Ухвала суду № 135386660, 02.04.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/940/26

Провадження №: 1-кп/336/895/2026

02.04.26

У Х В А Л А

Іменем України

02 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Шеввченківського районного суду м.Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024255350000158 від 18.04.2024, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 199, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України;

ОСОБА_5 , ОСОБА_16 за ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 199, ч. 2 ст. 255, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України;

ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 199, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя під головуванням судді ОСОБА_1 знаходиться зазначене кримінальне провадження.

13.03.2026 до суду надійшли клопотання прокурора про продовження дії запобіжних заходів обвинуваченим, які до них були застосовані раніше, які мотивовані тим, що ризики, які існували не зникли і продовжують існувати.

Відповідно до поданого клопотання ОСОБА_5 ч обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжких, вчинених злочинною організацією.

16.06.2025 відносно ОСОБА_5 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. В подальшому строк запобіжного заходу неодноразово продовжувався слідчим суддею иа під час підготовчого судового засідваня і наразі спливає.

При цьому, при застосуванні та продовженні вказаного запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 судом враховувались обставини, що дають підстави підозрювати останнього у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, з посиланням на матеріали, що підтверджують ці обставини.

Крім того, під час проведення досудового розслідування отримані й інші матеріали, що дають підстави обвинувати ОСОБА_5 та інших учасників злочинної організації в інкримінованих кримінальних правопорушеннях.

Відповідно до поданого клопотання ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, в тому числі особливо тяжких, вчинених злочинною організацією.

16.06.2025 відносно ОСОБА_10 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

12.08.2025 слідчим суддею обраний запобіжний захід був продовжений до 16.09.2025.

11.09.2025 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва застосовано до ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, із полкладенням на нього певних процесуальних обов`язків. В подальшому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту продовжувався, в тому числі на підготовчому судовому засідання і наразі спливає 09.04.2026.

При цьому, при застосуванні, продовженні та зміні вказаних запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_10 судом враховувались обставини, що дають підстави підозрювати останнього у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, з посиланням на матеріали, що підтверджують ці обставини.

Обвинувачений ОСОБА_5 проти продовження йому дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував. Зазначив, що тривалий час утримується під вартою, його вина є не доведеною, ризиким нічим не підтверджені. В нього є постійне місце проживання, родина, неповнолітні діти та батьки похилого віку. Також підтримав позицію захисника та ОСОБА_4 .

Обвинувачений ОСОБА_10 проти продовження йому дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту заперечував. Зазначив, що на теперішній час будь-які ризики відсутні і в клопотанні зазначені формально, він тривалий час перебуває під цілодобовим домашнім арештом, не може працювати і допомагати своїй родині. Його дружина є інвалідом з дитинства. Жодних процесуальних порушень не допускав..

Інші присутні обвинувачені та захисники підтримали сторону захисту.

Захисник ОСОБА_13 стосовно продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 заперечував, вважав клопотання прокурора необгрунтованим і не підтвердженим жодними доказами, ризики вважав не доведеними. Зазначив, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_5 причетний лише до одного епізоду злочинів. В кього є родина, неповнолітні діти та батьки похилого віку, постійне місце проживання. Зазначив, що ОСОБА_5 отримав травму в слідчому ізоляторі і потребує належного лікування, якого йому не надають. Просив пом`якшити запобіжний захід або визначити альтернативу у вигляді застави.

Захисник ОСОБА_14 стосовно продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_10 зазначила, що обвинувачений дисциплінований, жодного судового засідання не пропустив. Разом з тим має дружину інваліда та малолітню дитину, яким не може надавати допомогу бо не може працювати. Зазначила, що 2 епізоди злочинів, які інкримінують ОСОБА_10 виділені з іншого провадження, де останній перебуває в іншій групі і взагалі немає запобіжного заходу. Просила змінити запобіжний захід на домашній арешт в певний час доби.

Розглянувши клопотання прокурора, вислухавши думку учасників судового провадження, враховуючи, що обвинувачені, стосовно яких подані клопотання та їх захисники приймали участь в судовому засіданні, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є, зокрема, домашній арешт та тримання під вартою відповідно.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, переліченим у вказаній статті.

Відповідно до ч .ч. 1, 2 ст. 181 КПК домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

В силу ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК.

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_5 та ОСОБА_10 обвинувачуються у вчиненні ряду кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, в тому числі особливо тяжких, зокрема за ч. 3 ст. 199 КК України, яка передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Виходячи із змісту ч. ч. 3-5 ст. 199 КПК України при продовженні строку дії запобіжного заходу мають бути встановлені достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

Як вбачається із змісту обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва при обранні запобіжних заходів відносно обвинувачених та продовження їх дії визнано доведеними наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

З огляду на стадію кримінального провадження, суд не може давати власну оцінку обґрунтованості підозри чи вагомості доказів, а тому, оцінуючи клопотання захисника та прокурора, бере лише до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку судом, встановленим законом (слідчим суддею на стадії досудового розслідування) були зроблені відповідні висновки щодо наявності обґрунтованої підозри та вагомості доказів, достатніх для обрання запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.

Отже, на стадії судового розгляду підлягає встановленню існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого та можливість запобігання ризикам у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з ст. 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення обвинуваченими конкретних дій, доведеність їх винуватості, у тому числі правильність кваліфікації їхніх дій, оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії підготовчого судового засідання.

Разом з тим, суд вважає, що на теперішній час рівень раніше встановлених ризиків зменшився. Судом взято до уваги, що досудове розслідування завершено, докази у справі зібрані і обвинувальний акт переданий на розгляд суду. Обвинувачені тривалий час перебувають під вартою, а також під цілодобовим домашнім арештом. Судом також взято до уваги наявність постійного місця проживання та родини в обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , а також враховано їхню роль у вчиненні інкримінованих кримінальтних правопорушень. Все зазначене у своїй сукупності зменшує рівень ризиків їх неналежної процесуальної поведінки. Доказів про вчинення конкретних дій, які свідчать про неналежну процесуальну поведінку обвинувачених, суду не надо. Разом з тим, ризики в цілому не зникли і продовжують існувати. В тому числі суттєвим фактором, який впливає на існування ризиків, є тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим.

Суд вкотре зазначає, що до моменту дослідження доказів у справі, в нього відсутні об`єктивні можливості оцінити докази щодо правильності кваліфікації їх дій, наявності складу злочину в діях обвинувачених, доведеності їхньої вини, ступеню участі кожного обвинуваченого.

Суд також зазначає, що суворість можливого покарання не може бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року, суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, у справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Наявність у підозрюваного місця проживання, не виключає можливість застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не засвідчують відсутність наміру переховування від слідства та суду.

Як зазначає Європейський Суд з прав людини, у кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечувати не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993.

Фактичні обставини інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

При цьому, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд, з метою забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, у зв`язку з тим що під час розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які зменшились, прийшов до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на певний час доби.

Суд вважає, що такий запобіжний захід на теперішній час буде співмірним з існуючими ризиками, та особою ОСОБА_10 , враховуючи його сімейний стан та тривалий час перебування під цілодобовим домашнім арештом. Судом також взято до уваги, що ОСОБА_10 жодного разу не пропустив судові засідання в цій справі, що вказує на його сумлінність у дотриманні належної процесуальної поведінки. Тому суд вважає, що домашній арешт на певний час доби може забезпечити виконання ОСОБА_10 процесуальних обов`язків та унеможливить продовження вчинення злочинів.

Враховуючи мету застосування запобіжних заходів, суд доходить висновку про зменшення на даний час ризиків неналежної процесулаьної поведінки обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , тому вважає за можливе продовжити обвинуваченим ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із встановленням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, а обвинуваченому ОСОБА_10 обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби.

Керуючись ст. ст. 181, 182, 183, 194, 196, 197, 314 - 316, 369 - 372, 376 КПК України,

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 01 червня 2026 року включно.

Утримувати обвинуваченого ОСОБА_5 в умовах ДУ "Запорізький слідчий ізолятор".

Одночасно встановити заставу як альтернативний запобіжний захід у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 332 800 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_5 або будь-яка особа мають право у будь-який момент внести заставу у вказаному розмірі на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області: Отримувач коштів: ТУ ДСА України в Запорізькій області; Рахунок отримувача: UA378201720355249002000001205, Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26316700; Код банку отримувача (МФО): 820172, призначення платежу застава за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінальне провадження №12024255350000158 від 18.04.2024.

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, на строк два місяці, а саме:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- не відлучатися із місця свого постійного проживання без дозволу суду.

Уповноваженій службовій особі місця ув`язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує її внесення, негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , роз`яснивши обвинуваченому чи іншому заставодавцю обов`язки, що покладаються у зв`язку з застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки його невиконання, як передбачено абз. 2 ч. 3 ст. 182 КПК України.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_10 задовольнити частково.

Обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби відносно обвинуваченого ОСОБА_10 строком на два місяці, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 20 години 00 хвилин до 08 години 00 хвилин наступного дня строком по 01 червня 2026 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_10 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою суду;

- не відлучатися із населеного пункту де він проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- залишити на зберіганні у відповідних органів державної влади його паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_10 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органів Національної поліції України з метою контролю за їх поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом у якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвалу направити для виконання органу Національної поліції України за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_10 та до ДУ "Запорізький слідчий ізолятор".

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Дата виготовлення та проголошення повного тексту ухвали 03.04.2026 о 14-00 годині.

Суддя ОСОБА_1