Рішення № 135388783, 03.04.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/41199/25

Провадження № 2/127/10084/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, мотивуючи позовну заяву тим, що 15.05.2019 року між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем було укладено в електронній формі договір №0634296052, відповідно до умов якого кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000,00 грн., в межах строку дії договору 36 календарних місяців з дня підписання договору, з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору.

Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

14.07.2021 року було укладено договір № 14-07/21 відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0634296052.

09.03.2023 року було укладено договір № 09-03/23 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0634296052.

08.05.2023 року було укладено договір № 08-05/23 відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» відступило на користь ТОВ «Дебт Форс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0634296052.

Таким чином, ТОВ «Дебт Форс» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0634296052.

Станом на дату підготовки позову у неї виникла заборгованість в розмірі 140927.87 грн., яка складається з: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 10089,98 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 130837,89 грн. Враховуючи викладене, ТОВ «Дебт Форс» зверулося до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 0634296052 від 15.05.2019 року у розмірі 140927,87 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Ухвалою суду від 22.01.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

На виконання вимог ухвали суду, представник відповідача надіслав суду відзив на позовну заяву, згідно якого відповідачка визнає, що між нею та ТОВ «ІНФІНАНС» виникли договірні правовідносини, а саме укладено договір № 0634296052, в результаті якого вона отримала кредитні кошти. Проте через важкі життєві труднощі, ОСОБА_1 було порушено договірні правовідносини в частині своєчасного погашення заборгованості. Як слідує із матеріалів позову 26.01.2020 ОСОБА_1 підписала Заяву-анкету на отримання кредиту, так відповідач зазначила бажану суму отримання кредиту 10090 грн з терміном кредиту 30 днів. Вказала ціль кредиту, а саме на лікування, також зазначила місце роботи військову частину НОМЕР_1 . Загальна вартість кредиту у грошовому виразі склала 5297 грн. Відповідач підписала договір за допомогою електронного підпису пропозицію на надання 7 траншу кредитів згідно із заявою-анкетою. Представник зазначив, що ОСОБА_1 є військовослужбовицею, про що повідомила і сторону договору ТОВ «ІНФІНАНС», тому на неї поширюється дія ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тобто станом на дату укладення договору діяв особливий період, який не було відмінено. З огляду на вищезазначене, відповідач визнає позов у частині стягнення тіла кредиту у сумі 10090 грн. Крім того, на утриманні відповідача перебувають малолітні діти, при цьому син ОСОБА_2 потребує домашнього догляду за станом свого здоров`я. З огляду на зазначене вище, представник відповідача просив суд винеси рішення, яким стягнути 10900 грн, що являється заборгованістю за тілом кредиту, у задоволені решти позовних вимог просив суд відмовити. Відносно вимог про стягнення витрат на правову допомогу, то у вказаній категорії справ наявна усталена судова практика, законодавство є повторюваним та не потребує додаткових уточнень. З огляду на це сторона відповідача вважає, що вказаний розмір є завищеним, та таким, що не відповідає розміру виконаної роботи, та просить зменшити його розмір пропорційно до задоволених вимог. На підставі викладеного, представник відповідача просив позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДЕБТ ФОРС» 10900 грн. кредитної заборгованості, в задоволенні решти позовних вимог відмовити та здійснити розподіл судових витрат та зменшити їх розмір.

Представником позивача було надіслано суду відповідь на відзив, згідно з якою щодо посилання представника відповідача на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», то в даному випадку відповідач на момент укладення договору мала надати кредитору відповідні документи для застосування відповідної пільги. Крім того, як вбачається з анкети-заяви на отримання кредиту, на запитання: «Наявність пільг передбачених Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідач поставила відмітку -НІ; а в графі про роботодавця зазначила -А1660, що не дає можливості однозначно встановити, що це є військова частина. Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18- 112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Враховуючи все вище викладене, на думку представника позивача, підстави для застосування відповідної пільги до відповідача, відсутні. Щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу, то факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість підтверджуються витягом з Акта №1 про надання юридичної допомоги, який містить детальний опис виконаних робіт та наданих послуг та свідчить про виконання зобов`язань виконавцем. З огляду на вищезазначене, а також враховуючи, що спір виник виключно через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами позики, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду, вважаємо, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, натомість, зворотного відповідачем не доведено, а тому підстави для відмови у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн відсутні, а тому вимога підлягає задоволенню. Таким чином, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені позивачем, відповідають принципам співмірності, реальності та необхідності таких витрат. Просила позовну заяву ТОВ «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Відповідач своїм правом на надання суду заперень не скористалась.

Враховуючи положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що 15.05.2019 між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0634296052, відповідно до умов якого товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб на умовах цього договору, а також згідно з Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM», а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами (а.с. 20-21, 34).

Згідно з п. 1.2. договору, кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатку №1 та додатку №2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та додатку №3 та додатку №4 до договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов договору.

Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20000 гривень (п. 1.5. договору).

Відповідно до п. 1.6 договору, максимальний строк (кількість календарних днів користування Кредитом (траншем) 30 календарних днів. Максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості 1,75%.

Дія цього Договору вважається продовженою на наступні 36 календарних місяців, якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про його припинення у зв`язку з закінченням строку дії Договору (п. 1.9. договору).

Позичальник підтверджує, що він самостійно перед укладанням даного договору повністю ознайомився з Правилами, викладеними на веб-сайті Товариства, Проектом Договору і які відповідають умовам даного Договору, та погоджується з ними (п. 7.1. договору).

Згідно з п. 7.2. договору, підписанням Заявки-анкети та/або цього договору Позичальник підтверджує, що він до укладення даного Договору отримав вичерпну інформацію в письмовій формі про умови надання кредиту і що один з оригіналів цього договору був переданий позичальнику.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який був надісланий ТОВ «Інфінанс» на її номер телефону (а.с. 34). Факт укладення договору позики та отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується.

TOB «Інфінанс» свої зобов`язання за договором позики №0634296052 від 15.05.2019 року виконало належним чином, перерахувавши 26.01.2020 року відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 10090,00 грн. на платіжну картку № НОМЕР_2 (вказану позичальником у Заявці-Анкеті), що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 09.09.2025 року (а.с. 57, 58) та наданими суду доказами (а.с. 128-132).

Разом з тим, відповідач не виконувала умови договору надання позики, тому станом на 14.07.2021 року у неї виникла заборгованість в розмірі 87072,61 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 10089,98 грн., заборгованості за процентами 76982,63 грн. (а.с. 59-66).

14.07.2021 року було укладено договір факторингу № 14-07/21, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0634296052 в загальному розмірі боргу 87072,61 грн., яка складається з: 10089,98 грн. заборгованості за тілом кредиту та 76982,63 грн. заборгованості за процентами (а.с. 11-19, 22). Вказана сума заборгованості також підтверджується розрахунком заборгованості, виконаним ТОВ «Вердикт Капітал» (а.с. 9 на звороті).

09.03.2023 року було укладено договір про відступлення прав вимоги №09-03/23 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0634296052, в загальному розмірі боргу 140927,87 грн., яка складається з: 10089,98 грн. заборгованості за основним зобов`язанням та 130837,89 грн. заборгованості за процентами (а.с. 23-29). Вказана сума заборгованості також підтверджується розрахунком заборгованості, виконаним ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» (а.с. 10).

08.05.2023 року було укладено договір про відступлення прав вимоги № 08-05/23 відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» відступило на користь ТОВ «Дебт Форс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0634296052, в загальному розмірі боргу 140927,87 грн., яка складається з: 10089,98 грн. заборгованості за основним зобов`язанням та 130837,89 грн. заборгованості за процентами (а.с. 30-33, 35-39). Вказана сума заборгованості також підтверджується розрахунком заборгованості, виконаним позивачем (а.с. 9).

Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договіра факторингу є правомірними, тобто таким, що породжує, змінює, припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Отже, до позивача перейшло право кредитора за вказаним договором надання позики, що підтверджується дослідженими доказами.

З приводу доводів відповідача, що на неї поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», суд дійшов таких висновків.

У пункті 15 частини 3 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Зі змісту згаданої постанови Верховного Суду вбачається, що позовні вимоги в частині стягнення процентів не можуть бути задоволенні судом, якщо буде встановлено (шляхом доведення обставин), що боржник (позичальник) має право на пільги згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а без встановлення наявності у позичальника пільг є всі підстави для стягнення процентів.

ОСОБА_1 , на підтвердження обставин поширення на неї положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як військовослужбовця, надала довідку про перебування на військовій службі за контрактом з вересня 2015 року по теперішній час та ряд витягів з наказів про продовження терміну відпустки по догляду за дитиною, відтак має статус військовослужбовця Збройних Сил України(а.с. 108-115).

Судом встановлено, що як на момент укладення кредитного договору № 0634296052, так і станом на час ухвалення судом рішення, на відповідача поширювалась дія ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За таких обставин, з урахуванням установленого правового статусу відповідача та спеціальних гарантій, передбачених пунктом 15 частини третьої статті 14 зазначеного Закону, суд дійшов висновку, що відповідач звільняється від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом.

Щодо твердження представника позивача про ненадання доказів кредитору про наявність у відповідача пільг згідно із Законом України №2011-ХІІ, то вони не спростовують права відповідача, як військовослужбовця, на гарантоване законом надання їй відповідних пільг.

Таким чином, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість у розмірі 10089,98 грн, що становить тіло кредиту, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 173,41 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог (7,16 %).

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 25000,00 грн., слід приймати до уваги викладене нижче.

За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Положенням п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До суду на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано: договір про надання правової допомоги №03/07-24 від 03.07.2024 року (а.с. 45-46), заявку на надання юридичної допомоги № 61 від 03.11.2025 року (а.с. 49), витяг з акту №1 про надання юридичної допомоги (а.с. 50).

Згідно з п. 4.1., 4.5. договору про надання правової допомоги, вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору. Сума, визначена в Акті про надання юридичної допомоги, є гонораром адвокатського об`єднання за надання юридичної допомоги та поверненню не підлягає.

Відповідно до Заявки на надання юридичної допомоги № 61, адвокатським об`єднанням було надано наступну юридичну допомогу: надання усної консультації з вивченням документів тривалістю 2 год. вартістю 4000,00 грн., підготовка пропозицій тривалістю 3 год. вартістю 6000,00 грн., складання позовної заяви тривалістю 5 год. вартістю 15000,00 грн. Тобто, загальна вартість послуг склала 25000,00 грн.

Як зазначено ВС в постанові від 17.01.2022 року № 756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.

З огляду на викладене, надання представником позивача таких правничих послуг як усної консультації та підготовка пропозицій, не можуть включатися до витрат на правову допомогу, оскільки вони не підтвердженні належними доказами, тому суми в розмірі 4000,00 грн. та 6000,00 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року № 640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі № 420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення позивача, на користь якого такі витрати стягуються і не може становити для нього по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи категорію справи, обсяг виконаних робіт та наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони позивача, її публічним інтересом, співмірність даних витрат, які суд вважає завищеними, тому суд вважає такими, що підлягають до задоволенню витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. Однак, враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог (7,16%), суд вважає такими, що підлягають до задоволення витрати на правову допомогу у розмірі 429,60 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 204, 207, 512, 514, 526, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» заборгованості за договором №0634296052 від 15.05.2019 у розмірі 10089,98 грн. (десять тисяч вісімдесят дев`ять гривень 98 копійок).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» витрати на оплату судового збору у розмірі 173,41 грн. (сто сімдесят три гривні 41 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 429,60 грн. (чотириста двадцять дев`ять гривень 60 коп.).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс», код ЄРДПОУ 43577608, адреса місцезнаходження: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, прим. 369, оф. 1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 03.04.2026 року.

Суддя: