Рішення № 135382356, 03.04.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/524/25

Провадження № 2/505/1227/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Подільськ в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи

До Котовського міськрайонного суду Одеської області 10.02.2025 надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 12.11.2020 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем укладений Кредитний договір № 26208000479157, згідно з умовами якого відповідач отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитом.

Згідно з договором факторингу № 28/03/24 від 28.03.2024, укладеним між АТ «Банк Кредит Дніпро» та позивачем, АТ «Банк Кредит Дніпро» відступив позивачу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 26208000479157 від 12.11.2020.

Заборгованість відповідача за кредитним договором № 26208000479157 від 12.11.2020 складає 13 902,30 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6657,30 грн, заборгованість за процентами - 0 грн, заборгованість за комісією - 7245 грн.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

25.04.2025 року набрав чинності Закон № 4273-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів", відповідно до якого Котовський міськрайонний суд Одеської області перейменовано на Подільський міськрайонний суд Одеської області.

Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.

У визначену дату та час судового засідання відповідач у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання була належним чином повідомлена.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 03.04.2026 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підстав наявних у ній доказів.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 12.11.2020 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем укладений Кредитний договір № 26208000479157, згідно з умовами якого відповідач отримала кредитні кошти у тимчасове платне користування на споживчі потреби.

АТ «Банк Кредит Дніпро» умови договору виконав, надавши відповідачу кредитні кошти у тимчасове платне користування на споживчі потреби, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача АТ «Банк Кредит Дніпро» за період з 12.11.2020 до 27.03.2024.

Відповідач зі свого боку не виконав умов Кредитного договору, у зв`язку із чим у неї виникла заборгованість.

28.03.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу №28/03/24, відповідно до якого АТ «Банк Кредит Дніпро» відступив позивачу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 26208000479157 від 12.11.2020.

Відповідно до платіжної інструкції до вказаного договору № 6041 від 28.03.2024 про переказ 10 200 233,00 грн (платник ТОВ «Цикл фінанс» надавач послуг АТ «Сенс банк», отримувач АТ «Банк кредит Дніпро» , акту приймання-передачі прав вимоги до вказаного договору від 28.03.2024 та витягу з реєстру боржників до вказаного договору, АТ «Банк Кредит Дніпро» відступив позивачу право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 26208000479157 від 12.11.2020 в сумі 13 902,30 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 26208000479157 від 12.11.2020, виконаним АТ «Банк Кредит Дніпро», станом на 27.03.2024 заборгованість відповідача складає 13 902,30 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6657,30 грн, заборгованість за процентами - 0 грн, заборгованість за комісією - 7245 грн.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Цикл фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1054 ЦК України також передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що «згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо можливість стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування передбачено умовами кредитного договору, який укладено між сторонами, то є правильним і обґрунтованим висновок суду про наявність підстав для стягнення процентів (плати за користування кредитом) після закінчення строку кредитування (постанова Верховного Суду від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20).

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц).

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.

Щодо стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту)

Розглядаючи справу на підставі наданих позивачем доказів та стандарту доказування більшої переконливості (більшої вірогідності), суд вважає доведеним, що між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем був укладений кредитний договір № 26208000479157 від 12.11.2020.

Право грошової вимоги до відповідача виникло у кредитора згідно вищезазначеного договору факторингу.

Суд зазначає, що наданими позивачем доказами підтверджено факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання ним обов`язку щодо їх повернення. Відтак вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 657,30 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і підлягає задоволенню.

Щодо стягнення комісії

Відповідно до змісту позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за комісією у розмірі 7 245 грн, посилаючись на умови кредитного договору та розрахунок заборгованості . Водночас, у позовній заяві позивач обмежився лише загальним зазначенням про наявність такої заборгованості без обґрунтування підстав нарахування зазначеної комісії, без посилання на пункти договору чи інших документів, без зазначення ставки та порядку розрахунку комісії, періоду її застосування, позивач не зазначив, за надання яких саме послуг вона стягується.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» та правових висновків Верховного Суду, комісії та інші платежі за кредитним договором можуть підлягати стягненню лише за умови, якщо вони встановлені за визначені послуги, які фактично надаються споживачу, якщо їх перелік є визначеним, а також доведено факт їх надання та погодження із позичальником.

Разом з тим, надані позивачем матеріали не містять належних та допустимих доказів того, що встановлена договором комісія є платою саме за окремі, визначені фінансові чи супутні послуги, що такі послуги дійсно надавалися відповідачу протягом усього періоду нарахування комісії.

У позові позивач не зазначив, які саме дії кредитодавця (чи нового кредитора) становлять послугу, за яку стягується відповідна комісія, а також не надано жодних розрахунків чи первинних документів, які б підтверджували обсяг, періодичність та вартість таких послуг.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність нарахування комісії, не доведено обставину надання послуг, за які така комісія нараховується.

Враховуючи викладене, а також положення Закону України «Про споживче кредитування» щодо недопустимості встановлення платежів за дії, які не є послугою у розумінні цього Закону, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 7 245 грн, за встановлених обставин суд визнає умову договору щодо стягнення комісії нікчемною.

У зв`язку з цим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт укладення між АТ «Банк Кредит Дніпро» та відповідачем кредитного договору від 12.11.2020 № 26208000479157, надання відповідачу кредитних коштів, а також невиконання ним зобов`язань щодо їх повернення, унаслідок чого утворилась заборгованість.

Крім того, матеріалами справи підтверджено перехід до позивача права грошової вимоги до відповідача на підставі договору факторингу від 28.03.2024. За таких обставин суд доходить висновку, що право позивача порушено, а заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах доведеного розміру заборгованості в сумі 6 657,30 грн, що є заборгованістю за основним зобов`язанням (тілом кредиту).

Разом з тим, у задоволенні позову в частині стягнення комісії слід відмовити, оскільки позивачем не доведено фактичне надання відповідачу будь-яких окремих послуг, за які встановлено таку плату.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати зі сплати судового збору

При поданні позовної заяви до суду ТОВ "Цикл фінанс" сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією АТ "Сенс банк" № 9180 від 29.01.2025.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно сумі задоволених позовних вимог - 1 160 грн (2 422,40 грн х (6 657,30 грн / 13 902,30 грн).

Витрати на професійну правничу допомогу

Разом із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на правову допомогу у загальному розмірі 6 000 грн.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1,2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15.06.2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат в розмірі 6 000 грн, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, позивачем надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Дорошенко М.А., ордер на надання правничої допомоги № 1802243 від 27.01.2025, платіжну інструкцію АТ «Сенс банк» № 8549 від 27.01.2025 про сплату послуг адвоката на суму 6 000 грн, договір № 43453613 від 02.01.2025 про надання правничої допомоги згідно акту № 26208000479157, укладеними між позивачем та адвокатом Дорошенко М.А., остання зобов`язалась надавати позивачу правову допомогу.

Відповідно до акту про підтвердження факту надання правничої допомоги від 27.01.2025 детального опису робіт від 27.01.2025 зазначено наступні види робіт: правовий аналіз обставин спірних правовідносин 1,5 години вартістю 2 250 грн, складання позовної заяви 3 години - 3 000 грн, формування додатків до позовної заяви 1 година - 750 грн.

Відтак, адвокатом витрачено 5 годин 30 хвилин часу під час надання професійної правничої допомоги позивачу.

Аналізуючи подані представником позивача документи про сплату витрат на правничу допомогу в частині обґрунтованості розміру, заявленого до сплати, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Відтак, позивач повинен підтвердити, що витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Оцінюючи предмет позову у цій справі суд доходить висновку, що наразі існує усталена судова практика щодо стягнення факторами кредиторської заборгованості за договорами споживчого кредиту, розгляд справи відбувся без участі у судовому засіданні представника позивача, справа не є складною.

Ураховуючи викладене та беручи до уваги обсяг наданих послуг представником, їх складність, наявність усталеної судової практики зі спірного питання, суд уважає, що стягнення з відповідача суми в розмірі 4 500 грн буде пропорційним обсягу та складності наданих послуг, достатнім для відшкодування понесених витрат на правничу допомогу та відповідатиме критеріям розумності та справедливості. Водночас, зазначена сума відшкодування не буде нести надмірний тягар для відповідача у порівнянні із сумою заборгованості за кредитним договором, що підлягає до стягнення.

З врахуванням того, що позовні вимоги позивача задоволено частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі пропорційному сумі задоволених вимог - 2 154,88 грн (4 500 грн х (6 657,30 грн / 13 902,30 грн).

Загальний розмір судових витрат який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 3 314,88 грн (1 160 грн + 2 154,88 грн).

Керуючись ст. 2, 12, 13, 49, 76, 81, 120, 123, 126, 127, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 278, 280-282 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» до ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» заборгованість за кредитним договором № 26208000479157 від 12.11.2020, укладеним між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 , у сумі 6 657 (шість тисяч шістсот п`ятдесят сім) гривень 30 копійок, яка є заборгованістю за основним зобов`язанням (тілом кредиту).

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс» судові витрати в сумі 3 314 (три тисячі триста чотирнадцять) гривень 88 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 03.04.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл фінанс», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43453613, місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, +380993369868

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ