Рішення № 135294017, 31.03.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2026 р. № 640/13196/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053,

прозобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі відповідач), в якому просила:

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення сплаченого ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 10.04.2020 в розмірі 11272,50 грн. сплаченого згідно з квитанцією № 1220Е61891 від 10.04.2020.

В обґрунтуванні позовних вимог зазначено, що відповідно договору купівлі-продажу квартири від 10.04.2020 позивачка придбала квартиру. При цьому було сплачено у відповідності до статті 49 Закону України "Про нотаріат" збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 11272,50 грн. згідно квитанції № 1220Е61891 від 10.04.2020, хоча вона не є платником даного збору в розумінні пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", так як придбавав житло вперше. На вимогу позивача про повернення безпідставно сплаченого збору відповідачем було відмовлено з тих підстав, що Пенсійний фонд України не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, а відтак відсутні підстави для повернення сплаченого збору. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що порушують права позивача. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2020 року відкрито провадження у справі, та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 року № 2825-IX (далі Закон № 2825) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825 матеріали адміністративної справи № 640/7665/21 скеровано за належністю до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу, головуючим у справі визначено суддю Дерев`янко Л.Л.

Ухвалою від 09.04.2025 року суд прийняв справу до свого провадження та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

04.08.2020 року до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив, в якому вказав на те, що так як відповідач не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно та відсутні дані, що підтверджують придбання позивачем нерухомого майна вперше, відповідач не може повернути сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, суд дійшов наступного висновку.

10 квітня 2020 року між позивачкою та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рвач Жанною Віталіївною укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно з яким позивачка придбала квартиру вартістю 2254500, 00 грн. Перед укладенням вищезазначеного договору позивачка сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного житла 11272,50 грн. відповідно до квитанції № 1220Е61891 від 10.04.2020, як це передбачає пункт 15.3 постанови КМУ від 03.11.1998 року № 1740 "Про затвердження порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" та пункт 10 ст. 4 "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

12.05.2020 позивачка звернулась до відповідача з проханням повернути безпідставно сплачені кошти, однак отримав відповідь відповідача від 15.05.2020 № 2600-0502-8/60655 про відсутність підстав для повернення сплаченого збору, так як відповідач не володіє інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно.

Позивачка не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР.

Відповідно до абзацу першого пункту 9 статті 1 даного Закону платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовані у "Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року № 1740.

Згідно з пунктом 15-1 "Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пункт 15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій передбачає, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З системного аналізу наведених правових актів суд дійшов висновку, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Факт придбання позивачкою нерухомого майна вперше підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта 208625085 від 11.05.2020. Згідно з даною довідкою позивачка є власником лише придбаної квартири вперше.

В матеріалах справи міститься Договір купівлі-продажу квартири від 10.04.2020.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували факт придбання позивачем житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, судом не здобуто.

За наведених обставин суд приходить до переконання, що позивачка дійсно вперше придбала житло (за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 10.04.2020) та при укладенні договору купівлі-продажу помилково сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 відсотка від його вартості, а саме 11272,50 грн.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії визначені Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 року за № 1650/24182, з змінами і доповненнями.

Відповідно до пункту 5 даного Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов`язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

У разі потреби в поверненні помилково або надміру зарахованих коштів готівкою фізичним особам, які не мають рахунків у банках (більше ніж одному одержувачу), органом, що контролює справляння надходжень бюджету, в доповнення до подання до відповідного органу Казначейства подається реєстр одержувачів коштів, в якому зазначаються: прізвище, ім`я та по батькові одержувача, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума, що підлягає поверненню, у двох примірниках.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

Відповідно до пункту 7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2, яким установлено механізм здійснення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.

Отже, законодавством визначено порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджетів, який передбачає наявність подання відповідного органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з метою внесення його платником до органу Державної казначейської служби України.

Таким чином, виходячи із встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна позивачкою, сплачено помилково, за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж, у зв`язку з чим кошти в сумі 11272,50 грн., сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.

Відмова відповідача в частині повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 11272,50 грн., є протиправною, оскільки саме органи Пенсійного фонду України, які контролюють справляння надходжень бюджету по даному збору, мають у разі ініціативи платника сформувати та подати відповідне подання до органів державної казначейської служби.

При цьому, суд не бере до уваги твердження відповідача, стосовно того, що відповідно до чинного законодавства України не існує єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно, що позбавляє можливості перевірити інформацію про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Відсутність можливостей в органів Пенсійного фонду України встановити придбання житла конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами, і саме органи Пенсійного фонду України зобов`язані довести, що конкретні особи - придбавають житло не вперше.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, позов задовольнити в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу в розмірі 3400,00 грн, суд зазначає таке.

В матеріалах справи є клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 3400,00 грн, завірена копія Договору про надання правничої допомоги №11/05/20-2 від 11.05.2020, укладеної між ОСОБА_1 як клієнтом і Адвокатським бюро «Тарас Кулачко та партнери» про узгодження суми гонорару з надання правової допомоги, копія Акту приймання-передачі наданих послуг від 27.05.2020, за яким адвокатом передано, а клієнтом прийнято правничу допомогу з підготовки і оформлення позовної заяви підготовки і оформлення додатків до позовної заяви вартість послуги 3400,00 грн.; копія квитанції № 1216FF1863 від 27.05.2020.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат, згідно ч. 7 ст. 134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач проти стягнення витрат на правничу допомогу заперечив з огляду на їх необґрунтованість.

Суд зауважує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд звертає увагу, що він не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/WestAllianceLimited проти України, заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Застосовуючи ці приписи до обставин справи і надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 КАС України, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що дана справа не відноситься до справ значної складності, навпаки, справа № 640/13196/20 є типовою, з великою кількістю судової практики з аналогічних спорів; вона не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не є резонансною, чи такою, що може мати значне репутаційне значення для позивача; розгляд справи відбувався без участі сторін.

Досліджуючи детальний опис робіт, які включено до складу правничої допомоги в акті приймання-передачі наданих послуг від 27.05.2020 суд звертає увагу, що правнича допомога, яка складається із дослідження законодавства, збору доказів за своєю природою входить до послуг зі складання позовної заяви, що передбачає вивчення та опрацювання необхідної кількості документів, аналіз законодавства та судової практики, підготовка правової позиції та узгодження її з клієнтом.

В даному випадку, оцінивши складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, з огляду на подані документи, також враховуючи критерії розумності та співмірності заявленої суми фактично понесених витрат, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу з відповідача в розмірі 1000 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сума судового збору у розмір 840,80 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053 ЄДРПОУ 42098368) задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення сплаченого ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі-продажу квартири від 10.04.2020 в розмірі 11272,50 грн. (одинадцять тисяч двісті сімдесят дві гривні 50 коп.) сплаченого згідно з квитанцією № 1220Е61891 від 10.04.2020.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053 ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053 ЄДРПОУ 4209836) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 (одна тисяча) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко