Рішення № 135397729, 01.04.2026, Лугинський районний суд Житомирської області

ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. М. Грушевського, 2 а, селище Лугини, Коростенський район, Житомирська область, 11301,

тел. (04161)9-14-72, e-mail: inbox@lg.zt.court.gov.ua, web: http://lg.zt.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 02896124

____________________

Справа № 279/6591/25

Провадження по справі 2/281/87/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року селище Лугини

Суддя Лугинського районного суду Житомирської області Данчук В. В., перевіривши матеріали за позовною заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне Товариство «Сенс Банк» (далі позивач, АТ «Сенс Банк», кредитор, Банк) звернулося до суду з указаним позовом. Зазначивши, що 21.12.2022 року ОСОБА_1 (далі відповідач) через Інтернет-сервіс «Sense SuperАрр» звернувся до АТ «Сенс Банк» з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Сенс Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк». 21.12.2022 року підписанням оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500737748 відповідач запропонував банку укласти угоду про надання споживчого кредиту. 21.12.2022 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500737748 банк прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500737748 від 21.12.2022 року. У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано паспорт споживчого кредиту, в розділі три якого вказано основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача. Так як АТ «Сенс Банк» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, тому позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 275415,77 грн., з яких: 189529,36 грн. заборгованість за кредитом; 60223,62 грн. заборгованість по відсотках; 25662,79 грн. заборгованість по комісії та судові витрати: 3304,99 грн. судового збору та 22220,15 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 21.11.2025 року указану справу направлено за підсудністю до Лугинського районного суду Житомирської області.

Ухвалою Лугинського районного суду Житомирської області від 14.01.2026 року відкрито провадження в указаній справі. Клопотання позивача про розгляд справи у спрощеному позовному проваджені задоволено. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзив на позовну заяву у встановлений строк не надав, про розгляд справи повідомлений (ч. 8 ст. 128, ч. 6 ст. 272 ЦПК України), тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить наступного висновку.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 610 ЦК України, передбачає, що порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Частинами 3, 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено, що між сторонами діють цивільні правовідносини, основані на договорі. Так, 21.12.2022 року між ОСОБА_1 та АТ «Сенс Банк» була підписана оферта на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500737748, акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500737748, графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, та паспорт споживчого кредиту, які в сукупності становлять договір про надання споживчого кредиту № 500737748 від 21.12.2022 року (а. с. 7-12).

Згідно з умовами договору про надання споживчого кредиту № 500737748 від 21.12.2022 року АТ «Сенс Банк» зобов`язувалось надати ОСОБА_1 споживчий кредит в розмірі 191037,63 гривень строком на 88 місяців, а ОСОБА_1 зобов`язувався щомісячно повертати частину кредиту та сплачувати відсотки за користування коштами у розмірі 12,99% річних. Згідно графіку платежів повернення кредиту та сплата відсотків повинна була відбуватись щомісячно.

Договір підписано сторонами шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, а саме: позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а. с. 31).

АТ «Сенс Банк» свої зобов`язання перед відповідачем виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 191037,63 грн. (призначення платежу: перерахування коштів за кредитним договором № 500737748 від 21.12.2022 року), що підтверджується меморіальним ордером № 1502110720 від 21.12.2022 року та випискою по особовому рахунку (а. с. 13, 18-30).

Відповідачем порушено умови вказаного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості за період з 21.12.2022 по 21.06.2025 становить 275415,77 грн., з яких: 189529,36 грн. заборгованість за кредитом; 60223,62 грн. заборгованість по відсотках; 25662,79 грн. заборгованість по комісії (а.с. 14).

Згідно із випискою по рахунку за кредитною картою за період з 21.12.2022 по 02.07.2025 року по особовому рахунку, відповідач ОСОБА_1 користувався картковим рахунком та кредитними коштами та йому було перераховано на рахунок 21.12.2022 року кошти в сумі 191037,63 грн. (а.с. 18-30).

Позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою про погашення заборгованості, яка залишилася без відповіді (а.с. 15).

ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання за кредитним договором, порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідача на користь АТ «Сенс Банк» заборгованості за тілом кредиту та процентами в розмірі 249753,09 грн.

Щодо стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

За доводами позивача, ОСОБА_1 має заборгованість за комісією за обслуговування кредиту за кредитним договором у загальному розмірі 25662,79 грн. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20.09.2024 у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24).

Відповідач жодним чином заявлені до нього позовні вимоги не спростував, відзиву на позов не надав, тому суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову сплатив судовий збір у розмірі 3304,99 грн.

Тому, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3304,99 грн. на відшкодування судового збору.

Щодо витрат позивача на правову допомогу у розмірі 22220,15 грн., суд зазначає наступне.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі строна зробила про це відповідну заяву (ст. 141 ЦПК України).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Окремо існує норма щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу - з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ст. 137 ЦПК України).

Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Тож, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

На підтвердження обставин понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору про надання послуг №1006 від 28.01.2025.

Відповідно до умов договору замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у розмірі: за підготовку і подання позовної заяи до суду 375,00 грн, за отримання рішення суду - 225,00 грн, комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85% (п.3.1. договору).

Обов`язковою умовою понесених витрат на правничу допомогу є акт прийому-передачі наданих послуг та рахунок фактура на оплату наданих послуг.

Однак, такого акту матеріали справи не містять. Також позивачем не надано і рахунок фактуру на суму понесених витрат на правничу допомогу.

Таким чином, документи, що свідчать про обсяг виконаних робіт та оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу, матеріали справи не містять.

Посилання в договорі про надання послуг №1006 про винагороду, яка має бути сплачена за вчинення дій виконавцем не є безпосереднім та самостійним доказом складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, зважаючи при цьому як на умови договору так і на норми чинного законодавста, що регулюють підтвердження розміру таких витрат.

Враховуючи, що в обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем не надано суду документів, які у своїй сукупності підтверджували заявлені до стягнення витрати, тому суд уважає за необхідне відмовити в стягненні таких витрат на професійну правничу допомогу з відповідача.

На підставі ст. 509, 526, 530, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст. 2-3, 12, 19, 81, 89, 128, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного Товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Сенс Банк» станом на 02.07.2025 року заборгованість за кредитним договором № 500737748 від 21.12.2022 року в розмірі 275415 (двісті сімдесят п`ять тисяч чотириста п`ятнадцять) гривень 77 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 189529 (сто вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) гривень 36 копійок; заборгованість за відсотками у розмірі 60223 (шістдесят тисяч двісті двадцять три) гривні 62 копійки; заборгованість за комісією у розмірі 25662 (двадцять п`ять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 79 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Сенс Банк» на відшкодування судових витрат по сплаті судового збору 3304 (три тисячі триста чотири) гривні 99 копійок.

У задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне Товариство «Сенс Банк», місцезнаходження м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В. В. Данчук