Ухвала суду № 135398871, 01.04.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/1954/25

2/368/429/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі: головуючогосудді Кириченка В.І., при секретарі Марчук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлику заяву представника відповідача адвоката Матюшенкова Д.В. про відвід судді у справі за позовом Моторного (транспортного) стархового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача - адвокат Матюшенков Д.В. подав письмове клопотання про відвід судді Кириченка В.І. мотивуючи заяву наступним. У Відповідача є сумніви щодо головуючого у даній справі судді Кириченка В.І., у зв`язку із чим суддя не може брати участі у справі і підлягає відводу, оскільки суддя брав участь у розгляді справи № 368/1882/24, у якій Відповідача було визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та результати даної справи є джерелом доказів у цій справі.

Сам факт розгляду одним і тим же суддею пов`язаних справ, викликають у Відповідача недовіру до розгляду цієї справи.

Згідно із ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Вимога безсторонності згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах "Булах проти України", "Салов проти України" та ін.) характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів також викладені у інших рішеннях ЄСПЛ, зокрема в справі «Мироненко та Мартиненко проти України» (Mironenko and Martenko v. Ukraine), заява № 4785/02, 10.12.2009, п. 66, 69, 70), згідно якого наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції за допомогою об`єктивного та суб`єктивного критеріїв. У кожній окремій справі необхідно визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об`єктивний критерій, необхідно з`ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді. У справі «Білуха проти України» (рішення від 09.11.2006, заява № 33949/02) ЄСПЛ констатував, що «наявність безсторонності відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49). При вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною» (п. 52).

Згідно Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов`язків, а у п. 2.5 цих принципів визначено, що об`єктивність судді проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. При цьому підлягає задоволенню відвід судді від участі в розгляді справи, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням РСУ від 04.02.2016 № 1, роз`яснено, що суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється у ефективному відправленні судочинства і виступає мірою реалізації завдань справедливого суду (ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22.02.2013).

Здійснюючи розгляд справ ЄСПЛ констатував, що «...сумнів є легітимним, навіть якщо він не призводить до суттєвих наслідків; сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що в розумної людини, на її погляд, вони викликають побоювання стосовно упередженості суду, що має підґрунтя на певних обставинах» (рішення ЄСПЛ від 26.09.2019 у справі «Іліє проти Румунії» (Ilie v.Romania), заява № 26220/10), тому суд може бути справедливим, але породжувати легітимні сумніви щодо своєї безсторонності.

Аналізуючи зазначені вимоги закону, головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти можливій упередженості окремого судді під час розгляду конкретної справи, запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності цього судді, оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом. «Незалежність судів є прерогативою (привілеєм), що надається не на користь власних інтересів суддів, а на користь забезпечення верховенства закону та в інтересах тих осіб, що покладають надію на правосуддя. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано» (Висновок № 1 (2001) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів).

Ураховуючи вищевикладене та з метою запобігання у подальшому сумнівів у необ`єктивності та упередженості головуючого, а також звинувачень у заінтересованості в результаті розгляду справи, прошу дану заяву задовільнити, оскільки наведені у заяві про відвід обставини можуть викликати в учасників справи об`єктивні побоювання щодо безсторонності судді, а також суб`єктивні сумніви щодо наявності у судді стійких особистих переконань у означеній справі, тоді як, відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у об`єктивності та неупередженості судді.

Учасники в судове засідання не з`явилися.

Розгляд суддею справи про адміністративне правопорушення по ст. 124 КупАП відносно відповідача не є іншою обставиною яка викликає сумнів у об`єктивності та неупередженості судді, так як відповідно до ст. 40 КУпАП під час розгляду справи по ст. 124 КУпАП мав право одночасно вирішити питання про відшкодування винним майнової шкоди, але таких вимог не було на час розгляду вказаної справи. Тому відповідно до ст. 40 ч.3 КУпАП це є іншим випадком коли питання відшкодування майнової шкоди вирішується в порядку цивільного судочинства. Також згідно ст. 82 ч.6 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, лише в питанні , чи вчинені вони цією особою.

Заяву про відвід подано в день призначення справи до розгляду.

Тому, суд приходить до висновку про необгрунтованість заявленого відводу судді Кириченку В.І., так як відсутні обставини що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідач перший раз не з`явився в судове засідання і не подав заяви про розгляд справи у його відсутність, а тому на підставі п.2 ч.2ст. 223 ЦПК України розгляд справи слід відкласти на 28.04.2026 року о 10 год. 00 хв.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Керуючись ст. 36, 40 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Матюшенкова Д.В. про відвід судді Кириченку В.І. - відмовити.

Розгляд справи відкласти на 28.04.2026 року о 10 год. 00 хв.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя: В.І. Кириченко