Вирок № 135226943, 30.03.2026, Тростянецький районний суд Сумської області

справа № 588/486/26

провадження № 1-кп/588/91/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2026 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурор ОСОБА_3 ,

обвинувачений ОСОБА_4 ,

представник потерпілого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт з угодою про про примирення у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026200540000068 від 10.03.2026 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Білка Охтирського району Сумської області, громадянин України, освіта середньо-спеціальна, одружений, фізична особа-підприємець, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 29.05.2025 Тростянецьким районним судом Сумської області за частиною 2 статті 197-1 КК України до покарання у виді 1700 грн. штрафу,

обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1 КК України,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 в період часу 3 жовтня 2025 року по теперішній час, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, маючи прямий умисел на самовільне зайняття земельних ділянок в прибережній захисній смузі річки Боромля поза межами населеного пункту, між селами Білка та Олексине Охтирського району Сумської області, діючи всупереч вимогам статей 60, 61 Земельного Кодексу України, які регламентують обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, а також статей 87, 88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких на прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, самовільно зайняв земельні ділянки площею 0,1704 та 0,3817 га у водоохоронній зоні та прибережній захисній смузі уздовж водного об`єкту річки Боромля поза межами села Білка Охтирського району Сумської області, які межують із земельними ділянками з кадастровими номерами 5925080400:00:004:0730 та 5925080400:00:004:0749, здійснивши їх розорювання та засів сільськогосподарською культурою пшеницею, чим порушив вимоги статей 60, 61 Земельного кодексу України, а також статей 87. 88, 89 Водного кодексу.

Вчиняючи вказані злочинні дії, ОСОБА_4 розумів їх суспільну небезпечність, усвідомлював можливість настання суспільно небезпечних наслідків від цих дій та бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.

Дії ОСОБА_4 кваліфікуються за частиною 2 статті 197-1 КК України, як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, вчинене особою раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене цією статтею.

Під час досудового розслідування за ініціативою представника потерпілого ОСОБА_5 між сторонами кримінального провадження представником потерпілого Тростянецької міської ради ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 була укладена угода про примирення від 25.03.2026 року. За змістом указаної угоди ОСОБА_4 визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні. Також за умовами угоди про примирення потерпіла сторона не має претензій до обвинуваченого.

Сторони погодились на призначення ОСОБА_6 покарання за частиною 2 статті 197-1 КК України із застосуванням статті 69 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн 00 коп.

В угоді передбачені, як наслідки її укладення та затвердження, визначені статтею 473 КПК України, так і наслідки її невиконання, передбачені статтею 476 КПК України.

Розглядаючи угоду про примирення, суд враховує наступне.

Відповідно до вимог частини 3 статті 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 197-1 КК України, у вчиненні якого відповідно до угоди ОСОБА_6 визнав себе винним, ураховуючи положення статті 12 КК України належить до нетяжких злочинів.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений обставин пред`явленого обвинувачення не оспорив, підтримав угоду, повністю визнав свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1 КК України та пояснив, що повністю розуміє права, передбачені частини 5 статті 474 КПК України, надані йому законом, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винним, погодився на призначення узгодженого покарання, просив затвердити угоду.

Представник потерпілого Тростянецької міської ради ОСОБА_5 підтримала угоду про примирення, вказала, що претензій до ОСОБА_4 не має, наслідки затвердження угоди їй зрозумілі.

Обвинуваченому та представнику потерпілого судом роз`яснено, що уразі затвердження угоди обмежуються їх права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, зокрема, роз`яснено, що вирок обвинувачений може оскаржити лише з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частиною четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди.

Також представнику потерпілого роз`яснено, що наслідком укладення та затвердження угоди про примирення є позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за це кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Шляхом опитування сторін, суд переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто згідно з частиною 6 статті 474 КПК України не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Прокурор ОСОБА_3 також підтримав укладену угоду, просив суд її затвердити, та вказав, що узгоджена міра покарання відповідає вимогам закону.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що зміст угоди відповідає вимогам статті 471 КПК України та положенням закону, правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони добровільно уклали угоду про примирення, зобов`язання взяті за угодою обвинуваченим можуть бути виконані повністю, наявні фактичні підстави для визнання винуватості. Судом не встановлені підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені частиною 7 статті 474 КПК України.

Обставинами, які відповідно до статті 66 КК України пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність матеріальних претензій зі сторони потерпілого, а також добровільну сплата благодійної допомоги на потреби військової частини НОМЕР_1 .

Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 не встановлені.

Дослідивши матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, суд встановив, що ОСОБА_4 раніше судимий частиною 2 статті 197-1 КК України, штраф сплатив добровільно, характеризується за місцем проживання позитивно, має задовільний стан здоров`я, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Ураховуючи викладене, узгоджена сторонами угоди про примирення міра покарання з застосуванням статті 69 КК України у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн, відповідає закону про кримінальну відповідальність, особі обвинуваченої та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Відтак, суд дійшов висновку про можливість затвердження вказаної угоди про примирення із призначенням обвинуваченому узгодженої в угоді міри покарання.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Керуючись ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення від 25 березня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному 10.03.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026200540000068, укладену між представником потерпілого Тростянецької міської ради ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1 КК України та призначити йому покарання, застосувавши частину 1 статті 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн 00 коп.

Штраф має бути сплачений ОСОБА_4 у місячний строк після набрання вироком законної сили, про що необхідно повідомити Тростянецький районний суд Сумської області шляхом представлення документа про сплату штрафу.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення з підстав, визначених частиною 3 статті 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України після складання та підписання повного тексту вироку оголошено його резолютивну частину.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та представнику потерпілої особи.

Суддя ОСОБА_1