Рішення № 135267620, 31.03.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/4135/26

Провадження №2/523/4125/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2026 р. м.Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси, в складі:

головуючого судді Малиновського О.М.

за участю секретаря Березніченко В.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Бізнес Позика» звернулось з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 29 726грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.04.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем було укладено договір № 530570-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого, банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 10000,00 грн. Однак, всупереч вимог законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала у повному обсязі, сплативши лише 4174грн. В іншій частині не виконала прийняті зобов`язання заборгованість за кредитом у встановленому порядку та строки не сплатила, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 29 726грн, що складається з 10000грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 13 926грн. - сума прострочених платежів по процентах, 5 000грн. сума процентів за порушення грошового зобов`язання за ст.625 ЦК України, 800грн. сума прострочених платежів за комісією. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 02.03.2026р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін яку скеровано за місцем реєстрації відповідача.

Відповідно до ч. 5 ст.279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У визначений судом строк відповідно до ст.ст. 191, 278 ЦПК України, зокрема 23.03.2026р. відповідач подала відзив на позовну заяву в якому просить частково задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з неї суми боргу за тілом кредиту. В іншій частині заявлених позовних вимог просить відмовити.

Щодо мотивації, то просить врахувати, що вона є дружиною військовослужбовця, а відтак на неї розповсюджуються пільги, передбачені ст.14-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військослужбовців та членів їх сімей», а відтак, на її думку, позивачем безпідставно нараховані проценти.

24.03.2026р. до суду надійшла відповідь на відзив в якому представник позивача посилаючись на правомірність проведених нарахувань, як за тілом кредиту, процентах та комісії внаслідок невиконання кредитних зобов`язання відповідачем, просить задовольнити позовні вимоги. Щодо застосування пільг стосовно нарахування процентів, то на думку представника позивача, відповідач не надала суду доказів того, що її чоловік перебував на військовій службі саме протягом строку дії кредит ного договору, що надавало б право не нараховувати проценти на тіло кредиту.

25.03.2026р. до суду від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення з наданням додаткових доказів її заперечень, наданих у відзиві на позовну заяву.

З огляду на зазначене, судом проведений розгляд справи на підставі доказів, наданих сторонами по справі.

Судом встановлено, що 17.04.2025р. між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №530570-КС-002 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця.

Відповідно до п.2.1. договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 10000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом за надання кредиту у порядку та на умовах визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Умовами договору, зокрема п. 2.3., 2.4., 2.5., 2.7.-2.12. також встановлено: строк, на який надається кредит 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом 1,0% в день (фіксована); загальний розмір наданого кредиту:10000,00грн; термін дії договору до 02.10.2025р.; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 24 732,10грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 6918,28 процентів, комісія за видачу кредиту 2000грн.

Сторонами в п.4.2.2. Договору кредиту погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір, дату внесення позичальником платежів, зокрема тіла кредиту, процентів за його користування, комісії за надання кредиту, а також загальні щомісячні платежі.

До вказаного договору додані правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» , візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта.

З візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається порядок дій здійснений сторонами кредитного договору щодо його укладення.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10000грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальниці № НОМЕР_1 грошових коштів.

З огляду на надані відповідачем заперечення, слід дійти висновку, що нею не оспорюється факт укладання договору кредиту від 17.04.2025р. та факт отримання кредитних коштів в розмірі 10000грн. за вказаним договором.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, станом на 15.02.2026р. у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором в розмірі 29 726грн, що складається з: 10 000грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 13 926грн. - сума прострочених платежів по процентах, сума заборгованості по процентам за ст. 625 ЦК України 5000грн., сума прострочених платежів за комісією 2000грн.

Окрім цього, з наданого позивачем розрахунку слідує, що з метою виконання кредитних зобов`язань, ОСОБА_1 сплатила на погашення боргу: 2050грн. 01.05.2025р.; 2050грн. 15.05.2025р.; 74грн. 07.06.2025р., а всього 4174грн.

При цьому 01.05.2025р. позивачем сплачена сума в розмірі 2050грн. зарахована таким чином: 1500грн. на погашення процентів; 550грн. на погашення комісії за надання кредиту.

15.05.2025р.: 1400грн. на погашення процентів; 650 грн. на погашення комісії.

07.06.2025р. сума 74грн. була направлена на погашення процентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивач набув право на судовий захист в частині стягнення тіла кредиту.

Разом з тим, суд вважає, що пред`явлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 13 926грн.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі з 21.05.2004р. по 16.01.2012р. та з 05.05.2015р. по теперішній час, є учасником бойових дій, що підтверджується документами наданими відповідачем ОСОБА_1 , зокрема посвідченням учасника бойових дій, довідками від 28.05.2025р. та від 20.08.2025р.

Окрім цього, з наданої копії свідоцтва про шлюб слідує, що ОСОБА_2 уклав 21.02.2023р. шлюб з ОСОБА_1 .

Отже, станом на час укладання кредитного договору (17.04.2025р.) ОСОБА_1 була та по теперішній час є дружиною військовослужбовця.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Відповідно до пункту 15 статті 14 цього Закону в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Отже, враховуючи розрахунок заборгованості з зазначенням періоду і процентної ставки за кредитним договором № №530570-КС-002 від 17.04.2025р., а також період виникнення зобов`язань між сторонами за кредитним договором, та з огляд у на те, що на час розгляду справи відповідач має статус члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил України та на неї поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», у неї був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Таким чином, позивачем безпідставно нараховані проценти по кредитному договору, укладеному з ОСОБА_1 на яку поширюються пільги передбачені вказаним вище Законом, як на члена сім`ї військовослужбовця ОСОБА_2 .

Щодо позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі грн. 800грн.

Так, з пункту 2.5 кредитного договору вбачається, що Комісія, пов`язана із наданням Кредиту складає 2000грн.

Згідно ч.3 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Тобто, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження №61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення комісії у розмірі 800грн. не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення процентів на підставі ст.625 ЦК України в розмірі 5000грн. то слід заначити таке.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

Отже, невиконання боржником грошового зобов`язання надає право кредитору захисти своє майнове право шляхом нарахування та стягнення з боржника 3% річних, або в розмірі процентів визначених договором, а також інфляційних збитків, що, як було зазначено вище, носить компенсаційний характер.

Позивач просить стягнути з відповідача 700 000% річних від суми заборгованості, що передбачено п. 7.5 кредитного договору, за період порушення грошового зобов`язання з 30.05.2025р. по 03.10.2025р. в розмірі 5000грн.

Разом з тим, згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, починаючи з 24.02.2022р. та по теперішній час в Україні внаслідок введення воєнного стану, який триває по сьогодні, нарахування процентів за порушення грошового зобов`язання та їх стягнення на підставі статті 625 ЦК України є недопустимим

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення 5000грн. на підставі статті 625 ЦК України не підлягають задоволенню.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, процентів за ст.625 ЦК України, а також стягнення суми комісії за надання кредиту є безпідставними та не підлягають задоволенню.

При остаточному вирішення спірного питання, з огляду на безпідставність нарахованих процентів та суми комісії, а також списання на погашення вказаних платежів позивачем раніше сплачених відповідачем сум в загальному розмірі 4174грн., суд дійшов висновку, що суму тіла кредиту слід зменшити на зазначену суму.

Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача суму боргу за тілом кредиту в розмірі 5826грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам, які задоволені судом в розмірі 19,59% від первісної ціни позову, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 521,56грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76,259,263-265,268, 279 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за тілом кредиту 5826грн., судовий збір в розмірі 521,56грн.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: м. Київ, б. Лесі Українки, буд.26, оф.411.

Відповідач: до ОСОБА_3 , рнокпп: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення суду складено 31 березня 2026р.

Суддя