Ухвала суду № 135357657, 02.04.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/2341/26 02.04.2026

н\п 1-кс/490/1443/2026

УКРАЇНА

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА

вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08

e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ 02892528

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого-криміналіста СВ УСБУ в Херсонській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Олешківської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_4 , про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло клопотання старшого слідчого-криміналіста СВ УСБУ в Херсонській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Олешківської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно, яке перебуває у власності підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.110 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення його можливої конфіскації за вироком суду, а саме на:

- житловий будинок, загальною площею 50,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 6522380500:01:001:0077, площею 0,1661 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування клопотання вказано, що слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Херсонській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026230000000150 від 13.03.2026 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110КК України.

03.03.2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110КК України.

Санкція ч. 2 ст. 110КК України передбачає покарання у виді конфіскації майна, тому з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання є необхідність у накладенні арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 .

Також слідчий просив про розгляд клопотання без участі особи, у володінні та власності якої знаходиться вказане майно та з метою унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а також з метою забезпечення арешту майна.

У судове засідання слідчий не з`явився.

Вивчивши доводи клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про його підставність, наявність ризику відчуження майна задля уникнення можливої його конфіскації як покарання в разі прийняття ймовірного рішення про призначення відповідного покарання за результатами розгляду кримінального провадження.

З урахуванням викладеного, наявні підстави для розгляду клопотання про накладення арешту на майно без повідомлення підозрюваного, що не позбавляє вказаних осіб в подальшому на звернення до суду з відповідними клопотаннями в разі задоволення клопотання про накладення арешту на вказане майно.

Як встановлено з матеріалів клопотання, ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України., за наступних обставин.

Так, Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

У порушення вимог п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) президент, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф (далі зс рф) на територію України.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН).

До складу ООН входять Україна, рф та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки;№ 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав закріплені у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року, який визнається рф та Україною.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.

22 лютого 2022 року президент рф направив до ради федерації звернення про використання зс рф за межами рф, яке було задоволено.

24 лютого 2022 року президент рф публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.

24.02.2022 військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення для держави і у такий спосіб здійснили тимчасову окупацію частини території України.

24 лютого 2022 року указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану, строк дії якого в подальшому у встановленому законом порядку продовжено.

Таким чином, у період з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 по цей час на всій території України введено та діє правовий режим воєнного стану, що пов`язано із розв`язанням рф військової агресії проти України та веденням повномасштабних бойових дій на території України.

Відповідно до ст. 42 Положення про закони і звичаї війни на суходолі IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, ратифікованої Україною 24.08.1991, територія визнається окупованою якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована рф територія України (тимчасово окупована територія) це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.

Пунктом 6 частини першої статті 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що окупаційна адміністрація російської федерації сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом України.

Держава Україна та її органи не визнають діяльність окупаційних адміністрацій російської федерації.

У подальшому, починаючи з 24.02.2022 більшу частину Херсонської області було захоплено представниками зс рф, тобто фактично здійснено окупацію вказаної території, що згідно з положеннями Гаазької Конвенції 1907 року, є вчиненням дій, спрямованих на усунення законних органів державної влади та місцевого самоврядування України, що діють на вказаній території, з метою повалення і захоплення влади та на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 та наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025, село Бехтери, Бехтерської сільської громади, Скадовського району, Херсонської області, включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

У березні 2022 року (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено) представниками держави-агресора, з метою впровадження на тимчасово окупованій території України політики та законодавства російської федерації, створено окупаційний орган виконавчої влади - військово-цивільну адміністрацію Херсонської області (рос. ВГА Херсонской области).

Досудовим розслідуванням отримано фактичні дані, що громадянин російської федерації ОСОБА_5 , постійно проживаючи на території України в с. Бехтери, Скадовського району, Херсонської області, будучи радикально налаштованим до діючої легітимної влади в Україні, діючи умисно, з мотивів підтримки збройної агресії рф проти України та з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, у період тимчасової окупації частини території Херсонської області, не пізніше березня 2022 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), знаходячись у с. Бехтери, Скадовського району, Херсонської області, достовірно знаючи, що військовослужбовці рф окупували частину області, у тому числі Скадовський район Херсонської області та с. Бехтери, продовжують окупаційну діяльність на території України, вступив у злочинну змову з невстановленими представниками збройних сил держави-агресора рф, на вчинення дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб з невстановленими військовослужбовцями рф, які дислокуються у селі Бехтери, Скадовського району, Херсонської області та фактичного здійснюють окупацію вказаної території, на виконання відведеної йому ролі у спільному злочинному умислі, спрямованому на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, не пізніше березня 2022 року (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи у с. Бехтери, Скадовського району, Херсонської області, надав свою добровільну згоду окупаційним військам рф щодо неправомірного здійснення керівництва вказаного населеного пункту, в тому числі за рахунок збройного примушування місцевих органів влади, органів місцевого самоврядування і комунальних підприємств до визнання його новим очільником с. Бехтери, Скадовського району, Херсонської області та зайняв посаду так званого «главы Бехтерского сельского поселения Голопристанского муниципального округа».

У подальшому, перебуваючи на вказаній посаді ОСОБА_5 здійснював публічну діяльність, спрямовану на утвердження та функціонування окупаційної адміністрації рф, забезпечення переходу суб`єктів господарювання на законодавство рф, впровадження грошового обігу рф (рубля), організацію та участь у проведенні незаконного референдуму щодо приєднання тимчасово окупованої території Херсонської області до рф.

Зокрема встановлено, що у вересні 2022 року ОСОБА_5 (точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено) брав безпосередню участь в організації та проведенні незаконного «референдуму» на території с. Бехтери, Скадовського району, Херсонської області, під час якого особисто носив скриньку для голосування, супроводжував осіб з бюлетенями та діяв у присутності озброєних військовослужбовців рф.

Крім того, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді так званого «главы Бехтерского сельского поселения Голопристанского муниципального округа», неодноразово надавав вказівки суб`єктам господарювання, які здійснювали свою діяльність на території с. Бехтери щодо переходу на розрахунки в рублях та реєстрації діяльності за законодавством рф, представлявся місцевим мешканцям як «новий голова» та керівник створеного окупаційною владою органу, публічно виступав у медіа-ресурсах, контрольованих окупаційною адміністрацією, як «глава поселения», популяризуючи діяльність незаконного органу влади та інтеграцію населеного пункту Бехтери, Скадовського району, Херсонської області до адміністративної системи рф.

Вказане призвело до фактичного встановлення влади окупаційних військ на території села Бехтери, Скадовського району, Херсонської області, неможливості дії українських органів влади та законів на вказаній території, а також впровадження на даній територій законів і грошової одиниці рф, держави-агресора, що є загальновідомим фактом та створило підґрунтя для проведення псевдо-референдуму з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Вказані дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст. 110 КК України, що згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, санкцією за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Підозра на даній стадії досудового розслідування є обґрунтованою та підтверджена зібраними матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_5 володіє на праві приватної власності наступним майном:

- житловий будинок, загальною площею 50,5 кв.м.,який розташований за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, селоБехтери, вулиця Калініна, будинок 40;

- земельна ділянка з кадастровим номером 6522380500:01:001:0077, площею 0,1661 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно вимог п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п.п. 3, 4 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч.2 ст. 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч.2ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Виходячи із даних матеріалів кримінального провадження, на цьому етапі провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою виконання завдань кримінального провадження, так як незастосування арешту в даному випадку може призвести до зникнення вказаного майна, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

З урахуванням наведеного, клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належить йому на праві приватної власності а саме:

- житловий будинок, загальною площею 50,5 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 6522380500:01:001:0077, площею 0,1661 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,

шляхом заборони розпорядження ним та його відчуження.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Ухвала може бути скасована в порядку ст.174 КПК України за клопотанням власника, володільця майна, що не був присутнім під час розгляду.

Слідчий суддя ОСОБА_1