Рішення № 135396516, 02.04.2026, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/299/26

Провадження №2/155/403/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Санакоєва Д.Т., при секретарі судового засідання Федонюк О.М., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» 26 лютого 2026 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 03 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №4028492, за умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 2800 грн на строк 360 днів і зобов`язалася повернути його, а також сплатити проценти за користування кредитом, та виконати інші обов`язки, передбачені договором. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу грошові кошти в обумовленому в договорі розмірі, однак відповідач свої зобов`язання по погашенню кредиту належним чином не виконувала.

24 травня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №24/05/2024, згідно з яким право вимоги за договором №4028492 перейшло до позивача і станом на дату відступлення права вимоги заборгованість ОСОБА_1 складала 15904,00 грн, з яких: 2800,00 грн - тіло кредиту, 13104,00 грн проценти. Зазначає, що після переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», останнім в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, у період з 25.05.2024 року по 27.09.2025 року (126 календарних днів) здійснено нарахування процентів за користування грошовими коштами за стандартною процентною ставкою у сумі 7056,00 грн. Таким чином, заборгованість за процентами підлягає стягненню з відповідача в сумі 20160 грн (нараховані проценти первісним кредитором та проценти, нараховані позивачем).

Враховуючи вищенаведене, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» заборгованість за кредитним договором № 4028492 від 03 жовтня 2023 року у розмірі 22960,00 грн та судові витрати у розмірі 2662,4 грн судового збору та 10 000 грн витрат на правничу допомогу.

Заяви, клопотання сторін

Відповідач ОСОБА_1 24 березня 2026 року подала до суду клопотання в якому визнала позов частково, а саме заборгованість в розмірі 2800 грн заборгованості за кредитним договором та 1000 грн правничої допомоги. У разі задоволення позову просила розстрочити виконання рішення шляхом сплати заборгованості рівними частинами протягом 12 місяців починаючи з наступного дня після набрання рішення законної сили. Розгляд справи просить поводити у її відсутності.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 02 березня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. У позовній заяві Позивач подав клопотання (включив його в текст позовної заяви) про розгляд справи за відсутності його представника. Не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи встановлені судом

Судом встановлено, що 03 жовтня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №4028492 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікаторомТ021, відповідно до умов якого товариство надало споживачу в кредит грошові кошти в сумі 2800 грн. (п. 1.2) строком на 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п. 1.3), а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п. 1.2).

За користування кредитом нараховуються проценти за стандартною процентною ставкою, яка становить 2,0% в день та застосовується у межах строку кредиту (п. 1.4.1). Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою на весь строк користування кредитом складає 22 960,00 грн (п. 1.6.1).

Кошти кредиту надаються ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1).

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення (п. 5.1.3 Договору).

З Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, підписаної відповідачем електронним підписом, вбачається, що відповідач ознайомлена та погоджується з загальною вартістю кредиту, реальною річною процентною ставкою, сумою процентів за користування кредитом, датами платежів.

Копією листа ТОВ «УПР» від 31 травня 2024 року №2617-3105 підтверджено успішне перерахування грошових коштів від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» у розмірі 2800 грн на картку № НОМЕР_2 .

З відповіді АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» від 11 березня 2026 року, наданої на виконання ухвали суду, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 03.10.2023 року зараховано грошові кошти у розмірі 2800 грн.

З розрахунку заборгованості за договором від 03 жовтня 2023 року №4028492, наданого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», вбачається, що станом на 24 травня 2024 року заборгованість відповідача становить 15904 грн, з яких: 2800 грн за кредитом, 13104 грн по відсотках.

24 травня 2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» уклали договір факторингу №24/05/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступає (передає) ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» набуває права вимоги до боржників від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» згідно з актом прийому-передачі Реєстру боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 24 травня 2024 року № 24/05/2024 від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №4028492 на загальну суму 15 904,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості проведеного ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» з 25 травня 2024 року по 27 вересня 2024 року здійснило нарахування відсотків за 126 календарних дні за процентною ставкою 2%, що становить 7056,00 грн.

Також судом встановлено, що рішенням №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Застосоване судом законодавство та висновки суду

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 3 ст.509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст.526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст.610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Приписами ч.1 ст.1054 ЦК визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК).

Відповідно до частин 1,2 ст.207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Приписами ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до ч.1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ст.512 Цивільного кодексу України (далі ЦК) кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч.1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

Досліджений судом договір факторингу відповідачем не оспорювався та не був визнаний судом не дійсними, а тому у відповідності до вимог ст.204 ЦК України цей правочин є правомірним.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 03.10.2023 року в електронній формі у формі електронного документа уклали Договір, який за правовою природою є кредитним договором. Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах.

На підставі цього договору відповідач отримала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 2800 грн, взяла на себе зобов`язання повернути кошти та сплатити проценти за користуванням ним.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит у розмірі і на умовах, встановлених Договором.

Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не заперечувалися.

Відповідач визнала позов частково в розмірі 2800 грн отриманих від позивача, однак жодних аргументованих доводів не навела.

Досліджений розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, доказів помилковості чи неправильності наданих позивачем розрахунків, а також належного виконання зобов`язань за кредитним договором не надано. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання відповідно до ст. 617 ЦК України.

Нарахування відсотків первісним кредитором та позивачем здійснювалось в межах строку, в розмірі та на умовах передбачених договором.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, оскільки не повернула кредитору кредитні кошти та проценти за користування ними, внаслідок чого виникла заборгованість за договором від 03 жовтня 2023 року №4028492, а тому суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, позовні вимоги в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість в розмірі 22960,00 грн.

Розподіл між сторонами судових витрат

Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК).

Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають до задоволення вимоги позивача про відшкодування відповідачем понесених банком судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2662, 40 гривень.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. суд зазначає наступне.

За п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст.137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі №755/9215/15-ц.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження заявлених вимог на правову допомогу представник позивача надав суду наступні докази: копію договору про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року №10/12-2024, укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» та адвокатом Столітнім М.М., Заявку № 15781 на виконання доручення до Договору, рахунок фактуру за надання правової допомоги, ордера на надання правничої допомоги, акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23 лютого 2026 року №15781.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі №211/3113/16-ц (провадження №61-299св17).

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, малозначність справи, здійснення судового розгляду за правилами спрощеного провадження, типовість спірних правовідносин, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого представником часу, відсутністю клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00 грн правової допомоги.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 267 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Так, підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частина третя та четверта статті 435 ЦПК України).

Розстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (частина п`ята статті 435 ЦПК України).

Відповідач на підтвердження вимоги про розстрочку виконання рішення подала довідку про доходи із якої вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Локачинському об`єднаному управлінні ПФУ в Волинській області і отримує пенсію за віком в розмірі 3323,00 грн щомісячно.

Враховуючи клопотання відповідача, яка навела обставини які ускладнюють виконання рішення, та її бажання добровільно сплатити заборгованість, відсутність заперечень із сторони позивача з цього приводу, суд приходить до висновку, що необхідно клопотання задовольнити та розстрочити виконання судового рішення шляхом сплати заборгованості частинами протягом 12 місяців, а саме: одинадцять місяців по 1913 грн 33 коп. та дванадцятий місяць 1913 грн 37 коп., починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст.ст.509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 77, 81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» заборгованість за кредитним договором №4028492 від 03 жовтня 2023 року у розмірі 22 960 (двадцять дві тисячі дев`ятсот шістдесят)гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» понесені позивачем витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Розстрочити ОСОБА_1 , виконання судового рішення шляхом сплати заборгованості за кредитним договором №4028492 від 03 жовтня 2023 року частинами протягом 12 місяців, а саме: по 1913 грн 33 коп. та дванадцятий місяць 1913 грн 37 коп. щомісяця, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (03150, м. Київ, вул. Загородня 15, офіс 118/2; код ЄДРПОУ 44559822).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення в повному обсязі складено 02.04.2026 року.

Cуддя Горохівського районного суду

Волинської області Д.Т.Санакоєв