Постанова № 135397701, 31.03.2026, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/542/26

Провадження № 3/935/336/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2026 року м.Коростишів

Суддя Коростишівського районного суду Житомирської області Василенко Р.О., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Головного управління ДПС України у Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Коростишівського районного суду Житомирської області надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 134/06-30-24-06 від 19.02.2026, ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність, а саме 22.01.2026 реалізував товар (резинових шльопанців з товстою підошвою) через мережу інтернет без державної реєстрації суб`єктом господарювання, що підтверджується платіжною інструкцією щодо перерахування грошових коштів ОСОБА_1 за реалізовану продукцію на загальну суму 300 грн., чим порушив ст. 58 ГК України від 16.01.2003 та ст. 50 ЦК України від 16.01.2003, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнав, вказав що підприємцем не являється та не здійснює підприємницької діяльності, здійснив продаж одноразово.

Вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак правопорушення, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Так, положеннями ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Таким чином, диспозицією ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності: без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування. Суб`єктом відповідальності в даному випадку є суб`єкт господарювання.

Відповідно до ч. 2 статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Разом з тим складовою частиною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності, однак в матеріалах справи відсутні відомості щодо систематичності надання послуг з метою отримання прибутку.

У матеріалах справи наявні скриншоти сторінки «Інтернет - ресурсу: https://m.olx.ua» в мережі інтернет, відповідно до якого ОСОБА_1 продає резинові шльопанці з товстою підошвою, а також скриншоти листування ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , відповідно до якого останній замовив резинові шльопанці з товстою підошвою за 300 грн, та домовились про доставку на нову пошту відділення №21, м. Житомир, а також платіжна інструкція № P24A5409906346D9034 від 22.01.2026, відповідно до якої ОСОБА_2 переказав ОСОБА_1 300 грн.

При цьому суд зазначає, що та продаж резинових шльопанців з товстою підошвою передбачає дії, пов`язані з відчуженням товару або передачею його іншій особі, що має оплатний характер.

Згідно наданих матеріалів відсутні докази того, що ОСОБА_1 систематично здійснював торгівлю резиновими шльопанцями з товстою підошвою із зазначенням встановлених дат та часу цих послуг, що складає істотну ознаку адміністративного правопорушення ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Слід зазначити, що сам по собі факт розміщення оголошень не є достатнім доказом здійснення господарської діяльності, зазначеної за змістом таких оголошень, та не може безумовно свідчити про те, що ОСОБА_1 дійсно є суб`єктом господарювання у розумінні положень ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. У результаті аналізу досліджених доказів, суд змушений прийти до висновку про те, що зібраних доказів недостатньо для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що навіть у випадку доведеності вини ОСОБА_1 у продажі резинових шльопанців з товстою підошвою, його дії не можуть кваліфікуватись як господарська діяльність, оскільки дії мають носити систематичний характер, оскільки підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України) і особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, повинна довести наявність всіх цих випадків, зв`язати їх воєдино, а також довести їх систематичність.

Відтак, дослідження наявних доказів та фактичних обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, у діях ОСОБА_1 , не знаходить свого підтвердження, оскільки обов`язкова ознака господарської діяльності - систематичність, тобто одна із необхідних складових об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В постанові Пленуму від 25.04.2003 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» Верховний Суд України роз`яснив, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

За таких обставин, суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення України, є сумнівною та не доведеною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

У справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Рішення суду в справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 3 ст. 62 Конституції України визначено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищенаведеного, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в такому випадку вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 7, 9, 164, 245-247, 251-252, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Роман ВАСИЛЕНКО