Рішення № 135263378, 27.03.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/2356/25

Провадження № 2/752/1006/26

РІШЕННЯ

Іменем України

27 березня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Слободянюк А.В.,

за участю секретаря - Пулинець Л.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьмич Василь Миколайович, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бессараб Олени Володимирівни, про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.

У редакції позовної заяви від 28 лютого 2025 року просила встановити факт свого проживання з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю понад п`ять років на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за позивачем у порядку спадкування за законом право власності на квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 . Визнати за позивачем у порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку з кадастровим номером № 3221455300:01:011:4287 за адресою: АДРЕСА_4 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла двоюрідна бабуся позивачки - ОСОБА_2 , яка була рідної тіткою матері позивачки - ОСОБА_3 .

На день смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно: квартири за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ; земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4 .

Все своє спадкове майно згідно з заповітом, посвідченого 17 серпня 2006 року Другою Київською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого у реєстрі № 4-5947, померла ОСОБА_2 заповіла матері позивачки - ОСОБА_3 , яка померла майже через місяць після тітки - 02 лютого 2024 року. Мати позивачки останній час тяжко хворіла, майже не вставала з ліжка.

Вказується, що у встановлений строк позивачка звернулась із заявою про прийняття спадщини після померлою матері до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бассараб О.В. та під час оформлення документів дізналась про заповіт померлої двоюрідної бабусі ОСОБА_2 08 листопада 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бассараб О.В. було видано свідоцтво про прийняття спадщини за законом після померлої матері ОСОБА_3 на частку кв. АДРЕСА_5 .

Також позивачка звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бассараб О.В. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 , оскільки є єдиною спадкоємицею та фактично проживала із померлою на день смерті і вступила в управління спадковим майном померлої. Проте вказаний приватний нотаріус станом на день подання позову жодної відповіді позивачці не дала.

Тому, 23 листопада 2024 року позивачка подала заяву приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кузьмичу В.М. про видачу свідоцтва про прийняття спадщини за законом після померлої ОСОБА_2 , вказавши, що позивачка фактично прийняла спадщину після померлою ОСОБА_2 , оскільки проживала з нею на день смерті.

У той же день - 23 листопада 2024 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьмич В.В. видав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на те, що пропущеного строк, визначений законом, та те, що позивач не проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Повідомляє, що ОСОБА_2 була вдовою з 2001 року, не мала дітей та інших родичів. У зв`язку з її незадовільним станом здоров`я потребувала стороннього догляду, та позивачка повністю її утримувала, доглядала, а потім займалась похованням. Останні 7 років тітка проживала із сім`єю позивачки.

Позивачка просить встановити факт проживання з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю понад 5 років на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на квартири за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ; на земельну ділянку кадастровий № 3221455300:01:011:4287, площею 0,0612 га, за адресою АДРЕСА_4 (т.1 а.с.71-79).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 31 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху (т.1 а.с.64-66).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 березня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (т. 1 а.с.171-173).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року за клопотанням сторони позивача витребувано спадкові справи (т. 1 а.с. 212-214).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва 08 жовтня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні (т.2 а.с.145-146).

03 червня 2025 року на виконання вимог ухвали суду від 08 квітня 2025 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьмич В.М. направив копію спадкової справи № 31/2024 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 (т.2 а.с.13-32).

11 червня 2025 року на виконання вимог ухвали суду від 08 квітня 2025 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бессараб О.В. направила копію спадкової справи № 61/2024 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 (т.2 а.с.35-139).

26 березня 2025 року представником відповідача Київської міської ради надано до суду письмові пояснення, в яких відповідач просить відмовити у позові. Вказує, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту. За змістом позовної заяви спадкодавець ОСОБА_2 склала заповіт на ім`я ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заповіт є чинним та не оскаржувався. Відповідно до ч.1 ст.1223 Цивільного Кодексу (далі - ЦК) України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Встановлення факту спільного проживання однією сім`єю із спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не надає позивачці право на отримання спадщини з тих підстав, що спадкове майно за заповітом перейшло до ОСОБА_3 , яка за життя не встигла оформити спадщину на свої ім`я (т. 1 а.с.187,188).

Приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Кузьмич В.М. та Бессараб О.В. у судове засідання не з`явились. Подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності та за наявними матеріалами у справі, ухваливши рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

У судових засіданнях позивач пояснювала, що її двоюрідна бабуся ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач завжди називала її бабусею, оскільки вона займалась вихованням позивачки з дитинства. Бабуся була одна, дітей та інших родичів у неї не було. У 2015-2016 роках у ОСОБА_6 почались проблеми зі здоров`ям, вона потребувала більш ретельного догляду, часто приймала ліки, її потрібно було записувати до лікарів. Тоді позивач забрала її до себе (у кв. по АДРЕСА_12), де вони вже проживали як одна сім`я: позивач купувала бабусі ліки, возила її до лікаря. Позивач доглядала квартиру ОСОБА_2 , робила там поточний ремонт, сплачувала за житлово-комунальні послуги. Наприкінці 2023 року бабусі стало гірше, її відвезли до лікарні. У лікарні вона була приблизно 2-3 рази, позивач там їй весь час допомагала. ОСОБА_5 померла у лікарні, її похованням займалась також позивач, договір на ритуальні послуги було укладено на її ім`я.

Представник позивача повідомила, що позивач фактично прийняла спадщину, оскільки бабуся жила до смерті з позивачем однією сім`єю. Зокрема, позивач фактично вступила в управління майном: сплачувала по всім рахункам, робила ремонт у квартирі бабусі. Бабуся не була зареєстрована у квартирі позивача, але це не є умовою для реалізації спадкових прав. У ОСОБА_6 була укладена декларація з лікарем за адресою проживання позивача. Був заповіт на ім`я матері позивача, про який позивач дізналась лише коли звернулась до нотаріуса. Мати позивача не встигла прийняти спадщину за заповітом, бо була прикута до ліжка та померла через місяць після смерті бабусі.

Також у судовому засіданні були допитані свідки зі сторони позивача.

Свідок ОСОБА_7 , повідомила, що є сусідкою позивача та її сім`ї: батька ОСОБА_8 , матері ОСОБА_9 та бабусі ОСОБА_10 . Приблизно з 2017 - 2018 року свідок періодично бачила сім`ю на вулиці, у тому числі і ОСОБА_11 . Вона часто сиділа на лавці біля будинку, іноді разом з позивачем ходила у магазин, що розташований біля будинку.

Свідок ОСОБА_12 , повідомила, що є близьким другом сім`ї позивача, знайомі більше 30 років. Разом відмічали сімейні свята, виїжджали на природу. Свідок часто передавала сім`ї позивача городину. Знає, що позивач разом із бабусею ОСОБА_10 разом їздили відпочивати за кордон приблизно у 2003-2005 роках - в Ізраїль, Чехію. Поки бабуся ОСОБА_5 працювала (приблизно у 90-х роках), вона часто приїздила у гості до позивача, а коли пішла на пенсію - переїхала до сім`ї позивача постійно жити, приблизно у 2016 - 2017 році. Бабуся розказувала, що їй краще жити у ОСОБА_13 , оскільки її квартира була на 3 поверсі. Там ОСОБА_5 жила до самої смерті. Позивач ОСОБА_14 доглядала за бабусею, коли у неї погіршилось здоров`я, возила до лікарів. ОСОБА_14 була у лікарні з бабусею десь з листопада 2023 року. Знає, що ОСОБА_14 часто навідувалась до квартири ОСОБА_6 , робила там ремонт, у тому числі і коли після ракетного обстрілу квартира залишилась без скла.

Суд, заслухавши пояснення позивача та її представника, показання свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на випадок своєї смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склала 22 червня 2006 року заповіт, посвідчений Сімнадцятою Київською державною нотаріальною конторою, зареєстрований в реєстрі за № 1-831, яким заповіла все своє майно, де б воно не було та з чого воно б не складалось, та що буде належати їй на день смерті, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а. с. 30,31).

За життя ОСОБА_2 належала на праві власності квартира АДРЕСА_6 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05 жовтня 1999 року, видане згідно з розпорядження Управління справами Національної академії наук України від 05 жовтня 1999 року № 1234, а також на підставі посвідченого Другою київською державною нотаріальною конторою свідоцтва право на спадщину за законом від 17 серпня 2005 року, зареєстрованого у реєстрі за № 4-5947 (т.1 а.с.21, 22).

Також ОСОБА_2 була власником квартири АДРЕСА_7 на підставі посвідченого Восьмою Київською державною нотаріальної конторою свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 грудня 1995 року, зареєстрованого у реєстрі за № 5-882 (т.1 а.с.26).

Крім того, відповідно до свідоцтва про право власності серії НОМЕР_1 з індексним номером 20802968 від 22 квітня 2014 року, ОСОБА_2 була власником земельної ділянки з кадастровим № 3221455300:01:011:4287, площею 0,0612 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 28).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , актовий запис № 623 від 09 січня 2024 року Київського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (т.1 а.с.13).

Також відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис № 168 від 02 лютого 2024 року Деснянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь якої ОСОБА_2 було складено заповіт (т.1 а.с.14).

Як вбачається із свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , актовий запис № 1975 від 24 листопада 1978 року Печерського відділу РАЦС м. Києва, ОСОБА_3 є матір`ю позивачки ОСОБА_1 (т.1 а.с.15).

Померла ОСОБА_3 до укладання 23 жовтня 1976 року шлюбу з ОСОБА_15 мала прізвища « ОСОБА_3 » (свідоцтво про укладання шлюбу серії НОМЕР_5 , т.1 а.с.20).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , актовий запис № 1975 від 24 листопада 1978 року Печерського відділу РАЦС м.Києва, батьками ОСОБА_17 є: батько - ОСОБА_18 , мати - ОСОБА_19 (т. 1 а.с.19).

ОСОБА_19 (дошлюбне прізвище - « ОСОБА_19 ») уклала шлюб з ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_5 (свідоцтво про укладання шлюбу НОМЕР_7 , т.1 а.с.17).

З наданих свідоцтв про народження вбачається, що ОСОБА_21 та заповідач ОСОБА_2 є рідними сестрами. Так, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , актовий запис № 3945 від 04 вересня 1951 року, батьками ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є батько - ОСОБА_22 , мати - ОСОБА_23 ; відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 , актовий запис № 176 від 10 вересня 1938 року, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батько - ОСОБА_22 , мати - ОСОБА_23 (т.1 а.с.16, 18).

Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 319 ЦПК України визначено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Відповідно ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно із роз`ясненнями п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

За змістом ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ст. 1268 ЦК України).

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 повідомляє, що окрім неї, інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті двоюрідної баби ОСОБА_2 , немає. Вважає себе спадкоємцем четвертої черги за законом, оскільки ОСОБА_2 на день смерті проживала постійно з позивачем однією сім`єю більше п`яти років.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Убачається, що саме позивачка здійснювала поховання померлої ОСОБА_2 .

Зокрема, позивачкою 10 січня 2024 року укладався договір № 458 про надання ритуальних послуг, пов`язаних з організацією та проведенням поховання померлої ОСОБА_2 . Також, позивачка ОСОБА_1 28 червня 2024 року укладала договір-замовлення № 9.57391 з ритуальною службою СКП «Спецкомбінат ПКПО» щодо проведення поховання, облаштування місця поховання, надання ритуальних послуг на кладовищі Пирогівське в м.Києві. Позивачкою надано довідку на одержання праху № 4.219489К від 13 січня 2024 року (т.1 а.с. 42-46).

За життя ОСОБА_2 07 квітня 2020 року уклала декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, у КНП «Цент первинної медико-санітарної допомоги № 1 Голосіївського району м.Києва». У декларації довіреною особою пацієнта зазначено позивача ОСОБА_3 (т.1, а.с.47).

Також на підтвердження спільного проживання з померлою однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, стороною позивача надано суду спільні фотографії позивачки з ОСОБА_2 (т. а.с. 3-9).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою у листопаді 2024 року здійснювалась оплата за комунальні послуги як за кв. АДРЕСА_6 , так і за кв. АДРЕСА_7 (т.1 а.с.49-59).

Також, позивач здійснила оплату за членськими внесками по земельній ділянці за адресою: лінія № 9, ділянка № НОМЕР_10 , що підтверджується квитанціями від 31 серпня 2024 року (т.1 а.с.48).

Відповідно до Акта обстеження житлових умов ОСОБА_1 від 08 жовтня 2024 року, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , 1938 року народження, останні 7 років - з 2017 року проживала разом із ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_15 (т. 1 а.с. 32).

Суд приймає до уваги показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , які підтвердили, що ОСОБА_2 7 років до своєї смерті постійно проживала із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яка турбувалась про стан здоров`я ОСОБА_2 , що хворіла і не могла самостійно себе доглядати.

Аналізуючи наведене, надані суду письмові докази у їх сукупності, враховуючи фактичні дані, які в них містяться, обставини, встановлені в судовому засіданні та покази свідків, суд приходить до висновку, що суду надано достатньо доказів для встановлення факту проживання позивачки зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, що необхідно позивачці для реалізації свого права на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 .

При цьому, визначаючись із періодом фактичного проживання однією сім`єю, суд установив, що відповідно до наданого стороною позивача Акта обстеження житлових умов від 08 жовтня 2024 року, ОСОБА_2 почала проживати за адресою проживання ОСОБА_1 з 01 січня 2017 року.

Оскільки суд встановив факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю не менше п`яти років до часу смерті ОСОБА_2 , позивачка є спадкоємицею майна померлого четвертої черги.

Так, судом досліджено матеріали спадкової справи № 61/2024, заведеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бессараб О.В., 09 серпня 2024 року щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 (т.2 а.с.34-139).

За матеріалами даної спадкової справи 09 серпня 2024 року, позивачка ОСОБА_1 звернулась зі заявою за № 175 про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті її матері ОСОБА_3 (т.2 а.с. 37).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи № 61/2024, позивачці ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бессараб О.В. видано:

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 04 вересня 2024 року, зареєстроване в реєстрі за № 1680, відповідно до якого ОСОБА_1 є спадкоємицею майна ОСОБА_3 , а саме: кв. АДРЕСА_8 ;

- свідоцтво про право на спадщину за законом від 08 листопада 2024 року, зареєстроване в реєстрі за № 2090, відповідно до якого ОСОБА_1 є спадкоємицею майна ОСОБА_3 , а саме: частки кв. АДРЕСА_5 (т.2 а.с. 96, 136).

Отже, за матеріалами справи, померла мати позивача ОСОБА_3 не прийняла спадщину, яку їй заповіла за життя ОСОБА_2 відповідно до заповіту, посвідченого 22 червня 2006 року року Сімнадцятою Київською державною нотаріальною конторою.

Судом також досліджено матеріали спадкової справи № 31/2024, заведеної приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кузьмичем В.М., 23 листопада 2024 року щодо майна померлої ОСОБА_2 (т.2 а.с.14-32).

Убачається, що 23 листопада 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась зі заявою № 109 про прийняття спадщини, вказуючи, що померла ОСОБА_2 є її двоюрідна бабуся. Все свої майно померла заповіла відповідно до заповіту, посвідченого Другою Київською державною нотаріальною конторою 17 серпня 2005 року та зареєстрованого за № 4-5947, її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та не встигла прийняти спадщину за заповітом (т. 2 а.с. 15).

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва № 122669180 від 23 листопада 2024 року, станом на день смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кв. АДРЕСА_6 була зареєстрована одна особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою від 23 листопада 2024 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьмич В.М. від 23 листопада 2024 року відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на кв. АДРЕСА_6 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 . Зазначено, що ОСОБА_2 заповіла все своє майно ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 після відкриття спадщини і не встигла її прийняти. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 , а також відсутністю доказів постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини (т. 2 а.с. 30).

За матеріалами спадкової справи № 31/2024, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьмич В.М., листом від 03 квітня 2025 року № 48/02-14, надав ОСОБА_1 роз`яснення, що станом на 03 квітня 2025 року інших заяв щодо прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 не надходило (т. 2 а.с. 32).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ст. 1296 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ст. 1297 ЦК України).

Відповідно до п.п. 4.14, 4.15, 4.18. п. 4 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року№ 296/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року № 282/20595, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як передбачено ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У даній справі встановлено, що позивачка є спадкоємицею майна померлої ОСОБА_2 за законом у четверту чергу, вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і будь-які інші особи із заявами про прийняття спадщини не звертались, відтак навіть у разі наявності інших спадкоємців, вони є такими, що не прийняли спадщину. Суд ураховує, що на час смерті ОСОБА_2 у спірній квартирі була зареєстрована лише спадкодавець, відтак відсутні особи, які прийняли спадщину через факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Разом з цим, постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьмича В.М. від 23 листопада 2024 року позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у зв`язку із тим, що спадкоємцем не було надано документів, які б давали підстави для закликання його до спадкоємства за законом.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Ураховуючи наведене, з огляду на те, що судом встановлено факт постійного проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менше п`яти років до дня відкриття спадщини, за позивачкою слід визнати в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку з кадастровим № 3221455300:01:011:4287, площею 0,0612 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 .

Отже, аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог та задоволення позову ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на майно та встановлення факту постійного проживання.

Керуючись ст.ст.12, 77-83, 89, 95, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України

У Х В АЛ И В:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьмич Василь Миколайович, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бессараб Олени Володимирівни, про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю з 01 січня 2017 року по час смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

- на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ,

- на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ,

- на земельну ділянку з кадастровим № 3221455300:01:011:4287, площею 0,0612 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 .

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_9 .

Відповідач - Київська міська рада, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд.36, код ЄДРПОУ 22883141.

Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьмич Василь Миколайович, адреса: АДРЕСА_10 .

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бассараб Олена Володимирівна, адреса: АДРЕСА_11 .

Повний текст судового рішення складений 30 березня 2026 року.

Суддя А.В. Слободянюк