Рішення № 135355810, 01.04.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН 337/794/26

2/337/1032/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Мурашової Н.А.

секретаря Туяк О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місце знаходження: м.Київ, вул.Ґедройця Єжи, буд.6 офіс 521, до ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

09.02.2026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що 11.05.2022 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір №2734725, відповідно до якого останній отримав в кредит 15 000,00грн., шляхом їх переказу на картковий рахунок, зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,00% (знижена ставка) від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, усього 4500,00грн., або 5,0% (стандартна (базова) ставка) від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, на узгоджений сторонами строк з можливістю його продовження. Разом з тим, відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту та сплаті процентів, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальній сумі 30 750,00грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 15 000,00грн., заборгованість за процентами 14 250,00грн., заборгованість за комісіями 1500,00грн. Відповідно до договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до боржника/відповідача за вказаним кредитним договором, у зв`язку з чим він має право вимагати стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором на свою користь.

Просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 13 000,00грн.

Ухвалою суду від 10.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено її розгляд по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

06.10.2025 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги визнав частково та зазначив, що в період укладання кредитного договору йому було лише 18 років та він перебував в тяжкому психічному та емоціональному стані, був наркозалежним. Станом на січень 2022 він не працював, був студентом та не мав доходів. Крім того, в анкеті-заяві та в договорі про споживчий кредит є розбіжність в часі підписання одноразовим ідентифікатором, оскільки анкета-заява підписана 11.02.2022 о 02:58:41, а кредитний договір - 11.02.2022 о 13:58год. Також зазначив, що нарахування комісії в сумі 1500,00грн є нікчемною умовою, оскільки умова договору про надання споживчого кредиту, що передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемною і визнання її недійсною в судовому порядку не потребується. Крім цього, вважає, що витрати на правничу допомогу є завищеними та неспівмірними зі складністю справи. Просить позов задовольнити частково та стягнути з нього заборгованість лише за тілом кредиту та реструктурувати її сплату на 12 місяців.

09.03.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь представника позивача на відзив, в якому позивач підтримав позовні вимоги повністю, заперечення відповідача вважає безпідставними. Зокрема, кредитний договір є дійсним як в цілому, так і в частині автоматичної пролонгації договору, не оскаржується в судовому порядку як сторонами договору, так і будь-якими іншими особами, відповідає вільному волевиявленню сторін та чинному законодавству. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику. Сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Заборгованість нарахована відповідно до умов укладеного договору. З кредитного договору вбачається, що прострочення зобов`язання та відповідальність за таке прострочення виникають у позичальника після дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. При цьому, протягом періоду, на який пролонговано договір, позичальник має правомірно не сплачувати кредитору борг та таке користування коштами не вважається простроченням. Відповідач зазначив, що відповідно до ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Проте, вказана норма застосовується щодо нарахування штрафних санкцій за порушення виконання умов договору, зокрема неустойки (штрафу та пені), а не відсотків за користування кредитом або відсотків річних. У справі, що розглядається, заборгованість складається із заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками. Позивач не нараховував пеню, неустойку та/або інші штрафні санкції за невиконання умов договору, а лише відсотки у розмірі та строк, погоджений сторонами. Враховуючи, що відсотки не є пенею, їх зменшення чинним законодавством не передбачено. Посилання відповідача на наркозалежність та скрутне матеріальне становище не є підставою для звільнення його від виконання взятих на себе зобов`язань. Щодо стягнення комісії за надання кредиту, відповідно до ч.2 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: - доходи кредитодавця у вигляді процентів; - комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; - інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо). Отже, вказаним законом безумовно та однозначно передбачено право позивача (як кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за кредитним договором. Враховуючи вищезазначене включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії від позивача є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України. Крім цього, відповідач не згоден з розміром витрат на правову допомогу, проте сам не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. При цьому, сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у його відсутність з урахуванням відзиву на позов, в разі задоволення позову просив розстрочити суму заборгованості на 12 місяців.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Ст.638,640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.525,526,530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Крім того, до відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч.1,3 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1-3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем на даний час визначається Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015р. (далі Закон №675).

Відповідно до ст.3 цього Закону електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.11 зазначеного Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч.1).

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.3).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним (ч.5).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7).

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (ч.8).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12).

Ст.12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд встановив, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 11.01.2022 було укладено договір про споживчий кредит №2734725.

Вказаний кредитний договір є договором приєднання, невід`ємною частиною якого є Правила надання фінансових кредитів (послуг), які розміщені на сайті Товариства, та укладений через ІТС Товариства в електронній формі шляхом його підписанням позичальником/відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором J76941, який було направлено на зазначений ним номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до вказаного кредитного договору відповідачотримав в кредит 15 000,00грн., шляхом їх переказу на його банківський рахунок із використанням реквізитів електронного платіжного засобу - № НОМЕР_2 , строком на 30 днів - до 10.02.2022.

Відповідно до п.1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії на загальну суму 6000,00грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту з усіма складовими становить 21 000,00грн.

При цьому, відповідно до п.1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 1500,00грн (10% від суми кредиту) одноразово.

Згідно з п.1.5.2 договору проценти за користування кредитом 4500,00грн., які нараховуються за ставкою 1,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п.1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.2.2.1 договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в п.1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п.1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 договору, в сумі та умовах, визначених п.2.3 договору.

Відповідно до п.2.2.2 договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 договору.

Відповідно до п.2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена в п.1.6 договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована позичальнику із знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлені в п.1.6 договору. Якщо визначена п.1.5.2 договору процентна ставка є нижчою від стандартної (базової), то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження такого строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах згідно з п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з п.1.6 договору.

Умови пролонгації строку кредитування визначені п.2.3 договору. Зокрема, відповідно до п.2.3.1.1 позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитором надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг), що розміщені на веб-сайті Товариства і є невід`ємною частиною цього договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування та максимальна ставка комісії наведені в таблиці. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною п.1.5.2 договору.

Відповідно до п.2.3.1.2 договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в п.1.6 договору.

Відповідно до п.2.4.1 договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

Згідно з розрахунком ТОВ «Мілоан» заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 04.03.2022 становить 30 750,00грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 15 000,00грн., заборгованість за процентами 14 250,00грн., заборгованість за комісією 1500,00грн.

Відповідно до договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 (з додатками) ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до боржника/відповідача за вказаним кредитним договором на загальну суму боргу 30 750,00грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 15 000,00грн., заборгованість за процентами 14 250,00грн., заборгованість за комісіями 1500,00грн.

Відповідно до розрахунку ТОВ «Факторинг Партнерс» станом на 27.01.2026 заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором становить 30 750,00грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 15 000,00грн., заборгованість за процентами 14 250,00грн., заборгованість за комісією 1500,00грн.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд вважає позов ТОВ «Факторинг Партнерс» законним, обґрунтованим та таким, що підлягає повному задоволенню.

В даному випадку суд виходить з того, що сторони є вільними в укладанні договору та визначенні його умов. Кредитний договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов такого виду договорів, що підтверджується їх підписами у відповідному письмовому документі.

При цьому, кредитний договір, укладений в інформаційно-телекомунікаційній системі шляхом обміну електронними повідомленнями, з підписанням електронним цифровим підписом, електронним підписом з одноразовим ідентифікатором або іншим аналогом власноручного підпису, відповідно до ст.207 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, та відповідно до ст.215 ЦК України визнання його таким судом не вимагається.

В цій справі суд вважає встановленим та доведеним, що ТОВ «Мілоан» як первісний кредитор та відповідач ОСОБА_1 як позичальник, діючи вільно, на власний розсуд, уклали 11.01.2022 кредитний договір №2734725, відповідно до якого відповідач отримав в кредит грошові кошти в сумі 15 000,00грн. шляхом їх перерахування на його платіжну банківську картку, зобов`язавшись повернути їх та сплатити проценти за користування ними, комісію за надання кредиту в порядку та строки, визначені договором.

Вказаний кредитний договір оформлений письмовим документом і підписаний сторонами в передбачений чинним законодавством спосіб, зокрема, позичальником/відповідачем електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з положеннями ст.207,1055 ЦК України, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Правомірність укладеного кредитного договору як правочину сторонами не оспорювалась, тому він є чинним і обов`язковим для виконання.

Судом встановлено, що первісний кредитор ТОВ «Мілоан» виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а саме перерахував 11.01.2022 на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 в АТ КБ «ПриватБанк» кредитні кошти в сумі 15 000,00грн.

Разом з тим, відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, свого зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування ними та комісії за надання кредиту в погоджений сторонами строк належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості в загальному розмірі 30 750,00грн, стягнення якої кредитор має право вимагати в судовому порядку.

На даний час право вимагати стягнення з відповідача заборгованості за вищевказаним кредитним договором належить позивачу ТОВ «Факторинг Партнерс» як новому кредитору на підставі Договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024.

Вказані обставини підтверджуються наданими позивачем письмовими доказами анкетою-заявою на кредит №2734725, паспортом споживчого кредиту №2734725, договором про споживчий кредит (індивідуальна частина) №2734725 від 11.01.2022, Правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію клієнта, довідкою LIQPAY про успішність переказу, договором факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 з додатками, розрахунками заборгованості, які суд вважає належними, допустимими та достатніми для ухвалення рішення.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позов не оспорював факту звернення до ТОВ «Мілоан», укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів, користування ними, неналежного виконання обов`язку з повернення кредитних коштів та виникнення заборгованості, у зв`язку з чим ці обставини не підлягають доказуванню в силу ч.1 ст.82 ЦПК України.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем як боржником добровільно узятих на себе зобов`язань за кредитним договором є порушенням прав кредитора, які підлягають судовому захисту в обраний позивачем спосіб.

В межах цієї справи позивач вимагає стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 30 750,00грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 15 000,00грн., заборгованість за процентами 14 250,00грн., заборгованість за комісією 1500,00грн.

Вказаний розмір заборгованості фактично визначений первісним кредитором станом на момент укладання договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024 і новим кредитором не змінювався, жодні нарахування ним не здійснювались.

При цьому, згідно з розрахунком заборгованості, складеним представником первісного кредитора ТОВ «Мілоан», нарахування процентів за користування кредитом за період з 12.01.2022 до 10.02.2022 включно здійснено в розмірі 150,00грн щодня, з 11.02.2022 до 04.03.2022 в розмірі 750,00грн щодня.

Оцінюючи правомірність нарахування заборгованості за процентами, суд виходить з того, що відомості про повернення відповідачем кредиту, сплату комісії, в т.ч. з метою пролонгації строку кредитування на пільгових умовах (п.2.3.1.1 кредитного договору) та процентів за користування кредитом в розрахунку відсутні. Крім того, як вже зазначалось, факт невиконання зобов`язання з своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування ним, відповідач ОСОБА_1 фактично не заперечував.

Отже, з урахуванням положень п.2.2, 2.3 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором в межах первісного строку кредитування (30 днів) за зниженою процентною ставкою відповідно до п.1.5.2 кредитного договору, а в подальшому протягом наступних 15 днів, що в межах максимально можливого строку пролонгації договору (60 днів), - за стандартною (базовою) ставкою відповідно до п.1.6 договору.

Жодних нарахувань процентів чи штрафних санкцій поза погодженого сторонами строку кредитування кредитор не здійснював, що узгоджується з приписами ст.631,1048 ЦК України, відповідно до яких сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки, зокрема, щодо нарахування та сплати процентів за користування позикою, лише протягом строку дії такого договору.

Щодо доводів відповідача про недійсність умов кредитного договору п.1.5.1, якими встановлена комісія за надання кредиту, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Так, 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.1 і 2,5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1, ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вказаних вимог Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії за надання кредиту.

В даному випадку за змістом укладеного 11.01.2022 кредитного договору його сторонами погоджено сплату позичальником/відповідачем комісії за надання кредиту в загальному розмірі 1500,00грн, що не суперечить наведеним вище вимогам закону. Підстав для визнання такої умови нікчемною (недійсною), на що вказує відповідач, суд не знаходить.

Підписавши договір, відповідач підтвердив, що ознайомився з договором та Правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст та суть, об`єм зобов`язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, а також, що до моменту укладання договору отримав всю необхідну інформацію щодо умов кредитування та кредитного посередника.

Отже, вказаний кредитний договір є чинним і обов`язковим для виконання. Однак, як вже зазначалось, відповідач не виконав своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором, вказаного не оспорював, у зв`язку з чим стягненню з нього на користь позивача підлягає заборгованість за тілом кредиту 15 000,00грн, за процентами за користування кредитом в сумі 14 250,00грн, за комісією за надання кредиту в сумі 1500,00грн, усього 30 750,00грн.

Таким чином, позов ТОВ «Факторинг Партнерс» слід задовольнити повністю.

Згідно з ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, суд зазначає, що згідно з ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, на підтвердження здійснення витрат на правничу допомогу позивач надав суду копії договору №02-07/2024 від 02.07.2024 про надання правової допомоги з додатками (в т.ч. прайс-листом), заявки №2725 від 01.12.2025 на надання юридичної допомоги, витяг з акту №25 від 31.12.2025 про надання юридичної допомоги адвокатським об`єднання «Лігал Ассістанс», які суд вважає належними та допустимими доказами.

Разом з тим, вказані докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі 13000,00грн., що відповідно до витягу з Акту №25 від 31.12.2025 складаються з вартості послуги з надання усної консультації з вивченням документів (2 години) 4000,00грн та послуги з складання позовної заяви (3 години) -9000,00грн.

Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За висновком, викладеним у п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, § 268).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Оцінивши обставини справи, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації спірних правовідносин - стягнення кредитної заборгованості, усталеність законодавства та судової справи в цій категорії справ, обсяг фактично наданих адвокатом послуг (усна консультація з вивченням документів та складання позовної заяви, яка здебільшого містить цитування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, є типовою та шаблонною), витраченим на це часом загалом 5 годин з урахуванням того, що правова допомога надається за відповідним договором щодо невизначеного кола боржників, виходячи з критеріїв реальності адвокатських послуг, розумності їх розміру, принципів верховенства права, справедливості та пропорційності, суд погоджується з доводами відповідача та вважає заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу 13000,00грн. завищеним і неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних наданих послуг, а також ціною позову, у зв`язку з чим цей розмір необхідно зменшити та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00грн..

Вирішуючи клопотання відповідача ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду, суд виходить з такого.

Відповідно до п.2 ч.7 ст.265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення;

Згідно зі ст.124,129 Конституції України, ст.18 ЦПК України, ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.33 вказаного Закону за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для цього є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Виходячи з вищевикладеного, розстрочення виконання судового рішення має винятковий характер і застосовується за наявності об`єктивних обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

Так, суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, будь-яких стабільних джерел доходів немає, проживає один (його батьки померли), в 2024-2025 перебував в центрі соціально-психологічної реабілітації «Нове покоління України».

Крім того, суд виходить з того, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією рф, який діє до теперішнього часу.

Листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія рф проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили, яка об`єктивно унеможливлює належне виконання зобов`язань за укладеними договорами тощо).

Виходячи із завдань цивільного судочинства, принципів верховенства права, справедливості, пропорційності, оцінивши повідомлені відповідачем ОСОБА_1 обставини, які вказують на його скрутне матеріальне становище та істотно ускладнюють виконання судового рішення, враховуючи розмір заборгованості, підстави та період її виникнення, загальну економічну ситуацію в країні, в т.ч. пов`язану із воєнним станом в Україні, суд вважає необхідним задовольнити заяву відповідача ОСОБА_1 та розстрочити йому виконання цього рішення суду на один рік з дня його ухвалення шляхом погашення визначеною судовим рішенням загальної заборгованості в сумі 38 412,40грн (заборгованість за кредитним договором 30 750,00грн. + судовий збір 2662,40грн. + витрати на правову допомогу 5000,00грн.) рівними частинами - по 3201,04грн. щомісячно до 1 числа кожного місяця.

Керуючись ст.3,6,11,15,16,204,207,525-530,610,611,626-629,6343,634,638,640,1048-1050,1054,1055,1056-1 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист прав споживачів», ст.2,4,5,12,13,76-82,89,137,141,259,263-265,435 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», ЄРДПОУ 42640371, місце знаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд.6, офіс 521, заборгованість за кредитним договором №2734725 від 11.01.2022 в загальному розмірі 30 750,00грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40грн., витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00грн., усього 38 412,40грн. (тридцять вісім тисяч чотириста дванадцять гривень 40 копійок).

Виконання цього рішення суду розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на один рік з дня його ухвалення, тобто до 01.04.2027, рівними частинами - по 3201,04грн. (три тисячі двісті одна гривня 04 копійки) щомісячно до 1 числа кожного місяця.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А. Мурашова

01.04.2026