Рішення № 135365428, 02.04.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2026 р. справа № 300/1067/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Томай Катерина Олександрівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Томай Катерина Олександрівна, звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 до 01.07.2025 отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Надалі, 01.12.2025 вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області через систему вебпортал ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком. При цьому, вебпортал технічно не надав можливості позивачу подати заяву про призначення пенсії за віком у зв`язку із наявністю «активної» (хоч і припиненої у виплаті) електронної пенсійної справи, тому ОСОБА_1 у заяві зазначено «у зв`язку із набуттям стажу для повної пенсії». Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.12.2025 №926160827440 їй відмовлено у задоволенні заяви, оскільки позивач на дату звернення не є отримувачем пенсійних виплат. Згідно зі ст.10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» якщо особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), то їй призначається один з цих видів пенсії за її вибором. Тобто, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено такі пенсійні виплати, як пенсію за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та врегульовано переведення між цими видами пенсії. Оскільки, позивачу припинено виплату пенсії по інвалідності, то при розгляді документів та заяви про призначення їй пенсії по віку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно відмовлено в призначенні пенсії, незважаючи на наявність у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу. Тому, оскаржене рішення є протиправним, а Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області слід зобов`язати призначити та виплатити позивачу пенсію за віком з 01.12.2025.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. Зазначив, що згідно з поданими документами страховий стаж ОСОБА_1 становить 41 рік 04 місяці 07 днів, що відповідає вимогам статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії за віком. Звернув увагу, що ОСОБА_1 подала заяву про призначення/перерахунок пенсії, в якій вказано вид пенсії «набуття стажу для повної пенсії» через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України. При цьому, вебпортал технічно не надав можливості позивачу подати заяву про призначення пенсії за віком у зв?язку з наявністю «активної» (хоч і припиненої у виплаті) електронної пенсійної справи. Тому, для вирішення питання ОСОБА_1 необхідно було скористатися розділом «Комунікації з ПФУ» обрати підрозділ «Звернення» та подати запит щодо закриття попередньої пенсійної справи або отримання роз?яснень з приводу переходу на пенсію за віком. Вказав, що пенсійна справа ОСОБА_1 залишається активною, оскільки, пунктом 3 статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі припинення виплати пенсії особі з інвалідністю у зв?язку з відновленням здоров?я або непроходженням без поважних причин оцінювання повсякденного функціонування, у випадку повторного визнання особи особою з інвалідністю виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з наступного дня встановлення інвалідності за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п?яти років. Оскільки, в пенсійній справі позивача відсутня належним чином подана заява про призначення пенсії за віком, то Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області правомірно прийнято рішення від 09.12.2025 №926160827440.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч.3 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Тому, при розгляді даної справи відповідь на відзив представника позивача суд не бере до уваги.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 01.12.2025 через систему вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії, при цьому у графі «вид пенсії» обрано «набуття стажу для повної пенсії» (а.с.10).

Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням від 09.12.2025 №926160827440 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні поданої заяви, оскільки на дату звернення позивач не є отримувачем пенсійних виплат.

У даному рішенні роз`яснено, що позивач має право звернутися із заявою про призначення пенсії за віком (а.с.9).

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача, звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що склалися в даній адміністративній справі, суд зазначає наступне.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (стаття 46 Конституції України).

Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (частина 1 статті 92 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 (надалі Закон №1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (надалі Закон №1058-IV) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Закон №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

За змістом ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника (ч.1 ст.9 Закону №1058-IV).

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором (ч.1 ст.10 Закону №1058-IV).

Умови призначення пенсії за віком врегульовані статтею 26 Закону №1058-IV.

Згідно зі ст. 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 44 цього Закону призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Суд зазначає, що позивач після досягнення 60 років через систему вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України 01.12.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії, при цьому у графі «вид пенсії» обрано «набуття стажу для повної пенсії».

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням від 09.12.2025 №926160827440 відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні поданої заяви, оскільки на дату звернення позивач не є отримувачем пенсійних виплат.

Проаналізувавши рішення від 09.12.2025 №926160827440, а також копії документів наявних у відповідача суд зазначає, що вік ОСОБА_1 становить більше необхідних 60 років, а страховий стаж позивача становить 41 рік 04 місяці 07 днів, що більше обов`язкових 32 років.

При цьому, суд зазначає, що через відсутність технічної можливості на вебпорталі ПФУ подати заяву про призначення пенсії за віком у зв?язку з наявністю «активної» електронної пенсійної справи, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді не призначення їй пенсії за віком, та як наслідок позбавлення її конституційного права на соціальний захист.

Суд також враховує, що відповідно до частини 2 статті 44 Закону №1058-ІV призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи встановлені у справі обставини та підхід до правового регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позивач досягнула необхідного віку та у неї наявний необхідний страховий стаж, а в матеріалах справи відсутнє повідомлення позивача про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку, що в свою чергу, дає їй право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Як наслідок, рішення від 09.12.2025 №926160827440, яке прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, підлягає до скасування.

Одночасно суд звертає увагу відповідача на те, що Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2024 року по справі №620/2027/23 сформував висновок, що доступ до соціальних прав є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.

Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За приписами частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у випадку, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії за віком визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом у спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим ст.45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.

Позивач звернулася, як раніше встановлено судом, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з заявою про призначення пенсії та необхідними документами 01.12.2025, відтак з цієї дати слід призначити їй пенсію за віком.

Згідно зі згаданою статтею Закону №1058-ІV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто.

Вимогами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У даній справі, органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, рішенням якого відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні поданої заяви.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності.

Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23).

Враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішення про відмову в призначенні пенсії від 09.12.2025 №926160827440, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає необхідним зобов`язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності щодо розгляду заяви позивача від 01.12.2025) призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.12.2025.

Оскільки ОСОБА_1 , за висновком суду має право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і при зверненні за призначенням пенсії виявила бажання отримувати її в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, то здійснення виплати призначеної позивачу пенсії слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Підсумовуючи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Томай К.О., до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії підлягає задоволенню.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право покласти судові витрати у справі повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.

Враховуючи приписи ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, як зі сторони, внаслідок неправильного рішення якої виник спір, на користь ОСОБА_1 1331,20 грн. сплаченого судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.12.2025 №926160827440 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, Майдан Свободи, Держпром, під.3, пов.2, м.Харків, Харківська область) призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 01.12.2025 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) проводити виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 01.12.2025.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, Майдан Свободи, Держпром, під.3, пов.2, м.Харків, Харківська область) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.