Ухвала суду № 135372792, 31.03.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 31.03.2026

Справа № 0814/13458/2012

Провадження № 4-с/334/8/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Бредіхіна Ю.Ю., за участю секретаря Іванової А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу на бездіяльність державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

установив:

адвокат Овсієнко А.В. звернулась до суду в інтересах ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні відкритому з примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2013 року у справі № 0814/13458/2012, яким задоволено позов АТ «МетаБанк» до ОСОБА_1 та стягнуто з неї на користь АТ «МетаБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1192902,25 грн., а також понесені судові витрати: на оплату судового збору 1708,50 грн. та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 250,00 грн.. В межах виконавчого провадження на усе майно ОСОБА_1 накладений арешт.

03.02.2016 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 49822253. 29.07.2022 року головним державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Святченко Є.В. винесено постанову про арешт коштів боржника. Цією постановою накладений арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржникові. 29.07.2022 року головним державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Святченко Є.В. на підставі пункту 7 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

З 18.04.2023 року вищезазначене виконавче провадження знаходилось на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А., виконавче провадження № 71600677. 23.07.2025 року зазначене виконавче провадження закінчене на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» повне фактичне виконання рішення. Також, скаржником ОСОБА_1 сплачена в повному обсязі основна винагорода приватного виконавця.

У зв`язку із викладеними обставинами просила суд визнати рішення в.о. начальника Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гайдаш Ольги щодо не зняття арешту з коштів ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного на підставі постанови про арешт коштів боржника, номер 49822253, виданої 29.07.2022 року головним Державним виконавцем Вознесенівського ВДВС у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Дніпро) Святченко Євгенією Вікторівною неправомірними та зобов`язати посадових осіб Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржникові ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений на підставі постанови про арешт коштів боржника, номер 49822253, виданої 29.07.2022 року головним Державним виконавцем Вознесенівського ВДВС у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління МЮ (м. Дніпро) Святченко Євгенією Вікторівною.

Лівобережний відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції заперечив проти задоволення скарги, вказавши на те, що боржником не сплачено виконавчий збір на користь державного бюджету у розмірі 84848,66 грн., а стягнута сума основної винагороди приватного виконавця у розмірі 90535,10 грн. не є підставою для скасування арештів накладених при здійсненні примусового виконання виконавчого провадження ВП 49822253.

Оцінивши подані докази, суд дійшов до таких висновків.

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 18.12.2013 року у справі № 0814/13458/2012 задоволено позов АТ «МетаБанк» до ОСОБА_1 та стягнуто з неї на користь АТ «МетаБанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1192902,25 грн., а також понесені судові витрати: на оплату судового збору 1708,50 грн. та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 250,00 грн. Видано виконавчий лист.

03.02.2016 року державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ відкрито виконавче провадження № 49822253.

18.12.2019 року державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області винесено постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь відділу державної виконавчої служби виконавчого збору у розмірі 85 329,24 грн.

29.07.2022 року головним державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Святченко Є.В. винесено постанову про арешт коштів боржника.

29.07.2022 року головним державним виконавцем Вознесенівського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Святченко Є.В. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, тобто у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Стягувач АТ «МетаБанк» звернувся із виконавчим листом до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А., якою відкрито виконавче провадження №71600677, з примусового виконання рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 18.12.2013 року у справі № 0814/13458/2012.

23.07.2025 року виконавче провадження №71600677 закінчене на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення.

Відповідно до приписів ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Конституцією України визначено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, і суди не тільки здійснюють правосуддя, а й контролюють виконання судових рішень.

Статтею 448 ЦПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судовий контроль за виконанням судових рішень передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця. Скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбачених положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у ч. 4 ст. 74 Закону «Про виконавче провадження».

Крім того, виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень невід`ємна частина судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь-якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

У даній справі судом встановлено, що борг ОСОБА_1 погашено у виконавчому провадженні №71600677, а не у виконавчому проваджені №49822253.

Частиною третьою статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Доказів відкриття окремого виконавчого провадження з примусового стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, у порядку визначеному ч. 3 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», після винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу суду не надано.

Законодавець чітко і в імперативному порядку визначив порядок стягнення виконавчого збору у випадку настання обставин за яких державний виконавець дійшов висновку про неможливість виконання виконавчого документа. Таких дій державним виконавцем вчинено не було.

Отже, мета арешту майна боржника відпала і таке обтяження більше не переслідує легітимну мету.

Відповідно до приписів статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Будь-яке обтяження права власності має переслідувати певну законну мету, бути співмірним та не перевищувати меж права вільного здійснення права власності людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що існуючі обтяження майна скаржника переслідують законну мету та на час розгляду цієї справи охороняють чиїсь законні інтереси (відсутнє виконавче провадження щодо стягнення виконавчого збору). Враховуючи те, що на примусовому виконанні у виконавчій службі відсутнє виконавче провадження за яким боржником є ОСОБА_1 , суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог в цій частині.

Щодо визнання бездіяльності начальника Лівобережного ВДВС у місті Запоріжжі протиправною, то суд вважає за необхідне вказати на те, що таке визнання можливе за умови, якщо обов`язок вчинити певну дію прямо визначений законом.

У даному випадку суд дійшов висновку про те, що тривале існування обтяження майна боржника стало наслідком не дій чи бездіяльності посадових осіб виконавчої служби, а є наслідком недосконалості законодавчого регулювання такої процедури, відтак підстав для визнання бездіяльності протиправною немає.

Керуючись статями 260, 447-453 ЦПК України, суд

ухвалив:

скаргу на бездіяльність державного виконавця Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити частково.

Зобов`язати посадових осіб Лівобережного відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт, накладенийй на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржникові ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений на підставі постанови про арешт коштів боржника, номер 49822253, виданої 29.07.2022 року головним Державним виконавцем Вознесенівського ВДВС у місті Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Святченко Євгенією Вікторівною.

В задоволені решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін