Ухвала суду № 135338286, 01.04.2026, Київський районний суд м. Одеси

cправа №947/13021/26

провадження №1-кп/947/889/26

У Х В А Л А

01 квітня 2026 року м.Одеса

Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12026163480000059 від 18.01.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Під час підготовчого судового засідання, прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

1. Зміст клопотання.

В обґрунтування клопотання прокурор зокрема зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Вказував на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме наявність достатніх підстав вважати, що у разі незастосування до нього зазначеного запобіжного заходу буде: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки у разі визнання винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1, ч.2 ст.307 КК України йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років. Крім того, підозрюваний не має міцних соціальних зв`язків, постійного місця роботи, або інших вагомих обставин, які б могли запобігти переховуванню від органів досудового розслідування, у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу; 2) незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюваному в ході проведення слідчих дій стали відомі персональні дані свідків в кримінальному провадженні, які є місцевими жителями, відтак існують підстави вважати, що підозрюваний може здійснити вплив на свідків, з метою надання останніми недостовірних показів. Крім того, наразі не встановлено всіх осіб, що можуть бути допитані по справі як свідки, та на яких може вплинути підозрюваний.

Вважав, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, є достатні підстави для застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на час достатній для закінчення досудового розслідування, та враховуючи зазначені обставини, менш суворі запобіжні заходи будуть не достатні для запобігання вищевказаним ризикам та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_3 .

Посилаючись на викладене, керуючись вимогами ст.ст.40, 131, 132, 176 - 178, 183, 184, 194 КПК України, просив: 1) застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб; при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266240 гривень; 3) визначити у разі внесення застави необхідність виконання підозрюваним ОСОБА_3 наступних обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, зокрема: не відлучатися із н.п. Іванівка, Березівського району, Одеської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в України.

2. Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні, прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити. Уточнив, що існують ризики, передбачені п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України. Також повідомив, що про факти впливу обвинуваченого на свідків у кримінальному провадженні, йому нічого не відомо.

Захисник ОСОБА_5 зокрема зазначив, що заявлені прокурором ризики зменшилися, а завдана шкода відшкодована. Просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник ОСОБА_6 зокрема зазначив, що ризик переховування від суду не доведений, оскільки обвинувачений має позитивну характеристику та міцні соціальні зв`язки, а саме: дружину та чотирьох малолітніх дітей. Також просив обрати більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений зокрема зазначив, що до кримінальної відповідальності раніше не притягувався та від органів досудового розслідування не переховувався. Просив врахувати важкі сімейні обставини, зокрема відсутність місця постійної роботи та кількість малолітніх дітей, яких необхідно утримувати.

3. Передумови та висновки суду.

Суд, заслухавши клопотання, дослідивши додані до нього документи та вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 23.02.2026 року, до обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 08.04.2026 року, та визначено розмір застави, - 80 розмірів для працездатних осіб.

Під час застосування вказаного запобіжного заходу, слідчим суддею були враховані ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до змісту ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність вважати, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Суд погоджується, що на сьогоднішній день, ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, продовжує існувати, а саме: переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання тільки у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Отже, на думку суду існує ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду з метою уникнення правосуддя.

Частина 1 ст.194 КПК України передбачає, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.п.1 та 2 ч.1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч.ч.5 та 6 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі ЄСПЛ) у справі «Москаленко проти України» (Заява №37466/04), ЄСПЛ вважає, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою (п.34). Однак, з плином часу ці підстави ставали усе менш обґрунтованими. Тому ЄСПЛ повинен встановити, чи були інші підстави, наведені судами, зокрема тяжкість імовірного покарання, ризик того, що заявник переховуватиметься від слідства і суду та примушуватиме свідків давати неправдиві показання, «достатніми» та «відповідними» (п.35). ЄСПЛ зазначає, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. ЄСПЛ визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, ЄСПЛ неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (див. рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26.07.2001 року).

Під час судового засідання, зі сторони обвинувачення, не надано жодного доказу на підтвердження того, що ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України продовжує існувати та обвинувачений взагалі коли небудь вчиняв дії, спрямовані на плив на свідків у кримінальному провадженні.

Окрім цього, під час судового засідання, зі сторони обвинувачення, не надано жодного доказу на підтвердження того, що обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадження іншим чином.

Таким чином, суд робить висновок, що обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, у сукупності з існуючим ризиком, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України, презумпцію невинуватості та не доведеністю зі сторони прокурора недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеному у клопотанні, дозоляють суду змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби, який на думку суду є достатнім для запобігання ризику, передбаченому п.1 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки менш суворі запобіжні заходи, на думку суду, не достатні для запобігання зазначеному ризику.

Згідно з ч.5 ст.194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

Відповідно ч.7 ст.194 КПК України, обов`язки, передбачені ч.ч.5, 6 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст.199 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 199, 315, 369 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 відмовити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби, строком на 2 (два) місяці, тобто до 01 червня 2026 року включно.

2. Заборонити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом строку дії домашнього арешту, залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 з 20 (двадцятої) години 00 хвилин до 08 (сьомої) години 00 хвилин наступного дня, без дозволу суду, за виключенням повітряних тривог, під час яких обвинувачений може відвідувати укриття або бомбосховища, а також відвідування медичних закладів для отримання ним медичної допомоги за направленням лікаря та явки його до суду, з урахуванням часу на проїзд.

3. Зобов`язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом строку дії домашнього арешту: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з с.Іванівка Березівського району, Одеського району без дозволу суду; 3) утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню №12026163480000059 від 18.01.2026 року; 4) здати на зберігання до ГУ ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

4. Роз`яснити обвинуваченому положення ч.5 ст.181 КПК України, згідно якої, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

5. Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на Березівський РВП ГУНП в Одеській області, якому направити копію цієї ухвали для виконання.

6. Строк дії цієї ухвали з 01 квітня 2026 року до 01 червня 2026 року включно.

7. Ця ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1