Ухвала суду № 135334847, 01.04.2026, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/3113/26

Провадження № 4-с/646/13/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2026 року м.Харків

Суддя Основ`янського районного суду міста Харкова Чорна Б.М., перевіривши матеріали скарги ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Тарасенко В.Ю. про визнання бездіяльності відділу Державної виконавчої служби незаконною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Основ`янського районного суду міста Харкова 23.03.2026 року надійшла скарга адвоката Тарасенко Віри Юріївни, в інтересах ОСОБА_1 , в якій вона просить визнати незаконними бездіяльність Основ?янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відмови від закінчення виконавчих проваджень № 50428666 та № 50438821, які входять до складу зведеного виконавчого провадження № 50615104, по примусовому виконанню виконавчого листа по справі № 646/11149/15-ц, виданого 03.02.2016р., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором №11382131000 від 11.08.2018р. по кредиту та процентам у розмірі 23715,18 доларів США та по пені у розмірі 17628,41 грн.; зобов?язати Основ?янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України закінчити виконавчі провадження № 50428666 та № 50438821, які входять до складу зведеного виконавчого провадження № 50615104, по примусовому виконанню виконавчого листа по справі № 646/11149/15-ц, виданого 03.02.201бр., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором №11382131000 від 11.08.2018р. по кредиту та процентам у розмірі 23715,18 доларів США та по пені у розмірі 17628,41 грн., та винести постанову про зняття арешту з майна боржника та припинення заборони його відчуження, накладеного у рамках виконавчих проваджень №50428666 та № 50438821, які входять до складу зведеного виконавчого провадження № 50615104 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 12.04.2016р., та припинити всі інші виконавчі дії з приводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ; судові витрати по сплаті судового збору покласти на Основ?янсько-Слобідський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Основ`янського районного суду міста Харкова головуючою визначено суддю Чорну Б.М.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 24.03.2026 р. скаргу ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Тарасенко В.Ю. про визнання бездіяльності відділу Державної виконавчої служби незаконною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху, з наданням п`ятиденного строку з дня отримання позивачем копії ухвали, для усунення зазначених в ній недоліків.

Про наслідки невиконання ухвали про залишення без руху, а саме: що в разі не усунення недоліків в строк, визначений судом, заява (скарга) буде вважатися неподаною та повернута, позивачу було роз`яснено в самому тексті ухвали від 24.03.2026 року.

Відповідно до Довідки про доставку електронного листа представник скаржника отримав ухвалу 26.03.2026 року.

30.03.2026 на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій адвокат Тарасенко В.Ю. посилається на те, що відповідно до судової практики оскарженню підлягає саме бездіяльність ВДВС, яка полягає у незнятті арешту з майна скаржника, а тому це є триваючим правопорушенням.

Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Так, відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з вимогами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 447, ч. 1 ст. 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Як вбачається зі змісту скарги, що вперше позовна заява про оскарження дій та бездіяльності ВДВС була подана до Харківського окружного адміністративного суду 30.07.2025, після того як представник заявника отримала відповідь ВДВС про відмову у знятті арешту, яка була отримана нею 25.07.2025р., датована 22.07.2025р., справа була зареєстрована у Харківському окружному адміністративному суді під номером № 520/20355/25, але суди першої, апеляційної та касаційної інстанції вирішили, що дане питання не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства і що заявник може звернутись до суду в порядку цивільного судочинства.

Проте, зазначена постанова Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду датована 17 лютим 2026 року. Жодної інформації та доказів на підтвердження дати отримання (ознайомлення) з вказаною постановою представником скаржника ні до самої скарги від 23.03.2026 р., ні до заяви від 30.03.2026 р. суду не надано.

Скарга про визнання бездіяльності відділу Державної виконавчої служби незаконною та зобов`язання вчинити дії адвокатом Тарасенко В.Ю. подана до суду 23 березня 2026 року, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду.

У заяві про усунення недоліків від 30.03.2026 року не додано жодних обґрунтувань причин пропуску строку звернення до суду, не повідомлено про дату отримання (ознайомлення) з постановою Верховного Суду від 17.02.2026 р., на яку посилається представник позивача (про що, серед іншого, вказувалося судом як на недолік в ухвалі від 24.03.2026 р.), обґрунтувань та доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Тарасенко В.Ю. є користувачем Електронного суду, вона мала можливість бути ознаймленою з постановою Верховного Суду у справі №520/20355/25 у підсистемі "Електронний суд", однак, до скарги не долучено доказів, які б свідчили про дату отримання адвокатом Тарасенко В.Ю. (яка представляла інтереси ОСОБА_1 у справі №520/20355/25) постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 р. у справі №520/20355/26 через підсистему "Електронний суд".

Крім того, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) - постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2026 р. у справі №520/20355/26 (номер судового провадження: К/990/43231/25) надіслано судом до ЄДРСР 17.02.2026 р., зареєстровано в ЄДРСОР 18.02.2026 р. та забезпечено надання загального доступу - 19.02.2026 р., дата набрання законної сили: 17.02.2026 р.

Посилання адвоката Тарасенко В.Ю. у заяві про усунення недоліків від 30.03.2026 року на те, що відповідно до судової практики, подана скарга стосується триваючого правопорушення спростовується, поданим разом із скаргою клопотанням про поновлення строку для звернення до суду. Тобто представник скаржника, звертаючись із таким клопотанням розумів та визнавав, що строк на звернення до суду із вказаною скаргою ним пропущено, однак не навів жодних аргументів та доказів поважності пропуску строку звернення до суду.

Скарга про визнання бездіяльнсоті відділу Державної виконавчої служби незаконною та зобов`язання вчинити дії адвокатом Тарасенко В.Ю. подана до суду 23 березня 2026 року, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду.

Таким чином, ухвала суду від 24.03.2026 року представником скаржника не виконана.

Посилання на те, що оскаржувана бездіяльність відділу Державної виконавчої служби, яка стосується незняття арешту з майна скаржника є триваючим правопорушенням, суд вважає неприйнятними з огляду на настпуне.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов`язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Однак, якщо особа з поважних причин пропустила строк для подання скарги на рішення, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби то у відповідності до норм статті 449 ЦПК України вони можуть бути поновлені судом за наявності поважних для цього причин за заявою заявника.

Таким чином, заявник (боржник) пропустив десятиденний строк на звернення до суду зі скаргою, перебіг якого почався з наступного дня після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Матеріали справи підтверджують, що скаржник мав більше ніж достатньо часу для усунення недоліків , проте, розпоряджаючись своїми процесуальними правами на власний розсуд, не вчинив жодних дій, які б підтверджували, що він має намір виконати вимоги ухвали суду про залишення скарги без руху.

Відповідно до частини другої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Процесуальний порядок здійснення провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Alimentaria Sanders S. A. v. Spain" (заява № 11681/85) Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує на тому, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається передусім на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України", заява № 36655/02).

Відповідно до постанови Верхового суду від 14.12.2022 року у справі 760/27582/17 зазначено, що у разі, коли позивач, розпоряджаючись своїми процесуальними правами на власний розсуд, не вчиняє жодних дій з виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, він має розуміти невідворотність настання для нього негативних процесуальних наслідків, а протилежна сторона вправі очікувати на дотримання судом вимог процесуального закону - залишення позову без розгляду у зв`язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом. Суд зобов`язаний припиняти недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі необґрунтованого невиконання такою стороною вимог суду про усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення скарги, відповідно до ч.6 ст.185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків скаржник має право повторно звернутися до суду із зазначеною скаргою, суд вважає за необхідне скаргу визнати неподаною та повернути скаржнику, в зв`язку з не усуненням недоліків.

Суддя також враховує та звертає увагу, що згідно з ч.2 ст.10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).

На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свободне гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.

Відповідно до вимог ч.3 ст.185 ЦПК України, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає вимоги, визначені ст.ст.175,177 ЦПК України, а саме не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч.5 ст.185 ЦПК України).

Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (ч.6 ст.185 ЦПК України).

З огляду на те, що скаржником недоліки поданої скарги не усунуті у відповідності до ухвали Основ`янського районного суду міста Харкова від 24.03.2026 р., за таких обставин вбачається, що матеріали скарги підлягають поверненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 43, 44, 116, 185, 260 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Матеріали Скарги ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Тарасенко В.Ю. про визнання бездіяльності відділу Державної виконавчої служби незаконною та зобов`язання вчинити певні дії - визнати неподаними та повернути заявнику.

Роз`яснити заявникуу, що повернення заяви (скарги) не перешкоджає повторному зверненню із заявою (скаргою) до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання, та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://cz.hr.court.gov.ua/sud2035/.

Суддя Б.М.Чорна