Рішення № 135405278, 27.03.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/6437/25

2/405/2150/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2026 Подільський районний суд м. Кропивницького в складі:

головуючого судді - Волоткевича А.В.,

секретар судового засідання Бобко В.В.,

розглянувши в м. Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № TDB.2021.0004.28572 від 04.10.2021 у розмірі 31 529,43 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 10 170,50 гривень; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 21 358,93 гривень з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позову зазначив, що у зв`язку із невиконанням відповідачем умов кредитних договорів в частині повернення кредитних коштів з відповідача підлягає стягненню відповідна заборгованість.

Ухвалою судді від 27.10.2025 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено розгляд справи без виклику сторін.

24.02.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшла заява про вступ у справу як представника, про ознайомлення з матеріалами справи та про відкладення судового засідання.

25.02.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

11.03.2026 від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, клопотання про поновлення строку на подання відзиву, оскільки представник відповідача ознайомилась з матеріалами справи лише 25.02.2026 та відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнали частково, а також зазначено, що Позивач у позові зазначає дошлюбне прізвище Відповідача « ОСОБА_2 », а згідно свідоцтва серії НОМЕР_1 про шлюб 04 квітня 2023 року між нею та ОСОБА_3 , після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_4 ».

25.03.2026 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Враховуючи, що строк встановлений судом для подання відзиву не підлягає поновленню відповідно до ст. 127 ЦПК України, а може бути продовжений, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення відповідачу строку на подачу відзиву. В той же час, з метою дотримання принципу диспозитивності та змагальності сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження відповідачу строку на подачу відзиву з ініціативи суду до моменту фактичного подання, тобто до 11.03.2026.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до умов договору № TDB.2021.0004.28572 від 04.10.2021 (далі Договір) між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_5 було укладено Заява-Договір № TDB.2021.0004.28572 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank та надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії кредитний ліміт становить 200 000,00 грн, на умовах, визначених в Договорі з додатками (а.с. 62-66).

Користування відповідачем кредитною лінією відповідно до умов Договору підтверджується випискою по особовим рахункам (а.с. 52-54, 67-70).

Відповідач не виконав свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за Договором у розмірі 31 529,43 гривень, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) - 10 170,50 гривень; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) - 21 358,93 гривень, що підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості (а.с. 51).

03.09.2024 було укладено договір № GL1N426240 відповідно до якого Акціонерне товариство «Мегабанк» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № TDB.2021.0004.28572 від 04.10.2021 (а.с. 24-26).

АТ «Мегабанк» передало (відступило) ТОВ « ФК «Мустанг Фінанс», а ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги відносно боржника відповідача за Договором, що підтверджується витягом з Додатку до Договору факторингу № GL1N426240 від 03.09.2024 (а.с.72).

27.12.2024 було укладено договір № 1/12 відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» відступило на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № TDB.2021.0004.28572 від 04.10.2021 (а.с. 20-23).

ТОВ « ФК «Мустанг Фінанс» передало (відступило) ТОВ «ФК Єврокредит», а «ФК Єврокредит» набуло право вимоги відносно боржника відповідача за Договором, що підтверджується витягом з Додатку до Договору факторингу № 1/12 від 27.12.2024 (а.с.50).

Розглядаючи спір по суті суд враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець)передає у власність другій стороні (позичальникові)грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Згідно з ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення основного боргу.

Щодо стягнення відсотків за користування кредитами, суд погоджується з позицією відповідача, викладеною у відзиві на позов, стосовно неправильного нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами враховуючи таке.

З умов Договору вбачається, що Відповідачу було відкрито поточний рахунок НОМЕР_2 , видано платіжну картку системи VISA INTERNETIONAL GOLD REWARDS та надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з такими основними умовами:

-кредитний ліміт 200000,00 грн;

-строк кредиту -12 місяців;

-строк дії договору (п. 8 договору): набирає чинності з моменту підписання цієї Заяви-Договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмеженою;

-базова процентна ставка - 56% річних (0,0001% протягом пільгового періоду до 62 днів);

-відповідальність сторін: п. 8.11 Додатку 1 до договору Тарифний пакет todobank - процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 80 % річних за весь період прострочення, - реальна річна процентна ставка - 87,3% річних.

Відповідно до виписки з банківського рахунку у АТ «МЕГАБАНК» та виписки з рахунку, що сформована у програмному комплексі Національного банку України, з яких видно, що загальна сума використаного кредитного ліміту складає 10170,50 грн. Остання видаткова операція (використання коштів безпосередньо боржником) за рахунок кредитного ліміту була здійснена 01 листопада 2021 року на суму 261,70 грн. Кредитний договір передбачає строк кредитування - 12 місяців. Цей строк обчислюється від дня здійснення платежу з використанням кредитного ліміту (ч. 1 ст. 1069 ЦК України). Кредитний ліміт фактично використовувався Відповідачем у період з першої видаткової операції 05 жовтня 2021 року до дати останньої видаткової операції з використанням кредитного ліміту 01 листопада 2021 (це відображено у виписці АТ «Мегабанк»). Таким чином слід вважати, що строк кредитування тривалістю 12 місяців завершився 01 листопада 2022 року. Таким чином підстави для нарахування та сплати відсотків за період з 02 листопада 2022 року по 03 вересня 2024 року, відсутні. Таким чином, розрахувати відсотки необхідно в межах строку дії договору, тобто за 12 місяців, розмір яких складає 4728,65 грн: Формула розрахунку: (10170,50 грн х (56% / 365 дн.) х (365 дн. - 62 дн.) + (10170,50 грн х 62 дн. х 0,0001%). Розрахунок: (10170,50 х (056/365) х 303) + (10170,50 х62 х0,000001) = 4728,65 грн.

На підставі викладеного суд вважає можливим задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача: заборгованість за Кредитним договором № TDB.2021.0004.28572 від 04.10.2021 у розмірі: 10 170,50 грн - заборгованості за тілом кредиту та 4728,65 грн - заборгованості по сплаті відсотків.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Щодо витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн суд враховує таке.

Відповідно до положень ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поряд з цим, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до умов ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем до суду подане клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката до 1 000,00 грн із зазначенням обґрунтування на спростування співмірності витрат позивача на правничу допомогу .

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 4-5 та 9 ст. 142 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі N 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, N 33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, N 37246/04).

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі N 211/3113/16-ц (провадження N 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі N 760/11145/18 (провадження N 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі N 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

В постанові № 908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, оцінивши поведінку/дії/бездіяльність обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець, тривалість розгляду справи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, віднесення даної справи до категорії справ незначної складності, заперечення відповідача щодо розміру витрат позивача на правову допомогу, приходжу до висновку, що заявлені витрати на правову допомогу в сумі 25 000,00 грн не є пропорційними до предмета спору, з урахуванням значення справи для сторін.

Крім того, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, враховуючи кількість справ з аналогічним предметом спору, в яких ТОВ «ФК Єврокредит» є позивачем, суд вважає, що для підготовки даного позову немає необхідності у значній кількості часу, дослідження великого об`єму нормативно-правових актів, збору та аналізу значної кількості документів, а також значного дослідження практики вирішення судами справ даної категорії.

Суд також враховує, що адвокат не брав участь в судових засіданнях.

Враховуючи обставини та результат розгляду даної справи, а також зважаючи на опис правової допомоги, яка надана позивачу за Договором, заперечення відповідача, суд вважає пропорційним розміром витрат на оплату професійної правничої допомоги до предмета спору та складності справи - 2 000,00 грн.

Решта витрат на професійну правничу допомогу покладається на позивача.

Керуючись статтями 19, 76, 81,141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за Кредитним договором № TDB.2021.0004.28572 від 04.10.2021 у розмірі 10 170,50 грн - заборгованості за тілом кредиту та 4728,65 грн - заборгованості по сплаті відсотків, 1 144,70 грн судового збору та 2 000,00 грн витрат на правову допомогу.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», ЄДРПОУ 40932411, адреса: пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105, м. Дніпро, 49001;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Подільського районного

суду міста Кропивницького А. В. Волоткевич