Рішення № 135403866, 02.04.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/10373/25

2/212/654/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого Чайкіна І.Б., за участю: секретаря судового засідання Хімченко А.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Трофименко Марина Володимирівна до ОСОБА_2 , третя особа: СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ РАДИ, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Трофименко Марина Володимирівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 в якому просила: (а) встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (б) стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття. В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.08.2022 року розірвано. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З 2020 року ОСОБА_2 виїхала за кордон, де мешкає по теперішній час. Спільна донька залишилася проживати разом з батьком за адресою їх спільного зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 . Сторони у справі не спілкуються, донька ОСОБА_4 рідко підтримує спілкування в телефонних розмовах з матір`ю. ОСОБА_1 одноособово здійснює виховання доньки та матеріально її забезпечує. Відповідачка у справі взагалі не приймає участі у вихованні та утриманні дитини, у зв`язку з чим звертаються до суду із згаданим позовом.

Ухвалою суду від 17.09.2025 року відкрито загальне провадження у вказаній справі, призначено по справі проведення підготовчого провадження.

Ухвалою від 02.12.2025 року було закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання.

Представницею позивача подано до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги просили задовольнити.

Відповідачка до суду не з`явилася, через канцелярію суду надала заяву про визнання позову, оскільки дійсно ОСОБА_1 займається самостійним вихованням та утриманням спільної доньки Єсенії через те, що вона знаходиться за кордоном та не має змоги фізично і матеріально приймати участь у житті дитини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 скористалися правом подання відзиву на позов в якому просили відмовити в задоволені позовних вимог. Посилалися на те, що підставою для встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини батьком є наявність кількох юридичних фактів, в силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється, а саме це коли мати дитини померла, безвісно відсутня, позбавлена батьківських прав щодо дитини, ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Позивачем не здійснено ніяких юридичних дій для доведення факту самостійного виховання дитини. Факт відсутності участі батька або матері у вихованні дитини може бути підтверджений судом виключно у разі вирішенні питання щодо позбавлення їх батьківських прав. Акцентували увагу суду на те, що перебування відповідачки у справі за кордоном не перешкоджає останній спілкуватися з дитиною, виховувати її. Позивачем не надано доказів того,що відповідачка чи їх спільна дитина обмежені у праві пересування територією України, відповідачка у будь який час може перетнути кордон України і тоді підстава на яку посилається позивач у своєму позові буде відсутня.

Представниця СЛУЖБИ У СПРАВАХ ДІТЕЙ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ РАДИ через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без їх участі, поклалася на розсуд суду у прийнятті рішення.

Статтями 43, 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно положень до ст. ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст. 124 Конституції України.

За правилами ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

На підтвердження своїх позовних вимог стороною позивача було подано клопотання про допит свідків, яке судом задоволено.

Так в судовому засіданні 16.02.2026 року ОСОБА_5 суду пояснила, що є бабусею ОСОБА_3 . Мати дівчинки за кордоном більше п`яти років , вона там проживає на постійній основі, дівчинку залишила проживати з батьком. Онука навчається у гімназії, знаходиться на утриманні батька. Зазначила, що їй не відомо щодо матеріальної участі ОСОБА_2 в житті доньки. Акцентувала увагу суду, що матеріальним забезпеченням ОСОБА_4 займається батько, окрім школи він водить її на гуртки з малювання, плавання, а також батько несе витрати на репетиторів. Повідомила суду, що раніше ОСОБА_4 спілкувалася з мамою по телефону, але наразі їй ця інформація не відома. Онука згадує маму, але рідко. Ініціативу в тому, щоб забрати ОСОБА_4 закордон ОСОБА_6 не проявляє.

Свідок ОСОБА_7 , яка допитана в судовому засіданні 16.02.2026 року, суду пояснила, що вона знає позивача ОСОБА_8 з моменту як переїхали жити в один будинок, тобто є сусідкою позивача. Зазначила суду, що більше п`яти років не бачила відповідачку у справі ОСОБА_6 . Відомо, що вона знаходиться на заробітках у Республіці Польща. Вказала, що на теперішній час в квартирі мешкає ОСОБА_8 з донькою ОСОБА_4 , зранку він відвозить доньку до школи. Акцентувала увагу суду, що їй не відомо про те чи бере участь ОСОБА_6 у вихованні дівчинки чи ні. Лише підкреслила, що ОСОБА_8 піклується про свою доньку.

В судовому засіданні 16.02.2026 року в якості свідка був допитаний ОСОБА_9 , який суду пояснив, що знає ОСОБА_8 приблизно 20 років. ОСОБА_10 є дружиною ОСОБА_8 та він не бачив її п`ять років, знає інформацію, що вона проживає за кордоном. Разом з ОСОБА_8 проживає донька ОСОБА_4 , батько утримує дівчинку, забезпечує всім необхідним, до них часто у гості приходить бабуся.

В присутності представника СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ РАДИ в судовому засіданні було з`ясовано думку ОСОБА_3 щодо участі матері у її вихованні. Суду вона пояснила, що мама ОСОБА_6 знаходиться у Республіці Польща, приблизно вона там знаходиться років шість. З мамою спілкується не часто, вихованням займається батько, який оплачує гуртки, водить до репетиторів. Зазначила, що маму бачила останній раз коли почалася війна, влітку їздила до неї у гості. З батьками матусі спілкується, коли приходить до них у гості то вони її пригощають, спілкується з ними на вихідних. Вказала, що батьківські збори у школі відвідує батько.

В судовому засіданні 16.03.2026 року було допитано свідка ОСОБА_11 , яка зазначила, що батько ОСОБА_8 піклується про дівчинку, забезпечує її усім необхідним. Іноді дівчинка залишається у неї. Їздили відпочивати за кордон до мами, але оплачував все позивач.

Приписами статті 263 ЦПК України закріплено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вислухавши пояснення позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та (дошлюбне прізвище ОСОБА_12 ) ОСОБА_2 з 20.02.2016 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб (а.с. 7)

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу дніпропетровської області від 25.08.2022 року шлюб між сторонами розірвано, вказане рішення набрало законної сили (а.с. 8-8 зворотній)

У сторін ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_3 , в свідоцтві про народження в графі батьки зазначено: мати ОСОБА_13 , батько ОСОБА_1 (а.с. 9).

У відповідності до довідки щодо осіб, які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а.с. 12)

ОСОБА_1 працює в ТОВ «БІНС» з 02.09.2025 року, займає посаду зварник з окладом 15 000 гривень на місяць згідно наказу № 1 від 01.09.2025 року (а.с. 14-15).

На виконання ухвали суду ГОЛОВНИМ ЦЕНТРОМ ОБРОБКИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ надано інформацію про те, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перетнула кордон України 05.01.2020 року (а.с. 69).

ОСОБА_3 відвідує зайняття з басейну індивідуально з тренером, на зайняття дитину приводить батько ОСОБА_1 (а.с. 13).

До суду ВИКОНАВЧИМ КОМІТЕТОМ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ РАДИ надано висновок про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відповідності до якого питання щодо встановлення факту самостійного виховання ОСОБА_1 доньки ОСОБА_3 залишити на розсуд суду з урахуванням найкращих інтересів дитини. У висновку зазначено, що мати дівчинки перебуває за кордоном у Польщі, де працює медичним опікуном. Мати виконує свої батьківські обов`язки, щотижня спілкується з дитиною, щомісяця переказує на рахунок бабусі з дідусем фіксовану суму 5000 гривень, два рази на рік відправляє дівчинці посилки з солодощами, іграшками та речами. Однак більшу частину матеріального забезпечення взяв на себе батько, купує одяг, ініціював ремонт у дитячій кімнаті, купує іграшки, техніку, оплачує заняття з репетиторами, уроки музики, водить на зайняття в басейн, возить дівчинку на відпочинок, забезпечує продуктами харчування.

Згідно із частинами 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Нормою ст. 141 СК України встановлено, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, і розірвання шлюбу між ними не впливає на обсяг їх прав та не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У ч. 4 ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 164 СК України).

Таким чином з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються відповідними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або у певному обсязі припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (пункти 73-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23)).

Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена ч. 1 ст. 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У цій справі позивач просить встановити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини, потребує дослідження й врахування інтересів дитини.

У ст. 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З огляду на викладене ця справа пов`язана з вирішенням спору про право, зокрема, спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від виконання батьківських обов`язків, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження з врахуванням інтересів дитини.

Факт одноосібного (самостійного) виховання дитини одним з батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки у такому випадку завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена ч. 1 ст. 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право (пункти 87-88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22, провадження № 14-132цс23).

Визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання та утримання дитини.

Надані позивачем докази свідчать лише про проживання дитини разом з батьком, однак жодним чином не підтверджують факт ухилення матері від участі у вихованні та утриманні дитини.

Саме по собі проживання матері окремо (в Республіці Польща) та проживання малолітньої доньки разом з батьком не може розцінюватися, як самостійне виховання та утримання дитини її батьком без участі матері.

З матеріалів справи не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що матір дитини позбавлена фактичної змоги виконувати свої батьківські обов`язки.

Основним критерієм для фактичного визначення статусу одинокого батька є виховання та утримання дитини без участі матері. Отже, суду мають бути надані докази, які з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі одного з батьків у вихованні та утриманні дитини.

Враховуючи закріплений в сімейному законодавстві принцип невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання та утриманні дитини, суд вважає, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини за рішенням суду для цілей визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» можливо коли особа самостійно виховує дитину з інших підстав, які прямо не визначені в ст. 23 вказаного закону та за умови, що такі підстави пов`язані із об`єктивною неможливістю іншим з батьків виконувати свої батьківські обов`язки, наприклад, тривала хвороба, зникнення безвісти до визнання судом безвісно відсутніми, перебування на тимчасово окупованій території, тощо.

У цій справі встановлено, що матір батьківських прав відносно малолітньої доньки не позбавлена, жодних перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_14 не здійснює, при можливості вона має безперешкодний доступ у спілкуванні з дитиною.

Обов`язок утримувати дитину покладено законом на її батьків (ст. 180 СК України).

На переконання суду у такій справі має бути доведено не лише відсутність участі у вихованні, а й в утриманні дитини, що визначено положеннями ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

Докази на підтвердження обставин за яких мати дитини була б позбавлена можливості спілкування, виховання та утримання малолітнього доньки суду не надано, мати дитини не позбавлена обов`язку щодо виховання та піклування про дитину, а тому, суд вважає, що відсутні підстави для встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком без участі матері.

З аналізу положень ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» вбачається, що законодавець у пункті 4 ч. 1 наведеної норми встановив право на відстрочку від призову на військову службу для осіб, які самостійно виховують та утримують дитину за встановлених судом відповідних обставин для підтвердження такого факту, які можуть бути різними у різних життєвих ситуаціях, однак безумовно такі обставини мають бути об`єктивними, дійсними та непереборними, як то: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки з виховання та утримання дитини, у той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території і не може фактично виховувати та утримувати дитину тощо.

При цьому слід звернути увагу, що приватно - правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

У цій справі позивачем факту самостійного виховання та утримання дитини без участі матері не доведено, тому підстав для задоволення вказаних вимог немає.Мати дитини не позбавлена батьківських прав, не визнана зниклою безвісті або безвісно відсутньою, не оголошена померлою, не відбуває покарання у місцях позбавлення волі, не є тяжко хворою, внаслідок чого не може брати участь у вихованні дитини, а перебуває за межами України. Невиконання матір`ю обов`язків щодо виховання дитини не було предметом спору у цій справі, а відтак відсутні підстави для встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком.

Позивач не довів існування виключних обставин, зокрема, позбавлення фактичної змоги виконувати свої обов`язки іншого з батьків, а саме по собі перебування матері за кордоном та проживання дитини з батьком в Україні не свідчить про самостійне виховання та утримання ним дочки. Вказана позиція є сталою в практиці ВС (наприклад: постанова ВС від 25 березня 2026 року справа № 161/1337/25).

Щодо стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, проголошено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

З урахуванням того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, та обов`язку обох батьків по утриманню дітей, зважаючи на факт того, що ОСОБА_15 мешкає з позивачем, що було встановлено в судовому засіданні та підтверджено показами свідків, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги про стягнення аліментів на дитину стягнувши з відповідачки на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу відповідачки, починаючи стягнення з 05.09.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно із ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до обов`язкового негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 133, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВА:

Позов ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Трофименко Марина Володимирівна до ОСОБА_2 , третя особа: СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ РАДИ, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня подання заяви 05.09.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 1211.20 гривень.

В задоволенні позову в частині встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особа, яка брала участь у справі, але не була присутня при оголошенні рішення, може оскаржити рішення протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: СЛУЖБА У СПРАВАХ ДІТЕЙ ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ПОКРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ РАДИ, місцезнаходження: 50014, м. Кривий Ріг, вул. Гордієнка Костя, буд. 2, код ЄДРПОУ: 34489120.

Третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження за адресою: 50031, м. Кривий Ріг, вул. Женевська, буд.1к, код ЄДРПОУ 09799536

Повний текст рішення складено 02.04.2026 року.

Суддя: І. Б. Чайкін