Рішення № 135341845, 02.04.2026, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/225/26

Провадження №2/485/241/26

Рішення

іменем України

02 квітня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

встановив:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" (далі ТОВ "Факторинг Партнерс") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовні вимоги обґрунтовують тим, що 20 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" (далі - ТОВ "МІЛОАН") та ОСОБА_1 було укладено договір № 9681022, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у сумі 4000,00 грн на узгоджений у договорі строк та зі сплатою процентів за користування кредитом. 25 липня 2024 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "Факторинг Партнерс" укладено договір факторингу № 25-07/24, відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило позивачу право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором, укладеним із ОСОБА_1 . Відповідачка свого зобов"язання щодо повернення кредитних коштів не виконала, внаслідок чого допустила заборгованість за договором № 9681022 від 20 лютого 2022 року у розмірі 4980,00 грн, яка складається з: заборгованості за основним зобов"язанням (за тілом кредиту) в розмірі 4000,00 грн, заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 180,00 грн та заборгованості за комісіями в розмірі 800,00 грн.

Також, 16 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДІПЛЮС" (далі - ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС") та ОСОБА_1 було укладено договір № 97807, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у вигляді кредитної лінії сумі 13334,00 грн на узгоджений у договорі строк та зі сплатою процентів за користування кредитом. 28 січня 2025 року між ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" та ТОВ "Факторинг Партнерс" укладено договір факторингу № 28012025, відповідно до якого ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" відступило позивачу право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за договором, укладеним із ОСОБА_1 . Відповідачка свого зобов"язання щодо повернення кредитних коштів не виконала, внаслідок чого допустила заборгованість за договором № 97807 від 16 лютого 2022 року у розмірі 16327,35 грн, яка складається з: заборгованості за основним зобов"язанням (за тілом кредиту) в розмірі 13334,00 грн та заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 2993,35 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за двома кредитними договорами в загальному розмірі 21307,35 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву, сформованого в системі "Електронний суд" 18 березня 2026 року представником відповідачки за довіреністю ОСОБА_3 , представник вказав про визнання відповідачкою позовних вимог в частині стягнення кредитної заборгованості в повному обсязі. Також у зв"язку з визнанням позову, просив застосувати положення ч. 1 ст. 142 ЦПК України щодо вирішення судом судових витрат, а також враховуючи критерії добросовісності, розумності та справедливості, просив зменшити розмір витрати на правничу допомогу до 1500,00 грн, посилаючись на те, що відповідачка має на утриманні трьох малолітніх дітей, зареєстрована як ВПО, нерухомого та рухомого майна не має від якого можна було б отримувати додатковий дохід від оренди майна. Крім того, відповідно до висновку ЛКК від 21 серпня 2025 року № 6425, відповідачка потребує постійного амбулаторного лікування та періодично стаціонарного лікування, на що також необхідно додаткові кошти. Вважає заявлену позивачем суму витрат на правничу домогу несправедливою і такою, що створює надмірний індивідуальний тягар.

У відповіді на відзив від 23 березня 2026 року представником позивача підтримано позовні вимоги у повному обсязі, наголошено на необхідності їх задоволення.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача у поданій позовній заяві просив розгляд справи проводити без участі представника ТОВ "Факторинг Партнерс".

Відповідачка ОСОБА_1 про причини неявки суд не повідомила.

На підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд вважаєможливим проводитирозгляд справиза відсутностісторін, на підставі наявних у справі доказів.

У зв"язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснено без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 20 лютого 2022 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 9681022, за умовами якого відповідачка отримала грошові кошти (фінансовий кредит) у розмірі 4000,00 грн загальним строком кредитування на 75 днів до 06 травня 2022 року зі сплатою процентів за користування кредитом в сумі 900,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду, що складає 15 днів, який настає з дати видачі кредиту та завершується 07 березня 2022 року, та зі сплатою відсотків за користування кредитом протягом поточного періоду в сумі 12000,00 грн, які нараховуються за стандартною ставкою 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом строкового періоду, що складає 60 днів, який настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується 06 травня 2022 року (а.с.32-37).

Відповідно до п.1.5.1 договору, сторони погодили комісію за надання кредиту в розмірі 800,00 грн, яка нараховується за ставкою 20% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Разом з укладанням вище зазначеного кредитного договору, відповідачкою попередньо було підписано анкету-заяву на кредит № 9681022 від 20 лютого 2022 року (а.с.91), відповідачка також ознайомилася та підписала графік платежів, який є Додатком № 1 до кредитного договору (а.с. 57), та паспорт споживчого кредиту № 9681022 Додаток № 2 до кредитного договору (а.с.76).

Договір про споживчий кредит № 9681022 укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачкою договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором F74769 відправлений 20 лютого 2022 року на номер телефону НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ "МІЛОАН" про ідентифікацію позичальника (а.с. 97).

Отже, договір був вчинений в електронній формі, яка відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України "Про електронну комерцію" прирівнюється до письмової форми.

Видача кредитних коштів в сумі 4000,00 грн підтверджується квитанцією платіжної системи LIQPAY № 1920500393 від 20 лютого 2022 року, відповідно до якої на карту НОМЕР_5 20 лютого 2022 року було перераховано грошові кошти у вказаній сумі (а.с. 98).

25 липня 2024 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Факторинг Партнерс" укладено договір факторингу № 25-07/2024, відповідно до якого ТОВ "Мілоан" передало позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі й за кредитним договором № 9681022 від 20 лютого 2022 року, укладеним між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 , в сумі 4980,00 грн, з яких: 4000,00 грн - заборгованість за кредитом (залишок по кредиту), 180,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 800,00 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту (а.с. 41-56, 58), розмір заборгованості якої підтверджений відомостю первісного кредитора про щоденні нарахування та погашення за період з 20.02.2022 по 04.03.2022, тобто в межах строку кредитування (а.с. 25).

Згідно розрахунку заборгованості складеного ТОВ "Факторинг Партнерс", відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором № 9681022 від 20 лютого 2022 року не виконувала, після відступлення права грошової вимоги платежів для погашення існуючої заборгованості не здійснювала (а.с. 39).

Крім того, 14 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" із заявою на видачу кредиту №100364467, в якій просила встановити ліміт крежитної лінії в сумі 68890,00 грн та видати перший транш кредиту в розмірі 13334,00 грн (а. с.9).

16 лютого 2026 року відповідачка у письмовій формі уклала із ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" договір про споживчий кредит № 97807, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі 68890,00 грн (п.2.1 договору).

Згідно п.2.2.2 договору, сторони погодили перший транш в сумі 13334,00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 10000,50 грн на рахунок позичальника № НОМЕР_3 , та у розмірі 3333,50 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини договору.

Строк кредитування за першим траншем складає 168 днів (п.2.6.1 договору).

Пуктом 2.3 договору визначено тип процентної ставки фіксований, проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 286,00 % річних.

Згідно п. 3.1 договору, сторони домовились що договір про споживчий кредит, який складається з публічної та індивідуальної частини, а також графіку платежів, набирає чинності з моменту підписання сторонами індивідуальної частини і діє до повного виконання позичальником зобов"язань по цьому договору.

Разом з укладанням вище зазначеного кредитного договору, відповідачка також ознайомилася та підписала власноруч графік платежів за першим траншем до кредитного договору № 97807 від 16 лютого 2022 року (а.с. 29) та паспорт споживчого кредиту (а.с.7).

Отримання відповідачкою кредитних коштів підтверджується карткою обліку виконання договору № 97807 (а.с. 31), а також зокрема здійснення переказу грошових коштів у сумі 10000,05 грн, як то передбачено договором, підтверджується платіжним доручіенням № CRD_389475 від 16 лютого 2026 року (а.с.30).

28 січня 2025 року між ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" та ТОВ "Факторинг Партнерс" укладено договір факторингу № 28012025, відповідно до якого ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" передало позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі й за кредитним договором № 97807 від 16 лютого 2022 року, укладеним між ТОВ "ФК "КРЕДІПЛЮС" та ОСОБА_1 , в сумі 16327,35 грн, з яких: 13334,00 грн - заборгованість за кредитом (залишок по кредиту), 2993,35 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с. 59-74), розмір заборгованості також підтверджується карткою обліку виконання договору: 97807 первісного кредитора, яка містить інформацію про щоденні нарахування та погашення за період з 16.02.2022 по 03.08.2022, тобто в межах строку кредитування (а.с. 31).

Згідно розрахунку заборгованості складеного ТОВ "Факторинг Партнерс", відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором № 97807 від 16 лютого 2022 року не виконувала, після відступлення права грошової вимоги платежів для погашення існуючої заборгованості не здійснювала (а.с. 40).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Що стосується договорів факторингу, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.

Відповідно до вимог статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачкою кредитних договорів та отримання кредитних коштів. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Надані договори відступлення прав вимоги підтверджують перехід всіх прав грошової вимоги, за кредитними договорами № 9681022 від 20 лютого 2022 року та № 97807 від 16 лютого 2022 року, до позивача у справі.

Відповідачка не довела належного виконання зобов"язань за кредитними договорами, розрахунки заборгованості не спростувала, позов визнала.

Враховуючи вище наведене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитними договорами обґрунтовані та підлягають до задоволення в повному обсязі та з відповідачки слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 9681022 від 20 лютого 2022 року у розмірі 4980,00 грн: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 180,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 800,00 грн - заборгованість за комісіями; та за кредитним договором № 97807 від 16 лютого 2022 року у розмірі 16327,35 грн: 13334,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2993,35 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, всього в загальному розмірі 21307,35 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (а. с. 117), який підлягає стягненню з відповідачки.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Наведені положення Закону кореспондуються із ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

Відповідачка визнала позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором до початку розгляду справи по суті.

За такого, з відповідачки на користь позивача має бути стягнуто судовий збір у розмірі 1331,20 грн, з державного бюджету має бути повернуто позивачу судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Також, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В той же час при оцінці розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню, суд застосовує ряд критеріїв дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність, а також складність справи, значення справи для сторін і т.п.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зробив висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі її витрати на адвоката, якщо керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права встановить, що розмір гонорару є завищеним, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним згідно ціни позову.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладений між ТОВ "Факторинг Партнерс" та Адвокатським об`єднанням "ЛІГАЛ АССІСТАНС" (а.с. 82-85), перелік послуг та їх ціни (а.с. 86-87), заявку на надання юридичної допомоги № 2078 від 01 грудня 2025 року за підписом сторін за Договором № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року ТОВ "Факторинг Партнерс" та адвокатського об"єднання "ЛІГАЛ АССІСТАНС" (а.с. 88), витяг з Акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31 грудня 2025 року про погодження надання правових послуг адвокатським об"єднанням "ЛІГАЛ АССІСТАНС" у відповідності до заявок на надання юридичної допомоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитними договорами № 9681022 та № 97807, а саме: надання усної консультації з вивченням документів - 2 год. на суму 4000,00 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 3 години на суму 9000,00 грн - всього 13000,00 грн (а.с.89).

Суд бере до уваги, що позовні вимоги ґрунтуються на праві грошової вимоги, що виникло з правочину, укладеного у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 13000,00 грн є необґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям співмірності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу позивача з реальним обсягом такої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, та критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов`язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).

Таким чином, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, складність справи, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу в межах суми понесених ним витрат в розмірі 5000,00 грн, оскільки, такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 142, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс", код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, заборгованість за кредитними договорами в загальному розмірі 21307,35 грн (двадцять одна тисяча триста сім грн 35 к.) з яких: за кредитним договором № 9681022 від 20 лютого 2022 року у розмірі 4980,00 грн: 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 180,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 800,00 грн - заборгованість за комісіями; за кредитним договором № 97807 від 16 лютого 2022 року у розмірі 16327,35 грн: 13334,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2993,35 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 к.) та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн (п"ять тисяч грн 00 к).

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Факторинг Партнерс", код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, з державного бюджету 50 відсотків судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 к.), сплаченого при поданні позову відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 0607280028 від 04 лютого 2026 року в АТ "ОТП БАНК".

У стягненні решти витрат на правову допомогу позивачу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 02 квітня 2026 року.

Суддя О. В. Соловйов