Рішення № 135397625, 01.04.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/843/26

Провадження № 2/279/1228/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Івашкевич О.Г., з секретарем судового засідання Райвахівською Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 279/843/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Коростенського міськрайонного суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції", в інтересах якого діє представник Дідух Є.О., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначає, що 01.09.2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Лінеура Україна", у порядку визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію" було укладено договір № 4934491 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Зазначений договір підписаний та акцептований електронним підписом відповідача, який відтворений шляхом використання нею одноразового ідентифікатора. Зокрема, відповідач здійснила реєстрацію в інформаційно телекомунікаційній системі первісного кредитора, заповнила електронну заявку на отримання кредиту, ознайомився та підтвердила згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Акцептувала кредитний договір електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на зазначений в заявці номер мобільного телефону.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі. Відповідно до умов укладеного договору на умовах строковості, зворотності, платності, шляхом перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок, надало відповідачу грошові кошти в розмірі 11000 грн. строком 360 днів.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконала.

02.06.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Українські Фінансові Операції" було укладено Договір факторингу № 02-1/06/2025, згідно якого ТОВ "Українські Фінансові Операції" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являються боржниками ТОВ "Лінеура Україна", в тому числі і до відповідача за договором № 4934491 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.09.2024 року.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025 року, ТОВ "Українські Фінансові Операції" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 43513,54 грн., з яких: 10999,99 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту); 27013,55 грн. - сума заборгованості за нарахованими процентами; 5500 грн. - сума заборгованості за штрафами/неустойками.

З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем в межах строку кредиту здійснювалося нарахування відсотків. Донараховано відсотки за 86 календарних днів у сумі 9459,99 грн.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконала свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ "Українські Фінансові Операції", ні на рахунки попереднього кредитора.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "Українські Фінансові Операції" за договором № 4934491 від 01.09.2024 року загальною сумою 47473,53 грн., яка складається з : 10999,99 грн. - суми заборгованості з тіла кредиту; 27013,55 грн. - нарахованих відсотків первісним кредитором та 9459,99 грн. - нарахованих відсотків ТОВ "Українські Фінансові Операції".

Враховуючи, що заборгованість за договором залишається непогашеною, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх договірних зобов`язань, ігнорує вимоги та добровільно не сплачує прострочену заборгованість, позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором у загальному розмірі 47473,53 грн. Одночасно просить суд стягнути понесені судові витрати у розмірі 2662,40 грн. сплаченого судового збору та 10000 грн. витрат на правничу допомогу. Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без участі позивача.

Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 17.02.2026 року відкрито провадження у цивільній справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову.

Відповідач належним чином повідомлялася про розгляд справи, шляхом неодноразового направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі за місцем реєстрації.

Крім того, відповідач має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС).

Ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви отримала в електронній формі, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

30.12.2025 року відповідач подала до суду відзив на позов, в якому факт укладання кредитного договору між нею та ТОВ "Лінеура Україна" підтвердила, перехід права вимоги до позивача визнає. Разом з тим не погоджується із розміром нарахованої суми заборгованості, яка включає суму заборгованості за відсотками та суму заборгованості за штрафними санкціями з підстав наявності у неї пільг передбачених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки є законною дружиною військовослужбовця, який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації. Також не погоджується з заявленою до стягнення сумою витрат на правову допомогу. Вказує, що перебуває у складному матеріальному становищі, оскільки має на утриманні двох малолітніх дітей, не працює та не має постійного доходу. Неодноразово зверталася до ТОВ "Українські фінансові операції" із проханням мирного врегулювання спору, що підтверджує її добросовісну поведінку. Надала докази на підтвердження вказаних обставин. Просить суд зменшити розмір нарахованих процентів та штрафних санкцій, не враховувати витрати позивача на правову допомогу та розподілити судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

Позивач, у встановлений судом строк, правом подати відповідь на відзив не скористався.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини в сфері кредитування.

31.08.2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір № 4934491 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію", в електронній формі,шляхом обміну електронними повідомленнями, використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов укладеного договору ТОВ "Лінеура Україна" на умовах строковості, зворотності, платності зобов`язується надати відповідачу грошові кошти (кредит) в гривні у розмірі 11000 гривень, строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, у безготівковій формі, шляхом його переказу на картковий рахунок, а відповідач зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені договором (Розділ 1 Договору).

Дата надання кредиту 31.08.2024 року або 01.09.2024 року (п.2.2 Договору).

Укладаючи договір сторони узгодили порядок повернення, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, які визначили в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, тобто визначили графік платежів, що є додатком №1 до договору (п.п.1.3. Договору).

Сторони погодили, що строк кредитування, а також терміни (дата) повернення кредиту можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою сторін, шляхом підписання сторонами додаткового договору. Ініціювання клієнтом продовження строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для клієнта (п.п.1.3.1. Договору)

Укладаючи договір сторони також погодили 1,00 % в день стандартну процентну ставку, яка застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3. цього договору. (п.п.1.4. - 1.4.1. Договору), а також можливість застосування 0,30 % в день зниженої процентної ставки на умовах передбачених п. 1.4.,1.4.2. договору.

Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з графіком платежів, крім випадку визначеного в п.п. 4.3. Договору (п.4.1 Договору).

Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт". До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в графіку платежів. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (п.3.1, 3.2. Договору).

У випадку повного дострокового повернення кредиту відповідач зобов`язаний сплатити проценти нараховані на дату повного дострокової повернення кредиту (включно) за фактичний строк користування кредитом. У випадку часткового дострокового повернення кредиту, відповідач повинен сплатити проценти нараховані за користування кредитом до дати такого часткового повернення кредиту (включно), в порядку передбаченому п.4.2. договору. При цьому, після здійснення такого часткового, повернення кредиту здійснюється перерахунок зобов`язань відповідача зі сплати процентів, розмір яких вказаний в графіку платежів у бік зменшення, на умовах та в порядку, передбачених в п. 4.2 цього договору. Після здійснення коригування зобов`язань відповідача новий графік платежів, що складається за формою визначеною в п.4.2 договору, розміщується товариством в особистому кабінеті та направляється на електронну адресу відповідача, що вказана в цьому договорі (п.3.3. Договору).

Розмір процентної ставки, встановлений в п.1.4 договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку (п.3.4. Договору).

Договір вважається укладений з моменту його підписання сторонами, укладений строком на 360 днів, але у будь-якому випадку припиняється не раніше дати повного повернення/сплати відповідачем суми кредиту, процентів за користування кредитом та неустойки, у разі наявності штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, або в дату дострокового повного повернення/сплати відповідачем суми кредиту, процентів за користування кредитом (п.9.3 Договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши шляхом безготівкового переказу на поточний (картковий) рахунок відповідачу кредитні кошти.

Відповідач кредитні кошти отримала, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ "Універсальні платіжні Рішення" про успішне перерахування 01.09.2024 року коштів на платіжну картку клієна, маска картки № НОМЕР_1 в сумі 11000 грн. (номер транзакції в системі iPay: 496720348) згідно договору з ТОВ "Лінеура Україна". Вказана платіжна картка зазначена відповідачем у договорі (п.2.1 та Розділ 10 Договору) про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Факт отримання відповідачем грошових коштів у кредит також підтверджується інформацією від АТ "Універсал Банк", згідно якої вбачається, що дійсно банком на ім`я відповідача емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 та на яку, згідно виписки про рух коштів (транзакції) по картці, 01.09.2024 року відбулося зарахування коштів в сумі 11000 грн.

Відповідач кредитними коштами скористалася, свої зобов`язання за договором належним чином не виконала внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості ТОВ "Лінеура Україна" станом на 02.06.2025 року становить 43513,54 грн., з яких : 10999,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 27013,55 грн. - заборгованість за процентами та 5500 грн. - штрафні санкції.

З розрахунку заборгованості також вбачається, що відповідач частково повертала кредит, сплачуючи заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) та відсотками за користування кредитом.

Загальний розмір сплачених відповідачем коштів становить 924,01 грн.

02.06.2025 року між ТОВ "Лінеура Україна" (клієнт) та ТОВ ''Українські Фінансові Операції" (фактор) укладено договір факторингу № 02-1/06/2025 за умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а ТОВ "Лінеура Україна" відступити ТОВ ''Українські Фінансові Операції" право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до договору факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025 року:

- "Право вимоги" - права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі кредитних договорів;

- "Реєстр боржників" - це інформація, що стосується боржників, оформлена за формою встановленою в додатку №1 (форма реєстру боржників в паперовому вигляді) і додатку №5 (форма реєстру боржників в електронному вигляді) до цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025 року перехід від ТОВ "Лінеура Україна" до ТОВ ''Українські Фінансові Операції" прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому - передачі реєстру боржників згідно з додатком №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі , відповідно до п.3.3 цього договору (3536290,55 грн.), на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками акт прийому - передачі реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта - підтверджує факт переходу від ТОВ "Лінеура Україна" до ТОВ ''Українські Фінансові Операції" прав вимоги заборгованостей.

Відповідно до п.9.2. договору факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025 року договір набирає чинності з моменту його укладання сторонами та діє протягом 12 (дванадцяти) календарних місяців з дня його укладання.

02.06.2025 року на виконання вимог договору факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025 року ТОВ "Лінеура Україна" (клієнт) та ТОВ ''Українські Фінансові Операції" (фактор) підписали реєстр боржників.

Відповідно до Додатку 1 (реєстр боржників від 02.06.2025 року) до договору факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025 року ТОВ ''Українські Фінансові Операції" набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 4934491 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.08.2024 року в сумі 43513,54 грн., з яких: 10999,99 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 27013,55 грн. - сума заборгованості за відсотками та 5500 грн. - штрафні санкції.

Даний факт (факт переходу) також підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників від 02.06.2025 року за договором факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025 року та платіжними інструкціями № 257 від 03.06.2025 року, №1384 від 03.06.2025 року та №11185 від 03.06.2025 року на загальну суму 3536433,55 грн. про оплату за договором факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025 року, що відповідає ціні продажу, яка зазначена в п.3.3. договору факторингу № 02-1/06/2025 від 02.06.2025 року.

Таким чином, ТОВ ''Українські Фінансові Операції" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до відповідача за договором № 4934491 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.08.2024 року.

Отже, ТОВ ''Українські Фінансові Операції" є належним позивачем у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю ''Українські Фінансові Операції" суму заборгованості за договором № 4934491 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.08.2024 року, що була визначена первісним кредитором (кредитодавцем ТОВ ''Лінеура Україна'') змінювало, здійснювало нарахування відсотків (86 календарні дні * 110,00 грн. (1,00% від тіла (11000 грн.) кредиту = 9460 грн.) у строк передбачений кредитним договором.

Загальний розмір заборгованості за кредитним договором з урахуванням суми заборгованості визначеними первісним кредитором та розрахунком позивача становить 47473,53 грн., з яких: 10999,99 грн. - заборгованість за основним боргом; 36473,54 грн. - сума заборгованості за нарахованими відсотками.

Факт укладання договору № 4934491 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.08.2024 рокута отримання грошових коштів в сумі 11000 грн. відповідачем визнається, про що останньою також зазначено у відзиві на позов. У силу ч.1 ст.82 ЦПК України, у суду не має сумнівів щодо достовірності укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів. Однак, відповідач не погоджується із розміром нарахованої суми заборгованості, яка включає в себе суму заборгованості за відсотками та суму заборгованості за штрафними санкціями з підстав наявності у неї пільг передбачених Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно зі ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В матеріалах справи відсутні докази того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладання суперечать положенням ЦК України, або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення позичальника було обмеженим і не відповідало її внутрішній волі. Викладені істотні умови, права і обовязки сторін, зокрема, способи та терміни погашення кредиту погоджені сторонами.

Крім того, матеріали справи містять належні докази на підтвердження того, що саме відповідачем здійснено дії, спрямовані на укладання договору, а саме відповідач за допомогою веб-сайту товариства ознайомилася з правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, шляхом введенням коду підтвердження "50655", який є одноразовим ідентифікатором підписала кредитний договір із зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому їй були перераховані кошти у розмірі, встановленому договором.

Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма істотними умовами договору та що їй надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

При цьому, суд звертає увагу, що без входу відповідача на веб-сайт ТОВ "Лінеура Україна" та здійснення нею певного алгоритму дій, необхідного для отримання кредиту, спірний кредитний договір не було б укладено.

Сплачуючи частково суму заборгованості відповідач також вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору та відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Частиною 1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч.1 ст.510 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його субєктивний склад у частині кредитора.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ч.1,2 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).

Згідно зі частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Положеннями ч.1 ст.1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначені ст.639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України "Про споживче кредитування" та Законом Украiни "Про електронну комерцію".

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Відповідно до п.5,6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.(ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Положеннями ч.2 ст.639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладання такого договору, на таких умовах, шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.1,2 ст. 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.1-3 ст. 89 ЦПК України).

З матеріалів справи слідує, що прийняті на себе зобов`язання за укладеним договором сторона позивача виконала своєчасно і повністю, надавши відповідачу кредитні кошти в повному обсязі.

Відповідач грошові кошти отримала, скористалася ними, що підтверджується наявними у справі доказами, своїх зобов`язань за договором № 4934491 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.08.2024 року належним чином не виконала та не сплатила грошові кошти для погашення кредитної заборгованості.

Вказаний договір (окрема умова договору) у відповідності до вимог чинного законодавства недійсним не визнавався, тобто в силу ст. 204 Цивільного кодексу України діє презумпція правомірності правочину.

Принцип свободи договору та обов`язковості його виконання закріплені ст.627,629 ЦК України.

Оскільки договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту був підписаний відповідачем без будь-яких застережень, суд приходить до висновку, що остання погодилася з його умовами та зобов`язалася їх виконувати.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач, уклавши з позивачем договір про надання споживчого кредиту, достовірно знаючи про його умови, користуючись наданими їй грошовими коштами, порушила умови договору.

Враховуючи, що відповідачем порушено право позивача на належне виконання умов кредитного договору, в результаті чого кредитна заборгованість не була погашена відповідачем добровільно, вимога позивача, щодо стягнення заборгованості за договором № 4934491 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.08.2024 рокує правомірною.

Суд звертає увагу, що при подачі позовної заяви до суду позивачем враховані пункти 18 і 19 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідачу списано штрафні санкції нараховані первісним кредитором у розмірі 5500 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання за договором.

Суд також відхиляє доводи позивача та погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, щодо відсутності підстав для нарахування та стягнення за кредитним договором суму заборгованості за відсотками у заявленому розмірі з огляду на наступне.

24 лютого 2022 року Указом Презедента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперешній час.

Відповідачем надано до суду копію свідоцтва про шлюб, згідно якої вбачається, що вона являється дружиною гр. ОСОБА_2 , який з 20.04.2025 року є військовослужбовцем, має військове звання "солдат" та перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що чоловік відповідача з 20.04.2025 року має статус військовослужбовця. Вказане підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_4 від 19.04.2025 року та довідкою ВЧ НОМЕР_3 .

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей". У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Оскільки чоловік відповідача є призваним на військову службу під час мобілізації, на неї, як на члена сім`ї військовослужбовця, поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Відтак, за весь період його служби банк або інша фінансова установа позбавлений права нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитом, а також застосовувати до неї штрафні санкції чи пеню (за винятком кредитних зобов`язань щодо об`єктів житлового фонду та транспортних засобів).

Враховуючи викладене, починаючи з 20.04.2025 року (з моменту призову) і до завершення проходження служби (в особливий період) чоловіком відповідача, у останньої відсутній обов`язок сплачувати відсотки за кредитним договором та будь-яка відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань до неї не може бути застосована.

Правильним періодом для нарахування відсотків за кредитним договором є період з 31.08.2024 по 19.04.2025 року (включно).

Визначаючи розмір заборгованості, суд враховує вказанні положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 17 Розділу ІV "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про споживче кредитування", умови договору, а також сплачену відповідачем частину боргу.

З проведеного розрахунку, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача за договором № 4934491 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.08.2024 року становить 33173,98 грн., з яких : 10999,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 22173,99 грн. - заборгованість за відсотками.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь ТОВ "Українські фінансові операції" заборгованості за договором № 4934491 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.08.2024 року в сумі 33173,98 грн.

Щодо заявленої позивачем вимоги про відшкодування понесених витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн, суд зазначає наступне.

Приписами ч.3 ст.141 ЦПК України зазначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.(ч.4 ст.137 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує у своїх рішенннях ЄСПЛ ("Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року, "Двойних проти України" від 12 жовтня 2006 року у справі, "Гімайдуліна і інших проти України" від 10 грудня 2009 року, "Баришевський проти України" від 26 лютого 2015 року та ін.).

Верховний Суд у справах №905/1795/18 та №922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Колегія суддів наголошує на тому, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

В додатковій постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі №910/5724/23 Верховний Суд акцентує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Оскільки дана справа є малозначною, не відноситься до категорії складних справ, складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу виходить за розумні межі визначення розміру, є необґрунтованою та непропорційною до предмета спору, обсяг послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат, а тому відсутні підстави для задоволення їх в повному обсязі.

З огляду на наведені правові норми, суд дійшов висновку про необхідність зменшити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу до розміру 4500 грн., оскільки на думку суду саме такий розмір є співмірним із обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та є пропорційним до задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, понесені судові витрати слід розділи на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням зазначеного, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у у сумі 1860,49 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3144,60 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог (69,88 %) з розрахунку:

33173,98 грн. (сума задоволених позовних вимог) * 100% / 47473,53 грн. (суму заявленої заборгованості) = 69,88 %.

Керуючись ст. 4,12, 13, 19, 81, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 265, 273,279, 354,355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" заборгованість за договором № 4934491 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.08.2024 року в сумі 33173,98 грн.,судовий збір у розмірі 1860,49 грн. та 3144,60 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу, а всього: 38179 (тридцять вісім тисяч сто сімдесят дев`ять) гривень 07 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції", місце знаходження: м. Київ, вул. Глибочицька, буд.40, прим.19 літ. "Н", "П", код ЄДРПОУ: 40966896;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Суддя: Оксана ІВАШКЕВИЧ