. №79, що діяв в редакції в перевіряємому періоді, датою податкової реєстрації платником податку на додану вартість є дата включення особи до Реєстру.

Із змісту п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що реєстрація діє до дати її анулювання.

Підпунктом 25.2.2 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 01.03.2000р. №79 визначено, що рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за формою №6-ПДВ (додаток 5).

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Вінниці 31.01.2007 р. анульовано реєстрацію ТОВ«Хімвіскпром»як платника податку на додану вартість, оскільки платник подавав податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з 01.01.2006 р. по 01.01.2007 р. з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок, та мав за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій 0,00 грн., що підтверджується актом про анулювання №23/16 від 31.01.2007 р. (а.с.127-128).

Відповідно до ухвали Господарського суду Вінницької області про затвердження звіту, ліквідаційного балансу банкрута, та припинення повноважень у справі від 20.09.2007 р. (а.с.129-130) ТОВ «Хімвіскпром», м. Вінниця, вул. Гл.Успенського, 8, код ЄДРПОУ 31601953, як юридичну особу ліквідовано.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м.Києва 04.10.2007 р. анульовано реєстрацію ТОВ«Оксамит»як платника податку на додану вартість, оскільки платника визнано банкрутом, що підтверджується актом про анулювання №425 від 21.11.2007 р. (а.с.125).

Під час розгляду справи встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Черкаси 12.10.2006 р. анульовано реєстрацію ТОВ«Ізіда»як платника податку на додану вартість, у звязку з банкрутством, що підтверджується актом про анулювання №95/15-210 від 14.10.2006 р. (а.с.122).

Відповідно до ухвали Господарського суду Черкаської області від 12.10.2006 р. (а.с.121) ліквідовано товариство з обмеженою відповідальністю «Ізіда»(м. Черкаси», вул. Громова, 138, ідентифікаційний код 22789123) як юридичну особу..

Суд зазначає, що відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»відсутність у продавця статусу платника ПДВ позбавляє його права видавати податкові накладні, а видані податкові накладні неплатником ПДВ не надають покупцю права на податковий кредит.

Таким чином, з дня анулювання реєстрації платника ПДВ, тобто з 31.01.2007 року ТОВ«Хімвіскпом», з 04.10.2007 року ТОВ«Оксамит»та з 12.10.2006 р. ТОВ «Ізіда»не мали права на складання податкових накладних, оскільки не були платниками зазначеного податку в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість».

Окрім цього, згідно з пунктом 35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 01.03.2000р. №79, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України щомісяця у термін до 12 числа місяця оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua):

-дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника податку, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера Свідоцтва або Спеціального свідоцтва, дати його видачі;

-інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв.

В судовому засіданні встановлено, що інформація про дату анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ«Хімвіскпом», ТОВ «Оксамит»та ТОВ «Ізіда»розмішена на офіційному сайті ДПА України до виписки ними податкових накладних (а.с.156-160), а тому суд вважає, що позивач мав обєктивну можливість перевірити їх статус.

На підставі викладеного, суд вважає, що висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту сформованого на підставі податкових накладних виписаних ТОВ«Хімвіскпом», ТОВ «Оксамит»та ТОВ «Ізіда»є обґрунтованим, оскільки на час складання податкових накладних останні не були зареєстровані як платники ПДВ і не мали права на складання податкових накладних.

В судовому засіданні представник позивача, не заперечуючи проти допущення позивачем порушення податкового законодавства, вказував, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000081710/1 від 27 січня 2009 року підлягає скасуванню на тій підставі, що податковим органом допущено порушення порядку проведення перевірок та порушення під час складання відповідних документів за наслідками перевірки.

Суд не бере до уваги посилання позивача щодо протиправності проведення перевірки в силу наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Згідно з приписами ст. 2 вказаного Закону завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

У відповідності до ст.9 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору. У разі коли зазначені в частині першій цієї статті органи державної податкової служби безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції.

Стаття 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ визначає функції Державної податкової адміністрації України.

З системного аналізу ст.ст.8 та 9 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ вбачається, що ДПА в області відповідно до п.1 ч. 1 ст.8 Закону виконує безпосередньо роботу державних податкових інспекцій, пов'язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, а тому посилання позивача на безпідставність проведення нею перевірки є необґрунтованою.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 11 зазначеного Закону, в редакції на час виникнення правовідносин, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Відповідно до змісту п. 3 Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №778 від 26.05.2007 р. основними завданнями ДПА є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обовязкових платежів), неподаткових платежів, установлених законодавством (далі податки, інші платежі), а також за додержанням законодавства з питань регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Згідно п. 5 вказаного Положення ДПА відповідно до покладених на неї завдань і повноважень має право проводити документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків, інших платежів, дотримання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, крім Національного банку і його установ, і фізичними особами, які мають статус субєктів господарювання чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори та обовязкові платежі, а також дотримання законодавства з питань регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Згідно абз. 3 п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. N327, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі, а тому посилання позивача про відсутність в законодавстві поняття документальної невиїзної перевірки є безпідставними.

Позивач в судовому засіданні послався на те, що відповідач не навів підстави для проведення перевірки, що є порушенням вимог п.п.2.1.3 п. 2.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. N327.

Із змісту п. 2.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства вбачається, що вступна частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинна містити дані щодо підстав для проведення перевірки відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та інших законодавчих актів.

Судом встановлено, що у вступній частині акту №35-10/10-20/НОМЕР_1 від 13.10.2008р. «Про результати невиїзної документальної перевірки з питань правових відносин з ТОВ «Ізіда»(код 22789123), ТОВ «Оксамит»(код 22930857), ТОВ «Хімвіскпром»(код ЄДРПОУ 31601953) та правильності визначення та повноти сплати податку на додану вартість приватним підприємцем ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) за період з 01.03.2008 р. по 30.04.2008 р.»вказано, що підставою проведення перевірки є п. 1, 3 ст. 11№ Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Суд враховує, що податковим органом допущено описку в номері вказаної статті, оскільки саме п.1 ст. 11 вказаного Закону зазначає, що підставою для проведення документальної невиїзної перевірки є подання податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

Відповідно до п. 2.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. N327, вступна частина акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинна містити такі дані:

- місцезнаходження субєкта господарювання (місце розташування обєкта власності, щодо якого проводиться перевірка);

- повне і скорочене найменування суб'єкта господарювання відповідно до установчих документів;

- підстави для проведення перевірки відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та інших законодавчих актів;

- дату та номер направлення на виїзну планову чи позапланову перевірку, назва органу державної податкової служби, який його виписав. Дату та номери наказів керівника органу державної податкової служби на проведення позапланової перевірки, продовження термінів проведення перевірок. Якщо виїзна позапланова перевірка у відповідних випадках здійснюється на підставі рішення суду, зазначається назва суду, який прийняв відповідне рішення щодо здійснення виїзної позапланової перевірки, його номер та дата, термін проведення перевірки;

- посаду, назву структурного підрозділу, назву органу державної податкової служби, звання, прізвище, імя, по батькові посадових осіб, що проводять перевірку;

- тип перевірки (невиїзна документальна, виїзна планова чи позапланова перевірка);

- період, за який проводиться перевірка діяльності субєкта господарювання;

- інформацію про направлення субєкту господарювання повідомлення про проведення планової виїзної перевірки;

- інформацію про наявність журналу реєстрації перевірок субєкта господарювання та вчинення в ньому запису про проведення перевірки.

Із змісту п. 2.1 вказаного Порядку вбачається, що частина підпунктів містить вимоги до акту про проведення планової і позапланової перевірок, та з огляду на специфіку проведення невиїзної документальної перевірки, не можуть бути застосовані, а тому посилання позивача щодо порушення відповідачем вимог при оформленні акту перевірки є безпідставними.

Судом встановлено, що 08.12.2008 р. ОСОБА_1 оскаржив винесене податкове-повідомлення рішення до ДПА у Кіровоградській області в порядку п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(а.с.21-22).

У позовній заяві позивач вказує на те, що оскільки ним не отримано рішення ДПА у Кіровоградській області про результати розгляду повторної скарги, то у відповідності до абз. 3 п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»його скарга вважається задоволеною.

Згідно п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

В матеріалах справи міститься копія рішення ДПА у Кіровоградській області про продовження строку розгляду повторної скарги від 19.12.2008 р. №6427/10/25-057 (92), яке направлено ОСОБА_1 поштою того ж дня, але не було ним отримане у звязку з не проживанням за вказаною адресою, про що є відмітка службової особи Укрпошти (а.с.93-94).

В обґрунтування направлення рішення про продовження строку розгляду повторної скарги від 19.12.2008 р. ДПА у Кіровоградській області надано копію списку рекомендованих відправлень (а.с.93 зворотній бік), а тому посилання представника позивача на не направлення на адресу ОСОБА_1 такого рішення, в тому числі і з повідомленням, є безпідставними.

Позивачем надано до матеріалів справи рішення про результати розгляду повторної скарги від 29.01.2009 р. №457/10/25-027 (а.с.23-27), яким ДПА у Кіровоградській області залишила його повторну скаргу без задоволення у межах, визначених п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»строків.

Згідно п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

За рахунок сформованого податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ«Хімвіскпом», ТОВ «Оксамит»та ТОВ «Ізіда»позивачем зменшено податкове зобовязання з податку на додану вартість за березень та квітень 2008 року у загальній сумі 620975,00 грн., та, як наслідок, допущено його несплату у встановлений строк до бюджету.

У відповідності до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше пятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачем за березень 2008 р. занижено податкове зобовязання з ПДВ на 246467,00 грн., а порушення встановлено в жовтні 2008 р., то нарахування штрафу відбулося за 7 податкових періодів і становить 172526,67 грн. (246467,00грн. х 10% х 7).

Оскільки відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»нараховані штрафні санкції не можуть перевищувати 50% недоплати, а тому податковим органом ОСОБА_1 за березень 2008 р. нараховано штраф в розмірі 123233,34грн. (246466,67 грн. х 50%).

Позивачем за квітень 2008 р. занижено податкове зобовязання з ПДВ на 374507,92 грн., а порушення встановлено в жовтні 2008 р., то нарахування штрафних санкцій відбулося за 6 податкових періодів і становить 224704,75 грн. (224704,75грн. х 10% х 6), які були зменшені до 50% недоплати та становлять 187253,96грн. (224704,75 грн. х 50%).

Таким чином, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №000081710/1 від 27 січня 2009 року правомірно нараховано позивачеві штрафні санкції в сумі 310488,00 грн.

Також суд враховує, що сплата штрафних санкцій не звільняє від сплати податкового зобовязання з ПДВ, а тому посилання позивача на п.п.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставними, оскільки вказана норма передбачає, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, що визначає відповідальність у вигляді фінансових санкцій і не передбачає звільнення позивача від сплати основного податкового зобовязання, безпідставно зменшеного за рахунок такого податкового кредиту.

Окрім цього, суд відхиляє доводи позивача щодо порушення відповідачем вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, оскільки допущені контролюючим органом при складанні акту перевірки певні процедурні порушення самі по собі не можуть бути безумовною підставою для висновку про неправомірність висновків про заниження платником податку податкового зобовязання та послідуючого визначення таким органом податкового зобовязання за умов доведеності податковим органом факту порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що узгоджується з позицією, викладеною Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 08.04.2009 року по справі за позовом ВАТ «Виноградівське виробничо-торгове швейне обєднання «Гроно» до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської областіпро визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення постанови у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Дата виготовлення постанови у повному обсязі 27 липня 2010 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного судуС.В. Могилан