Рішення № 135388456, 03.04.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/209/26

Провадження № 2/147/339/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

з участю секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовної заяви покликаються на те, що 04.05.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №103035809 (надалі кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 3000 грн на умовах визначених цим договором. Договір укладено в електронній формі. Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній кредитним договором. Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і відсотки за користування кредитом у строк встановлений кредитним договором.

29.08.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло право грошової вимоги до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №103035809 від 04.05.2023.

Сума заборгованості відповідача становить 12570,00 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 3000,00грн, прострочена заборгованість за відсотками 9000,00 грн, прострочена заборгованість за комісією 570,00 грн.

Відповідач заборгованість не погашає, тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №103035809 від 04.05.2023 в сумі 12570,00 грн на користь ТОВ Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», а також стягнути понесені ними судові витрати зі сплати судового збору та витрат за надання правничої допомоги.

Ухвалою судді від 18 лютого 2026 року прийнято до свого провадження позов, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, 31.03.2026 представником позивача подано заяву, в якій просить розглядати справу у відсутність представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, 02.04.2026 подав до суду заяву, в якій зазначив, що позов визнає. Просить застосувати ст. 142 ЦПК України та стягнути з нього 50% судового збору. Щодо заявленої суми витрат на правничу допомогу зазначив, що вважає її завищеною, неспівмірною, тому просив зменшити її розмір. Крім того, просив на підставі ст.267 ЦПК України розстрочити суму боргу на 6 місяців у зв`язку з скрутним матеріальним становищем. Справу просив розглянути без його участі.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 04 травня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №103035809 (а.с. 11-16). Одночасно з укладенням договору позикодавцем було підписано паспорт споживчого кредиту. (а.с. 17). Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Також перед отриманням кредиту ОСОБА_1 було підписано Анкету-Заяву на кредит №103035809 від 04.05.2023 (а.с. 18-19).

Відповідно до п. 1.2, п.1.3 договору сума (загальний розмір ) кредиту становить 3000,00 грн. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 04.05.2023, і складається з пільгового та поточного періодів.

Відповідно до п.2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *70.

Розділом 6 договору передбачено порядок укладення договору та спосіб ідентифікації, верифікації позичальника. Зокрема, п.6.1 договору передбачено, що цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Факт укладення договору підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 18).

Факт отримання позичальником коштів за кредитним договором підтверджується платіжним дорученням №64108844 від 04.05.2023, в якому зазначено, що ОСОБА_1 перераховано 3000,00 грн. Призначення платежу: кошти згідно договору 103035809. (а.с. 19 на звороті).

На виконання вимог ухвали суду від 18.02.2026 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано суду наступну інформацію: на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , в банку емітовано картку № НОМЕР_3 . По даному рахунку за період 04.05.2023-09.05.2023 було зарахування коштів на суму 3000грн від 04.05.2023.

З відомості про щоденні нарахування та погашення наданого ТОВ «МІЛОАН» за кредитним договором 103035809 від 04.05.2023 та виписки з особового рахунку за кредитним договором 103035809 від 04.05.2023 у ОСОБА_1 станом на 05.01.2026 наявна заборгованість в розмірі 12570,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту 3000,00грн, прострочена заборгованість за комісіями 570,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками 9000,00 грн (а.с. 20,21).

Розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано. Натомість він позов визнав.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині другій статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором у договорі засвідчив, що погоджується з усіма без виключення умовами оферти, на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов позики та в подальшому прийняв надані кредитодавцем грошові кошти.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Спірний договір про споживчий кредит №103035809 від 04.05.2023 підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

29.08.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т, згідно з умовами якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав фінансування в сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. (а.с. 21 на звороті - 30).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №104-МЛ/Т від 29.08.2023 позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №103035809 від 04.052023 в загальному розмірі 12570,00 грн, з яких: 3000,00 грн заборгованість за тілом та 9000,00 грн заборгованість за відсотками, 570,00 грн комісія (а.с. 31).

29.12.2025 на адресу відповідача ОСОБА_1 позивачем було направлено досудову вимогу, в якій вказано про зміну кредитора та необхідність сплати боргу за кредитним договором №103035809 від 04.05.2023 в розмірі 12570,00 грн (а.с. 31 на звороті).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням ст. 611 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Цивільно - правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч.1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в повному обсязі не повернуті, приймаючи до уваги визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Зважаючи на викладене, визнання позову відповідачем, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором в сумі 12570,00 грн.

Водночас, відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву з проханням про розстрочку виконання судового рішення у зв`язку з об`єктивними обставинами важким матеріальним становищем, перебуванням на утриманні трьох дітей.

Згідно з ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Підстави для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду визначені ст. 435 ЦПК України.

Згідно з ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

В якості доказів неможливості сплати боргу та підтвердження поданої заяви про розстрочку відповідачем надано суду: свідоцтва про народження дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в яких батьком зазначений ОСОБА_1 ; копію посвідчення НОМЕР_4 багатодітної сім`ї, копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 23.09.2012, форму ОК-7 Пенсійного фонду України, з якої вбачається, що страховий стаж ОСОБА_1 наявний за період з 2002 по 2021 роки та відповідно підтверджень про отримання доходу за 2025-2026 роки немає. З виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 наданої ТОВ «Ощадбанк» вбачається, що протягом 2025-2026 років на рахунок надходили кошти субсидії/пільги, інших доходів не зазначено.

Суд, беручи до уваги важке матеріальне становище відповідача, перебування на його утриманні неповнолітніх дітей, що унеможливлює одноразову сплату всієї суми заборгованості, а також дотримання принципів справедливості, розумності та пропорційності, вважає за можливе застосувати положення ст. 267 ЦПК України, що передбачає право суду встановити порядок і спосіб виконання рішення.

З урахуванням викладеного, суд вважає доцільним задовольнити заяву відповідача про розстрочку виконання судового рішення строком на 6 місяців.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат за надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Частиною першою статті 142 ЦПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма закріплена у ч.3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з платіжною інструкцією №3839 від 19.01.2026 позивачем при зверненні до суду з позовом, який сформовано та подано через систему «Електронний суд», сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн (а.с. 7).

З огляду на викладене, необхідно повернути на користь позивача з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 1331,20 грн, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в особі директора Ломідзе Д.В. та адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. укладено договір про надання правової(правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025.

Свою діяльність адвокат Усенко М.І. здійснює на підставі ордеру від 20.10.2025.

До договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 надано детальний опис наданих послуг до акту №Д/13402 від 05.01.2026 за договором про надання правової допомоги №0107 від 01 липня 2025 року та акт №Д/13402 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 05.01.2026.

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, суд дійшов висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» необхідно стягнути 2000 грн судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 142, 247, 258, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_6 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») за договором про споживчий кредит №103035809 від 04.05.2023 в розмірі 12570,00 грн (дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_6 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.) та 2000 грн (дві тисячі гривень) на оплату професійної правничої допомоги.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 35234236) 50 відсотків судового збору сплаченого за платіжною інструкцією №3839 від 19.01.2026, що становить 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.).

Розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості за договором про споживчий кредит №103035809 від 04.05.2023 в розмірі 12570,00 грн (дванадцять тисяч п`ятсот сімдесят гривень 00 коп.) строком на 6 місяців: зобов`язавши сплати ОСОБА_1 рівними частинами: 2095,00 (дві тисячі дев`яносто п`ять гривень 00 коп.) кожен місяць, з дня набрання рішенням законної сили.

Роз`яснити сторонам, що у разі невиконання відповідачем умов розстрочки, стягувач має право звернутися до виконавчої служби за примусовим виконанням рішення у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне ім`я сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, адреса місця знаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 03 квітня 2026 року.

Суддя А.М.Мудрак