Рішення № 135357571, 02.04.2026, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/994/26

Провадження № 2/484/1005/26

Рішення

іменем України

(заочне)

02.04.2026 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Максютенко О.А

за участю секретаря судових засідань Завірюха В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, в залі суду в м. Первомайську, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив

ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.06.2025 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 було укладений договір №9110266 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого ТОВ "Авентус Україна" надало кредитні кошти в сумі 4000,00 грн. шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки відповідача. Договір позики підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону відповідача, відповідно до п. 5.6 вказаного договору. 24.12.2025 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 24122025/3, відповідно до якого ТОВ "Авентус Україна" відступає ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", а ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" приймає права вимоги до боржника. Отже, до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" відповідно до договору факторингу перейшло право вимоги до відповідача за договором №9110266 про надання споживчого кредиту від 01.06.2025 року, який укладений між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 . Відповідно до реєстру боржників від 24.12.2025 до договору факторингу №24122025/3 від 24.12.2025 ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 18400,00 грн., з яких: 4000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 6400,00 грн. заборгованість за відсотками, 8000,00 грн. - заборгованість за пенею. Відповідач умови договору позики не виконав та не повернув кредитні кошти і проценти за користування кредитом.

Позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором та судові витрати за подання позовної заяви.

09.03.2026 року ухвалою суду у справі відкрито провадження, призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів.

Сторони про місце, день та час розгляду справи були повідомлені завчасно і належним чином.

Представник позивача в позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачу було направлено копію позовної заяви з доданими до неї документами та запропоновано подати відзив і докази, однак у визначений судом строк такі документи суду не подані. Правом на подання відзиву відповідач не скористався, будь-яких інших клопотань від нього до суду не надходило.

Враховуючи на відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, належним чином повідомлення відповідача про дату та час слухання справи, суд відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України ухвалив провести розгляд справи у заочному порядку.

Вирішуючи справу на підставі наявних у ній письмових доказів, суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, коли наявні підстави для звільнення від доказування.

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 01.06.2025 року між ТОВ "Авентус Україна" та відповідачем було укладений договір №9110266 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 4000,00 грн, на строк 360 днів, тобто датою повернення кредиту є 26.05.2026 р., періодичність платежів зі сплати процентів - кожні десять днів. Процентна ставка становить 1,0% на добу. Укладений договір №9110266 про надання споживчого кредиту від 01.06.2025 підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора С0866, і надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчать умови договору, адреса, реквізити та підпис сторін. Відповідно до договору №9110266 про надання споживчого кредиту від 01.06.2025 кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки № НОМЕР_1 , вказаної клієнтом.

24.12.2025 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу № 24122025/3, відповідно до якого ТОВ "Авентус Україна" відступає ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів", а ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" приймає права вимоги до боржника. Отже, до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" відповідно до договору факторингу перейшло право вимоги до відповідача за договором №9110266 про надання споживчого кредиту від 01.06.2025 року, який укладений між ТОВ "1 Безпечне агенство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 . Відповідно до реєстру боржників від 24.12.2025 до договору факторингу №24122025/3 від 24.12.2025 ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 18400,00 грн., з яких: 4000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 6400,00 грн. заборгованість за відсотками, 8000,00 грн. - заборгованість за пенею.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором складає 18400,00 грн.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексупозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, про укладеність вищевказаних кредитних договорів між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем який набув за договором факторингу права вимоги за вищевказаним кредитним договором.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" щодо нарахування за договором №9110266 про надання споживчого кредиту від 01.06.2025 року суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4000,00 грн., по процентам в розмірі 6400,00 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується нарахування позивачем пені в розмірі 8000,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень`ЦК України, який доповненийЗаконом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-IX танабрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Пеня, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено пеню, штрафи за порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором №9110266 про надання споживчого кредиту від 01.06.2025 року в розмірі 8000,00 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Враховуючи наведене,суд приходить до висновку, про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за договором №9110266 про надання споживчого кредиту від 01.06.2025 року у розмірі 10400,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000,00 грн., по процентам в сумі 6400,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені до суду ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" було сплачено 2662,40 грн. 00 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №152996 від 17 лютого 2026 року.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено на 56,52%, тому з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1504 грн. 79 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268, 278-279, 280, 354 ЦПК України

ухвалив

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за договором №9110266 про надання споживчого кредиту від 01.06.2025 року в розмірі 10 400 (десять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" судовий збір у розмірі 1504 (одна тисяча п`ятсот чотири) гривні 79 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Найменування учасників справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження за адресою: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 02.04.2026 року.

Суддя: