Рішення № 135397998, 30.03.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Заочне

Справа № 293/133/26

Провадження № 2/293/310/2026

30 березня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів справу за позовом Акціонерного товариства "СЕНС БАНК "

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором

УСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі.

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 , згідно якого просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" заборгованість за кредитним договором №500849867 у розмірі 70398,13 грн, з яких 54 501,17 грн заборгованість по тілу кредиту, 15 896,96 грн заборгованість по відсотках.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору №500849867 від 16.12.2021.

02.02.2026 суд у порядку ч. 8 ст. 187 ЦПК України сформував запит в ЄСІТС "Електронний суд" та отримав відповідь з ЄДДР № 2295961 щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 04.02.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Розгляд справи по суті призначив на 03.03.2026.

Ухвалою від 03.03.2026, яка у порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 03.03.2026, суд відклав судове засідання на 30.03.2026.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, укладеного між АТ "Альфа-Банк" (нині АТ "Сенс Банк") та ОСОБА_1 (відповідач).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач відповідно до укладеного договору отримав кредит на обумовлених сторонами у договорі умовах.

Позивач доводить, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач порушив умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитними зобов`язаннями перед позивачем, яка становить 70 398,13 грн, з яких: 54 501,17 грн за кредитом, 15 896,96 грн по відсотках.

З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду з даним позовом.

У судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Позивач повноважного представника у судове засідання не направив. У заяві від 02.03.2026 представник позивача просить розглядати справу за відсутності представника позивача та повідомляє, що підтримує позов АТ "Сенс Банк", просить його задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.69-70).

Відповідач у судове засідання від 30.03.2026 не з`явився повторно, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки на адресу реєстрації (а.с.68,77).

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно із ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За нормами ч.1 ст. 281 ЦПК України, про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, з урахуванням наявності умов, за яких можливе проведення заочного розгляду справи, відповідно до ст. 280,281 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 10.03.2025.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

У судовому засіданні від 30.03.2026 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд підписав скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення суду.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

06.12.2021 ОСОБА_1 шляхом підписання оферти на укладення угоди про надання кредиту №500849867 (а.с.7), запропонував АТ "Альфа-Банк" на укладання угоди про надання кредиту №500849867, а АТ "Альфа-Банк" шляхом підписання анкети заяви про акцепт публічної пропозиції АТ "Альфа-Банк" на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ "Альфа-Банк" (а.с.8-9) прийняло пропозицію та уклало з ОСОБА_1 угоду про надання кредиту №500849867 від 06.12.2021 (далі кредитний договір) на наступних умовах:

тип кредиту - "кредит готівкою"; сума кредиту 55 026,49 грн; процентна ставка,% річних 23,00%, тип ставки фіксована; строк кредиту - 36 міс.

Згідно з п. 2 кредитного договору дата повернення кредиту - 07.12.2024.

Для повернення заборгованості за Угодою використовується рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку.

Відповідно до п. 3 кредитного договору, кредит надається для повернення заборгованості за кредитним договором №501301810 від 09.03.2021 року. Розмір - 55 026,49 грн; спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в AT "Альфа-Банк", ЄДРПОУ 23494714.

За умовами кредитного договору визначено, що додаток №1 до угоди є невід`ємною її частиною.

В додатку №1 до угоди про надання кредиту № 500849867 від 06.12.2021сторонами погоджено графік платежів, розрахуок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (а.с.1/зворотна сторона/-12).

Відповідно до паспорту споживчого кредиту (а.с.10/зворотна сторона/-11) визначено інформацію та контактні дані кредитодавця, інформацію та контактні дані посередника, основні умови кредитування з урахуанням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, розмір платежу, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію, інші важливі правові аспекти, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомився.

На підтвердження погоджених умов договору позивач також додає повідомлення про доходи позичальника (для найманих працівників) та клопотання ОСОБА_1 від 16.12.2021 на ім`я голови Правління АТ "Альфа-Банк" про реструктуризацію заборгованості в сумі 55026,49 грн строком на 36 місяців (а.с.13).

На виконання умов кредитного договору АТ "Альфа-Банк" (позивач) здійснило переказ коштів у розмірі 55 026,49 гривень на рахунок відповідача, що підтверджується наданою позивачем копією меморіального ордеру №785923164 від 17.12.2021 (а.с. 14).

Згідно із банківською випискою по рахункам з 16.12.2021 по 22.10.2025 суд встановив, що відповідач користувався наданими позивачем кредитними коштами (а.с.15-31).

Відповідно до розрахунку заборгованості сформованого позивачем заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 22.10.2025 становить 70 398,13 грн, з яких: 54 501,17 грн за кредитом, 15 896,96 грн по відсотках (а.с.32-33).

За даними позивача 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" затверджено рішення про зміну найменування АТ "Альфа-Банк" на АТ "Сенс Банк", про що внесено запис до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.11.2022.

16.12.2021 позивач направив відповідачу вимогу про усунення порушення умов кредитного договору та протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, а саме: 70 398,13 грн (а.с.34).

Оскільки відповідач допустив порушення прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором, не скористався своїм правом на дотримання строку для погашення заборгованості, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами склалися у зв`язку з укладенням угоди про надання кредиту №500849867 від 16.12.2021.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за цим договором.

Обставиною, що підлягає доказуванню під час вирішення даного спору є факт отримання кредитних коштів, факт користування кредитними коштами та факт належного виконання позичальником зобов`язань із своєчасного виконання зобов`язань в частині повернення кредитних коштів, а також факт укладення договору на умовах зазначених позивачем.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

За приписами ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Суд встановив, що ОСОБА_1 (відповідач), шляхом підписання оферти на укладення угоди про надання кредиту № 500849867(а.с.63-65), запропонував АТ "Альфа-Банк" укласти угоду про надання кредиту № 500849867, а АТ "Альфа-Банк" акцептуючи таку пропозицію уклало з ОСОБА_1 угоду про надання кредиту №500849867від 06.12.2021, умови якої ОСОБА_1 цілком зрозумів та своїм підписом підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні такого договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Отже, сторонами дотримано вимоги письмової форми кредитного договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором позики.

Частиною 1 статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач з умовами договору був ознайомлений, підписав такий договір, однак умови договору порушив. Зворотного відповідач не доведено.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем також не спростовано.

Розмір заявленої до стягнення заборгованості за договором підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості за яким станом на на 22.10.2025 становить 70 398,13 грн, з яких: 54 501,17 грн за кредитом, 15 896,96 грн по відсотках (а.с.32-33).

На час розгляду справи судом, відповідач заборгованість перед позивачем не сплатив та відповідних доказів до суду не подав.

В ході вирішення спору відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні та подачу відзиву не скористався, фактичних обставин справи не оспорив та правомірність розрахунку не спростував, як і не надав свого розрахунку заборгованості.

З урахуванням наведених норм та з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань порушило право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані в кредит.

Враховуючи вище викладені обставини, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, розрахунок вимог є арифметично вірним та таким, що ґрунтується на умовах договору та чинного законодавства, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

У порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.

Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 6126,25 грн, суд зазначає про таке.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі строна зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Тож, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Так, на підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025 та копію додаткової угоди №1 до договору №1006 про надання послуг від 28.01.2025.

Відповідно до умов договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025 замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 грн, за отримання рішення суду - 225,00 грн, комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85% (п.3.1. договору).

Згідно із п.п.3.3.2., 3.3.3., 3.3.4. п.3 договору на підставі отриманого звіту про результати погашеної заборгованості боржників виконавець протягом 3 (трьох) робочих днів надає замовнику підписані та завірені печаткою виконавця (в разі наявності) 2 (два) екземпляри акта прийому-передачі наданих послуг згідно форми додатку № 5 та рахунки-фактури на оплату наданих послуг за цим договором на паперових носіях під розпис або надсилає замовнику в електронному вигляді через сервіс електронного документообігу згідно умов Розділу 12 цього договору. Замовник не пізніше 3 (трьох) робочих днів від дати отримання документів згідно п. 3.3.2. цього договору має підписати їх, завірити печаткою та 1 (один) екземпляр кожного документу направити виконавцю або надіслати виконавцю письмову мотивовану відмову від підписання акту. Підписаний сторонами акт прийому-передачі наданих послуг є підставою для проведення розрахунків за надані послуги. У разі непідписання та/або ненадання відмови від підписання актів прийому-передачі наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання їх замовником, такі акти вважаються погодженими та підписаними сторонами.

Відтак, обов`язковою умовою погодження понесених витрат на правничу допомогу є акт прийому-передачі наданих послуг та відповідно рахунок фактура на оплату наданих послуг.

Однак, такого акту матеріали справи не містять. Також позивачем не надано і рахунок фактуру на суму понесених витрат на правничу допомогу.

Таким чином, документи, що свідчать про обсяг виконаних робіт та оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу, матеріали справи не містять.

Посилання в договорі про надання послуг №1006 про винагороду, яка має бути сплачена за вчинення дій виконавцем не є безпосереднім та самостійним доказом складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, зважаючи при цьому як на умови договору так і на норми чинного законодавста, що регулюють підтвердження розміру таких витрат.

Враховуючи, що в обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем не надано суду документів, які у своїй сукупності підтверджували б заявлені до стягнення витрати, тому суд уважає за необхідне відмовити в стягненні таких витрат на професійну правничу допомогу з відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13,79,81, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "СЕНС БАНК" (адреса знаходження: вул. Велика Васильківська 100, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714)

- 54 501,17 грн заборгованість за тілом кредиту;

- 15 896,96 грн заборгованість за відсотками;

- 2 662,40 грн судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи.

Позивач: Акціонерне товариство "СЕНС БАНК" (адреса знаходження: вул. Велика Васильківська 100, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 23494714)

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Повне рішення складено 01.04.2026

Суддя Людмила ЛОСЬ