Рішення № 135394873, 24.03.2026, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/2025/25

Провадження №2/713/28/26

РІШЕННЯ

іменем України

24.03.2026 м. Вижниця

Вижницький районний суд, в складі головуючого судді Осокіна А.Л., за участю секретаря Холіван В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом ТОВ «Юніт капітал» до ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на таке.

Між позивачем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 28.09.2019 було укладено кредитний договір №158910690, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 26400 грн. шляхом перерахунку вказаної суми на банківську картку 4731-18ХХ-ХХХХ-7938, а відповідач, отримавши кредит, зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидна фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон плюс»було укладено договір відступлення прав вимоги №20/1118-01, та 03.07.2020 між вказаними учасниками було підписано реєстр №87 до вказаного договору, згідно якого до ТОВ «Таліон плюс»перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

31.08.2023 між ТОВ «Таліон плюс»та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс»було укладено договір відступлення прав вимоги та підписано реєстр прав вимоги до нього №11, згідно якого до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

04.06.2025 між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс»та ТОВ «Юніт Капітал»було укладено договір відступлення прав вимоги та підписано реєстр прав вимоги до нього №б/н, згідно якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідач, отримавши кредит, умови договору не виконав та кошти не повернув. У зв`язку з викладеним за вказаним кредитним договором відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 16 029,40грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 13249, 59 грн., та заборгованість по відсотках становить 2779,81 грн.

У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 16 029,40грн., сплачений при зверненні до суду судовий збір та витрати на правову допомогу. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою від 16.07.2025 р. відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику ( повідомлення) сторін та витребувано докази.

Відповідач 23.07.2025 надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що договір укладено між відповідачем та ТОВ «Юніт Капітал» про надання мікропозики. З часу останньої взаємодії з позивачем пройшло більше трьох років. Внаслідок цього відповідач просить суд застосувати строки позовної давності та відмовити у позові на пісдатві ст.257 ЦК України..

Крім того відповідач зазначає, що позивачем не додано доказів, які б підтверджували дійсність боргових зобов`язань, наявність підписаного договору, розрахунку заборгованості або підтвердження правомірності нарахованих сум. Сам факт переказу коштів на банківську карту не свідчить про наявність зобов`язань перед позивачем. У зв`язку з чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якому позивач зазначив, що під час воєнного стану позовна давність продовжена на строк дії в Україні воєнного стану. У зв`язку з викладеним позовні вимоги підтримали повністю.

Ухвалою від 22.09.2025 задоволено клопотання адвоката Обласова С.А., який є представником відповідача, та продовжено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням представника відповідача.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує.

Відповідач, в судове засідання 24.02.2026, та повторно 24.03.2026 не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений.

У відповідності ч.1 ст.280 ЦПК України суд знаходить можливим провести розгляд справи у відсутності сторін на підставі наданих документів, та ухвалити заочне рішення.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису за відсутності учасників справи - не здійснювалося.

Дослідивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між позивачем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 28.09.2019 було укладено кредитний договір №158910690, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 26400 грн. шляхом перерахунку вказаної суми на банківську картку 4731-18ХХ-ХХХХ-7938, а відповідач, отримавши кредит, зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Вказане підтверджується договором №158910690 від 28.09.2019

Факт зарахування коштів на кредитну картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 28.09.2019 в сумі 26400 грн. підтверджується листом АТ КБ ПриватБанк від 17.11.2025 (а.с.157).

28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон плюс»було укладено договір відступлення прав вимоги №20/1118-01, та 03.07.2020 між вказаними учасниками було підписано реєстр №87 до вказаного договору, згідно якого до ТОВ «Таліон плюс»перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Вказане підтверджується копією договору факторингу від 28.11.2018року.

31.08.2023 між ТОВ «Таліон плюс»та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс»було укладено договір відступлення прав вимоги та підписано реєстр прав вимоги до нього №11, згідно якого до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Вказане підтверджується копією договору факторингу від 31.08.2023.

04.06.2025 між ТОВ ФК «Онлайн Фінанс»та ТОВ «Юніт Капітал»було укладено договір відступлення прав вимоги та підписано реєстр прав вимоги до нього №б/н, згідно якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Вказане підтверджується копією договору факторингу від 31.08.2023.

Відповідач, отримавши кредит, умови договору не виконав та кошти не повернув. У зв`язку з викладеним за вказаним кредитним договором станом на 03.07.2020 відповідач має заборгованість по вказаному кредитному договору у сумі 16 029,40грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 13249, 59 грн., та заборгованість по відсотках становить 2779,81 грн. Вказане підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.43,44).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом частини першої стаття 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, який укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205 та 207 ЦК України).

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Як вбачається з матеріалів справи договір підписаний відповідачкою з використанням одноразового ідентифікатором «6MT2Q92Y», сам факт укладення договору та отримання коштів нею не заперечується, а отже такі дії сторін свідчать про укладення кредитного договору з дотриманням встановленої Законом України «Про електронну комерцію» форми правочину та визнається відповідачем.

Разом з тим, згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Аналізуючи викладене, суд вважає доведеним, що відповідач, отримавши від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кошти за кредитним договором, умови договору належним чином не виконував та кошти не повернув, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у вказаному розмірі. Зважаючи на те, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало право вимоги за кредитним договорами до ТОВ «Таліонплюс», а ТОВ «Таліонплюс»передало право вимоги за кредитним договорами до ТОВ ФК «Онлайн Фінанс», яке в подальшому уступило право вимоги ТОВ «Юніт капітал»,яке і звернулось до суду з вимогою про стягнення з відповідача коштів за кредитним договором, укладеним між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», тому вказані позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заперечень проти позову.

Суд відхиляє заперечення відповідача проти позову. Так, посилання відповідача на те, що позивач не надав належних доказів, які б підтверджували дійсність боргових зобов`язань, наявність підписаного договору, розрахунку заборгованості суд вважає безпідставними та такими, що направлені на уникнення виконання відповідачем своїх зобов`язань по кредитному договору.

Так, між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір в електронній формі, який підписано відповідачем за допомогою електронного ідентифікатора «6MT2Q92Y» саме 28.09.2019 (а.с.12), сам факт отримання коштів нею не заперечується, а отже такі дії сторін свідчать про укладення кредитного договору з дотриманням встановленої Законом України «Про електронну комерцію» форми правочину та визнається відповідачем.

Факт отримання відповідачем коштів в суму 26400грн. 28.09.2019 тобто у передбаченій договором сумі та саме в день укладенні договору підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 17.11.2025 (а.с.157).Крім того, в матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості відповідача по вказаному договору (а.с.42, 43,44).

З приводу застосування строків позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Аналіз стану поінформованості особи у статті 261 ЦК України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права, і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).

Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне.

Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина п`ята статті 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, що звернені позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Аналогічні позиції викладені у постанову ВП ВС від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24, де зроблено висновок, що коли позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності», згідно з яким п. 19 розділу виключається.

Так, спірний договір було укладено 28.09.2019. Тому останнім днем трирічного строку є 27.09.2022. Воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022. Тобто зі вказаного часу зупинено строк позовної давності до 04.09.2025, коли він поновив свій перебіг.

Позивач звернувся до суду 07.07.2025.

Вказане означає, що позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності. Тому клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, також, є необгрунтованим та у його задоволенні слід відмовити.

За таких обставин заперечення відповідача проти позову є необгрунтованими.

Зважаючи на те, що позов задоволено на користь позивача, суд, на підставі ст.141 ЦПК України, стягує з відповідачів понесені позивачем при зверненні до суду судові витрати. У види сплаченого при зверненні до суду судового збору в сумі 2422,40 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн.

На підставі ст.ст. 257, 267, 525, 526, 530 ЦК України, Закону України «Про внесення зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення,керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 76, 77, 141, 263-265, 280- 282, ЦПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «Юніт капітал до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» заборгованість в сумі 16 029,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» сплачений при зверненні судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт капітал» витрати на правову допомогу у розмірі 7000грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, до Чернівецького апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», код ЄДРПОУ 43541163, вул. Рогнідинська,4А, оф.10, м. Київ, 01024

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 03.04.2026

Суддя Андрій ОСОКІН