Ухвала суду № 135314107, 31.03.2026, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 166/1028/24

провадження № 6/166/7/26

УХВАЛА

іменем України

31 березня 2025 року с-ще Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Свистун О.М., за участю секретаря Заєць Н.П., розглянувши подання головного державного виконавця Ратнівського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романюк Лариси про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа,

установив:

Головний державний виконавець Ратнівського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Ратнівського ВДВС) Романюк Л.В. звернулася до суду з поданням, у якому просить винести ухвалу про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання зобов`язань, покладених на неї постановою.

Подання мотивує тим, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні ВП №76688752 з виконання виконавчого листа Ратнівського районного суду про стягнення на користь ОСОБА_2 718034 грн забогованості за договором позики від 10.12.2021, 6000 грн витрат за надання правової допомоги та 7180,34 грн судового збору.

Державний виконавець скерував копію постанови про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 , якою зобов`язав останню виконати судове рішення, з`явитися до державного виконавця у визначений час і надати квитанції про сплату боргу, попереджено про відповідальність за невиконання рішення суду.

Натепер ОСОБА_1 рішення суду не виконала.

Під час примусового виконання рішення суду виконавець установив, що ОСОБА_1 є підприємцем, у період із 01.01.2025 по 17.02.26 перетинала державний кордон 13 січня 2026 року, 12 грудня 2026 року, 05 липня 2025 року, 29 травня 2025 року, 16 лютого 2025 року.

Стягувачка 02 лютого 2026 року звернулася до державного виконавця із заявою про звернення до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Оскільки ОСОБА_1 будь-яких дій, спрямованих на виконання вимог державного виконавця, не вчинила. Вказане, на думку заявника, свідчить про ухилення боржника від виконання рішення суду.

Суд ухвалою від 30.03.26 витребував матеріали виконавчого провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У силу статті 2 протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікований Законом України 11 вересня 1997 року) та статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Згідно із п.5 ч.1 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

За приписами ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення на строк до повного виконання такого рішення.

Аналіз даних правових норм дає можливість зробити висновок про те, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх на це підстав.

Поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Суд установив, що на примусовому виконанні у Ратнівському ВДВС перебуває виконавче провадження із виконання виконавчого листа №166/1028/24, виданого Ратнівським районним судом Волинської області 13.11.2024, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в розмірі 718034 грн, витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, в розмірі 6000 грн та судового збору в розмірі 7180,34 грн.

За вказаним виконавчим листом головний державний виконавець Ратнівського ВДВС Романюк Л.В. 03 грудня 2024 року відкрила виконавче провадження ВП №76688752, про що свідчить відповідна постанова.

Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державний виконавець 21 березня 2025 року уже звертався до суду із поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у справі виїзду за кордон у зв`язку із умисним невиконанням судового рішення. Суд ухвалою від 25.03.25, яка набрала законної сили 10 квітня 2025 року, відмовив у задоволенні вказаного подання, мотивуючи тим, що відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, доводи державного виконавця про несплату боргу, неподання декларації про майно і доходи, періодичний перетин боржником державного кордону є недостатніми для підтвердження факту ухилення боржника від виконання судового рішення.

Згідно з матеріалами виконавчого провадження після постановлення судом вказаної вище ухвали державний виконавець Л.Романюк винесла розпорядження № 76688752 від 08.09.25 про перерахунок на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 1548 грн, що надійшли 05.09.25 на рахунок із обліку депозитних сум, та 172 грн виконавчого збору.

Державний виконавець Романюк Л.В. 17.02.26 отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, згідно з якою у вказаних реєстрах відомості про належне ОСОБА_1 майно відсутні.

Крім цього, виконавець отримав інформацію про реєстрацію ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця 07 березня 2024 року.

Проте відомостей про наявність чи відсутність задекларованого ОСОБА_1 , як підприємцем, доходу та його розміру матеріали виконавчого провадження не містять, як й інформації про звернення державного виконавця із таким запитом до органів ДПС України.

Суд констатує, що наявність заборгованості із виконання судового рішення без встановлення обставин, які б свідчили про ухилення боржника від виконання рішення, тобто дій або бездіяльності боржника, які полягають у навмисному або іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків, не є підставою для застосування згаданих вище санкцій.

Звертаючись до суду з поданням про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон, державний виконавець посилалася на невиконання її вимог про сплату боргу.

Однак, додаючи докази на підтвердження надіслання згаданої постанови боржнику, державний виконавець доказів на підтвердження її отримання адресатом не надає.

З урахуванням установлених судом обставин, зокрема, відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення, доводи державного виконавця про несплату боргу, неподання декларації про майно і доходи, на думку суду, є недостатніми для підтвердження факту ухилення боржника від виконання судового рішення.

Установлено, що дійсно ОСОБА_1 перетинала державний кордон 13 січня 2026 року, 12 грудня 2026 року, 05 липня 2025 року, 29 травня 2025 року, 16 лютого 2025 року.

Періодичний перетин боржником державного кордону, на думку суду, є також недостатнім доказом для підтвердження факту ухилення боржника від виконання рішення суду.

Так, наявність заборгованості із виконанню судового рішення без встановлення обставин, які б свідчили про ухилення боржника від виконання рішення, тобто дій або бездіяльності боржника, які полягають у навмисному або іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов`язків, не є підставою для застосування згаданих вище санкцій.

Керуючись ст.ст. 260, 441 ЦПК України, ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України та виїзду в Україну громадян України, суд

постановив:

У задоволенні подання головного державного виконавця Ратнівського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романюк Лариси Василівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Роз`яснити, що учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ратнівського

районного суду О.М. Свистун