Рішення № 135408918, 03.04.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року ЛуцькСправа № 140/6437/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі ГУ ПФУ в Хмельницькій області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-2) про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо призупинення з 01.04.2025 виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV; визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.04.2025 №907640832479 про відмову ОСОБА_1 у поновлені виплати пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV з 01.04.2025.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 16.08.2017 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як отримувач пенсії по інвалідності другої (ІІ) групи довічно. Однак, в квітні 2025 року виплата пенсії була припинена.

21.04.2025 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ у Волинській області щодо поновлення виплати пенсії. За результатом розгляду вказаної заяви рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області позивачу відмовлено в поновленні виплати пенсії по інвалідності, оскільки неможливо встановити причину припинення виплати пенсії.

Вважаючи дії ГУ ПФУ у Волинській області та рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області протиправними та такими, що порушують право позивача на соціальний захист, ОСОБА_1 просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.

У відзиві на позов ГУ ПФУ у Волинській області просить у його задоволенні відмовити. Зазначає, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області з 20.06.2017 як одержувач пенсії по інвалідності згідно з нормами Закону України №1058. Згідно із актом від 12.06.2025 №473 Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України та витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України від 14.02.2025, позивачу було скасовано групу інвалідності з 01.07.2019. З 01.04.2025 позивачу припинено виплату пенсії у зв`язку з невизнанням ОСОБА_1 особою з інвалідністю.

Відповідач ГУ ПФУ в Хмельницькій області у відзиві на позов від 25.08.2025 позовні вимоги заперечив повністю. Зокрема, зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №907640832479 від 29.04.2025 відмовлено позивачу у поновленні виплати пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV, оскільки скасовано групу інвалідності ОСОБА_1 . З 01.04.2025 ОСОБА_1 припинено виплату пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 09.07.2019 серії 12 ААБ №192371 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності загального захворювання з 01.07.2019 довічно. Відповідно до статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції до 01.01.2025) група інвалідності, її причина, час настання та строк визначаються органами медико-соціальної експертизи. Починаючи з 01.01.2025 постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова №1338) визначено, що експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, тому відповідні зміни Документ сформований в системі «Електронний суд» 25.08.2025 2 внесено до статті 31 Закону. Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 14.02.2025 №ЦО 5396, який надійшов на адресу головного управління, друга група інвалідності, загальне захворювання, безтерміново, встановлено необґрунтовано та не відповідає чинному законодавству. Також звертає увагу, що при оцінюванні функціонально стану ОСОБА_1 відстуні підстави для визнання позивача особою з інвалідністю. З наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову.

За змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві представником ГУ ПФУ в Хмельницькій області клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін в режимі відеоконференції не підлягало судом вирішенню по суті.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.08.2025 провадження у справі №140/6437/25 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Хмельницькій області, ГУ ПФУ у Волинській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, зупинено до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №140/8821/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення №ЦО-396 від 14.02.2025 експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії.

Ухвалою суду від 03.04.2026 провадження у справі поновлено.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААБ №192371, виданою 09.07.2019 Луцькою міською МСЕК, встановлено ІІ групу інвалідності довічно.

З 20.06.2017 позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області як одержувач пенсії по інвалідності згідно з нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058).

З 01.04.2025 позивачу припинено виплату пенсії у зв`язку з невизнанням ОСОБА_1 особою з інвалідністю.

21.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян (сервісного центру) управління обслуговування громадян ГУ ПФУ у Волинській області із заявою щодо поновлення виплати пенсії відповідно до Закону України №1058.

Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 28.04.2025 №907640832479, яке розглянуло заяву позивача за принципом екстериторіальності, ОСОБА_1 було відмовлено в поновлені виплати пенсії.

Разом з тим, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі №140/8821/25, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2026, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» Центр оцінювання функціонального стану особи про визнання протиправними та скасування рішення задоволено, зокрема: визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №ЦО-396 від 14.02.2025 щодо ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили 12.03.2026.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №875/ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Статтею 7 Закону №875-ХІІ встановлено, що законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Частиною першою статті 4 Закону №1058-IV визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Статтею 1 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із пунктом першим частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону №1058-IV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону №1058-IV, група інвалідності, її причина, час настання та строк встановлюються за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи - для повнолітніх осіб.

Згідно частини першої статті 33 Закону №1058-IV, пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.

Згідно частини першої статті 34 Закону №1058-IV, пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Приписами частини першої статті 49 Закону №1058-ІV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до частини другої статті 49 Закону №1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону №1058-ІV у разі виявлення недостовірних даних у документах та відомостях, на підставі яких було встановлено та/або здійснюється виплата пенсії, рішенням територіального органу Пенсійного фонду України розмір та підстави для виплати пенсії переглядаються відповідно до цього Закону без урахування таких даних.

Статтею 50 Закону №1058-ІV унормовано утримання надміру виплачених сум пенсій та відрахування з пенсій.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 20.06.2017 отримував пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок загального захворювання.

Отримавши рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 14.02.2025 №ЦО-396, ГУ ПФУ в Хмельницькій області, з 01.04.2025 позивачу припинено виплату пенсії по інвалідності.

Рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області про відмову в перерахунку пенсії від 29.04.2025 №907640832479 ОСОБА_1 відмовлено в поновленні виплати пенсії по інвалідності, оскільки неможливо встановити причину припинення виплати пенсії (а. с. 33).

Разом з тим, судом встановлено, що згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 14.02.2025 №ЦО-396 за представленими документами ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю (пункт 9); команда вивчила надану медико-експертну документацію, врахувала результати очного огляду у ДУ «Укр Держ НДІ МСПІ МОЗ України» та прийшла до висновку, що II група інвалідності, загального захворювання, безтерміново, з 01.07.2019 - встановлена необґрунтовано та не відповідає чинному законодавству. При оцінюванні функціонального стану ОСОБА_1 мають місце патологічні зміни, які не дають підстав визнати його особою з інвалідністю. З 01.07.2019 група інвалідності скасована (пункт 10).

Вказане рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 14.02.2025 №ЦО-396 було оскаржене позивач в судовому порядку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі №140/8821/25, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2026, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» Центр оцінювання функціонального стану особи про визнання протиправними та скасування рішення задоволено, зокрема: визнано протиправним та скасовано рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №ЦО-396 від 14.02.2025 щодо ОСОБА_1 . Рішення набрало законної сили 12.03.2026.

Вказана обставина, встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили, є преюдиційною для цієї справи і не підлягає повторному доказуванню.

Відтак, предметом розгляду даної справи є правомірність/протиправність зупинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2025 на підставі рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 14.02.2025 №ЦО-396.

Відповідно до частини першої, другої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини другої статті 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини четвертої, п`ятої, шостої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, оскільки спірне рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 29.04.2025 №907640832479 про відмову ОСОБА_1 про відмову у поновлені виплати пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV прийняте на підставі акта індивідуальної дії, який судом визнано протиправним та скасовано, таке рішення відповідача-1 не може вважатися законним та обґрунтованим.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку спірному рішенню, яке зумовило звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку, що рішення відповідача-1 від 29.04.2025 №907640832479 про відмову в поновленні виплати позивачу пенсії, не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям правомірності та порушує право позивача на отримання пенсії по інвалідності, тому таке рішення потрібно визнати протиправними та скасувати, а виплату пенсії по інвалідності позивачу поновити, оскільки підставою для припинення виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 слугувало саме рішення експертної команди від 14.02.2025 №ЦО-396, яке судом визнано протиправним та скасовано.

За таких обставин позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 29.04.2025 №907640832479 про відмову ОСОБА_1 у поновлені виплати пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог, заявлених до ГУ ПФУ у Волинській області, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу IV Порядку №22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку №22-1 після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку №22-1 свідчить про наступне:

- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п.4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про поновлення виплати пенсії розглянута за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Хмельницькій області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.

Суд зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалене в результаті розгляду заяви про призначення пенсії (в даному випадку про поновлення виплати пенсії), є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку №22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов`язання поновити виплату пенсії ОСОБА_1 є саме ГУ ПФУ в Хмельницькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву позивача про поновлення виплату пенсії та прийняв рішення про відмову.

Натомість, ГУ ПФУ у Волинській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.

Згідно з пунктом 4.10 розділу IV Порядку №22-1 ГУ ПФУ у Волинській області визначено як суб`єкт, який буде здійснювати виплату пенсії позивачу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання. При цьому у суду відсутні підстави вважати, що після поновлення виплати пенсії позивачу, ГУ ПФУ у Волинській області не проводитиме її виплату.

Отже, позовні вимоги до ГУ ПФУ у Волинській області заявлені безпідставно.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини другої, третьої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, умовою виходу за межі позовних вимог (а отже і обраного позивачем способу захисту), є досягнення найбільш повного, ефективного захисту прав особи, що узгоджується із метою адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суд у цій справі дійшов висновку, що з урахуванням наведених норм чинного законодавства України і встановлених обставин справи, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд прийшов до висновку, що для ефективного захисту порушених прав позивача позовні вимоги слід задовольнити частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 29.04.2025 №907640832479 про відмову в поновленні виплати позивачу пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV та зобов`язання ГУ ПФУ в Хмельницькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, з 01.04.2025, що відповідає меті належного поновлення прав позивача та слугуватиме досягненню того, щоб виниклий між сторонами спір було остаточно вирішено.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вулиця Гната Чекірди, 10, місто Хмельницький, Хмельницька область, 29013, код ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.04.2025 №907640832479 про відмову ОСОБА_1 у поновлені виплати пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, з 01.04.2025.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський