Постанова № 13541408, 12.01.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.01.11 Справа №2а-8755/10/11/0170

о 14 годин 50 хвилин Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А. , при секретарі судового засідання Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участю:

представник позивача - Аблітарова Е.С., довіреність б/н від 10.01.11;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Союзстройтехнологія"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Союзстройтехнологія" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовомдоДержавної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 лютого 2010 року №0018052301/0 (від 28 квітня 2010 року №0018052301/1).

Позов мотивовано помилковістю висновків за актом перевірки, проведеної відповідачем, про порушення правил оподаткування через невіднесення позивачем до складу валових доходів сум коштів, отриманих від фізичних осіб на суму 740836,80 грн. Позивач зазначає, що ці кошти отримані від фізичних осіб на виконання умов договорів комісії, відповідно до яких позивач брав на себе зобов'язання по пошуку нерухомості по вул. Балаклавській у м. Сімферополі. Позивач вважає, що висновки позивача, за якими він ототожнює отримані кошти із доходами з інших джерел, про які йдеться у пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”(далі - Закон №334) є помилковими, оскільки спірні відносини регулюються абз. 4 пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону №334, згідно із яким кошти, залучені платником податку на підставі договору комісії, що не передбачають передачі права власності на таке майно не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню.

Ухвалами суду від 07.07.2010 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення, в яких вказав, що позивачем отримані від фізичних осіб кошти на загальну суму 740836,80 грн. на підставі договорів комісії, умовами яких передбачено, що комісіонер (Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Союзстройтехнологія") здійснює від свого імені за рахунок комітента угоду по придбанню об'єкту нерухомості, який знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 55. Для забезпечення виконання цього договору комітенти перераховують кошти у визначеній договором сумі. Перераховані кошти були спрямовані на будівництво жилого будинку згідно із договором про пайову участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста від 13.03.2008 року, укладеного позивачем із виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та Управлінням капітального будівництва Сімферопольської міської ради, предметом якого було будівництво жилого будинку у м. Сімферополі по вул. Балаклавській, 55. Відповідач вважає, що ознаки діяльності позивача відповідають критеріям фінансової послуги, які наведено у ст. 1 Закону України від 12.07.2001 року №2664-ІІІ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон №2664), тож здійснення такої діяльності потребує наявності відповідної ліцензії згідно із ст. 34 цього Закону. Крім того, представник відповідача вказав, що залучаючи від фізичних та юридичних осіб кошти для інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва позивач діяв із порушенням вимог ч. 3 ст. 4 Закону України від 18.09.1991 року №1560-ХІІ "Про інвестиційну діяльність" (далі - Закон №1560). З вказаних підстав представник відповідача зазначив, що отримані позивачем від фізичних осіб кошти є доходами з інших джерел відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334, а тому вони підлягають включенню до складу валових доходів платника податку на прибуток підприємств.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 30494268, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 21.03.2007р., виданого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради.

Посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року, за її наслідками складено акт від 03.02.2010 року №1057/23-7/30494268 (а.с.6-19).

За висновками даного акту, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2008 року на 93744,00 грн. і завищене від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 365860,00 грн., у тому числі: за 1 квартал 2009 року на суму 507450,00 грн., за півріччя 2009 року на 393494,00 грн., за 9 місяців 2009 року на 365860,00 грн.

На підставі даного акту та відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3, п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2010 року №0018052301/0, яким визначив позивачеві суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 140616,00 грн., у тому числі 93744,00 грн. - за основним платежем, 46872,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями(а.с.30).

За наслідками адміністративного оскарження скаргу позивача на податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2010 року №0018052301/0 залишено без задоволення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28 квітня 2010 року №0018052301/1.

Перевіркою встановлено, що на виконання укладених із фізичними особами договорів комісії позивач отримав на розрахунковий рахунок у банку кошти у сумі 1296986,86 грн. З цієї суми 556150,00 грн. була повернута фізичним особам у зв'язку із розірванням договорів комісії.

Зазначені кошти отримані на підставі договорів комісії, умовами яких передбачено, що комісіонер (ТОВ "Підприємство "Союзстройтехнологія") здійснює від свого імені за рахунок комітента угоду по придбанню об'єкту нерухомості, який знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 55 (п. 1.1 договору). Також умовами договорів було передбачено, що комітенти перераховують кошти у визначеній договором сумі (пункти 4.1.1, 4.1.5, 5.1 договорів).

За даними акту перевірки невключення сум отриманих коштів до складу валових доходів позивача призвело, у тому числі, до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2008 року на 93744,00 грн.

Перераховані такими фізичним особами кошти були спрямовані позивачем на будівництво жилого будинку згідно із договором про пайову участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста від 13.03.2008 року, укладеного позивачем із виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та Управлінням капітального будівництва Сімферопольської міської ради, предметом якого було будівництво жилого будинку у м. Сімферополі по вул. Балаклавській, 55(а.с.112-113).

За умовами договору про пайову участь у комплексному соціально-економічному розвитку міста від 13.03.2008 року позивач здійснює будівництво об'єкта за рахунок власних коштів та коштів третіх осіб, залучених у встановленому законом порядку.

Пунктом 2.3.8. договору встановлено, що сторона 3 (ТОВ «Підприємство «Союзстройтехнологія») має право оформити право власності на частину площ обєкта будівництва з урахуванням п.2.4.1. договору. Згідно п.2.4.1. договору проща квартир, створених за договором, розподіляється наступним чином 8 % - виконавчому комітету Сімферопольської міської ради, 92% - позивачу.

Таким чином, із умов договору про пайову участь випливає, що 92% квартир у створеному нерухомому майні є власністю позивача та створені за кошти позивача та залучених третіх осіб.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи і по суті не заперечуються позивачем.

Відповідно до абз. 4 пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону №334 кошти, залучені платником податку на підставі договору комісії, що не передбачають передачі права власності на таке майно, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 року № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік i фінансову звітність в Україні” фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно із вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Таким чином, суд оцінює правомірність не включення позивачем сум отриманих від фізичних осіб коштів до складу валових доходів не лише з точки зору юридичної форми відповідних господарських операцій, а й з точки зору їх фактичної сутності.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

В свою чергу згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 606 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Із наведених норм випливає, що у будь якому випадку у договорі купівлі-продажу є дві сторони покупець та продавець. Право продажу товару належить власнику майна, який і є продавцем за договором купівлі-продажу.

Таким чином, право продажу квартир у домі по вул. Балаклавська 55 в м.Сімферополі, які після закінчення будівництва перейдуть у власність позивачу, належить саме позивачу, який і є продавцем за договором купівлі-продажу зазначених квартир.

За таких обставин, позивач не міг укладати із фізичними особами договори комісії, відповідно до яких брав на себе зобовязання щодо укладення договорів купівлі- продажу зазначеного вище нерухомого майна, оскільки останній одночасно є як кредитором так і боржником у зобовязанні купівлі-продажу.

Згідно ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до п. 12. ст. 4 Закону №2664 фінансовими вважаються операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2664 фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Таким чином, зазначені договори комісії із фізичними особами за своєю юридичною суттю не є договорами комісії, а є фінансовою послугою у розумінні п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2664. Зазначене підтверджується і тим, що на момент укладення договорів комісії, будинок 55 по вул. Балаклавській в м. Сімферополі не було збудовано, отримані за договорами комісій грошові кошти були використані у господарській діяльності позивача (придбання основних засобів), що підтверджується довідкою позивача (а.с.111). Із наведеного випливає, що сторони договору комісії в момент укладення договору розуміли значення своїх дій та їх волевиявлення було направлено саме на фінансування будівництва.

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону України від 18.09.1991 року N 1560-XII "Про інвестиційну діяльність" (зі змінами, внесеними Законом України від 15.12.2005 pоку N 3201-IV "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління.

Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Таким чином, з моменту набрання чинності Законом України від 15.12.2005 року N 3201-IV (14 січня 2006 року) забудовники позбавлені права безпосередньо залучати кошти на будівництво житла від фізичних та юридичних осіб.

Така форма інвестування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням коштів, залучених від фізичних осіб, як укладання договорів комісії, ч. 3 ст. 4 Закону №1560 не передбачена, тож за юридичною формою та видом обраного сторонами цивільно-правового зобов'язання договори комісії, укладені між позивачем та фізичними особами порушують вказані положення Закону №1560.

Згідно із статтею 34 Закону №2664 діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії, яка видається спеціальним уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

У позивача така ліцензія відсутня, що обумовлює висновок про порушення ним вимог ст. 34 Закону №2664 у зв'язку із залученням коштів від фізичних осіб за договорами комісії.

Таким чином, положення абз. 4 пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону №334 до спірних відносин застосовані бути не можуть, оскільки укладені між позивачем та фізичними особами договори не є договорами комісії, а фактично є договорами про надання фінансових послуг. Більш того, положення Законів №1560 і №2664 виключають можливість застосування договорів комісії у відносинах забудовника із фізичними особами щодо залучення коштів на будівництво об'єктів житлового фонду.

Згідно із пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334 валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

Згідно із пп. 1.22.2 п. 1.22 ст. 1 Закону №334 поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Отримані позивачем від фізичних осіб кошти відповідають наведеним у Законі №334 ознакам поворотної фінансової допомоги, тому оподаткування таких коштів здійснюється відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону №334.

Враховуючи викладене висновки відповідача у частині заниженням суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2008 року на 93744,00 грн. є такими, що відповідають приписам Закону №334. Тож визначення суми податкового зобов'язання як за основним платежем так і за штрафними (фінансовими) санкціями у спірних податкових повідомленнях-рішеннях здійснено відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому позов задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 12.01.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 17.01.2011 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.