Ухвала суду № 135389746, 24.03.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/7230/26

Провадження № 1-кс/947/4325/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 ,, яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12025160000001294 від 18.12.2025 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з вищою освітою, в цивільному шлюбі, на утримані неповнолітня дитина 2013 року народження, заступника директора з науково-виробничої роботи Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Національної академії аграрних наук України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, наказом Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Національної академії аграрних наук України №81-к від 09.12.2025 року «Про переведення ОСОБА_7 » ОСОБА_4 призначено на посаду заступника директора інституту з науково-виробничої діяльності.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну службу», державний службовець зобов`язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На державних службовців поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Згідно ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», корупція - це використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов`язаних з ними можливостей.

Також, відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», неправомірна вигода - це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Відповідно до ст. ст. 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити заходів на запобігання проявів корупції.

Відповідно до п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3, ст. 22, ч. 1 ст. 65-1 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_4 є суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення та зобов`язаний дотримуватись вимог вищевказаного закону.

Відтак, ОСОБА_4 знав та розумів, що вказаними вимогами законів, визначено, що державні службовці є службовими особами та суб`єктами відповідальності за корупційні правопорушення та їм заборонено використовувати свої владні повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб.

У відповідності до ст.ст. 19, 68 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Проте, ОСОБА_4 , будучи обізнаним про вищенаведені вимоги закону, одержав неправомірну вигоду від ОСОБА_8 за наступних обставин.

Так, в грудні 2025 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_8 вирішила отримати в постійне користування приміщення для ведення підприємницької діяльності.

Надалі, 05.12.2026 року, ОСОБА_8 , звернулась до Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Національної академії аграрних наук України для отримання приміщення в оренду на конкурсній основі. Того ж дня, ОСОБА_8 зустрілась з ОСОБА_4 , який пояснив останній процедуру взяття в оренду приміщення, що перебуває на балансі інституту та спосіб його подальшої експлуатації.

05.01.2026 року ОСОБА_8 зустрілась з ОСОБА_9 та в ході розмови повідомила про необхідність проведення ремонтних робіт в приміщенні, яке вона планує орендувати та зазначила, що планує залучити для цього свого знайомого ОСОБА_10 . В свою чергу ОСОБА_4 , повідомив що може допомогти з працевлаштуванням ОСОБА_10 в інституті та в подальшим оформленням останньому бронювання від мобілізації, при цьому висловивши вимогу надання йому неправомірної вигоди в розмірі 3000 доларів США за вказані дії. Водночас ОСОБА_4 зазначив, що в іншому разі ОСОБА_10 не зможе здійснити допомогу ОСОБА_8 з ремонтом у приміщенні.

Надалі, 13.02.2026, приблизно о 12:00, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 прибули до Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Національної академії аграрних наук України та за вказівкою ОСОБА_4 , ОСОБА_10 написав заяву про працевлаштування до інституту на посаду машиніста сільськогосподарської техніки після чого отримав Наказ №05-К від 13.02.2026 про своє працевлаштування в інституті.

Того ж дня ОСОБА_4 , реалізуючи свій умисел на незаконне збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів висловив ОСОБА_8 вимогу надання йому особисто неправомірної вигоди у розмірі 3000 доларів США за здійснення ним впливу на посадових осіб інституту та подання ОСОБА_10 , як діючого працівника інституту, на бронювання від мобілізації в умовах воєнного стану.

Надалі, 23.03.2026 приблизно о 12:50 год., перебуваючи на території Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Національної академії аграрних наук України, за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, буд. 3 ОСОБА_8 , виконуючи вимоги ОСОБА_4 , передала йому особисто неправомірну вигоду у розмірі 3000 доларів США (що відповідно до даних НБУ станом на 23.03.2026 складало 131 460 гривень) за здійснення ним впливу на посадових осіб Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Національної академії аграрних наук України для прийняття рішення щодо працевлаштування на посаду машиніста сільськогосподарської техніки та оформлення відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_10 .

Після цього ОСОБА_4 затримано працівниками правоохоронних органів в порядку ст. 208 КПК України, а його злочинну діяльність було припинено.

За викладених обставин, 24.03.2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Вважаючи, що в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, в цілях запобігання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які стороною обвинувачення зазначається в рамках даного клопотання, слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначеннмя застави у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

У судовому засіданні -

прокурор долучив до клопотання витяг з реєстраційної картки тз, оголосив подане клопотання, його вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. На запитання слідчого судді повідомив, що грошові кошти було передано підозрюваному під контролем правоохоронних органів та вилучено в ході затримання підозрюваного;

захисник підозрюваного долучила до клопотання характеризуючі документи, заперечувала проти задоволення клопотання, просила застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а у випадку задоволення клопотання визначити її підзахисному помірний розмір застави;

підозрюваний відмовився надавати пояснення з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру та щодо застосування відносно нього запобіжного заходу підтримав думку свого захисника.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та додані в його обґрунтування матеріали, а також матеріали надані стороною захисту, приходить до наступного переконання.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України, повиннен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

24.03.2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України за кваліфікуючими ознаками: одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Згідно п. 32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України підтверджується: заявою ОСОБА_8 щодо вимагання від неї з боку ОСОБА_4 грошових коштів; матеріалами виконаного доручення оперативним підрозділом; протоколами допитів свідка ОСОБА_8 , яка надала покази про обставини вимагання та одержання ОСОБА_4 неправомірної вигоди для себе за вплив на невстановлених посадових осіб селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Національної академії аграрних наук України за працевлаштування у вказаному закладі її знайомого ОСОБА_10 та отриманні ним бронювання від мобілізації; протоколом затримання ОСОБА_4 в ході якого під час проведення особистого обшуку виялено та вилучено грошові кошти, котрі ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 , котрий розповів про обставини його працевлаштування у селекційно-генетичному інституті Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Національної академії аграрних наук України; протоколами про результати проведення аудіо-, відеоконтролю особи.

Слідчим суддею встановлено, що матеріали кримінального провадження, що долучені до клопотання вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованого йому злочину.

На підставі зазначеного, слідчий суддя суд вважає, що надані стороною обвинувачення матеріали, які долучені до клопотання, на даній стадії досудового розслідування доводять обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, а лише на підставі долучених до клопотання документів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення злочину.

Вирішуючи питання наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, про які в своєму клопотанні зазначає сторона обвинувачення, слідчий суддя дійшов таких висновків.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий суддя має право зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у його вчиненні, слідчий суддя вважає доведеним прокурором існування ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризику можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя приймає до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_4 має відносно міцні соціальні зв`язки, з огляду на те, що він перебуває у цивільному шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину, постійне місце мешкання та місце роботи, проте враховує те, що на даний час останній підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, а тому ризик переховування підозрюваного наразі не можна виключати в рамках кримінального провадження.

Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що в рамках даного кримінального провадження наявна свідок ОСОБА_8 , на показання якої сторона обвинувачення на теперішній час посилається в обґрунтування існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, у зв`язку з чим, слідчий суддя приходить до переконання про наявність ризику у вигляді можливого незаконного впливу підозрюваним на свідка, яка повідомляє та може в подальшому повідомити важливі обставини імовірного вчинення злочину.

Крім цього, підозрюваний ОСОБА_4 може впливати на співробітників селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення Національної академії аграрних наук України, які на даний час не допитані в якості свідків, покази яких можуть мати істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, оскільки станом на теперішній час вони не допитані в судовому засіданні.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим слідчий суддя вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Проте, встановлені під час судового засідання ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчать про те, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і русі кримінального провадження. Слідчий суддя враховує суспільний інтерес у швидкому, повному і об`єктивному досудовому розслідуванні цього кримінального провадження, яке можливе за умов нівелювання ризиків кримінального провадження.

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 у судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, особистого зобов`язання та особистої поруки, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, зокрема ризику можливого переховування підозрюваного, забезпечити належну процесуальну поведінку останнього можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою для підозрюваного ОСОБА_4 не буде безальтернативним, оскільки передбачатиме можливість внесення останнім відповідного розміру застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_4 інкримінується можливе вчинення в умовах воєнного стану тяжкого злочину, пов`язаного із корупцією.

Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя при визначені розміру застави враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, наслідками якого могло бути послаблення обороноздатності країни, у зв`язку із безпідставним ухиленням особи призовного віку від мобілізації, що є виключним випадком, зважаючи на військовий стан в державі.

Слідчим суддею було встановлено, що дійсно обставини імовірного вчинення злочину у своїй сукупності обумовлюють необхідність виходу слідчого судді за межі застави, передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України з огляду на характер інкримінованого ОСОБА_4 злочину (одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди).

Сторона обвинувачення просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, посилаючись на розмір отриманої неправомірної вигоди та майновий стан підозрюваного.

З урахуванням обставин вчинення злочину, враховуючи розмір неправомірної вигоди у сумі 3000 доларів CША (відповідно до даних НБУ станом на 23.03.2026 року - 131 460 грн.), майновий стан підозрюваного ОСОБА_4 (на праві власності підозрюваному належить автомобіль Nissan Rogue, номерний знак НОМЕР_1 , 2018 року випуску), слідчий суддя погоджується із стороною обвинувачення та вважає, що відносно підозрюваного слід визначити заставу у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, яка, на думку слідчого судді, в повній мірі забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного у випадку її внесення, під загрозою звернення застави в дохід держави, у випадку порушення покладених на нього процесуальних обов`язків та буде відповідати матеріальному стану підозрюваного.

Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність задоволення поданого стороною обвинувачення клопотання.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-184, 193, 194-196, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 21.05.2026 року, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 300 (трьохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного строком до 21.05.2026 року, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого або прокурора;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідком ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити підозрюваному, що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1