Вирок № 135357755, 02.04.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 607/15908/25

Провадження №1-кп/951/18/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025216060000091 від 26 червня 2025 рокупро обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Таурів Тернопільського району Тернопільської області, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, пенсіонера, не депутата, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі КК України),

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2025 року близько 16 год. 00 хв. у ОСОБА_4 , який перебував на території ферми, що в селі Таурів Тернопільського району Тернопільської області, виник протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .

Реалізовуючи свій протиправний умисел, 25 червня 2025 року близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_4 на території ферми, що в с. Таурів Тернопільського району Тернопільської області, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, у ході словесного конфлікту із ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, схопив своєю рукою за ліве плече ОСОБА_6 та штовхнув, внаслідок чого вона впала правою половиною тіла на землю, вдарившись головою. У подальшому, коли ОСОБА_6 підвелася із землі, ОСОБА_4 завдав один удар своєю долонею в ділянку її обличчя зліва та один удар своєю ногою по її лівому стегну. Надалі ОСОБА_4 знову схопив своєю рукою ліве плече ОСОБА_6 та штовхнув, внаслідок чого вона впала спиною на землю, і, коли знову підвелася, ОСОБА_4 завдав один удар своєю лівою ногою по її правому стегну і один удар своєю долонею в ділянку її обличчя зліва, також ОСОБА_4 схопив своєю рукою за праву кисть ОСОБА_6 і викрутив назовні.

Внаслідок умисних неправомірних дій ОСОБА_4 спричинив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_6 у вигляді синців обох стегон, що за ступенем тяжкості належать до легких (п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень МОЗ України).

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується y вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто в умисному легкому тілесному ушкодженні.

Прокурор у судовому засіданні вказав на доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.Також зазначив про обґрунтованість заявленої до відшкодування моральної шкоди. В судових дебатах прокурор просив призначити ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн.

Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні просила притягнути обвинуваченого до кримінальної відповідальності та задовольнити цивільний позов.

Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні просила визнати обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, цивільний позов задовольнити в повному обсязі. Крім того, врахувати, що кримінальне правопорушення вчинене щодо особи похилого віку, яка також є особою з інвалідністю. Також звернула увагу, що обвинувачений у вчиненому не розкаявся, не вибачився перед потерпілою.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, визнав повністю та підтвердив зазначені в обвинувальному акті обставини, пояснивши, що 25.06.2025 близько 16 год. 00 хв. він перебував на території ферми в с. Таурів Тернопільського району Тернопільської області, де в нього виник словесний конфлікт з ОСОБА_6 . Під час словесного конфлікту ОСОБА_4 штовхнув потерпілу та завдав їй декілька ударів, в тому числі двічі вдарив ногою по стегну. Обвинувачений цивільний позов не визнав.

Захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні звернув увагу на визнання обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та його щире каяття. Просив відмовити у задоволенні цивільного позову, а при призначенні покарання врахувати, що ОСОБА_4 є особою пенсійного віку.

Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України, його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за викладених в обвинувальному акті обставин в повному обсязі підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами:

- показаннями допитаної у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_6 , яка показала суду, що 25.06.2025 близько 15 год. 00 хв. вона перебувала на фермі в с. Таурів Тернопільського району Тернопільської області, де в неї з ОСОБА_4 виник словесний конфлікт. Під час конфлікту ОСОБА_4 схопив своєю рукою її за ліве плече та штовхнув, внаслідок чого вона впала на землю, вдарившись головою. У подальшому, коли ОСОБА_6 підвелася, ОСОБА_4 вдарив її в ліву сторону обличчя, також завдав ударів у стегно, викручував праву руку. Крім того, ОСОБА_6 вказала на заподіяння їй моральної шкоди даним кримінальним правопорушенням, оскільки протиправні дії обвинуваченого викликали в неї сильне хвилювання, порушили її сон, вона змушена була звернутися до невропатолога. Також зауважила, що обвинувачений не вибачився перед нею, не пропонував відшкодувати завдану шкоду.

Крім зазначених показань допитаних безпосередньо у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_6 , винуватість ОСОБА_4 у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 125 КК України в повному обсязі підтверджується сукупністю досліджених та проаналізованих судом письмових документів, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме:

- заявою ОСОБА_6 від 25.06.2025, у якій вона просить притягнути до відповідальності ОСОБА_4 за фактом нанесення їй 25.06.2025 близько 17 год. 00 хв. тілесних ушкоджень,

- висновком експерта №453 від 01.07.2025 за результатами проведення судово-медичної експертизи, призначеної на підставі постанови т.в.о. старшого дізнавача СД ВП №1 (м. Тернопіль) РУП ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 від 26.06.2025, з підсумкової частини якого вбачається, що на підставі судово-медичної експертизи ОСОБА_6 , 1963 року народження, приймаючи до уваги повідомлені обставини справи та у відповідності до запропонованих запитань, експерт підсумував наступне: 1.2. При судово-медичній експертизі у ОСОБА_6 виявлені синці обох стегон. Вид та морфологічні властивості виявлених у ОСОБА_6 ушкоджень свідчать про їх утворення від дії тупих предметів близько за 1-3 доби до її судово-медичного огляду, не виключено у вказаний в постанові термін події. 3. За ступенем тяжкості всі виявлені у ОСОБА_6 тілесні ушкодження належать до легких п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. 4. В постанові відсутні відомості щодо обставин травмування ОСОБА_6 . 5. Кількість, характер та розташування виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень свідчать про їх утворення від щонайменше 3-х травмуючих впливів,

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15.07.2025 з доданою до нього таблицею фотоілюстрацій, в ході якого потерпіла ОСОБА_6 за участю статиста на місці показала та відтворила обставини спричинення ОСОБА_4 15.06.2025 близько 16 год. 00 хв. на території ферми, що в с. Таурів Тернопільського району Тернопільської області їй тілесних ушкоджень.

Надаючи оцінку дослідженим в судовому засіданні письмовим доказам, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Суд також враховує, що зазначені письмові докази у даному кримінальному провадженні учасниками судового провадження не оспорюються і під сумнів не ставляться.

Таким чином, суд повно і всебічно розглянувши кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_4 , проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що фактичні обставини в кримінальному провадженні встановлені у спосіб, визначений кримінальним процесуальним законом, та винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, є доведеною та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Також суд звертає увагу, що обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до статті 66 КК України, в обвинувальному акті зазначено щире каяття.

Однак суд зауважує, що щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15.11.2021 у справі №199/6365/19.

Водночас поведінка обвинуваченого ОСОБА_4 під час судового розгляду не свідчить про справжність, щирість каяття, він не висловлював жалю з приводу вчиненого правопорушення та не засуджував свої неправомірні дії, тому в даному випадку суд не вбачає наявності щирого каяття, як обставини, яка пом`якшує покарання обвинуваченого.

У обвинувальному акті зазначено, що обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено. Відтак, ураховуючи приписи ст. 337 КПК України, суд позбавлений права самостійно встановлювати такі обставини, оскільки це спричинить погіршення становища особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, відсутність обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого.

Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 , йому слід призначити покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу.

Стосовно пред`явленого цивільного позову у даному кримінальному провадженні, суд дійшов таких висновків.

Представником потерпілої ОСОБА_6 адвокатом ОСОБА_7 у вказаному кримінальному провадженні, в порядку ч. 1 ст. 128 КПК України, до обвинуваченого ОСОБА_4 пред`явлено цивільний позов про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди в сумі 20000,00 гривень.

Позов обґрунтований тим, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , які мали місце 25.06.2025 та полягали у спричиненні ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, потерпілій було заподіяно моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких вона зазнала внаслідок нападу на неї, а також психологічному стресі, відчутті страху та загрози своєму здоров`ю, у зв`язку з чим вона була вимушена відновлювати свій стан здоров`я. З врахуванням викладеного та покликаючись на положення ч. 3 ст. 23, ст. 1167, ч. 1 ст. 1177 ЦК України, ч. 1 ст. 127, ч. 1 ст. 128 КПК України, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 №4 та практику Європейського суду з прав людини, просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 20000,00 гривень в рахунок відшкодування завданої кримінальними правопорушеннями моральної шкоди.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 цивільний позов не визнали з огляду на те, що зазначений у вказаному позові розмір моральної шкоди є суттєво завищеним, не відповідає вимогам розумності і справедливості та не підтверджений жодними доказами.

19.03.2026 ОСОБА_4 подав заперечення на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 . В обгрунтування заперечення покликався на те, що потерпілою не надано жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування моральної шкоди та її розміру. Відтак вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши позовну заяву представника потерпілого - адвоката ОСОБА_7 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 завданої кримінальним правопорушенням моральної шкоди у сумі 20000,00 гривень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вказаного позову частково, виходячи із наступного.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

У п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.12.2020 у справі №752/17832/14-ц, розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа "Науменко проти України").

Суд погоджується з доводами представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , що протиправна винна поведінка ОСОБА_4 , внаслідок якої ОСОБА_6 було спричинено легке тілесне ушкодження, перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з істотними негативними змінами в її житті, що в розумінні ст. 23 ЦК України є моральною шкодою.

Також суд вважає слушними доводи представника потерпілої про те, що завдана потерпілій моральна шкода полягає у стражданнях, яких вона зазнала через негативні зміни у житті, а саме: проявах фізичного болю, психологічного стресу, відчутті страху та загрози своєму здоров`ю, що, на переконання суду, безумовно призвело до необхідності прикладення зусиль для відновлення свого стану здоров`я та нормального ритму життя.

Водночас, оскільки закон не містить чітких приписів щодо розміру відшкодування моральної шкоди для таких випадків, оцінюючи розмір позовних вимог, ураховуючи обставини справи, а саме: характер правопорушення, встановлену в ході судового розгляду вину обвинуваченого, характер, обсяг і тривалість фізичних, душевних та моральних страждань потерпілої, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_6 8000,00 гривень моральної шкоди.

Саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, на переконання суду, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеним чи надмірним.

Таким чином, цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 124, 127, 128, 129, 368-371, 373, 374, 394, 395, 532 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 8000,00 грн (вісім тисяч гривень) моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя ОСОБА_1