Ухвала суду № 135406057, 02.04.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа №466/10937/25

Провадження №2/466/970/26

УХВАЛА

02 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді Федорів О.П.,

з участю: секретаря судового

засідання Заяць У.Ю.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

у провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває справа за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У судовому засіданні 02 квітня 2026 року ОСОБА_1 заявив клопотання про стягнення штрафу з позивача на підставі частини першої статті 148 Цивільного процесуального кодексу України, яке попередньо надіслав електронною поштою. В обґрунтування клопотання зазначив, що, ознайомившись 26 березня 2026 року з матеріалами справи з`ясував, що позивач не виконав вимоги ухвали суду про витребування доказів. Додатково зазначив, що, надіславши таки докази на адресу суду, позивач не виконав вимог частини дев`ятої статті 83 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки заздалегідь не надіслав йому, відповідачеві, тому він не може звернутись до експертів задля перевірки правильності нарахування заборгованості. Крім того, позивач порушив строк надання таких доказів, оскільки повинен був виконати ухвалу з моменту її появи в системі «Електронний суд». Також позивач надав неправильну версію публічної пропозиції. Указане, на думку відповідача, свідчить про умисне невиконання судового рішення та систематичне невиконання процесуальних обов`язків, адже між сторонами уже був аналогічний спір і позов було залишено без розгляду. Тому просив задля поповнення державного бюджету стягнути з позивача або його представника штраф у розмірі 9 984 грн.

Згідно з частиною третьою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 84 Цивільного процесуального кодексу України врегульовано питання щодо витребування доказів у цивільному процесі.

За змістом частини першої, третьої, шостої-дев`ятої статті 84 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази.

Установлено, що ухвалою суду від 09 березня 2026 року за клопотанням позивача витребувано у Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» докази.

27 березня 2026 року на виконання ухвали суду надійшли докази з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк».

Відповідно до частини дев`ятої статті 83 Цивільного процесуального кодексу України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Суд звертає увагу, що положення статті 83 Цивільного процесуального кодексу України стосується подання доказів та копій доказів сторонами самостійно, у порядку доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Саме тому вимога частини дев`ятої статті 83 Цивільного процесуального кодексу України не поширюється на виконання ухвали суду про витребування доказів. Такі докази надсилаються суду, який витребував їх. Інші учасники справи мають право ознайомитись з поданими документами, робити з них виписки та копії, а також мають доступ до матеріалів справи у системі «Електронний суд».

Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства (стаття 143 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 148 Цивільного процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

Суд акцентує увагу на тому, що цивільне судочинство здійснюється на принципах змагальності і диспозитивності, які полягають у тому, що кожний учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд і сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень і при цьому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ураховуючи наведене, станом на момент розгляду цього клопотання, суд не вбачає наявності підстав для застосування штрафу до позивача чи його представника. Оцінку самостійно та на вимогу суду представлених доказів суд надасть у судовому рішенні за наслідками розгляду цивільної справи.

Водночас, суд звертає увагу, що ухвалою суду від 15 січня 2026 року визнано явку представника Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» у підготовче судове засідання обов`язковою. Після цього, представник позивача не з`являвся у підготовче судове засідання, обмежившись виконанням ухвали про витребування доказів.

Керуючись статтями 247, 258, 260, 261 Цивільного процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в :

у задоволенні клопотання відповідача про застосування заходу процесуального примусу до позивача чи його представника відмовити.

Продовжити строк підготовчого провадження та продовжити перерву у підготовчому засіданні до 15:30 16 квітня 2026 року.

Ухвала оскарженню не підлягає. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Головуюча О.П. Федорів