Рішення № 135392657, 03.04.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/7047/25

№ 2/183/2364/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Шевченко О.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

Стислий виклад обставин у процесуальних заявах по суті.

11.07.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айконс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 10771,60 грн.

Позов мотивовано тим, що 14.02.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 546761, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 2800,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Укладання договору здійснювалось сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечувався клієнту через вебсайт або мобільний додаток.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами кредитного договору. Відповідач не виконав свої зобов`язання: не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, не повернув отримані кошти та не сплачував проценти за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов кредитного договору у відповідача утворилася заборгованість за кредитним договором.

28.04.2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» уклали договір факторингу № 1-28/04/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників, зокрема право вимоги за кредитним договором № 546761 від 14.02.2020, укладеним з ОСОБА_1 .

В свою чергу «ФК «Сіті Фінанс Груп», як новий кредитор, 28.04.2021 відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №1-28/04/2021 відступило право вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК Айконс». У зв`язку з чим ТОВ «ФК Айконс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що згідно витягу з Реєстру боржників заборгованість за кредитом становить 10 771,60 грн.: 2800,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; заборгованість за комісіями і відсотками в розмірі 3183,60 грн.; прострочена заборгованість за процентами - 4788,00 грн.

Зазначену суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь, а також понесені судові витрати: 2422,40 грн. - сплачений судовий збір та 10500, 00 грн. як витрати на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання.

Ухвалою Самарівського міськрайнного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження по справі з викликом сторін (а.с.31).

В судове засідання представник позивача не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, одночасно позов підтримав, просить задовольнити позов у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач відзив на позов не подав, у судове засідання повторно не з`явився, був повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, причина неявки суду не відома, а тому суд, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провів заочний розгляд справи.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

14.02.2020 року між ТОВ «Лінеура» та відповідачем укладено Договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 546761 (далі - «Кредитний договір»), який відповідач разом з графіком платежів підписав електронним підписом - одноразовим ідентифікатором (а. с. 21-23).

Кредитний договір між сторонами було укладено в електронній формі. Умовами цього договору передбачено, що кредит надається на умовах строковості, зворотності, платності, шляхом перерахування кредитних коштів у безготівковій формі на платіжну картку відповідача, зазначену ним в особистому кабінеті, що має наступні реквізити: № НОМЕР_1 . Строк кредитування становить 30 днів (п. 1.3.); акційна ставка -100,30 % від суми позики, стандартна процентна ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом і застосовується у межах строку кредитування, якщо клієнт не виконав умови зазначені в пп. 1.4. цього договору (пп. 1.3.2.). Строк повернення позики та сплати нарахованих процентів визначений графіком платежів, що міститься у додатку 1 до Договору 14.02.2020 року.

Довідка про ідентифікацію ТОВ «Лінеура Україна» підтверджує ідентифікацію ОСОБА_1 , підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора (а. с. 12).

Лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 21.05.2025 підтверджує обставину видачі відповідачу кредитних коштів 14.02.2020 на картковий рахунок № НОМЕР_2 (а. с. 20).

28.04.2021 на підставі договору факторингу № 1-28/04/2021 ТОВ «Лінеура Україна» відступило право вимоги ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» до боржника за кредитним договором № 546761 (а. с. 16-17).

Як свідчить витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/04/2021 від 28.04.2021 р., заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 2 800 грн., залишок по відсотках зазначений в розмірі 3183,60 грн., прострочені відсотки - 4788,00 грн., загальна сума заборгованості за кредитом становить 10 771,60 грн. (а. с. 11).

За договором № 1-28/04/2021 відступлення права вимоги від 28.04.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» відступило право вимоги за кредитним договором № 546761 ТОВ «ФК Айконс» (а. с. 14-15).

Отже, між ТОВ «Лінеура Україна» як первісним кредитором та відповідачем склалися відносини споживчого кредитування; право вимоги за укладеним між ними кредитним договором було передано 28.04.2021 до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», а від нього, - до позивача.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Щодо процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до умов Договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 546761 від 14.02.2020, сторони погодили умову, що максимальний строк користування кредитом становить 30 календарних днів (п. 1.3.). Таким чином, суд встановив, що строк кредитування, про який домовилися сторони, становить 30 календарних днів, тобто з 14.02.2020 року до 15.03.2020 року.

Доказів того, що між сторонами був погоджений інший строк кредитування або відбулася пролонгація такого строку, позивач не надав.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 1-1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором; у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Актуальна судова практика тлумачить день повернення позики як останній день строку кредитування тобто строку, на який виданий кредит (про який домовилися сторони).

Відповідно, проценти нараховані після спливу такого строку кредитування безпідставні і не належать до стягнення.

Такий висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду в постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом…припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування». Аналогічний висновок міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (п. 54). Актуальна практика Верховного Суду дотримується саме такої позиції.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування відсотків за користування кредитом у цій справі лише в межах 30 календарних днів з моменту видачі кредиту з розрахунку 1,9 % за кожен календарний день на суму фактичного залишку заборгованості. Як свідчить розрахунок заборгованості, наданий первісним кредитором, відповідачем не здійснювалися заходи, спрямовані на погашення основної заборгованості. Отже, правомірно нараховані відсотки становлять 1596 грн. (2800 грн. х 1,9% х 30 днів).

Відсотки, нараховані за строк понад 30 календарних днів первісним кредитором, суд вважає безпідставно нарахованими.

Відтак, суд доходить висновку про доцільність часткового задоволення вимоги про стягнення нарахованих відсотків в розмірі 1596,00 грн.

Нарахування та стягнення комісії умовами Кредитного договору не передбачено, тому в задоволенні вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісіями та відсотками в розмірі 3183,60 грн. суд відмовляє за недоведеністю. Заявляючи цю вимогу, позивач також не зазначив про точні суми комісій та відсотків, які включені до вказаної суми (не розділив їх); розрахунку комісій не надав.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

У позовній заяві позивач також зазначив, що орієнтовні судові витрати включають у себе витрати на правничу допомогу в розмірі 12922,40 грн. 22 жовтня 2025 року через систему «Електронний суд» подав заяву про розподіл судових витрат з доказами їх понесення.

Суд встановив, що витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн. підтверджуються такими документами: Договором про надання правничої допомоги від 28.04.2021 (а. с. 14-17), Актом про отримання правової допомоги від 08.10.2025 (а. с. 36).

За змістом норм ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

При цьому згідно статті 30 згаданого Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката не співмірна із складністю справи, оскільки адвокат не з`являвся в судові засідання та подав заяву про розгляд справи без його участі, тому визначені представником позивача витрати на правничу допомогу в сумі 10 500 грн. є неспівмірними зі складністю справи та фактично вчиненими послугами адвоката.

Виходячи з принципу розумності, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, а саме Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 10 771,60 грн., з яких задоволено вимоги на суму 4396,00 грн., за якими сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн. Отже, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у сумі 988,60 грн. (4396,00 х 2422,40 : 10 771,60).

На підставі зазначеного, керуючись статтями 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» заборгованість за Договором № 546761 в розмірі 4396,00 (чотири тисячі триста дев`яносто шість) гривень, з яких: 2800 грн. - основний заборгованість за договором, 1596,00 грн. - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» судовий збір в розмірі 988,60 грн. (дев`ятсот вісімдесят вісім гривень, 60 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс», ЄДРПОУ: 44334170, юридична адреса: вул. Саперне Поле, 12, місто Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Сорока О.В.