Рішення № 135399631, 26.03.2026, Великобагачанський районний суд Полтавської області

Справа № 525/1354/25

Провадження № 2/525/111/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.03.2026 селище Велика Багачка

Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Прасол Я.В.,

секретаря судових засідань Корж Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що 14.02.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №383867496.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №383867496 від 14.02.2019.

03.01.2019 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» було укладено Договір факторингу №20190103, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Права Вимоги до Боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №6 від 20.11.2019 до Договору факторингу №20190103 від 03.01.2019 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача у сумі 11813 грн., з яких: 5000 грн. сума заборгованості за основною сумою кредиту; 6813 грн. сума заборгованості за відсотками.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 11813 грн.

15.12.2025 судом відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання по справі призначено на 22.01.2026, роз`яснено сторонам порядок та строки подання заяв по суті справи (а.с. 32). У подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, з поважних причин.

Сторони у судове засідання 26.03.2026 повторно не з`явилися, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи з ухваленням заочного рішення. Оскільки усі учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, суд розглядає справу з урахуванням положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до наступних висновків.

Згідно матеріалів справи, 14.02.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №383867496 відповідно до умов якого Товариство зобов`язується надати Позичальникові кредит без конкретної споживчої мети на суму 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом нараховані згідно п. 1.4. цього Договору. Строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 26 днів. Кредит надається строком на 26 днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,01 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п. 1.3. цього Договору. З урахуванням положень п. 1.4 Договору Позичальник сплачує Товариству проценти за користування кредитом з розрахунку 3,65 відсотків річних (п. п. 1.1. 1.5. Договору) (а.с. а.с. 5-6). Указана інформація міститься також у Графіку розрахунків (а.с. 6 на звороті).

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №28/1118-01. Згідно умов договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с. 7).

03.01.2019 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу №20190103, у відповідності до умов якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с. 8-9).

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги №6 від 20.11.2019 до Договору факторингу №20190103 від 03.01.2019 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №383867496 у сумі 11813 грн., з яких: 5000 грн. сума заборгованості за основною сумою кредиту; 6813 грн. сума заборгованості за відсотками (а.с. 10).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №383867497 від 14.02.2019 за період з 20.11.2019 по 31.10.2025 ОСОБА_1 має борг перед позивачем у сумі 11813 грн. (а.с. 11).

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до наступних висновків.

За правилами статей 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом частини першої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються фінансовою установою, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим остання має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За положенням статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, позивач посилається на договірний характер таких правовідносин.

Так, позивач у позові посилається на те, що 14.02.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №383867496. Долучені позивачем до позову письмові копії електронних доказів, які було досліджено безпосередньо судом у судовому засіданні, а саме: кредитного договору №383867496 від 14.02.2019, графіку розрахунків (а.с. 5-6, 6 на звороті) не містять відомостей про їх підписання позичальником ОСОБА_1 .

Крім того, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували перерахування грошових коштів первісним кредитором на рахунок відповідача.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Додані до позовної заяви копії кредитного договору, факторингових договорів, розрахунок заборгованості позивача не свідчать про отримання відповідачем кредитних коштів. Позивачем не надано суду жодних доказів того, що відповідачу надавалися грошові кошти в кредит, коли, в якому розмірі були надані гроші, чи користувався відповідач зазначеними коштами, чи виконував зобов`язання по їх поверненню.

У зв`язку із недоведенням позивачем факту укладення кредитного договору, перерахування кредитних коштів з метою доведення виконання умов кредитного договору, а також фактичного користування відповідачем кредитними коштами (рух коштів на особовому рахунку позичальника), підстави для стягнення на користь позивача заборгованості за вказаним кредитним договором відсутні.

Наданий в обґрунтування позовних вимог розрахунок заборгованості ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №383867496 від 14.02.2019 за період з 20.11.2019 по 31.10.2025 не може бути сам по собі доказом, який підтверджує факт укладення договору та його виконання сторонами. Також розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує факт укладення договору, його умови, а є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Сукупність інших доказів, які наявні у матеріалах справи не підтверджує наявність між сторонами договірних правовідносин.

Крім того, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, у тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит. Як убачається з матеріалів справи 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №28/1118-01. Проте жодних доказів, які б підтверджували факт переходу права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №383867496 від 14.02.2019 суду не надано. Надана суду копія договору не містить інформації про строк його дії, про умови на яких відбувається відступлення прав вимоги, про виконання його сторонами зобов`язань за Договором.

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанова Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/11177/20).

Правовідносини між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за договором факторингу виникли 28 листопада 2018 року. У той час, як правовідносини з приводу договору №383867496 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 виникли 14 лютого 2019 року, тобто після укладення договору факторингу. Отже, на час укладення договору факторингу у ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за зазначеним вище кредитним договором та таке право вимоги не могло існувати в майбутньому, з огляду на те, що станом на 28.11.2018 будь-яких кредитних правовідносин між ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» не існувало.

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі №910/11965/16.

Право майбутньої вимоги на момент укладення договору мало би бути визначеним, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 не було, та сторони не могли передбачити, що 14.02.2019 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладе з ОСОБА_1 кредитний договір.

Оскільки матеріали справи не містять належних доказів про відступлення права вимоги до відповідача первісним кредитором, усі наступні відступлення суд не бере до уваги.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 258, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», юридична адреса: 01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, адреса для листування: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Лісова, 2, поверх №4;

представник позивача: Сімутіна Альона Андріївна, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: 07400, Київська область, місто Бровари, вулиця Лісова, 2, поверх №4;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складено 31.03.2026

Суддя Я.В. Прасол