Постанова № 13541761, 18.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2011 р. справа № 2а-25820/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14-40

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шальєвої В.А.

при секретарі

Хоперія А.В.

за участю представника позивача Кондратенко Г.П.

представника відповідачів Гринюка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовська нафтова компанія” до Маріупольської митниці, Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання неправомірними дій, визнання неправомірними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішень про визначення митної вартості, стягнення надмірно сплачених митних платежів, зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Азовська нафтова компанія” звернулось до суду з адміністративним позовом до Маріупольської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання неправомірними дій, визнання неправомірними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішень про визначення митної вартості, стягнення надмірно сплачених митних платежів, зобовязання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.02.2008 р. між позивачем та компанією „Літаско” (Швейцарія) був укладений контракт № 1 на постачання сирої нафти та/або газового конденсату та/або композиту стабілізованого для технологічних цілей у власність позивача на умовах поставки DDU ст. Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс” в редакції 2000 р., відповідно до п. 6 якого ціна на товар узгоджується сторонами у доповненнях до контракту та включає вартість транспортування товару (залізничній тариф). Згідно з п. 4.12 контракту сплата залізничного тарифу від пункту відвантаження до залізничної станції призначення здійснюється постачальником.

27.06.2008 р. між сторонами контракту було укладено доповнення № 16 до контракту, відповідно до умов якого постачальник зобовязаний поставити позивачу 5000 метричних тонн газового конденсату зі ст. Опорна (Казахстан) до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на умовах поставки DDU ст. Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс” в редакції 2000 р. протягом липня 2008 р. Орієнтовна ціна за 1 тонну газового конденсату була визначена відповідно до п. 6.4 контракту та складала 1331,69 доларів США. Передоплата за товар була здійснена позивачем 04.07.2008 р. в розмірі 650000 доларів США. Фактично постачальником було поставлено позивачу 4949,981 тонна газового конденсату.

Після фактичної поставки товару позивачем були надані до Маріупольської митниці документи, передбачені діючим на той час законодавством, а саме: копія контракту, копія додатку № 1 від 28.02.2008 р., копія доповнення № 16 від 27.06.2008 р., копія доповнення № 15 від 26.06.2008 р., копія доповнення № 14 від 29.05.2008 р., копія доповнення № 17 від 27.06.2008 р., копія додатку № 8 від 27.06.2008 р., тимчасова вантажна митна декларація № 503666 від 08.08.2008 р., відповідно до якої митна вартість товару склала 3931400,98 грн., тимчасова вантажна митна декларація № 503708 від 12.08.2008 р., відповідно до якої митна вартість товару склала 11305196,55 грн., тимчасова вантажна митна декларація № 503743 від 14.08.2008 р., відповідно до якої митна вартість товару склала 10130524,70 грн., тимчасова вантажна митна декларація № 503815 від 19.08.2008 р., відповідно до якої митна вартість товару склала 6566063,34 грн., лист-погодження Регіональної енергетичної митниці № 22/2-7232 від 24.07.2008 р., попередні інвойси № 90108183/5330 від 02.07.2008 р., № 90108184/5331 від 02.07.2008 р., паспорта якості товару, декларація країни-експортеру, реєстри незалежної компанії Saybolt.

Сума податку на додану вартість була розрахована позивачем у наступному розмірі: за тимчасовою вантажною митною декларацією № 503666 в сумі 786280,20 грн., за тимчасовою вантажною митною декларацією № 503708 в сумі 2261039,31 грн., за тимчасовою вантажною митною декларацією № 503743 в сумі 2026104,94 грн., за тимчасовою вантажною митною декларацією № 503815 в сумі 1313212,67 грн. Сплата податку на додану вартість була здійснена платіжними дорученнями № 440 від 08.08.2008 р., № 463 від 11.08.2008 р., № 473 від 14.08.2008 р., № 498 від 18.08.2008 р.

В подальшому сторонами контракту остаточна ціна за товар була визначена на рівні 1100,282 долара США за 1 тонну, тому загальна вартість поставленого товару склала 5446374,67 доларів США, до якої була включена вартість транспортування товару. Для здійснення остаточної оплати товару постачальником був виставлений позивачу остаточний інвойс № 90111387/6244 від 04.08.2008 р. Остаточна оплата товару була здійснена позивачем 20.08.2008 р. в розмірі 4796347,67 грн. Загальна вартість товару склала 5446374,67 доларів США, яка включала вартість транспортування товару.

25.11.2008 р. позивачем були подані до Маріупольської митниці вантажні митні декларації для завершення процедури декларування, в яких митна вартість товару була розрахована відповідно до остаточної ціни за одну тонну товару, а саме: згідно з вантажною митною декларацією № 703030005/2008/505124 3249071,26 грн., сума податку на додану вартість, що належала до повернення позивачу, 136465,95 грн.; згідно з вантажною митною декларацією № 703030005/2008/505123 9340027,95 грн., сума податку на додану вартість, що належала до повернення позивачу, 393033,72 грн.; згідно з вантажною митною декларацією № 703030005/2008/505122 8374830,06 грн., сума податку на додану вартість, що належала до повернення позивачу, 351138,93 грн.; згідно з вантажною митною декларацією № 703030005/2008/505118 5419900,81 грн., сума податку на додану вартість, що належала до повернення позивачу, 229232,50 грн.

Маріупольською митницею на зазначені вантажні митні декларації були видані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: за вантажною митною декларацією № 703030005/8/505124 картка відмови № 703030000/2008/000340, за вантажною митною декларацією № 703030005/2008/505123 картка відмови № 703030000/2008/000339, за вантажною митною декларацією № 703030005/2008/505122 картка відмови № 703030000/2008/000341, за вантажною митною декларацією № 703030005/2008/505118 картка відмови № 703030000/2008/000338. Митним органом відмовлено у митному оформленні товару з тих підстав, що вартість товару, визначена митним органом, є вищою, аніж заявлена позивачем.

01.12.2008 р. Маріупольською митницею були видані наступні рішення про визначення митної вартості товару: № МВ-703-471-08 за вантажною митною декларацією № 703030005/2008/505124, в якому митна вартість збільшена на суму транспортних витрат та склала 3444644,01 грн., що спричинило зменшення суми податку на додану вартість, який підлягав поверненню на 39114,55 грн.; № МВ-703-472-08 за вантажною митною декларацією № 703030005/2008/505123, в якому митна вартість збільшена на суму транспортних витрат та склала 9878814,19 грн., що спричинило зменшення суми податку на додану вартість, який підлягав поверненню на 107757,25 грн.; № МВ-703-473-08 за вантажною митною декларацією № 703030005/2008/505122, в якому митна вартість збільшена на суму транспортних витрат та склала 8866120,44 грн., що спричинило зменшення суми податку на додану вартість, який підлягав поверненню на 98258,08 грн.; № МВ-703-474-08 за вантажною митною декларацією № 703030005/2008/505118, в якому митна вартість збільшена на суму транспортних витрат та склала 5702661,69 грн., що спричинило зменшення суми податку на додану вартість, який підлягав поверненню на 56552,17 грн.

22.01.2009 р. позивачу була повернена суми надмірно сплаченого податку на додану вартість за зазначеними ватажними митними деклараціями в загальному розмірі 808189,05 грн., проте, поверненню підлягала сума в розмірі 1109871,10 грн. Відтак, необґрунтовано позивачу не була повернена сума податку на додану вартість в розмірі 301682,05 грн.

Оскільки до сплаченої позивачем ціни товару була включена вартість транспортування, митна вартість товару була правильно визначена позивачем, у митного органу не було підстав для збільшення митної вартості товару.

Позивач просить визнати неправомірною відмову Маріупольської митниці в прийнятті митних декларацій, визнати незаконними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №№ 703030000/2008/000338, 703030000/2008/000341, 703030000/2008/000340, 703030000/2008/000339, зобовязати Маріупольську митницю здійснити митне оформлення газового конденсату за митною вартістю, визначеною позивачем у вантажних митних деклараціях №№ 703030005/2008/505124, 703030005/2008/505123, 703030005/2008/505122, 703030005/2008/505118, визнати незаконними та скасувати рішення відділу контролю митної вартості та номенклатури Маріупольської митниці від № 01.12.2008 р. №№ МВ-703-471-08, МВ-703-472-08, МВ-703-473-08, МВ-703-474-08, стягнути на користь позивача з Державного бюджету 301682,05 грн., зобовязати Державне казначейство України провести списання 301682,05 грн. з відповідних рахунків державного бюджету із зарахуванням цих коштів на рахунок позивача.

Ухвалою суду від 09.12.2010 р. до участі в справі в якості відповідача притягнута Східна митниця з тих підстав, що наказом Державної митної служби України № 1188 від 08.10.2010 р. припинена діяльність Маріупольської митниці шляхом її приєднання до Східної митниці, Східна митниця визначена правонаступником Маріупольської митниці. На час розгляду справи Маріупольська митниця не виключена з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів Маріупольської митниці та Східної митниці в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши, що Маріупольською митницею відповідно до вимог ст. 82 Митного кодексу України, Порядку застосування тимчасової та неповної декларацій відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг), у звязку з визначенням ціни згідно контракту за формулою та неможливістю визначення митною вартості було здійснено митне оформлення природного газового конденсату, походженням з Казахстану, за тимчасовими вантажними митними деклараціями. При цьому декларування митної вартості позивачем не здійснювалось. Вартість товару у вантажних митних деклараціях була заявлена відповідно до доповнення до контракту № 16 від 27.06.2008 р. на рівні 1331,69 доларів США за тону за розрахунком по формулі: Р№=(В№+D) х К х N, де Р№ - попередня ціна в доларах США за тону нетто товару, В№ - середнє котирування на сиру нафту марки Brent (Dated) відповідно до публікацій Platt`s Crude Oil Marketwire під заголовком Spot Assessments за 2-13 червня 2008 р., що складало 130,25 доларів США за барель, К попередній коефіцієнт перерахунку барелей в тони, який складає 8,1, D премія 1,275 доларів США, N коефіцієнт можливого подорожчання, що дорівнює 1,25. Контроль за правильністю визначення митної вартості здійснювався при митному оформленні товару в режимі ІМ-40 за вантажними митними деклараціями від 25.11.2008 р. №№ 703030005/2008/505124, 703030005/2008/505123, 703030005/2008/505122, 703030005/2008/505118. Для підтвердження митної вартості декларантом були надані наступні документи: контракт № 1 від 28.02.2008 р., доповнення до контракту № 15-к від 26.06.2008 р., № 16 від 27.06.2008 р., № 17 від 07.06.2008 р., попередній інвойс № 04/Ukraine від 11.07.2008 р., копія вантажної митної декларації країни відправлення від 15.07.2008 р. № 50713/15078/0001312, сертифікат походження форми СТ-1 від 11.08.2008 р. № KZ UA 8663 00288, попередні інвойси від 02.07.2008 р. № 90108183/5330, від 02.07.2008 р. № 90108184/5331, остаточний інвойс від 04.08.2008 р. № 90111387/6244, сертифікат кількості компанії „Saybolt”, накладні УМВС без записів про суми залізничного тарифу по доставці товару. З метою достовірного підтвердження митної вартості товару митницею було запропоновано декларанту надати наступні документи: витяг з публікацій Platt`s Crude Oil Marketwire щодо середнього значення котирувань Brent (Dated) за календарний місяць - липень 2008 р.; документи, що підтверджують витрати на транспортування, залізничні накладні з тарифом на перевезення від станції Опорна (Казахстан) до кордону України; банківські платіжні документи про оплату вартості товару. Декларантом були надані залізничні накладні, меморіальний ордер № 54 від 14.08.2008 р. на суму 4796374,67 доларів США, банківська виписка № 31 від 04.07.2008 р. на суму 6500000 доларів США, витяг з публікацій Platt`s Crude Oil Marketwire щодо середнього значення котирувань Brent (Dated) за календарний місяць - липень 2008 р. Проте, документи, що підтверджують витрати на транспортування декларантом та позивачем митному органу не надавались.

Відповідно до умов контракту товар поставлявся на умовах поставки DDU ст. Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс” в редакції 2000 р., що передбачає включення залізничного тарифу до складу ціни товару. Але позивачем не підтверджено, що залізничний тариф був включений до ціни товару.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області до судового засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У відповідності до ч. 4 ст. 128 КАС України суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „Азовська нафтова компанія” зареєстрована в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 30.12.1999 р. (а.с. 13 т.1), здійснює господарську діяльність на підставі статуту (а.с. 14-48 т.1), включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 30661021 (а.с. 49 т.1).

Відповідачі Маріупольська митниця (на час виникнення спірних правовідносин) та Східна митниця у відповідності до ст. 14 Митного кодексу України є митними органами, які на території закріпленого за ними регіону в межах своєї компетенції здійснюють митну справу та забезпечують комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Відповідач Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області у відповідності до ч. 2 ст. 50 Бюджетного кодексу України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Судом встановлено, що ТОВ „Азовська нафтова компанія” укладений з компанією „Літаско” (Швейцарія) контракт № 1 від 28.02.2008 р. на постачання сирої нафти та/або газового конденсату та/або композиту стабілізованого для технологічних цілей у власність позивача на умовах поставки DDU ст. Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс” в редакції 2000 р. (а.с. 50-65 т.1).

27.06.2008 р. між сторонами контракту було укладено доповнення № 16 до контракту, відповідно до умов якого постачальник зобовязаний поставити позивачу 5000 метричних тонн газового конденсату зі ст. Опорна (Казахстан) до станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на умовах поставки DDU ст. Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс” в редакції 2000 р. протягом липня 2008 р. Орієнтовна ціна за 1 тону газового конденсату була визначена відповідно до п. 6.4 контракту та складала 1331,69 доларів США. Передоплата за товар була здійснена позивачем 04.07.2008 р. в розмірі 650000 доларів США. Фактично постачальником було поставлено позивачу 4949,981 тонна газового конденсату.

Після фактичної поставки товару позивачем були надані до Маріупольської митниці документи для здійснення митного оформлення товару, а саме: копія контракту, копія додатку № 1 від 28.02.2008 р., копія доповнення № 16 від 27.06.2008 р., копія доповнення № 15 від 26.06.2008 р., копія доповнення № 14 від 29.05.2008 р., копія доповнення № 17 від 27.06.2008 р., копія додатку № 8 від 27.06.2008 р., тимчасова вантажна митна декларація № 703030005/8/503666 від 08.08.2008 р., відповідно до якої митна вартість товару склала 3931400,98 грн., тимчасова вантажна митна декларація № 703030005/8/503708 від 12.08.2008 р., відповідно до якої митна вартість товару склала 11305196,55 грн., тимчасова вантажна митна декларація № 703030005/8/503743 від 14.08.2008 р., відповідно до якої митна вартість товару склала 10130524,70 грн., тимчасова вантажна митна декларація № 703030005/8/503815 від 19.08.2008 р., відповідно до якої митна вартість товару склала 6566063,34 грн., лист-погодження Регіональної енергетичної митниці № 22/2-7232 від 24.07.2008 р., попередні інвойси № 90108183/5330 від 02.07.2008 р.. № 90108184/5331 від 02.07.2008 р., паспорта якості товару, декларація країни-експортеру, реєстри незалежної компанії Saybolt.

Сума податку на додану вартість була розрахована позивачем у наступному розмірі: за тимчасовою вантажною митною декларацією № 703030005/8/503666 в сумі 786280,20 грн., за тимчасовою вантажною митною декларацією № 703030005/8/503708 в сумі 2261039,31 грн., за тимчасовою вантажною митною декларацією № 703030005/8/503743 в сумі 2026104,94 грн., за тимчасовою вантажною митною декларацією № 703030005/8/503815 в сумі 1313212,67 грн. Сплата податку на додану вартість була здійснена платіжними дорученнями № 440 від 08.08.2008 р., № 463 від 11.08.2008 р., № 473 від 14.08.2008 р., № 498 від 18.08.2008 р.

В подальшому сторонами контракту остаточна ціна за товар була визначена в розмірі 1100,282 долара США за 1 тонну, тому загальна вартість поставленого товару склала 5446374,67 доларів США. Для здійснення остаточної оплати товару постачальником був виставлений позивачу остаточний інвойс № 90111387/6244 від 04.08.2008 р. Остаточна оплата товару була здійснена позивачем 20.08.2008 р. в розмірі 4796347,67 грн. Загальна вартість товару склала 5446374,67 доларів США, яка включала вартість транспортування товару.

25.11.2008 р. позивачем були подані до Маріупольської митниці вантажні митні декларації в режимі ІМ-40 для завершення процедури декларування, в яких митна вартість товару була розрахована відповідно до остаточної ціни за одну тонну товару, а саме: згідно з вантажною митною декларацією № 703030005/8/505124 3249071,26 грн.; згідно з вантажною митною декларацією № 703030005/8/505123 9340027,95 грн.; згідно з вантажною митною декларацією № 703030005/8/505122 8374830,06 грн.; згідно з вантажною митною декларацією № 703030005/8/505118 5419900,81 грн.

Оскільки митна вартість газового конденсату, предявленого позивачем до митного оформлення за вантажними митними деклараціями, була меншою, ніж вартість товару, вказана позивачем у тимчасових вантажних митних деклараціях, позивачу підлягав поверненню податок на додану вартість, надмірно сплачений при поданні тимчасових вантажних митних декларацій в наступному розмірі: за вантажною митною декларацією № 703030005/8/505124 136465,95 грн.; за вантажною митною декларацією № 703030005/8/505123 393033,72 грн.; за вантажною митною декларацією № 703030005/8/505122 351138,93 грн.; за вантажною митною декларацією № 703030005/8/505118 229232,50 грн.

При поданні позивачем вантажних митних декларацій в режимі ІМ-40 01.12.2008 р. відділом контролю митної вартості та номенклатури Маріупольської митниці позивачу були видані рішення про визначення митної вартості товару: № МВ-703-471-08 за вантажною митною декларацією № 703030005/2008/505124, в якому митна вартість збільшена на суму транспортних витрат та склала 3444644,01 грн., що спричинило зменшення суми податку на додану вартість, який підлягав поверненню на 39114,55 грн.; № МВ-703-472-08 за вантажною митною декларацією № 703030005/2008/505123, в якому митна вартість збільшена на суму транспортних витрат та склала 9878814,19 грн., що спричинило зменшення суми податку на додану вартість, який підлягав поверненню на 107757,25 грн.; № МВ-703-473-08 за вантажною митною декларацією № 703030005/2008/505122, в якому митна вартість збільшена на суму транспортних витрат та склала 8866120,44 грн., що спричинило зменшення суми податку на додану вартість, який підлягав поверненню на 98258,08 грн.; № МВ-703-474-08 за вантажною митною декларацією № 703030005/2008/505118, в якому митна вартість збільшена на суму транспортних витрат та склала 5702661,69 грн., що спричинило зменшення суми податку на додану вартість, який підлягав поверненню на 56552,17 грн.

На підставі зазначених рішень про визначення митної вартості газового конденсату Маріупольською митницею позивачу були видані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України: за вантажною митною декларацією № 703030005/8/505124 картка відмови № 703030000/2008/000340, за вантажною митною декларацією № 703030005/8/505123 картка відмови № 703030000/2008/000339, за вантажною митною декларацією № 703030005/8/505122 картка відмови № 703030000/2008/000341, за вантажною митною декларацією № 703030005/8/505118 картка відмови № 703030000/2008/000338. Підставою для відмови у митному оформленні є те, що вартість товару, визначена митним органом, є вищою, аніж заявлена позивачем, у звязку з не включенням до вартості товару витрат на транспортування.

22.01.2009 р. позивачу була повернена сума надмірно сплаченого податку на додану вартість за зазначеними ватажними митними деклараціями в загальному розмірі 808189,05 грн., проте, поверненню підлягала сума в розмірі 1109871,10 грн.

Суд вважає, що Маріупольською митницею протиправно було відмовлено у митному оформленні газового конденсату за митною вартістю, визначеною позивачем, а також, що рішення про визначення митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України є протиправними з наступних підстав.

Порядок визначення митної вартості імпортованих через митний кордон України товарів встановлений Митним кодексом України.

Статтею 267 Митного кодексу встановлено, що митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відтак, транспортні витрати додаються до ціни товару, що імопортується, при визначенні його митної вартості для цілей оподаткування, якщо вони не включені до ціни товару.

Відповідно до п. 4.12 контракту № 1 оплата залізничного тарифу від пункту відправлення до станції Маріуполь-Сортировочний Донецької залізниці здійснюється постачальником.

Судом встановлено, що поставка газового конденсату здійснювалась на адресу позивача на умовах поставки DDU ст. Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів „Інкотермс” в редакції 2000 р., що напряму визначено у контракті № 1 та доповненнях до нього.

Як визначено Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс (редакція 2000 року), за умовами поставки DDU саме продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до місця призначення, продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення. До обов'язків покупця належить оплата ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу. Покупець не має зобовязань щодо договорів перевезення.

Відтак, у відповідності до умов контракту та поставки DDU оплата витрат на транспортування здійснюються постачальником.

При цьому, згідно з п. 6.1 контракту формула розрахунку ціни на товар є незмінною на весь строк дії контракту. Ціна на товар встановлюється за нетто тону на умовах DDU ст. Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці в доларах США, включає вартість транспортування товару (залізничний тариф) та погоджується сторонами в доповненнях до контракту.

Контрактом № 1 та доповненням до нього № 16 визначена розрахункова формула ціни товару: Р№=(В№-/+D) х К, де Р№ - ціна в доларах США за тону нетто товару, В№ - середнє коритування на сиру нафту марки Brent (Dated) відповідно до публікацій „Platts Crude Oil Marketwire”, К коефіцієнт перерахунку барелей в тони, D ціновий диференціал у доларах США за нетто барель, обумовлений до місячної поставки товару.

Як вбачається з повідомлення постачальника позивача фірми “Літаско” (Швейцарія), вартість транспортування, а також інші витрати, повязані з доставкою товару від станції Опорна (Казахстан) до станції призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, включені до складової частини формули розрахунку ціни товару В№ відповідно до методології розрахунків ціни на нафту “Редакторські правила та методології “Нафта сира” агенції Platts та складає 75,06 доларів США за тону (а.с. 133 т.2).

Відтак, судом встановлено, що витрати на транспортування (залізничний тариф) включений до складової частини формули розрахунку ціни товару В№ (середнє коритування на сиру нафту марки Brent (Dated) відповідно до публікацій „Platts Crude Oil Marketwire”) відповідно до методології розрахунків ціни на нафту “Редакторські правила та методології “Нафта сира” агенції Platts та складає 75,06 доларів США за тону.

З урахуванням положень ст. 267 Митного кодексу України та ст. 259 Митного кодексу України, відповідно до якої митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу, суд вважає, що за методом визначення митної вартості товарів за ціною договору митною вартістю є фактично сплачена або така, що підлягає сплаті, ціна товару. При цьому ціна товару повинна коригуватися шляхом додавання до неї подальших витрат за умови невключення таких витрат при визначенні ціни.

Отже, витрати на транспортування не повинні включатися до митної вартості товару у випадку, коли при визначенні остаточної ціни товару їх вже було включено до ціни як її складова.

Як зазначалось вище, інвойсом № 90111387/6244 від 04.08.2008 р., на підставі якого здійснювалась остаточна оплата товару, загальна вартість поставки газового конденсату у кількості 4949,981 метричних тон становить 5446374,67 доларів США, відтак, остаточна ціна товару, придбаного позивачем за контрактом № 1 від 28.02.2008 р. та доповненням № 16, визначена сторонами у сумі 1100,282 доларів США за тону.

Беручи до уваги відомості, отримані від постачальника позивача за контарктом № 1 фірми “Літаско” (Швейцарія) щодо включення до складової формули визначення ціни газового конденсату В№ витрат на транспортування товару (залізничного тарифу), суд вважає доведенним той факт, що позивачем при здійсненні повної оплати товару в сумі 5446374,67 доларів США у складі ціни були сплачені витрати на його транспортування.

З урахуванням викладених обставин суд вважає, що доводи митного органу щодо не включення витрат на транспортування до митної вартості товару є необґрунтованими, а тому визначення відповідачем митної вартості товару шляхом додавання витрат на доставку товару є безпідставним.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

У відповідності до ст. 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Порядок здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 р. № 339, установлює процедуру здійснення митними органами контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення і після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України, а також донарахування обов'язкових платежів, в тому числі, шляхом перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Як суд зазначив вище, декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Крім того, з рішень про визначення митної вартості та пояснень в судовому засіданні представника митного органу випливає, що митним органом при прийнятті рішень про визначення митної вартості була використана інформація митних органів Російської Федерації щодо розміру плати за перевезення, яка не може підтверджувати або спростовувати розмір транспортних витрат, а також братися до уваги як доказ при визначенні митної вартості за першим методом визначення митної вартості.

Оскільки митна вартість, визначена митним органом, не підтверджена відповідними документами, це є порушенням вимог ст. 267 Митного кодексу України.

Зазначені обставини дають суду підстави для висновку про протиправність дій митного органу з відмови в митному оформленні товарів за вантажними митними деклараціями, №№ 703030005/8/505118, 703030005/8/505122, 703030005/8/505123, 703030005/8/505124, а також про протиправність рішень відділу контролю митної вартості та номенклатури Маріупольської митниці від № 01.12.2008 р. №№ МВ-703-471-08, МВ-703-472-08, МВ-703-473-08, МВ-703-474-08 та карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №№ 703030000/2008/000338, 703030000/2008/000341, 703030000/2008/000340, 703030000/2008/000339.

Правовідносини між платником податків та контролюючим органом з питань оподаткування на час виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

У відповідності до п. 1.12 ст. 1 зазначеного Закону контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону, згідно пп. 2.1.1 п. 2.1 якої, митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Таким чином, Маріупольська митниця є контролюючим органом стосовно ввізного мита, інших податків при ввезенні товарів на митну територію України.

Відповідно до пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. Закону України “Про податок на додану вартість”, чинного на час виникнення спірних правовідносин, обєктом оподаткування є операції платників податків з ввезення товарів у митному режимі імпорту.

Згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” для товарів, які імпортуються на митну территорію України платниками податку, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митний декларації з урахуванням витрат на транспортування до пункту перетину митного кордону України.

Судом встановлено, що загальна митна вартість газового конденсату, ввезеного позивачем за тимчасовими вантажними митними деклараціями №№ 703030005/8/503666, 703030005/8/503708, 703030005/8/503743, 703030005/8/503815, складає 31933185,57 грн., сума податку на додану вартість складає 6386637,12 грн.

Оплата податку на додану вартість при здійсненні митного оформленні ввезеного товару в загальній сумі 6386637,12 грн. підтверджена платіжними дорученнями № 440 від 08.08.2008 р., № 463 від 11.08.2008 р., № 473 від 14.08.2008 р., № 498 від 18.08.2008 р.

При завершенні процедури митного оформлення товару (при поданні вантажних митних декларацій в режимі ІМ-40 №№ 703030005/8/505124, 703030005/8/505123, 703030005/8/505122, 703030005/8/505118), розмір загальної митної вартості газового конденсату склав 26383830,08 грн., а тому сума податку на додану вартість, які підлягала сплаті до бюджету, складає 5276766,02 грн.

Відтак, поверненню позивачу при завершенні митного оформлення товару підлягала сума податку на додану вартість в розмірі 1109871,10 грн. 22.01.2009 р. позивачу була повернена сума надмірно сплаченого податку на додану вартість за зазначеними ватажними митними деклараціями в загальному розмірі 808189,05 грн. Відтак, необґрунтовано позивачу не була повернена сума податку на додану вартість в розмірі 301682,05 грн. Саме ця сума підлягає поверненню позивачу.

Судом встановлено, що на час розгляду справи надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 301682,05 грн. не повернутий позивачу.

У відповідності до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 липня 2008 р. № 609, юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

Таким чином, суд стягує з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені митні платежі (податок на додану вартість) в розмірі 301682,05 грн.

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобовязання здійснити митне оформлення товару, оскільки судом встановлено, що таке митне оформлення було здійснено, товар (газовий конденсат) був випущений у вільний обіг.

Згідно ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в розмірі 1701,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовська нафтова компанія” до Маріупольської митниці, Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання неправомірними дій, визнання неправомірними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішень про визначення митної вартості, стягнення надмірно сплачених митних платежів, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маріупольської митниці з відмови в митному оформленні товарів за вантажними митними деклараціями, №№ 703030005/8/505118, 703030005/8/505122, 703030005/8/505123, 703030005//505124, предявленими до митного оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю „Азовська нафтова компанія”.

Визнати протиправними та скасувати рішення відділу контролю митної вартості та номенклатури Маріупольської митниці від № 01.12.2008 р. №№ МВ-703-471-08, МВ-703-472-08, МВ-703-473-08, МВ-703-474-08.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Маріупольською митницею картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №№ 703030000/2008/000338, 703030000/2008/000341, 703030000/2008/000340, 703030000/2008/000339.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовська нафтова компанія” надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 301682 (триста одна тисяча шістсот вісімдесят дві) грн. 05 коп.

Зобовязати Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області провести списання коштів з рахунків Державного бюджету України в сумі 301682 (триста одна тисяча шістсот вісімдесят дві) грн. 05 коп. із зарахування на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовська нафтова компанія”.

В задоволенні позовних вимог в частині зобовязання здійснити митне оформлення товару відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Азовська нафтова компанія” судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1701 (одна тисяча сімсот одна) грн. 70 коп.

Повний текст постанови виготовлений 24 січня 2011 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які беруть участь у справі, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Шальєва В.А.