Рішення № 135388255, 30.03.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/229/26

провадження № 2/136/112/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді КривенкоД.Т.

за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», через свого представника, звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

07.10.2023 між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №103613962 (надалі Договір) в електронній формі, за умовами якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит у розмірі 10454,25 грн, а та, у свою чергу, зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію. На підставі договору відступлення прав вимоги №105- МЛ/Т від 28.02.2024 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату право вимоги до відповідача за кредитним договором №103613962 від 07.10.2023. Відповідач не виконала свої обов`язки за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 10454,25 грн., яка складається з: заборгованості за сумою кредиту становить 3000, 00 грн., 6884, 25 грн. заборгованість за сумою відсотків становить 6884, 25 грн., заборгованість за комісією за видачу кредиту становить 570 грн., а також сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8000,00 грн.

Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 26.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву, витребувано докази від АТ КБ «ПриватБанк».

Сторони не заперечували проти розгляду справи в спрощеному провадженні.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подала.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

07.10.2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит №103613962, за умовами якого Товариство зобов`язується надати відповідачу грошові кошти в кредит у загальній сумі 3000 грн., строком на 105 днів.

1.3. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 07.10.2023 р. (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.

1.3.1. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 22.10.2023р.(рекомендована дата платежу).

1.3.2. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 20.01.2024.

1.4. Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 22.10.2023 р. (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 20.01. 2024 р. (останнього дня строку кредитування).

Комісія за надання кредиту: 570 грн., яка нараховується за ставкою 19.00% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом пільгового періоду: 1125,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору).

Проценти за користування кредитом поточного періоду: 9450,00 грн., які нараховуються за ставкою 3,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.3договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п.2.1 договору).

Перерахування кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 73977883 від 07.10.2023 р., що і підтверджується витребуваною інформацією із АТ КБ «ПриватБанк», де зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 в Банку імітовано карту № НОМЕР_2 (IBAN: НОМЕР_3 ), на яку здійснено переказ коштів, на суму 3000 грн. від 07.10.2023.

За такого, суд приходить до висновку, що перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 за вищевказаним договором є доведеним.

28.02.2024 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т, згідно змісту якого (з урахуванням витягу реєстру боржників) ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №103613962 від 07.10.2023.

Суду наданий витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог, відповідно до якого ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №103613962 на суму 10454, 25 грн., з яких: 3000 грн. залишок по тілу кредиту; 6884,25 грн. залишок по відсотках; 570 грн.залишок по комісії.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконувала, оскільки не надала своєчасно ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним зобов`язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ст. ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд вважає, що позивачем доведено на підставі наданих належних доказів, що відповідачу були надані кредитні кошти, однак ОСОБА_1 допустила неналежне виконання своїх обов`язків, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість у розмірі 10454,25 грн.

Враховуючи те, що відповідачем не спростовано розмір боргу і не доведено його відсутність або його повне погашення, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №103613962 від 07.10.2023 становить 3000 грн.; залишок по тілу кредиту; 6884,25 грн. залишок по відсотках; 570 грн.залишок по комісії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 662,40 грн.

Вирішуючи питання витрат, що пов`язані з правничою допомогою, судом встановлено, що позивач просив суд стягнути на його користь витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8000,00 грн., з посиланням на договір №01-07 про надання правової допомоги від 01.07.2025 між ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та АО «Апологет», актом №Д/14619 детальним описом наданих послуг до акту №Д/14619 від 05.01.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано копії: договір про надання правової допомоги від 01.07.2025, відповідно до умов якого п. 2.3 вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу скаладає: 8000, 00 грн. без ПДВ.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат судом встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8000, 00 грн. включають послуги: усна консультація Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 0 год. 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год. 00 хв.; погодження правової позиції Клієнта у справі 0 год. 30 хв.; складення позовної заяви з урахування правової позиції Клієнта 3 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені Клієнта 1 шт. Усього год.: 6 год. 30 хв.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не тільки доведений, а й документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8000 грн. є завищеними, та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшення їх розміру до 3 000 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 19, 23, 7680, 141, 258259, 263265, 268, 273279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №103613962 від 07.10.2023 року в загальному розмірі 10454 (десять тисяч чотириста п`ятдесят чотири тисячі) грн. 25 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістдесят шістсот дві) грн. 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_4 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Суддя Дмитро КРИВЕНКО