Рішення № 135398892, 04.03.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/20390/24

Провадження № 2/369/2449/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

04.03.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

за участю:

секретаря Худинець Д.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Товстолит-Сидорук Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в Києво-Святошинському районному суді Київської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Софія Київська Буд» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ТОВ «Софія Київська Буд» про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва. Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що 04 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Софія Київська Буд» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 312/1-166 та 312/1-169, відповідно до умов яких продавець продає, а покупець придбає майнові права на Об`єкт нерухомості, детальна характеристика якого встановлена у специфікації, що є додатком №1, який є невід`ємною частиною даного договору.

Майнові права в на об`єкт нерухомості належали Відповідачу на підставі: Дозволу на початок виконання будівельних робіт, зареєстрованого 09.12.2014 р. за №IV 115143430084 та Витягу з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № ІУ125161690452-1 від 27.01.2021; Договору про передачу суперфіційного права б/н від 06.01.2021 року.

На виконання вказаних умов договорів позивачем сплачено ТОВ «Софія Київська Буд» за договором купівлі-продажу майнових прав №32/1-166 грошові кошти у загальному розмірі 545 232,00 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на дату укладення Договору (27,99 грн/USD) становило в еквіваленті 19 480,00 доларів США, а за договором купівлі-продажу майнових прав №32/1-169 грошові кошти у розмірі 553 010,00 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на дату укладення Договору (27,99 грн/USD) становило в еквіваленті 19 757,41 доларів США.

Однак, із серпня 2021р. відповідач призупинив будівництво, має ряд судових спорів про анулювання дозвільних документів та права забудови земельної ділянки, що створює високі ризики для майнових прав, роблячи їх незахищеними. Це може призвести до визнання будівництва самочинним, знесення об`єкта або втрати права оренди/власності. За цих підстав позивач вважає, що Відповідач порушує права позивача, об`єкт будівництва не введений в експлуатацію до цього часу, внаслідок чого позивач не набув права власності на квартири у визначений договором час.

Просила суд визнати за ОСОБА_1 майнове право на наступні спірні об`єкти :

однокімнатна квартира загальною площею 42,50 кв.м., проєктно житловою - 17,69 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , придбана на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав № 312/1-166 та

однокімнатна квартира загальною площею 41,73 кв.м., проектно житловою - 18,40 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , придбана на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав № 312/1-169, вартість яких була сплачена внесками у сумі 1338900,00 (один мільйон триста тридцять вісім тисяч дев`ятсот) гривень.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 січня 2025р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано строк на подання відзиву на позовну заяву, яким відповідач не скористався.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, уповноваживши адвоката Товстолит-Сидорук Д.О. представляти її інтереси в суді.

Представник позивача Товстолит-Сидорук Д.О. в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити. При цьому посилалась на обставини, викладені в позовній заяві.

У судові засідання представники відповідача повторно не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені в порядку передбаченому законом. Судова кореспонденція направлена на адресу зареєстрованого місцезнаходження товариства. Конверти повертались з відмітками «Адресат відсутній», що відповідно до ст. 128 ЦПК України. Про причини неявки в судові засідання представника відповідача суд не повідомлено, своїм правом на надання відзиву на позов відповідач не скористався, заяв про відкладення слухання справи чи розгляд справи за його відсутності до суду не скеровано.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку вищевикладеним, на підставі ст. ст.223,280, 281 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Софія Київська Буд» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 312/1-166 та 312/1-169, відповідно п. п. 2.1. якого продавець продає, а покупець придбає майнові права на об`єкт нерухомості, детальна характеристика якого встановлена у специфікації - Додаток №1, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Майнові права згідно п.2.2. Договорів на об`єкт нерухомості належали Відповідачу на підставі:

Дозволу на початок виконання будівельних робіт, зареєстрованого 09.12.2014 р. за №IV 115143430084 та Витягу з реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва № ІУ125161690452-1 від 27.01.2021; Договору про передачу суперфіційного права б/н від 06.01.2021 року.

Згідно з п. 1 Специфікації до Договору №312/1-169, об`єкт нерухомості - однокімнатна квартира АДРЕСА_3 .

Відповідно до п. 1 Специфікації до договору №32/1-166, об`єкт нерухомості - однокімнатна квартира АДРЕСА_4 .

Згідно з п 5.1. Договорів передача майнових прав на об`єкти нерухомості у власність покупцю здійснюється після виконання ним своїх зобов`язань щодо сплати вартості майнових прав на об`єкт нерухомості, передбаченої п 4.1. даного договору, у повному обсязі згідно графіка погашення платежів, по акту приймання-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, який підписується повноважними сторонами, а відповідно до п. 5.2. договору продавець зобов`язаний передати у покупцю майнові права на об`єкт нерухомості у власність по Акту прийому-передачі майнових прав - на об`єкт нерухомості в день остаточного розрахунку покупцем за даними договорами.

Відповідно до п. 2 Протоколу погодження договірної ціни за Договором купівлі-продажу майнових прав №312/1-166 вартість майнових прав на об`єкт нерухомості становить 26 537,78 доларів США.

Згідно з п. 2 Протоколу погодження договірної ціни за Договором купівлі-продажу майнових прав №312/1-169 вартість майнових прав на об`єкт нерухомості становить 27 027,45 доларів США.

На виконання умов договору № 312/1-166 позивачем сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 545 232,00 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на дату укладення Договору (27,99 грн/USD) становило в еквіваленті 19 480,00 доларів США., що стверджується квитанціями до прибуткового ордеру № 29 від 12.02.21, №24 від 05.02.21, №26 09.02.21, №27 від 10.02.21, 328 від 11.02.21, №30 від 15.02.21, №31 від 16.02.21, №23 від 04.02.21, №25 від 08.02.21, №56 від 11.02.21 та квитанціями АТ КБ «Приватбанк» від 11.03.21, 20.04.21 та 05.05.21 рр.

На виконання умов договору № 312/1-169 позивачем сплачено відповідачу грошові кошти у розмірі 553 010,00 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на дату укладення Договору (27,99 грн/USD) становило в еквіваленті 19 757,41 доларів США (квитанції до прибуткового ордеру №57 від 11.02.21, №32 від 17.02.21,.№18.02.21, №23.02.21, 19.02.21, №37 від 24.02.21, №35 від 22.02.21, №38 від 25.02.21, №39 від 26.02.21, № 41 від 02.03.21, №40 від 01.03.21 та квитанціями АТ КБ «Приватбанк» від 20.04.21, 11.03.21 та 05.05.21рр..

За умовами п. 2.11 договорів № 312/1-166 та № 312/1-169 здача об`єкта будівництва в експлуатацію IV квартал 2021р.

Але будинок в експлуатацію у вказаний строк або пізніше не введено, що підтверджується загальнодоступною інформацією, яка міститься на сайті Державної інспекції архітектури та містобудування України

Зазначене негативно впливає на права Позивача, яка протягом значного часу обмежена у можливості набути в свою власність об`єкти нерухомого майна, вартість яких сплачено Позивачем фактично у повному обсязі відповідно до умов Договору.

Визнання за Позивачем майнових прав не свідчить про звільнення Позивача від виконання узгоджених положень Договору, в тому числі й щодо оплати вартості площі об`єкта нерухомості у випадку її збільшення. Водночас Позивач зазначає, що формування змісту позовних вимог є її правом.

Вказана позиція узгоджується із сталої та послідовної правової позиції Верховного Суду у подібних спорах, яка вказує про те, що у разі невиконання належним чином забудовником взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування. Висновки щодо належного способу захисту прав інвестора за умови невиконання забудовником взятих на себе зобов`язань висвітлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/20612/15-ц, від 27.02.2019 у справі №761/32696/13-ц, Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 638/12414/17, у постанові від 30.01.2025 у справі № 755/5043/23, постанові від 18.09.2024 у справі № 761/44867/21 та інших постановах Верховного Суду, якими підтверджується їх релевантність

Станом на день звернення до суду та на момент судового розгляду житловий будинок, у якому розміщенні Об`єкти нерухомого майна, майнові права на які передано Договорами, укладеного 04.02.2021, в експлуатацію не введено.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України ( частини перша четверта статті 10 ЦПК України).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 ЦК України Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також визначено необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частин перша статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на статті 655 та 656 ЦК України а договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Частиною третьою статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» закріплено порядок інвестування та фінансування об`єктів житлового будівництва, зокрема, з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов`язань за якими здійснюється шляхом передачі об`єкта (частини об`єкта) житлового будівництва.

Відповідно до пункту 5 статті 7 та статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об`єктом і результатом інвестицій (об`єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Згідно з пунктом 6 статті 7 цього Закону інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Статтею 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» вказано, що об`єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення в об`єкті будівництва, яке після закінчення будівництва стає окремим майном.

Об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (стаття 177 ЦК України).

Згідно зі статтею 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Як убачається зі статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі статтею 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та права вимоги.

У теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб`єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов`язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні - як суб`єктивне право, яке здатне бути самостійним об`єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.

Концепція «майна» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі»; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10.03.2011 у справі «Сук проти України»; пункт 74 рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02.03.2005).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23.10.1991 у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії»; ухвала ЄСПЛ від 13.12.1984 щодо прийнятності заяви «S. v. the United Kingdom»).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01.06.2006 у справі «Федоренко проти України» ЄСПЛ вказано, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства»).

В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» у рішенні від 14.05.2013 указано, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

Верховний Суд України у постанові від 30.01.2013 у справі № 6-168цс12 визначив, що майнове право - це «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

З огляду на вказане, громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Відповідні висновки щодо ефективного способу захисту майнових прав на об`єкт інвестування викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/20612/15-ц, від 27.02.2019 у справі № 761/32696/13-ц, Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 638/12414/17, від 21.12.2022 у справі № 569/5399/20 та інших.

За загальним правилом судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується та оспорюється.

Частиною першої статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК Україниправо власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Положенням пункту 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553), для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подаються такі документи: 1) документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об`єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо; 2) технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартиру, житлове, нежитлове приміщення тощо). У разі придбання особою безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром є одиниця нерухомості, документами, що підтверджують набуття у власність закріпленого за особою об`єкта будівництва, є договір купівлі-продажу облігацій та за наявності документ, згідно з яким здійснювалось закріплення відповідного об`єкта інвестування за власником облігацій (договір резервування, бронювання тощо).

Зазначеними нормами встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлене право власності інших осіб.

Таким чином саме інвестор, як особа за кошти якої і на підставі договору з яким був споруджений об`єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об`єкт інвестування.

Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З наведених обставин справи вбачається, що предметом позову в цій справі є майнові права на об`єкти інвестування.

Судом установлено, що між сторонами укладено договір про купівлю майнових прав, Позивачкою фактично повністю сплачено вартість внеску відповідно до умов договорів № 312/1-166 та 312/1-169 від 04 лютого 2021 року на рахунок Відповідача ТОВ Софія Київська Буд, введення об`єкта будівництва в експлуатацію не відбулось у встановлені договором строки, будівництво об`єкта не завершено, що ставить під загрозу можливість виконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором, додаткових угод між сторонами укладено не було.

Суд також ураховує, що наданий час склалася усталена судова практика в таких категоріях справ, а саме , що у разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутність факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати внесків за інвестиційним договором, ефективним способом захисту порушених прав є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Це підтверджується численними рішеннями Верховного Суду, в тому числі постановою Великої Палати Верховного суду від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17, рішенням від 21.12.2022 у справі №569/5399/20 та інших.

Відповідно до позиції Верховного Суду судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується та оспорюється.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 359/5719/17).

З моменту припинення діяльності Відповідача та відповідної комунікації по об`єктах інвестування до звернення Позивачки до суду минуло 18 місяців, , тобто зважаючи на факти та обставини, установлені судом при розгляді цієї справи Відповідачем як забудовником не було виконано належним чином взяті на себе зобов`язання, що зафіксовано у зазначених вище Договорах що також мало наслідком відсутність факту введення будинку в експлуатацію, відтак ОСОБА_1 правомірно пред`явлено вимоги до Відповідача і її порушені права повинні бути захищені шляхом визнання майнових прав на об`єкт будівництва.

Судом також зауважується, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 та інших).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Виходячи з викладеного, а також враховуючи, що Позивачкою доведено порушення «законних сподівань» отримання права власності на майнові права у зв`язку з невиконанням умов укладеного договору, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню, а її права захисту шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на майнові права на об`єкт інвестування.

Визнання за ОСОБА_1 права на майнові права підтвердить її законне право на це майно та захистить його від можливих загроз, а також забезпечить правову визначеність на майбутнє.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Оскільки спір у цій справі спрямований на захист майнового права Позивача, вимога про визнання права власності на майнові права ґрунтується на підставі Договору про купівлю майнових права, який має вартісну оцінку, а відтак вказаний спір є майновим і розмір судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 6076,00 грн.

Позивач при звернені до суду з позовом про визнання майновий прав на об`єкт незавершеного будівництва є звільненими від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про судовий збір», а тому судовий збір у розмірі 6076,00 грн підлягає стягненню з Відповідача.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 206, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Софія Київська Буд про визнання майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 майнове право на однокімнатну квартиру загальною площею 42,50 кв.м., проектно житловою - 17,69 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , придбана на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав № 312/1-166 та

Визнати за ОСОБА_1 майнове право на однокімнатну квартиру загальною площею 41,73 кв.м., проектно житловою - 18,40 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , придбана на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав № 312/1-169, вартість яких була сплачена внесками у сумі 1338900,00 (один мільйон триста тридцять вісім тисяч дев`ятсот) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Софія Київська Буд (код ЄДРПОУ 44143270) судові витрати на користь держави, а саме судовий збір у розмірі 6 076 грн. (шість тисяч сімдесят шість гривень).

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 31 березня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце проживання за адресою: АДРЕСА_5

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю Софія Київська Буд (код ЄДРПОУ 44143270), місце розташування за адресою: Київська область, Бучанський район, м.Вишневе, вул. Святошинська, буд. 41, оф.1/5

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ