Ухвала суду № 135344973, 31.03.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/13881/15-ц

Провадження № 6/357/62/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання Бондар Ж.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС», заінтересовані особи: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», ОСОБА_1 (боржник), ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КАМПСІС ЛІГАЛ», про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа,

В С Т А Н О В И В :

02.03.2026 представник заявника, директор товариства Костюченко Марія Ігорівна, звернулася до суду із даною заявою, шляхом направлення через підсистему «Електронний суд», яка зареєстрована судом 03.03.2026, мотивуючи тим, що 23.12.2015 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення у справі №357/13881/15-ц, 2/357/4312/15, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №500963824. 05.11.2021 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/13881/15-ц, 2/357/4312/15, було замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) АТ «Альфа-Банк» на ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ».02.02.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» було укладено Договір №02-02/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ», а ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №500963824. У відповідності до п. 2.1 та 5.2 Договору № 02-02/23 про відступлення прав вимоги від 02.02.2023 сторони в підтвердження виконання п. 7.1 договору уклали Акт зарахування зустрічних однорідних вимог (додається у додатках) у відповідності до ст. 601 ЦК України.12.05.2023 між ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» було укладено Договір №12-05/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ЛІГАЛ» відступило ТОВ «ДЕБТ ФОРС», а ТОВ «ДЕБТ ФОРС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Кредитним договором № 500963824. На виконання п. 7.1 Договору № 12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 12.05.2023 ТОВ «ДЕБТ ФОРС» проведено оплату відповідно до платіжної інструкції. 19.06.2020 року відділ ДВС у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 51235973, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (про повернення виконавчого документа стягувачу), однак копію вищезазначеної постанови разом з виконавчим документом стягувачем не отримано. Також відповідно до Інформації про виконавче провадження стосовно боржника, яким є ОСОБА_1 відомо що на примусовому виконанні в ДВС відсутні відкриті виконавчі провадження з приводу виконавчого листів по справі № 2/357/4312/15, при цьому виконавчий лист в ТОВ «ДЕБТ ФОРС» відсутні та строки для примусового їх виконання не пропущені. У зв`язку з цим, просить замінити вибулого стягувача ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» на правонаступника ТОВ у виконавчому листі №2/357/4312/15 за позовом ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, та видати дублікат виконавчого листа № 2/357/4312/15 у справі за позовом ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

04.03.2026 судом отримано матеріали заяви та цивільну справу №357/13881/15-ц, провадження №2/357/4312/25, та призначено заяву до розгляду на 16.03.2026 08:30.

16.03.2026 судом постановлено ухвалу, якою витребувано у Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №51235973 щодо примусового виконання виконавчого листа №357/13881/15-ц, провадження №2/357/4312/15, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області на підставі рішення від 23.12.2015, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа банк» заборгованості за кредитним договором

16.03.2026 судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 31.03.2026 16:00, у зв`язку з витребуванням доказів.

Представник заявника ТОВ «Дебт Форс» у судове засідання не з`явився, про день і час розгляду заяви повідомлений належним чином, у заяві просив розгляд справи здійснювати без участі представника товариства.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про, день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, при вирішенні заяви виходить з наступного.

23.12.2015 заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/13881/15-ц, провадження №2/357/4312/15, позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №500963824 від 15.04.2014 у розмірі 27646,94 грн, та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 276,47 грн.

22.03.2016 на виконання вказаного рішення суду від 23.12.2015 було направлено ПАТ «Альфа-Банк» виконавчий лист по справі №357/13881/15-ц, провадження №2/357/4312/15, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 500963824 від 15.04.2014 у розмірі 27646,94 грн та судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 276,47 грн.

05.11.2021 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області замінено стягувача АТ «Альфа-Банк» на ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» щодо виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2015 у справі №357/13881/15-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором.

24.12.2021 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у задоволенні заяви ТОВ «Вердикт Капітал» про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, відмовлено.

02.02.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» було укладено Договір №02-02/23 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС», а ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за кредитним договором №500963824.

Відповідно до п. 2.1 Договору за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках №1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором».

Відповідно до п. 5.2 Договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).

02.02.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором №02-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 02.02.2023, згідно якого первісний кредитор передав новому кредитору реєстр боржників кількістю та після цього, від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників.

27.02.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» було підписано акт про зарахування зустрічних однорідних вимог.

З витягу з реєстру боржників до договору № 02-02/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 02.02.2023, вбачається, що до переліку входить кредитний договір №500963824, позичальником за яким є ОСОБА_1 .

12.05.2023 між ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» та ТОВ «ДЕБТ ФОРС» укладено договір №12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» відступило ТОВ «ДЕБТ ФОРС», а ТОВ «ДЕБТ ФОРС» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту та 27.06.2023 укладено додаткову угоду №1 до договору №12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 12.05.2023.

Відповідно до п. 2.1 Договору за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні первісному кредитору, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, надалі за текстом - Боржники, зазначених у Додатках №1 та № 3 до цього Договору (надалі також - Реєстр Боржників), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників, за Договорами позики (Кредитними договорами), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 5.2 Договору права вимоги вважаються відступленими (переданими) Первісним кредитором та набутими (прийнятими) Новим кредитором в день належного підписання Сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4).

12.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором №12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 12.05.2023, згідно якого первісний кредитор передав новому кредитору реєстр боржників кількістю та після цього, від первісного кредитора до нового кредитора переходять права вимоги заборгованості до боржників і новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників.

З копії платіжної інструкції № 393720008 від 23.10.2023, вбачається, що ТОВ «ДЕБТ ФОРС» сплатило суму фінансування за договором №12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 12.05.2023

З витягу з реєстру боржників до договору № 12-05/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 12.05.2023, вбачається, що до переліку входить кредитний договір № 500963824, позичальником за яким є ОСОБА_1 .

Також, 01.11.2023 рішенням єдиного учасника №8 ТОВ «Кампсіс Фінанс» було змінено найменування товариства ТОВ «Кампсіс Фінанс» на ТОВ «Кампсіс Лігал» та адресу місцезнаходження юридичної особи.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи в паперовій та електронній формі.

Відповідно до ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до ч. 5 ст. 442 ЦПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту ст. 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122 цс13 та постанові від 30 січня 2019 року у справі № 2-230/11 зазначено, що виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Отже, матеріально-правовою підставою звернення із заявою про заміну стягувача, стало укладення між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КАМПСІС ФІНАНС» та укладення між ТОВ КАМПСІС ФІНАНС» і ТОВ «ДЕБТ ФОРС» договорів купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором №500963824, позичальником (боржником) за яким є ОСОБА_1 .

Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження (постанова Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №905/1976/16).

Крім того, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником).

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, на підставі ст. 442 ЦПК України, тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України

У виконавчому документі зазначаються, серед іншого, строк пред`явлення рішення до виконання. (п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» регулює загальні строки виконавчого провадження, а стаття 12 - строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку. Строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження) та не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Отже, особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Заміна сторони виконавчого провадження, як процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, повинна здійснюватися з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

У випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Також, відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону про виконавче провадження поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного статусу стягувача у виконавчому документі.

Заміна стягувача у виконавчому документі як сторони справи має мати дійсну процесуальну мету, а підстави такої заміни належним чином аргументовані. Саме тільки матеріальне правонаступництво без процесуальної мети не є достатнім аргументом, оскільки не відповідає вимогам частини першої статті 2 ЦПК України.

Отже, реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва.

Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства. Якщо, наприклад, суд підтвердив зобов`язання однієї сторони договору перед іншою та відповідне судове рішення набуло законної сили, то суд не здійснює заміну його сторони у випадку уступки відповідним кредитором за цим договором своїх прав та обов`язків іншій особі на цю іншу особу лише заради процесуальної констатації цього матеріального правонаступництва. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 08.02.2022 у справі №2-7763/10, у постанові Верховного суду від 19.10.2022 у справі №2-1105/10.

Вказана позиція підтримана 19 жовтня 2022 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 2-1105/10.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На момент набрання законної сили судовим рішенням у даній справі, строк пред`явлення виконавчих документів до виконання був встановлений статтею 22 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції закону від 04.11.2010) та відповідно до вимог ч. 1 зазначеної статті, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Водночас, ч. 5 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону від 02.06.2016) виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону від виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Тобто, після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Встановлено, що виконавчий лист №357/13881/15, провадження 32/357/4312/15, виданий 22.03.2016 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором, перебував на примусовому виконанні Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з 27.05.2016 (виконавче провадження №51235973) та 19.06.2020 державним виконавцем у виконавчому провадженні №51235973було винесено постанову про повернення виконавчого документу - виконавчого листа №357/13881/15про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором, стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», що підтверджується відомостями з АСВП та листом Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України №74228 від 31.03.2026.

Отже, виконавчий лист міг бути пред`явлений до виконання до 01.03.2017, але враховуючи постанову від 19.06.2020 про повернення виконавчого документа стягувачу - строк повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання діяв до 19.06.2023.

Крім того, суд враховує, що згідно п.п. 4 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Вказаний Розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» було доповнено пунктом 10-2 згідно Закону України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 15.03.2022, який набрав чинності 26.03.2022.

Тому, враховуючи, що кінцевий строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчується в період дії воєнного стану та зокрема, після набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», то вказаний строк переривається та встановлюється, зокрема, з дня припинення або скасування воєнного стану, який заявником не пропущено.

Отже, встановлено, що рішенням суду від 23.12.2015 у справі № 357/13881/15-ц, провадження 2/357/4312/15, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором, 22.03.2016ПАТ «Альфа-Банк» отримало виконавчий лист щодо виконання рішення суду від 23.12.2015 та з 27.05.2016 до 19.06.2020 вказаний виконавчий лист перебував на примусовому виконанні у Білоцерківському відділі ДВС КМУ МЮУ (ВП №51235973), який головним державним виконавцем був повернутий стягувачу. Крім того, заявником надано до суду докази, щодо реалізації та виконання умов договору факторингу.

Таким чином, враховуючи, що до суду надано належні та достатні докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин у підтвердження заявлених вимог, суд дійшов висновку, що заява ТОВ «ДЕБТ ФОРС» про заміну стягувача правонаступником, підлягає до задоволення, з метою виконання завдання цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

У ч. 1 ст. 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до вимог п. 17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази.

Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 2-824/2009 (провадження № 61-5388св18).

Разом із тим, необґрунтована відмова у видачі дублікату виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили (рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010).

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Даної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 16.08.2018 у справі № 6/275-08, від 15.08.2018 у справі № 6/256, від 26.04.2018 у справі № 922/6111/15 та від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г.

Пункт 1 статті 6 Конвенції, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України», по. 15729/07, від 05.07.2012).

У рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що ... право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» заява № 23465/03 від 06.10.2011 року, існування заборгованості, яка підтверджена остаточним обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішенні винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення усправі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в ній).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як цепередбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справі «Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішення залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

В рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складом частина судового розгляду (пункт 43).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання заявником не пропущено, оригінал виконавчого листа втрачено, рішення суду, яке набрало законної сили не виконано, тому заява ТОВ «ДЕБТ ФОРС» про видачу дубліката виконавчого листа підлягає до задоволення.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 258, 260, 354, 355, 431, 442, п.17.4 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Заяву задовольнити.

Замінити стягувача ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» його правонаступником - ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДЕБТ ФОРС» у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого листа у справі №357/13881/15-ц, провадження №2/357/4312/15, виданого на виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.03.2016, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості за кредитним договором.

Видати дублікат виконавчого листа №357/13881/15-ц, провадження №2/357/4312/15, на підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.12.2015, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором № 500963824 від 15.04.2014 у розмірі 27646,94 грн та судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 276,47 грн.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала складена 31.03.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко